Справа №461/10341/25
17 березня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю:
секретаря судового засідання Яцишин К.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Слободян Н.А.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу). В обґрунтування заявленого позову зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які проживають разом із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач належної матеріальної допомоги на їх утримання добровільно не надає, у зв'язку з чим позивач просила стягнути аліменти у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу). Представником відповідача подано відзив, у якому не заперечується обов'язок відповідача утримувати дітей. Однак зазначено, що визначення аліментів у розмірі 1/2 частини доходу є надмірними. Представник відповідача просить визначити аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу відповідача, посилаючись на положення ст. 183 СК України та принципи розумності і справедливості. Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 16.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
У судовому засіданні відповідач пояснив, що проходить війському службу, є офіцером та працює у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, при цьому його щомісячний дохід становить близько 24 000 грн. Судом також враховано долучені представником позивача письмові докази, зокрема відомості про доходи відповідача, що свідчать про його платоспроможність та можливість надавати утримання дітям. Судом досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, які підтверджують обставини щодо утримання дітей.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок щодо утримання дітей є рівним для обох батьків, незалежно від того, з ким із них проживають діти. За змістом ч. 3 ст. 181 СК України аліменти можуть бути присуджені у частці від доходу платника або у твердій грошовій сумі. Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність інших утриманців, а також інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд враховує зазначену норму як мінімальну державну гарантію забезпечення належного рівня утримання дітей. Відповідно до ст. 185 СК України батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що також свідчить про необхідність належного визначення розміру аліментів. Суд також враховує, що встановлений розмір аліментів не може бути нижчим за гарантований державою мінімум, незалежно від частки доходу платника. Отже, у будь-якому випадку розмір аліментів не може бути нижчим за встановлений законом мінімальний гарантований розмір, що підлягає врахуванню при ухваленні рішення. Суд також враховує, що аліменти повинні забезпечувати не лише фізичне існування дитини, а й належний рівень її розвитку, включаючи витрати на харчування, лікування, навчання та інші потреби, що відповідають віку дітей. Частиною 2 ст. 183 СК України передбачено, що при стягненні аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від доходу платника. При цьому Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 522/1919/17 зазначив, що визначаючи розмір аліментів, суд повинен виходити із принципу розумності та справедливості, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та матеріальними можливостями платника аліментів. У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/26649/16-ц зроблено висновок, що розмір аліментів не може визначатися формально, а має встановлюватися з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема реального доходу платника та потреб дитини. Також у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 127/20212/18-ц зазначено, що обов'язок утримання дітей є рівним для обох батьків, однак той із батьків, з ким проживає дитина, фактично несе більший обсяг витрат, що підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.10.2018 у справі № 522/5112/16-ц, де зазначено, що розмір аліментів має визначатися з урахуванням реального матеріального становища сторін та потреб дітей. Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращим інтересам дитини. Суд також виходить із принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, які мають пріоритетне значення, що узгоджується з практикою Верховного Суду, який неодноразово наголошував на пріоритетності прав та інтересів дитини над майновими інтересами батьків. Судом встановлено, що відповідач є батьком двох неповнолітніх дітей, є працездатною особою та має стабільний дохід. Відповідач інших осіб на триманні не має, що свідчить про відсутність додаткового фінансового навантаження та враховується судом при визначенні розміру аліментів. Діти проживають разом із позивачем, що свідчить про фактичне здійснення позивачем основного обсягу витрат на їх утримання. Такий дохід має регулярний характер, що свідчить про реальну можливість систематичного виконання відповідачем обов'язку щодо утримання дітей. При цьому суд враховує, що зазначений дохід відповідача має регулярний характер, не є випадковим чи сезонним, що свідчить про реальну можливість стабільного виконання обов'язку щодо утримання дітей. Доказів належного добровільного виконання відповідачем обов'язку щодо утримання дітей суду не надано. Сам по собі факт відсутності систематичної добровільної матеріальної допомоги дітям свідчить про необхідність судового втручання з метою захисту прав та інтересів дітей. Суд також враховує, що аліменти мають забезпечувати не лише мінімальні потреби дітей, а й сприяти збереженню звичного рівня їх життя, який існував до припинення спільного проживання батьків. Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із того, що діти мають право на належний рівень матеріального забезпечення, необхідний для їх повноцінного розвитку. Разом з тим, визначення аліментів у розмірі 1/2 частини з усіх видів доходу відповідача у даному випадку є надмірним, оскільки неповною мірою відповідає принципу співмірності між потребами дітей та матеріальними можливостями платника аліментів, оскільки призвело б до порушення балансу між інтересами дітей та правом відповідача на достатній рівень власного існування, що суперечить принципу справедливості та співмірності. Суд враховує, що відповідач має стабільний, проте не надмірний дохід (близько 24 000 грн на місяць), є військовослужбовцем, що свідчить про наявність у відповідача регулярного та передбачуваного доходу. При цьому визначення аліментів у частці 1/3 відповідає усталеній судовій практиці при стягненні аліментів на двох дітей та забезпечує пропорційний розподіл доходу платника. Сам по собі розмір доходу відповідача не є таким, що дозволяє визначити аліменти у розмірі 1/2 частини доходу, оскільки це призвело б до надмірного фінансового навантаження на платника аліментів та порушення принципу співмірності. Водночас суд бере до уваги, що діти проживають разом із матір'ю, яка несе основні витрати на їх утримання, забезпечує їх повсякденні потреби, що обґрунтовує необхідність визначення такого розміру аліментів, який забезпечить належний баланс інтересів сторін. З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку, що визначення розміру аліментів має здійснюватися з дотриманням принципів пропорційності, розумності та забезпечення найкращих інтересів дітей.
При цьому суд враховує співвідношення розміру доходу відповідача та кількості дітей, а також необхідність забезпечення не лише мінімальних, а й реальних потреб дітей, що у сукупності свідчить про доцільність визначення аліментів саме у частці 1/3 доходу. З огляду на наведене, визначення аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача є обґрунтованим, достатнім для забезпечення потреб дітей та таким, що відповідає засадам розумності і справедливості.
Суд також враховує, що визначення розміру аліментів у частці від доходу відповідача забезпечує гнучкість їх розміру залежно від зміни матеріального становища платника, що відповідає інтересам дітей та сприяє належному виконанню рішення суду. Таким чином, визначений судом розмір аліментів забезпечує баланс між інтересами дітей та реальними матеріальними можливостями відповідача.
Суд також враховує, що визначений розмір аліментів сприятиме належному виконанню відповідачем свого обов'язку та мінімізує ризик ухилення від його виконання. Суд виходить із того, що визначений розмір аліментів є таким, що забезпечує реальне виконання рішення суду та відповідає принципу ефективності судового захисту. Крім того, суд враховує позицію відповідача, який не заперечував проти визначення аліментів у частці 1/3 доходу. Інших обставин, які б впливали на визначення розміру аліментів, судом не встановлено. Оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з визначенням розміру аліментів у частці від доходу відповідача. Суд оцінює докази відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні обставин справи. За таких обставин, з урахуванням установлених судом фактичних обставин справи, вимог закону та правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що обраний спосіб захисту прав позивача є належним та ефективним. Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів- задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, починаючи стягнення з 11.12.2025 року і досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; паспорт серії НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 20.03.2026 р.
Суддя В.Є. Радченко