Справа № 750/13917/25 Головуючий у 1 інстанції Лямзіна Н.Ю.
Провадження № 33/4823/61/26
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
17 березня 2026 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Салая Г.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - Потьомкіна С.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу захисника Потьомкіна С.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.
Місцевим судом установлено, що 06 жовтня 2025 року о 01 год 03 хв. в м. Чернігові по вул. Шевченка, 65 водій ОСОБА_1 керував автомобілем “CHEVROLET CRUZE», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість. Від проходження огляду у встановленому законом порядку на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду стосовно ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У разі не встановлення судом підстав для закриття провадження у справі застосувати при призначенні стягнення аналогію закону та на підставі ст. 69 КК України змінити постанову суду, призначивши ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, без застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи. Вважає безпідставною вимогу поліцейських щодо проходження водієм огляду на стан сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності. Зауважує, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими поводив себе відповідно до обстановки. На переконання захисту, наявність сфальсифікованого документу в матеріалах справи, а саме, Направлення на медичний огляд, ставить під сумнів законність дій посадових осіб, що їх складали, що не зафіксовано на відеозаписі. Вказує, що огляд на стан сп'яніння військовослужбовців водіїв, що виконують обов'язки військової служби, має здійснюватися саме уповноваженими особами ВСП або командиром військової частини, а не працівниками Національної поліції, та звертає увагу на спірну практику. Вважає, що дії водія в даному випадку свідчать про відсутність прямого умислу, оскільки він був переконаний, що процедуру огляду порушено, що огляд здійснюється не уповноваженим суб'єктом, а отже, він відмовляється від огляду правомірно. На думку захисту, по справі є підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, тобто із застосуванням ст. 69 КК України.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння визначена “Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103. На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року була затверджена “Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Зазначених вимог місцевий суд, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки залишились обставини, які істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474691 від 06.10.2025 ОСОБА_1 власноруч його підписав та по суті порушення додав, що “порушено процедуру, відсутній представник ВСП» (а.с. 5).
Згідно направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме, дуже звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, огляд у медичному закладі не проводився у зв'язку з відмовою. (а.с. 6).
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Так, з відеозапису убачається, як зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , повідомлено поліцейськими про ведення відеофіксації та про причину зупинки, а саме водій рухався у комендантську годину. На запитання поліцейського чи вживає водій наркотичні або лікарські препарати, останній відповів, що не вживає. Під час спілкування поліцейський вбачає у водія ознаки наркотичного сп'яніння, а саме, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість, тремтіння пальців рук, та пропонує водію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, на що водій відповів відмовою та наголосив, що без працівників ВСП на освідування не поїде. Поліцейський роз'яснює наслідки відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку, повідомляє про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП п. 2.5 ПДР, роз'яснює права і обов'язки водію, його було відсторонено від керування транспортним засобом. Видно як поліцейські оформляють адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_1 ознайомлюють зі змістом протоколу.
Отже, з переглянутого відеозапису не вбачається беззаперечної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
За таких обставин, попри те, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол за відмову, що є самостійним складом правопорушення, однак у контексті встановлених апеляційним судом обставин, відсутність беззаперечної відмови від проходження огляду та стан сп'яніння, яка підтверджена відеозаписом, можуть бути доказом у відповідності до ст. 251 КУпАП.
Таким чином, слід зробити висновок, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження порушення п. 2.5 ПДР ОСОБА_1 ..
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за стандартом поза розумним сумнівом.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, може бути вчинено в таких формах:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за такі діяння:
1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів;
2) появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
3) виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння;
4) відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
З наведеного випливає, що діяння, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, крім передачі керування транспортним засобом, охоплюються об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 172-20 цього Кодексу, у формах виконання військовослужбовцями обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, але лише за умови, якщо такі діяння вчиненні військовослужбовцем безпосередньо під час виконання обов'язків військової служби.
Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, є будь-яка осудна особа, яка керує транспортним засобом у віці, з якого настає адміністративна відповідальність, а передбаченого статтею 172-20 - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів.
Згідно із ч. 9 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-ХІІ установлено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановлювати факт виконання обов'язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ.
З огляду на викладене в разі керування військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп'яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців.
Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб'єкта - військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп'яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32. Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Натомість, у разі не встановлення судом факту виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби під час керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження огляду на стан сп'яніння дії військовослужбовця мають кваліфікуватися за статтею 130 КУпАП, а його огляд на стан сп'яніння має здійснюватися за правилами статті 266 цього Кодексу.
До матеріалів справи захистом було долучено копію довідки т.в.о. начальника режимно-секретного органу в/ч НОМЕР_2 №151 від 01.01.2026 про те, що ОСОБА_1 має доступ до державної таємниці за формою три, яка дійсна до 31.12.2026.
Згідно довідки за № 1433/20/156-В від 20.02.2026, виданої т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 , майор ОСОБА_1 направлений на період з 04.10.2025 по 06.10.2025 включно у місця постійної дислокації в/ч НОМЕР_2 до АДРЕСА_2 для виконання обов'язків військової служби. Тобто ОСОБА_1 виконував обов'язки військової служби.
Також долучено копію довідки форми №100-2/о про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №622 від 14.05.2025 щодо ОСОБА_1 , яку він отримував з метою допуску до державної таємниці, і копію результату токсикологічного дослідження, яке ОСОБА_1 проходив з метою отримання зазначеної довідки №100-2/о.
Згідно п. 14 Порядку проведення попередніх, періодичних та позачергових психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин, затвердженого наказом МОЗ України 18 квітня 2022 року №651, строк дії довідки за формою первинної облікової документації № 100-2/о становить один рік з дати проведення огляду.
На думку суду, дії поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан наркотичного сп'яніння без фактичного встановлення цих ознак свідчать про бажання працівника поліції скласти даний протокол на підставі штучно встановлених і надуманих ознак сп'яніння та обставин із порушенням вимог законодавства, якими встановлено порядок складання матеріалів про адміністративні правопорушення.
Інші доводи апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції вважає такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 підстав, які зазначені вище.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню із закриттям провадження по справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Задовольнити апеляційну скаргу захисника Потьомкіна С.О. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ..
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяГ. А. Салай