справа № 462/2161/26
19 березня 2026 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
встановив:
позивач звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовом, в якому просить зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити способи участі позивача у вихованні та спілкуванні з онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши спілкування: в неділю кожного тижня по дві години з 16.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання дитини.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, зі змісту наведеного положення ст. 95 ЦПК України вбачається, що засвідчення відповідності оригіналу документа можливе лише при наявності в особи, яка засвідчує такого оригіналу, і відповідно оригінал документа має знаходитися в особи на дату такого засвідчення. Разом з тим, у позові не зазначено у кого знаходяться оригінали документів, копії яких були додані до такого.
Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у позовній заяві містяться неповні відомості, щодо відповідача ОСОБА_5 , зокрема відсутнє по-батькові останньої, що унеможливлює однозначно ідентифікувати особу.
Згідно вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відтак, позивачу слід надати відомості, щодо про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
Положеннями ч. 1 ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Однак, як вбачається із матеріалів позовної заяви, належним чином засвідченні додатки для учасників не долучено.
Суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Проте, визначений ОСОБА_1 зміст позовних вимог не відповідає вимогам п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України і позивачу, якщо він вважає, що його права, свободи чи законні інтереси порушено (невизнано чи оспорювано) усіма відповідачами і у зв'язку з цим в нього виник цивільний спір із цими відповідачами, належить сформулювати зміст позовних вимог щодо кожного із відповідачів.
Крім того, згідно ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
За змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Як вбачається із позовної заяви та долучених до неї матеріалів така не містить відомостей про звернення позивача до органу опіки та піклування з приводу доцільності встановлення спілкування або вмотивованої відмови даних органів у розгляді його звернення, характеристики з місця роботи і місця проживання, інші документи, що характеризують його відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання. Крім цього, позивачем не залучено відповідний орган опіки та піклування.
Також, згідно п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Доказами, у контексті ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Так, позивач у позовній заяві зазначає, що 26.02.2026 року постановою Залізничного районного суду .Львова у справі № 462/1447/26 визнано винним ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173 КУпАП та ч. 2 ст.173-2 КУпАП за насильство у сім'ї відносно вагітної дружини та малолітньої дитини, де ОСОБА_2 свою вину визнав повністю та повідомив суду, що йому не можна пити алкоголь, 26.02.2026 року рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/1474/26 зобов'язано службову особу СВ ВП № 1 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_8 від 10.02.2026 року про вчинення кримінального правопорушення, на виконання якого внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за даним фактом, однак на підтвердження даних обставин не долучає жодного доказу.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Законом України «Про судовий збір»).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору за подання такої враховуючи його скрутне матеріальне становище, на підтвердження чого долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 02.03.2026 року, з якої вбачається, що в ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по березень 2025 року, за період з травня 2025 року по серпень 2025 року, за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року інформація про доходи відсутня.
Таким чином, аналіз клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору свідчить, що вказані обставини не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення його від сплати судового збору, оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан позивача на момент подання позовної заяви. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір отриманої пенсії, довідка управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про розмір отриманої допомоги, тощо.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Отже, за змістом наведеної норми єдиною підставою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк чи звільнення від сплати судового збору є майновий стан сторони, який унеможливлює чи створює істотні перешкоди у сплаті нею судового збору у встановленому законом розмірі, про наявність якого сторона має надати належні і допустимі докази.
Аналогічні роз'яснення містить п. 29 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно якого єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони, (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Всупереч вимогам закону позивач не подав до суду переконливих доказів, які б давали підстави для звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позовної заяви.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду.
Вважаю, що підстави, які визначені у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» відсутні, оскільки переконливих доказів на підтвердження скрутного матеріального стану позивача не надано.
Оскільки суд не наділений повноваженнями звільняти особу від сплати судового збору без будь яких достатніх правових підстав та, враховуючи, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду, приходжу до висновку про відмову у звільненні ОСОБА_1 від сплати судового збору.
За таких обставин, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви позивачу належить надати докази сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн., за дві позовні вимоги немайнового характеру, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Залишення заяви без руху з зазначених вище підстав відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
При цьому позивача попереджається, що у разі не усунення недоліків позовної заяви в строк, вказаний в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута йому.
З огляду на викладене, керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною - залишити без руху.
Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Позивач має право протягом строку, який не перевищує п'яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки позовної заяви. Якщо позивач усуне зазначені недоліки позовної заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.