Справа № 301/2712/25
18.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: прокурора - ОСОБА_5 , захисника - адвоката - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/6/26 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, громадянина України, раніше судимого вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.01.2025 року за ст.126-1 КК України на 2 роки пробаційного нагляду з направленням для проходження програми для кривдників на 3 місяці, не працюючого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України,
Вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначено покарання у виді 1 (один) року обмеження волі.
На підставі ст. 71, 72 КК України до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Іршавського районного суду №301/90/25 від 20 січня 2025 року - у виді 3 (три) місяці обмеження волі та остаточно до відбування ОСОБА_7 призначити 1 (один) рік 3 (три) місяці обмеження волі.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній - особисте зобов'язання.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 , визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_7 , будучи раніше судимим вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.01.2025 року за ст.126-1 КК України до 2 років пробаційного нагляду з направленням для проходження програми для кривдників на три місяці, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров'я особи за таких обставин.
ОСОБА_7 , перебуваючи на превентивних обліках Національної поліції за категорією «кривдник», в порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», безпричинно, умисно, систематично з березня 2025 року по серпень 2025 року вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою перебуває у сімейних відносинах та спільно проживає, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, у тому числі, втрати позитивних емоцій, негативних переживань тощо.
22 березня 2025 року близько 15 години ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1 , діючи умисно, вчинив по відношенню до своєї матері ОСОБА_8 , з якою перебуває у сімейних відносинах, акт психологічного домашнього насильства, що виразився у сварці з матір'ю, висловлюванні нецензурними словами на її адресу та принижуванні гідності останньої, що завдало потерпілій морального та психологічного болю.
За вказані дії відносно ОСОБА_7 працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №247583 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та постановою Іршавського районного суду від 21.05.2025 року останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
Продовжуючи свої умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, 17 червня 2025 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1 , діючи умисно, повторно вчинив акт психологічного домашнього насильства, що виразився у сварці зі своєю матір'ю ОСОБА_8 , ображанні нецензурними словами та лайкою, погрозі фізичною розправою, чим самим принижував честь та гідність останньої і спричинив їй емоційну невпевненість у її безпеці.
За вказані дії відносно ОСОБА_7 працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №693277 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, та постановою Іршавського районного суду від 24.07.2025 року останнього притягнуто до адміністративної відповідальності.
20 серпня 2025 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем постійного проживання в АДРЕСА_1 , в ході розмови з матір'ю в черговий раз безпричинно почав кричати на свою матір ОСОБА_8 , під час чого ображав останню нецензурними словами, чим самим принизив її гідність, спричинив емоційну невпевненість, що спричинило психологічні страждання.
В результаті умисного, систематичного вчинення ОСОБА_7 домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_8 , з якою перебуває у сімейних відносинах, в останньої порушено звичний стереотип життєдіяльності, завдано утиск фундаментальним особистим цінностям та потребам в особистому благополуччі, в тому числі, в продуктивній життєдіяльності, що безпосередньо викликає психічний дискомфорт, зумовивши інтенсивні психічні страждання, які існують до даного часу, чим самим погіршується якість життя потерпілої.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій порушує питання про зміну його. Зокрема, того, що при призначенні покарання ОСОБА_7 . Іршавським районний судом не застосовувано положення статті 75 КК України та не звільнено його від відбування покарання з випробуванням. Вказує, що в оскарженому вироці суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не врахував такі обставини як щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, припинення конфліктних дій, виховання двох неповнолітніх дітей та не звернув увагу на права обвинуваченого.
Просить суд, визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Прокурор на апеляційну скаргу подав заперечення, в яких просить апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 10.11.2025 залишити без задоволення, а вирок Іршавського районного суду від 10.11.2025 без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив доводам апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності обвинуваченого та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що учасники судового розгляду повідомлені про час та місце апеляційного розгляду, однак не виявили бажання брати участь у розгляді кримінального провадження; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від учасників судового процесу не надходило; прокурор та захисник не заперечували щодо можливості апеляційного розгляду кримінального провадження без участі обвинуваченого та потерпілої сторони.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
В апеляційній скарзі висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого не оспорюються, а тому перевірці в ході апеляційного розгляду не підлягають.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 наводить доводи проте, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не врахував такі обставини як щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, припинення конфліктних дій, виховання двох неповнолітніх дітей та не звернув увагу на права обвинуваченого.
Активне сприяння з боку обвинуваченого щодо розкриття даного кримінального правопорушення, чи взагалі надання обвинуваченим органу досудового слідства допомогу в установленні невідомих обставин провадження, оскільки лише зазначення про активне сприяння розкриттю злочину в ході судового розгляду не може бути єдиним доказом для визнання їх наявності без будь-якого іншого документального підтвердження. Повідомлення про достеменно відомі органу досудового слідства обставини виключає наявність активного сприяння розкриттю злочину.
Факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п.п.1,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. За пунктом 25 цієї постанови, за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також, коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили та остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж відбута частина покарання за попереднім вироком.
Відповідно до вимог ст.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.
При призначенні покарання судом враховано вимоги ст. 71 КК України, та правового висновку ОП ККС ВС у постанові від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, яким об'єднана палата робить такі висновки щодо застосування норм права: При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює будь-який інший порядок та правила призначення остаточного характеру.
Верховний Суд неодноразово, у своїх постановах від 26.05.2020 у справі № 243/2528/19, від 20.01.2022 у справі № 686/3226/20 та постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20 висловлював позицію про те, що якщо особа, яка вчинила нові злочини до відбуття покарання за попереднім вироком, то суд призначає остаточне покарання з урахуванням ст.ст. 71,72 КК України у виді позбавлення (обмеження) волі та штрафу.
З матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий - Іршавським районним судом у справі 301/90/25 від 20.01.2025 та йому призначено покарання у виді двох років пробаційного нагляду з направленням проходження програми для кривдників на два місяці, і на момент вчинення нового кримінального правопорушення (домашнього насильства), останній не відбув дане покарання.
Відбуваючи покарання у виді пробаційного нагляду, призначеного вироком Ірашавського районного суду 20.01.2025 та усвідомлюючи обов'язок дотримуватись вимог закону і покладених на нього судом обов'язків, на шлях виправлення ОСОБА_7 не став і в період дії визначеного покарання, вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, який полягав у систематичному вчиненні щодо потерпілої ОСОБА_8 яка є матір'ю обвинуваченого домашнього насильства, які виражались у образах, погрозах, приниженні та психологічному тиску, що призвело до заподіяння потерпілій моральних страждань і погіршення її психологічного стану.
Такі обставини свідчать про небажання особи стати на шлях виправлення, зневагу до суду та стійку схильність до протиправної поведінки.
За вказаних обставин, Іршавський районний суд при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та за сукупності вироків з посиланням на застосування статті 71 КК України призначив покарання яке є достатнім та необхідним для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
А тому доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Наведені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції винесено обґрунтований вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначено законне покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення.
Відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування вироку суду, оскільки є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування норм кримінального закону, що могли б бути підставами для скасування вироку суду першої інстанції, не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді