Справа № 462/2268/26
19 березня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача,
встановив:
позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовною заявою, в якій просить розірвати договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем щодо придбання товару - рисоварки Instant Pot Multisgrain Cooker (артикул 140-5021-01), стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти сплачені за товар у розмірі 4 287,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача витрати пов'язані з пересиланням та зберіганням товару у службі доставки АТ «Нова пошта» у розмірі 60,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду завдану порушенням прав споживача у розмірі 42 870,00 грн., а також судові витрати.
Вирішуючи питання про можливість прийняття справи до розгляду Залізничним районним судом м. Львова, суддя виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1, 4 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з положенням ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
За загальним правилом ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у ч. 5 ст. 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Тлумачення ст. 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів.
Таким чином, вважаю, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Звертаючись до Залізничного районного суду м. Львова із вказаним позовом позивач зазначив, що обрав альтернативну підсудність в порядку ст. 28 ЦПК України за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що особа може мати декілька місць проживання / перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23).
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно відповіді № 2482908 від 07.10.2024 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до територіальної підсудності Залізничного району м. Львова.
Крім цього, суд звертає увагу, що хоч у позовній заяві зазначається, що відповідач фізична особа-підприємця ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проте з матеріалів справи долучених позивачем, зокрема чеку з інтернет магазину чітко вбачається, що підприємницьку діяльність останній здійснює за адресою: АДРЕСА_3 , що також не відноситься до територіальної підсудності Залізничного району м. Львова.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа підлягає передачі на розгляд Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг.
Керуючись ст. 27, 28, 31, 32, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача передати на розгляд до Саксаганського районного суду м. Кривий Ріг, що знаходиться за адресою: 50074, м. Кривий Ріг, вул. Іллі Гайдука, 3А.
Роз'яснити учасникам справи, що передача справи, з підстав зазначених вище в ухвалі, здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.