Справа № 309/4301/14-к
19.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_5 , прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 11-кп/4806/287/25 за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності,
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 року, клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності - задоволено.
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України по матеріалах кримінального провадження за ч. 1 ст. 122 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12013070050000828, відомості про яке 13 червня 2023 року внесені до ЄРДР, відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , із середньою освітою, працюючої бібліотекарем в ЗОШ І-ІІ ступенів с.Залом, одруженої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - закрито у зв'язку із звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування їй моральної шкоди завданої злочином залишено без розгляду, у зв'язку із закриттям даного кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.
Роз'яснено потерпілій ОСОБА_5 про її право на пред'явлення даного позову до суду в порядку цивільного судочинства.
В ухвалі суду вказується на те, що ОСОБА_7 , 12.06.2013 о 17 год. 45 хв. знаходячись на земельній ділянці, що знаходиться навпроти будинкуАДРЕСА_1 , на ґрунті особисто неприязних відносин, які склались між нею та ОСОБА_5 , умисно нанесла останній один удар рукою затиснутою в кулак в потиличну частину голови та один удар в область правої руки, в результаті чого, згідно висновку додаткової комісійної судово-медичної експертизи №15 від 09 квітня 2014 року заподіяла їй тілесні ушкодження у вигляді: синець середньої третини правого плеча по внутрішній поверхні, який виник внаслідок дії тупого твердого предмету по механізму стиснення - здавлення, якими могли бути пальці сторонньої людини і вкладаються в час пригоди, що мало місце 12 червня 2013 року, які слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я; ЗЧМТ, струс головного мозку - виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по тарному механізму дії і можуть вкладатись в час події, що мала місце 12 червня 2013 року.
Дані тілесні ушкодження слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я;
- травматичний розрив міжребцсвого диску С4-С5 з різким больовим синдромом та надмірним порушенням функції хребта, певно могли виникнути внаслідок надмірного згинання або розгинання в шийному відділі хребта за рахунок або різкого згинання або розгинання двома руками сторонньої людини голови потерпілої, або, не виключена можливість, внаслідок різкого удару рукою зігнутою в кулак, або долонею у потиличну частину голови, і вкладаються в час пригоди, що мана місце 12.06.2013 року. По своєму характеру, локалізації вище вказані тілесні ушкодження потягли за собою розлад здоров'я більше 21 дня і по цій ознаці їх слід кваліфікувати як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Якими-небудь даними, які б вказували на тс, шо травматичний розрив між хребцевого диску С4-С5 у громадянки ОСОБА_5 виник на фоні яких-небудь хронічних захворювань, на момент проведення експертизи, комісія не володіла.
Задовольняючи клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, суд першої інстанції ухвалу мотивував тим, що у даному кримінальному провадженні закінчився п'ятирічний строк давності, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Судом не встановлено обставин і не отримано об'єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч. 2, 3 ст .49 КК України, обвинуваченій відомі підстави звільнення від кримінальної відповідальності їх наслідки, вона надала згоду на таке звільнення, тому суд вважав за необхідне звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КК України, закривши відповідне кримінальне провадження відносно останньої.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що судом не повно з'ясовано фактичні обставини справи, що призвело до передчасного та помилкового висновку про сплив строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вважає, що питання закінчення строків давності вимагає ретельної оцінки, оскільки за змістом матеріалів, досудове розслідування активізувалося лише у 2023 році, а раніше провадження не було фактично розпочате належним чином, що потребує перевірки. Звертає увагу, що з 2018 по 2024 року у даному кримінальному провадженні відбувались постійні відводи суддів з боку обвинуваченої, що свідомо затягувало процес та сприяло затримці у розгляді справи.
Просить суд, оскаржувану ухвалу суду скасувати направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для продовження судового розгляду по суті з забезпеченням участі потерпілої.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали суду першої інстанції, потерпілу, яка підтримала доводи апеляційної скарги, думку прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності обвинуваченої та її захисника, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що учасники судового розгляду повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, однак не виявили бажання брати участь у розгляді кримінального провадження; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від обвинуваченої та її захисника не надходило.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
За ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.
Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070050000828, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався в повному обсязі.
Доводи потерпілої про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону судом першої інстанції при звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є необґрунтованими виходячи із нижченаведеного.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минув п'ятирічний строк.
На момент розгляду судом кримінального провадження щодо ОСОБА_7 передбачений законом строк давності притягнення її до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення закінчився.
З огляду на дослідженні судом матеріали кримінального провадження, - будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності, зокрема даних про вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, колегією суддів не встановлено.
Інших даних, які би свідчили про те, що ОСОБА_7 вчинила умисні дії, направлені на ухилення від досудового розслідування, матеріали кримінального провадження не містять, та потерпілою під час апеляційного перегляду не надано, а тому підстав вважати протилежне у суду апеляційної інстанції немає.
Окрім того, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
При цьому слід зазначити, що залишення цивільного позову без розгляду за змістом ч. 7 ст. 128 КПК України не перешкоджає потерпілому чи його представнику звернутися до суду з позовом про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.
Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі потерпілогої, не містять посилань на порушення під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2024 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді