Справа № 299/2144/16-ц
05 березня 2026 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кожух О.А., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Голубєвої Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Мензак Юлій Юлійович, на рішення Виноградівського районного суду від 01 вересня 2016 року у справі № 299/2144/16-ц (Головуючий: Трагнюк В.Р.), -
У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Виноградівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа Виноградівська державна нотаріальна контора.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 і після її смерті залишилася спадщина, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, про прийняття ним спадщини, оскільки фактично на момент смерті проживав разом з матір'ю, мати перебувала у важкому психологічному стані та перебувала на обліку у зв'язку з тим, що хворіла на шизофренію.
Заповіту на випадок своєї смерті матір'ю залишено не було, спадкоємцем першої черги є позивач, інших спадкоємців першої черги, чи осіб, які мають обов'язкове право на спадщину немає.
Спадкове майно, будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належало позивача матері на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке вона отримала після смерті батька, однак у зв'язку з хворобою, вона не зареєструвала право власності на будинок у встановленому законом порядку.
При зверненні в нотаріальну контору, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на будинок.
Рішенням Виноградівського районного суду від 01 вересня 2016 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною корисною житлового будинку площею 66,4 кв.м., в тому числі житлова 39,7 кв.м., який складається з: житлового будинку - літера «А», сарай саманний - літера «Б», сарай саманний - літера «В», сарай цегла - літера «Г», убиральня літ - літера «Д», тротуар бетонний - І, ворота металеві - 1, огорожа металева - 2.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_7 , 11 грудня 2024 року подали апеляційну скаргу, так як після смерті батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вони троє відмовилися від спадкування на користь матері, а після смерті матері сестри фактично вступили в управління спадковим майном, а зокрема ОСОБА_9 взагалі фактично проживала на момент смерті разом з матір'ю, тому не вважали за потрібне оформити спадкові права. Однак, у силу ситуації, що виникла, звернулась до приватного нотаріуса Юска Наталії Миколаївни, яка листом від 29.11.2024 року їм повідомила, що їх покійний брат, ще за життя оформив на себе право власності на їх родинний житловий будинок (який раніше належав матері ОСОБА_4 ) за результатами судового процесу, та повідомила про номер судової справи.
Заявники, ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), та ОСОБА_6 є тими особами, які не були залучені до участі у розгляді даної справи, оскаржуване рішення стосується їх права та інтересів, адже вони є рідними доньками померлої ОСОБА_4 і брат ОСОБА_3 не мав жодних преференцій перед ними стосовно спадкування будинку, і навпаки.
Зазначають, що мати заповіту не залишала і жоден з них не був зареєстрований на момент смерті матері, однак фактично з нею проживала на момент смерті ОСОБА_2 , яка з моменту смерті батька постійно доглядала за матір'ю, ночувала разом з нею, допомагала по господарству. Так як мати сторін потребувала постійного стороннього догляду, адже хворіла на тяжке психічне захворювання, і такий догляд їй саме надавала ОСОБА_2 . Разом з тим, померлий ОСОБА_3 інколи залишав для своєї зручності на території домоволодіння матері свій автомобіль, і їхав на іншому транспорті до Угорщини, де працював, а тому не міг проживати та доглядати за матір'ю.
Ухвалою Виноградівського районного суду від 05 лютого 2025 року відновлене втрачене провадження у цивільній справі №299/2144/16-ц (провадження №2/299/1172/16) за позовною заявою ОСОБА_3 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа Виноградівська державна нотаріальна контора в частині: копії позовної заяви ОСОБА_3 від 02.08.2016 року, копії довідки Виноградівської міської ради №3764 від 10.08.2016 року, копії паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 виданого 11.01.2011 року Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області, копії технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_1 серія НОМЕР_2 від 07.06.2016 року, копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 від 24.12.2007 року серія НОМЕР_3 , копії довідки КП Виноградівського РБТІ №462 від 14.06.2016 року, копії довідки КП Виноградівського РБТІ №461 від 14.06.2016 року, копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.11.1999 року серії АВЕ №469497, виданого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори, копії листа-відмови завідуючої Виноградівської державної нотаріальної контори №201/01-16 від 28.06.2016 року, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ДПІ у Виноградівському районі №620 від 20.07.2001 року, копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 від 01.07.1980 року, заяви Виноградівської міської ради №02-21/1574 від 26.08.2016 року, ухвали про відкриття провадження №299ґ/2144/16-ц від 16.08.2016 року, рішення суду №299/2144/16-ц від 01.09.2016 року.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року залучено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до участі в справі № 299/2144/16-ц, як правонаступника позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановлено, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_1 ( ОСОБА_5 ), ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відмовились від спадкування на користь матері ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту не залишила, а тому діти повинні були спадкувати на рівних вважають заявниці.
У спірному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 жоден із дітей не був зареєстрований на момент смерті разом із матір'ю, яка отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , однак, у зв'язку з хворобою не зареєструвала права власності на будинок, у встановленому законом порядку. Фактично на момент смерті матері позивач проживав із нею, що стверджується довідкою Виноградівської міської ради від 10.08.2016 року №3764 і позивач прийняв спадщину після смерті матері в порядку ч 3 ст. 1268 ЦК України.
Отже, позивач є єдиним спадкоємцем на спадкове майно, та відповідно до ч 3 ст. 1270 ЦК України прийняв спадщину шляхом фактичного проживання.
Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з ч 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали жодного доказу, на підтвердження своїх вимог, що вони проживали у будинку з матір'ю, надавали їй допомогу на її утримання та після її смерті вступили в управління спадковим майном.
Разом з тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також не надали суду докази, що вони як спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем і не подали нотаріусу або уповноваженим на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. (ч 1 ст. 1269 ЦК України).
Статтею 17 ЦПК України визначено, що Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначених норм процесуального законодавства право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що полягає у несприятливих для них наслідках.
Суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права включає можливість задоволення матеріально- правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню - цивільного судочинства - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки, доказів на підтвердження своїх вимог, що заявниці проживали у будинку з матір'ю, надавали їй допомогу на її утримання та після її смерті вступили в управління спадковим майном або зверталися із заявою про прийняття спадщини за померлою матір'ю в установлений законом строк ними не надано і підстав вважати, що має місце порушення прав та обов'язків заявників на думку судової колегії відсутні.
Відповідно до п. 3 ч 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до вимог ч 2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З огляду на обставини справи, змісту наведених норм процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга подана представником ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в інтересах яких діє адвокат Мензак Ю.Ю., тобто від імені осіб, які не брали участі у справі, розгляду по суті не підлягає, а апеляційне провадження по ній слід закрити.
Керуючись ст.ст. 362,389-390 ЦПК України, судова колегія
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє представник - адвокат Мензак Юлій Юлійович на рішення Виноградівського районного суду від 01 вересня 2016 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 10 березня 2026 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ