Справа № 308/1163/26
Закарпатський апеляційний суд
19.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/93/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.01.2026.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС 2 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 25.03.2026 включно без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 28.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025070000000189.
З клопотання вбачається, що СВ УСБУ в Закаврпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025070000000189, відомості про яке 28.11.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 01.07.2025, ОСОБА_7 придбав з метою збуту наркотичний засіб кокаїн, в особливо великому розмірі, загальною вагою 6,674 кг, який перед цим був, за наразі невстановлених обставин, переміщений в Україну через державний кордон, та який він перемістив до орендованого ним приміщення АДРЕСА_2 , де зберігав його з метою збуту до 12 год 23.01.2026.
Надалі, біля 12 год 23.01.2026 переслідуючи корисливий мотив щодо збуту наркотичного засобу кокаїну, ОСОБА_7 використовуючи засоби та методи конспірації, організував за допомогою послуг поштового оператора «Нова Пошта», перевезення з м. Ужгорода до м. Києва вищезазначеного наркотичного засобу, який був упакований в 6 пресованих поліетиленових упаковках, загальною вагою 6,674 кг. Після прибуття посилки з наркотичним засобом 25.01.2026 до м. Києва, ОСОБА_7 продовжуючи діяти на виконання злочинного задуму по збуту наркотичного засобу, організував доставку та розміщення зазначених вище наркотичних засобів у квартирах за адресами: АДРЕСА_3 (п?ять пресованих поліетиленових упаковок) та АДРЕСА_4 (одна пресована поліетиленова упаковка). При цьому, про факт відправки ОСОБА_7 даної посилки з
-2-
наркотичним засобом, а також про точні місця їх зберігання було повідомлено ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які повинні були забрати наркотичну речовину, яка у свою чергу повинна були бути у подальшому збута іншим особам.
На виконання вищевказаного злочинного плану по збуту наркотичного засобу, біля 20 год 25.01.2026, до квартири за адресою: АДРЕСА_4 прибув громадянин України ОСОБА_9 , який забрав (придбав) наркотичний засіб кокаїн вагою 1,074 кг, який містився в одному пресованому поліетиленовому упакування.
Крім того, на виконання вищевказаного злочинного плану по збуту наркотичного засобу, біля 20 год 25.01.2026 до квартири за адресою: АДРЕСА_3 прибула ОСОБА_8 , яка діючи за попередньо обумовленими вказівками, забрала (придбала) наркотичний засіб кокаїн вагою 5,600 кг, який містився в п?яти пресованих поліетиленових упакуваннях, після чого вона була затримана співробітниками правоохоронних органів.
26.01.2026 ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим наявні ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивувала тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, та існуванням ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказується у клопотанні. Крім того, з урахуванням положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не визначила ОСОБА_7 заставу, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді від 27.01.2026 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме у виді домашнього арешту, а у разі неможливості - визначити альтернативний запобідний захід у виді застави. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на недоведеність органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Стверджує, що зазначені у клопотанні ризики ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки органом досудового розслідування не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наміри підозрюваним вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Органом досудового розслідування не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, у зв'язку з чим, до підозрюваного ОСОБА_7 можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити заставу.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного та його захисника, неявка яких, з урахуванням вимог ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, клопотання про бажання брати участь у судовому провадженні, або відкладення судового засіданні на інший термін не подавали.
-3-
Перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
У порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється,
-4-
обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотрималася вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належним чином дослідила та перевірила наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що СВ УСБУ в Закаврпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 22025070000000189, відомості про яке 28.11.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України.
26.01.2026 ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 27.01.2026 за клопотанням слідчого в ОВС 2 відділення УСБ України в Закарпатській області щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 25.03.2026 без визначення застави.
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховуванню від органів досудового розслідування чи вчиненню іншого кримінального правопорушення, незаконному впливу на свідків, експертів чи інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, знищенню, приховуванню чи спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
-5-
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановила слідчий суддя, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, та перебуваючи на волі ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Додані до клопотання докази та викладені у повідомленні про підозру обставини дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. У ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: відповідями на доручення 1 відділу ГВЗНД УСБУ в Закарпатській області та УСР в Закарпатській області ДСР НП України, проведеним комплексом НСРД, висновком експерта, протоколами огляду місця події від 25.01.2026 у ході яких було вилучено наркотичний засіб, протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_10 , протоколом обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_5 та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Із цих підстав, доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 апеляційний суд відхиляє, оскільки такі не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеними вище судженнями.
-6-
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведеність прокурором ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 свідчить про те, що він з метою уникнення кримінальної відповідальності може вдатися до дій, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України як ризики неправомірної поведінки підозрюваного.
У зв'язку з чим, апеляційний суд визнає безпідставними доводи апеляційної скарги про недоведеність та відсутність ризиків, на які вказується у клопотанні про застосування запобіжного заходу.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, знищувати, приховувати або спотворювати будь-які речі чи документи, що мають значення для кримінального провадження, впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, або порушувати процесуальні обов'язки, однак, обставини, за яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив, спосіб та обставини, за яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, надзвичайну небезпеку для суспільства від такого злочину, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, на що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано послалася слідчий суддя.
Тому, неспроможними апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги й у цій частині.
Апеляційний суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, у тому числі домашній арешт, про що зазначається захисником в апеляційній скарзі, будуть недостатніми для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
З огляду на вищевикладене, доводи захисника про те, що слідчим суддею не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахувала обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
-7-
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, та є необхідним для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливлення настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Апеляційним судом не встановлено і обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_7 з урахуванням стану його здоров'я не може триматися під вартою. Будь-яких доказів, у тому числі висновків лікарів чи посадових осіб УВП, які б свідчили про те, що тримання ОСОБА_7 під вартою є неможливим із урахуванням стану його здоров'я, апеляційному суду не надано.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_7 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що, всупереч доводів захисника-адвоката ОСОБА_5 , узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав визначити підозрюваному ОСОБА_7 розміру застави з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України ;
-8-
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних речовин, обставини, за яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини, кількість та ступінь встановлених ризиків, апеляційний суд вважає, що визначення застави в даному випадку та на даний момент є недоцільним, оскільки існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може порушувати покладені на нього обов'язки та перешкоджати кримінальному провадженню, у тому числі переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчиняти інші кримінальні правопорушення тощо.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не надано таких доказів та не наведено таких обставин, які б підтверджували вимоги апеляційної скарги та спростовували висновки слідчого судді.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.01.2026 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді