Справа №591/1952/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/879/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Державна зрада
19 березня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання -
ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави,
У провадженні Зарічного районного суду м.Суми перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 111 КК України, ОСОБА_7 за ч.2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 111 та ч.1 ст. 263 КК України.
У рамках даного кримінального провадження прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року, продовжено стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 04.05.2026 року включно.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою і застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не було надано жодного доказу на обґрунтування існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також - що зазначені у клопотанні прокурора ризики є абстрактними, надуманими та необґрунтованими. Крім того, під час розгляду клопотання прокурора, на думку захисника, судом першої інстанції не було враховано обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце реєстрації і проживання, є особою з інвалідністю 2 групи та має незадовільний стан здоров'я.
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_6 , який щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вищезазначених вимог Закону дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 111 та ч.1 ст. 263 КК України, про продовження останньому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися та існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а саме: що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки в період воєнного стану, за яким передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна; що обізнаний про місце проживання свідків у кримінальному провадженні; що наявні відомості про зв'язки обвинуваченого з представниками спецслужб рф.
З таким висновком погоджується і колегія суддів та звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Також слід звернути увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
У даному випадку, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_7 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, санкція за вчинення якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, тобто останній становить небезпеку для суспільства та в даному конкретному випадку суспільний інтерес має більшу вагу над повагою до свободи особи, а тому, з цих підстав, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 є виправданим.
Також необхідно враховувати, що в умовах воєнного стану питання щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого набуває особливого значення, оскільки здійснення правосуддя в особливих умовах ускладнюється наявністю певних перешкод, які не існують у мирний час та вимагає від учасників судового розгляду відноситись до виконання своїх обов'язків, та реалізації наданих прав з більшою відповідальністю і зобов'язує суд діяти більш ефективно та організовано.
Тобто, саме внаслідок суспільної небезпечності інкримінованих обвинуваченому дій є об'єктивні підстави вважати, що останній може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу, призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено те, що на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, продовжує існувати ризик впливу на свідка, оскільки, враховуючи конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що ОСОБА_7 у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може вдатись до незаконного впливу на нього. Тобто, допоки показання свідка не досліджені безпосередньо в судовому засіданні, такий ризик залишається актуальним.
Наявність ризику вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження злочину, у якому він обвинувачується, обумовлюється тим, що останній вчинив особливо тяжке кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, є відомості про те, що обвинувачений має зв'язки з представниками спецслужб, і повномасштабне вторгнення РФ в Україну продовжується, а тому обвинувачений може безпосередньо чи із залученням інших осіб вчиняти дії, направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, і така діяльність загрожуватиме як життю та здоров'ю невизначеного кола осіб, так і безпеці держави в цілому.
Таким чином, доводи апелянта про відсутність доказів на підтвердження існування ризиків заявлених прокурором, а також - про надуманість, абстрактність та необґрунтованість заявлених прокурором ризиків, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки існування ризиків об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Посилання сторони захисту на те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, позитивну характеристику, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації і проживання, є особою з інвалідністю 2 групи та має незадовільний стан здоров'я, самі по собі не спростовують висновків суду першої інстанції щодо доцільності продовження тримання останнього під вартою та не зменшують існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, зазначених в оскаржуваній ухвалі. Крім того, надані стороною захисту документи не містять застережень і не свідчать про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Також, суд наголошує, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.111 КПК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, а саме - тримання під вартою (ч. 6 ст. 176 КПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4