Іменем України
17 березня 2026 року
м.Харків
справа № 621/325/25
провадження № 22-ц/818/613/26
провадження № 22-ц/818/1352/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (Товариства з обмеженою відповідальністю “Він Фінанс»), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Зміївський відділ Державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню за апеляційними скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Він Фінанс» на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 липня 2025 року та на додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року, постановленого під головуванням судді Філіп'євої В.В., -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (після заміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю “Він Фінанс»), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, Зміївський відділ Державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 07 липня 2025 року позов задоволено. Визнано виконавчий напис, реєстровий №644, вчинений 20.11.2023 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" заборгованості за кредитним договором №11135139000 від 29 березня 2007 року в розмірі 1294640,19 грн. таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1211,20 грн 20 коп.
Додатковим рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року заяву задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10800,00 грн.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Він Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції помилково посилався на те, що звернувшись у 2010 році з позовом про стягненння заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов'язання на 2010 рік, а тому нарахування процентів після цієї дати є безпідставним. Вважає, що попри наявність невиконаного рішення Товариство не позбавлено права нараховувати додаткові суми заборгованості у відповідності до закону.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення Товариство з обмеженою відповідальністю “Він Фінанс» просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10800 грн. та ухвалите нове, яким зменшити суму понесених витрат на правничу допомогу.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; апелянт зазначає, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що такі послуги як консультація клієнта та узгодження стратегії по справі і підписання договору не є складовою процесуальної правової допомоги у конкретній справі. Попередня консультаціїя та укладання договору є организаційним етапом початку співпраці адвоката з клієнтом, а не процесуальною діяльністю в межах справи. Витрати на підготовку договору не спрямовані на представництво інтересів у суді, а тому не підлягають компенсації за рахунок іншої історони. Такі дії як укладання договору або попередня консультація відбулися до початку процесу і не мали жодного впливу на перебіг або результат розгляду справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням чинного законодавства, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, ухвалюючи додаткове рішення та задовольняючи заяву про стягнення правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з доведеності заявлених вимог.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 29.03.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу був посвідчений Договір іпотеки нежитлового приміщення, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 , за умовами якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення, вартість якого за домовленістю сторін становить 535000,00 грн., та яке вбудоване на 1-му поверсі 5-поверхового житлового будинку, площею 257,7 кв.м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Цією іпотекою в повному обсязі забезпечується зобов'язання Іпотекодавця за кредитним договором № 11135139000 від 29.03.2007, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 50000,00 доларів США, що на день укладення кредитного договору склало 252500,00 гривень, з відсотковою ставкою 13% річних. Строк повернення кредиту - 28.03.2014 року. Цією ж іпотекою за умовами договору забезпечувалися зобов'язання іпотекодавця зі сплати процентів, штрафних санкцій, а також витрат іпотекодержателя, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на страхування та інших збитків, пов'язаних із виконанням сторонами зобов'язань за кредитним та іпотечним договорами.
Згідно частини 4 Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. )
Відповідно до відкритих відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, заочним рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2010 року по цивільній справі № 2-84/10 задоволено позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" та стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11135139000 від 29 березня 2007 року у розмірі 632503 грн. 82 коп., а також судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. 00 коп., а всього 1730 грн. 00 коп..
20.11.2023 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. вчинено виконавчий напис, реєстровий номер 644, яким звернуто стягнення на нежитлове приміщення, вбудоване на 1-му поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, загальною площею 257,7 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (надалі - "Предмет іпотеки"), яке боржнику-іпотекодавцю - позивачу ОСОБА_3 , належить на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 29.04.2003 року Чорнолясовою Т.В., державним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори, за реєстровим №1-959, та зареєстрованого в Комунальному підприємстві, "Зміївське бюро технічної інвентаризації" 29.07.2003 року. за №1110927, реєстраційний номер 2045811 номер запису: 130 в книзі 2. Зазначене майно було передано ОСОБА_3 в іпотеку - Акціонерному комерційному інноваційному банку "УкрСиббанк" на підставі Договору іпотеки (нежитлове приміщення) від 29.03.2007 року (надалі - "Договір іпотеки"), посвідчений Олійник Л.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, за реєстровим №1703.
Договір іпотеки укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором - , про надання споживчого кредиту №1113 5139000 від 29.03.2007 року, а також усіх додаткових договорів та угод до них, які можуть бути укладені до закінчення терміну дії Кредитного договору, який укладений між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (надалі - "Кредитний договір").
Правонаступником Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750) на сьогодні на підставі Договору факторингу №18 від 20.04.2015 року, та Договору від 27.09.2023 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29.03.2007 року №1703, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д., № 2995, : є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (надалі - ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (код ЄДРПОУ 3 8750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, IBAN НОМЕР_1 , відкритий в AT "ПУМБ", МФО 334851).
Здійснюється стягнення заборгованості за відсотками, нарахованих за період з 05.02.2010 року по 20.04.2015 року, в розмірі 1 288 640,19 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок) гривень 19 коп.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна: нежитлове приміщення, вбудоване на 1-му поверсі 5-й поверхового житлового будинку, загальною площею 257,7 (двісті п'ятдесят сім цілих та сім десятих) кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , пропонано задовольнити вимоги стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (код ЄДРПОУ 38750239).
Сума заборгованості складається з: заборгованості за відсотками, нарахованих за період з 05.02.2010 року по 20.04.2015 року, в розмірі 1 288 640,19 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок) гривень 19 коп.
Загальна сума заборгованості, яку необхідно перерахувати Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (код ЄДРПОУ 38750239): 1 288 640,19 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок) гривень 19 коп., та сума, що сплачена стягувачем за вчинення виконавчого напису - 6000,00 (шість тисяч) гривень (а.с. 28).
З копї розрахунку заборгованості, складеного ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" від 06.11.2023 року, ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", що виступає кредитором за кредитним договором №11135139000 від 29.03.2007 року, який укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 ("Позичальник"), на підставі Договору факторингу №18 від 20.04.2015 року, та Договору від 27.09.2023 року про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29.03.2007 року №1703, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлінським В.Д., №2995, станом на 06.11.2023 року, сума заборгованості за кредитним договором №11135139000 від 29.03.2007 року є непогашеною та становить 2 698 441,28 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 937 119,51 гривень; заборгованість за відсотками - 1 761 321,77гривень, в тому числі 1 288 640,19 гривень, нарахованих за період з 05.02.2010 року по 20.04.2015 року. Станом на 06.11.2023 року ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" не отримувало жодних платежів щодо погашення заборгованості за кредитним договором №11135139000 від 29.03.2007 року (а.с. 14).
05.12.2023 року державним виконавцем Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Л.Смагловою винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73485817 за заявою стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" (відповідач по справі) про примусове виконання виконавчого напису №644, вчиненого 20.11.2023 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Т.Личуком про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача коштів у сумі 1 294 640,19 гривень (а.с. 15, 19).
Листом т.в.о. начальника Зміївського відділу ДВС О.Нагорної №38818 від 29.11.2024 року представнику позивача надано інформацію про те, що на виконанні у Зміївському відділі державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження:
№43110457 з примусового виконання виконавчого листа №2-84/10 виданого 16.07.2010 року Зміївським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 634203,82 гривень на користь ТОВ "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ";
№73485817 з примусового виконання виконавчого напису №644, вчиненого 20.11.2023 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Т.Личук про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" заборгованості у сумі 1294640,19 гривень.
24.04.2014 року головним державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було проведено опис й арешт нерухомого майна боржника - нежиле приміщення, вбудоване на 1-му поверсі п'яти поверхового житлового будинку, загальною площею 257,70 кв.м, основною площею 224,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та яке є іпотечним майном ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ". Перші торги по вищезазначеному нерухомому майну були призначені на 26.10.2023 року, Лот №535954, які не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів (початкова ціна продажу складала 2 350 000,00 гривень). Другі торги по вищезазначеному нерухомому майну були призначені на 06.12.2023 року, Лот №539718, які не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів (початкова ціна продажу складала 1 997 5 00,00 гривень). ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ", користуючись своїм законним правом, виявило бажання залишити нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості за вищезазначеними виконавчими документами, а саме: нежиле приміщення, вбудоване на 1-му поверсі п'яти поверхового житлового будинку, загальною площею 257,70 кв.м, основною площею 224,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до положення ч. 9 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження", майно передається стягувачу за ціною електронних торгів.
Відповідно до вимог ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ" вирішено питання щодо залишення за собою нереалізованого майна боржника ОСОБА_4 та прийнято рішення щодо залишення за собою (ТОВ "ФК "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ") нереалізованого майна боржника а саме: нежиле приміщення, вбудоване на 1-му поверсі п'яти поверхового житлового будинку, загальною площею 257,70 кв.м, основною площею 224,0 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за вартістю - 1 997 500,00 гривень. На депозитний рахунок відділу надійшли кошти з метою перерахування різниці між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь за виконавчими документами у сумі 68 655,99 гривень, з яких 5 500,00 гривень перераховано витрат виконавчого провадження, 63 155,99 гривень - виконавчий збір. Також на виконанні у Зміївському відділі державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження №32777059, №43110457, №73485817 (а.с. 18).
З копію листа Міністерства юстиції України №116459/ПІ-М-5759/19.1.5 від 29.11.2021 року вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2021 року №1358/5, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 року за №8832 на ім'я ОСОБА_5 , анульовано.
Разом з тим, оспорюваний виконавчий напис, згідно наданих доказів, вчинено 20.11.2023 року, і згідно відкритих відомостей Єдиного реєстру нотаріусів, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Личук Тарас Володимирович станом на 07.07.2025 року продовжує здійснювати нотаріальну діяльність , номер свідоцтва НОМЕР_2 .
25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «ФК Довіра і Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалась на те, що 20.11.2023 року приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Т.Личук вчинив виконавчий напис № 644 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, вбудоване на 1 поверсі 5-ти поверхового житлового будинку, загальною площею 257,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №11135139000 від 29.03.2007 року в розмірі 1294640,19 гривень з позичальника ОСОБА_6 (Швець) на користь стягувача ТОВ "Фінансова компанія "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ". На підставі вчиненого виконавчого напису, Зміївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.12.2023 року відкрив виконавче провадження №73485817. Позивач вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні було порушено "Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", зокрема, не було направлено відповідачу вимогу перед вчиненням оспорюваного напису нотаріуса; сума заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією не є безспірною, є оспорюваною сумою та такою, що не визнана позивачем як безумовна, зокрема, проценти були нараховані після винесення рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом з відповідача. Так, рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2010 року по справі № 2-84/10 з позивача ОСОБА_6 (Швець) було стягнуто на користь ПАТ "УкрСиббанк" (первісний кредитор за договором кредиту) заборгованість у розмірі 632503,82 гривень, що на дату ухвалення рішення становила 79955 доларів США 48 центів. При цьому, у виконавчому написі вбачається значно більша сума заборгованості, ніж встановлена рішенням суду. При цьому, сам Відповідач на момент вчинення виконавчого напису не мав відповідної ліцензії як фінансової установи на здійснення валютних операцій, а тому самостійно не мав права нараховувати відсотки за кредитним договором, строк дії якого припинився достроковим стягненням за рішенням суду. Нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не перевірив обсяг дієздатністі відповідача - юридичної особи, зокрема його повноваження на здійснення фінансових послуг, відповідність розміру заборгованості, визначеної рішенням суду , до заборгованості, яку пред'явив відповідач, в зв'язку з чим мав би відмовити у вчиненні оспорюваного виконавчого напису. Оскільки нотаріус не дотримався вимог закону при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просить визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється ЗУ «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина 1статті 39 ЗУ «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 ЗУ «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі Порядок).
Так, згідно зі статтею 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 ЗУ «Про нотаріат»).
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відтак, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 ЗУ «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172».
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».
У постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09 лютого 2022 року у справі № 547/210/20 (провадження № 61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).
Матеріали справи свідчать про те, що між ОСОБА_6 (до шлюбу - Швець) та АКІБ "УкрСиббанк" 29.03.2007 року був укладений Договір іпотеки нежитлового приміщення, вбудоване на 1-му поверсі 5-поверхового житлового будинку, площею 257,7 кв.м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як забезпечення зобов'язання позивача (Іпотекодавця) за кредитним договором № 11135139000 від 29.03.2007, за умовами якого ОСОБА_3 було надано кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 50000,00 доларів США, що на день укладення кредитного договору склало 252500,00 гривень, з відсотковою ставкою 13% річних. Строк повернення кредиту - 28.03.2014 року.
Заочним рішеннм Зміївського районного суду Харківської області від 22.06.2010 року по цивільній справі № 2-84/10 задоволено позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" та достроково стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11135139000 від 29 березня 2007 року у розмірі 632503 грн. 82 коп., а також судовий збір у сумі 1700 грн. 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 (тридцять) грн. 00 коп., а всього 1730 грн. 00 коп..
Враховуючи, що кредитор у 2010 році реалізував своє право на дострокове стягнення заборгованості за кредитом шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованоств за кредитним договором у повному обсязі, підстав для стягнення відсотків за період з 05.02.2010 по 20.04.2015 року, в розмірі 1 288 640,19 гривень 19 коп. не вбачається.
Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18)
Посилання відповідача на те, що після ухвалення рішення про дострокове стягнення суми боргу Товариство не позбавлено права нараховувати відсотки не грунтується на законі.
Таким чином відсотки за період з 05.02.2010 року по 20.04.2025 року в сумі 128 640,19 грн. нараховані поза межами строку дії договору.
Висновок суду про відсутність доказів безспірності заборгованості відповідає фактичним обставинам справи
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Додаткове рішення суду першої інстанції також відповідає закону, з огляду на таке.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Матеріали справи свідчать про те, що рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 07 липня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Представником позивача - адвокатом Лисенком А.О. при зверненні до суду в позовній заяві було зазначено, що позивачем очікується понести витрати по справі у виді витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої становить 1200,00 гривень за одну годину роботи адвоката.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Лисенко А.О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10800,00 гривень.
Звертаючись до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Лисенком А.О. від 11 листопада 2024року, на представництво інтересів у справі про захист прав споживачв щодо визнання виконавчого напису № 644 від 20.11.2023 року таким, що не підлягає виконанню. Згідно п.4.1 Договору розмір гонорару складає 1200,.00 гривень за 1 годину роботи адвоката. (а.с.72 -77)
До договору про надання правової допомоги також було надано Акт виконаних робіт від 15.07.2025 року та квитанція про оплату, що підтверджує понесені позивачкою витрати у розмірі 11000 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи, складності справи, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, часом, витраченим представником відповідача на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих представником позивача послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання правової допомоги у розмірі 10800 грн.
Підстави для зміни визначеного судом розміру витрат на правничу допомогу колегія суддів не вбачає.
Додаткове рішення відповідає закону.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Він Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 07 липня 2025 року та додаткове рішення Зміївського районного суду Харківської області від 31 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина