Справа № 303/1399/19
Закарпатський апеляційний суд
19.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді у режимі відеоконференції кримінальне провадження 11-кп/4806/388/24, за апеляційними скаргами прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 та захисника-адвоката ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.05.2024.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, працюючий, засуджений:
- за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 01 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речовий доказ: автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 311 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернуто власнику, у якого він перебуває на зберіганні.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових автотехнічних експертиз в загальному розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) грн.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
26.01.2016 близько 11 год ОСОБА_6 , керуючи власним технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 311 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою загального значення «Н-09» сполученням «Мукачево - Івано-Франківськ - Рогатин - Львів», зі
-2-
сторони м. Хуст у напрямку м. Мукачева та проїжджаючи ділянку вказаної дороги, що на 9 км в населеному пункті с. Лалово Мукачівського району Закарпатської області, де дорога має дві смуги руху, по одній смузі в кожному напрямку, діючи всупереч вимог п. 1.3, 1.4, 2.3 «б», 10.1, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність
до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, чим не забезпечив безпеку дорожнього руху, виїхав на зустрічну смугу руху з послідуючим його зіткненням з автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21103», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який у той час разом із пасажирами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , рухався своєю, зустрічною для ОСОБА_6 , смугою руху та з моменту виникнення йому небезпеки для руху, вже був позбавлений технічної можливості зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21103» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми; забою головного мозку 2-го ступеня; субарахноїдального крововиливу; перелому потиличної кістки справа і зліва без суттєвого зміщення уламків та перелом клиновидної кістки; забою м'яких тканин голови. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів за ударним механізмом спричинення або внаслідок удару в такі, якими могли бути виступаючі частини салону легкового автомобіля. За давністю виникнення вказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, що мала місце 26.01.2016 та за своїм характером були небезпечними для життя в момент їх заподіяння, і за цією ознакою, згідно п.2.1.3 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Окрім того, в результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «ВАЗ» моделі «21103», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у виді задньо-верхнього вивиху лівого стегна з переломом даху ацетабулярної впадини. Вказані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів за ударним механізмом спричинення або при ударі об такі предмети, можливо їх виникнення в салоні легкового автомобіля, у пасажира при дорожньо-транспортній пригоді, що мала місце 26.01.2016. За своїм характером вказані тілесні ушкодження, згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до групи тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості, як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день.
Невиконання водієм ОСОБА_6 вимог п. 1.3; 1.4; 2.3 «б»; 10.1; 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали, зокрема отриманням потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості та отриманням потерпілим ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі, прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій та доведеність вини обвинуваченого, вказує на неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, що не відповідає ст. 65 КК України. Просить вирок суду від 09.05.2024 в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення
-3-
волі на строк 03 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 03 (три) роки.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію діянь обвинуваченого, просить
вирок суду від 09.05.2024 у частині призначення ОСОБА_6 покарання змінити та призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
29.01.2026 захисник-адвокат ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_6 подали до апеляційного суду письмові клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подані ними клопотання, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу та не заперечив проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за строками давності, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника-адвоката ОСОБА_7 підлягають до часткового задоволення, а клопотання обвинуваченого та захисника про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності - до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є обов'язковим і застосовується за таких умов: вчинення особою кримінального правопорушення; з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК України строки давності; особа не ухиляється від досудового слідства або суду; особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК України строків не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з'ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.
Суд встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того,
-4-
на якій стадії перебуває кримінальне провадження - досудове розслідування, підготовче засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження у суді апеляційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі (№ 309/1201/15-к).
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_6 вчинив 26.01.2016, також відсутні відомості про те, що ОСОБА_6 у період з 26.01.2016 по 26.01.2026 вчинив інше кримінальне правопорушення, не надані такі данні й суду апеляційної інстанції, а тому перебіг строків давності не переривався. Також, відсутні будь-які відомості про зупинення досудового чи судового провадження у зв'язку з ухиленням ОСОБА_6 від досудового розслідування або суду. Тому підстав вважати, що строки давності були зупинені, а отже вони на даний час не спливли, немає.
Крім того, обвинувачений та захисник-адвокат ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду подали клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття відносно нього кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Під час розгляду апеляційних скарг, прокурор не заперечував проти закриття відносно ОСОБА_6 кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України зі звільненням його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.
За змістом ст. 284-288 КПК України, підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 425/4506/15-к дотримання умов, передбачених ч. 1-3 ст. 49 КК України, є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності. Вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
За приписами до ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне клопотання обвинуваченого та його захисника задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України, закрити.
Також колегія суддів констатує, що процесуальні витрати - це передбачені кримінальним процесуальним законом затрати, які виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, понесені органами досудового розслідування, прокуратури і суду та іншими учасниками кримінального провадження.
Положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.
Відповідно до ст. 118 КПК України одним із видів процесуальних витрат є витрати, пов'язані із залученням експертів.
-5-
Згідно до положень частин 1, 2 статті 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням, зокрема експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам з Державного бюджету України.
За приписами до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), де вказано про необхідність вирішення питання щодо процесуальних витрат у різних за процесуальною формою судових рішеннях, в тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Водночас Об'єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 12.09.2022 (справа № 203/241/17) сформулювала висновок з цього питання, який зводиться до того, що в разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, у тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрите на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 підлягає звільненню кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 49 цього Кодексу, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього - закриттю, а також те, що ініціатором проведення експертизи був орган досудового розслідування, апеляційний суд відповідно до приписів ст. 122, 124 КПК України вважає, що витрати за проведення експертиз в розмірі 2400 грн слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 417, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.05.2024 щодо ОСОБА_12 скасувати.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника-адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_12 від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності задовольнити.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України обвинуваченого ОСОБА_12 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК України,- закрити.
-6-
Процесуальні витрати у сумі 2400 грн за проведення судових експертиз віднести на рахунок держави.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді