Номер провадження: 11-сс/813/692/26
Справа № 523/4177/26 1-кс/523/2708/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
17.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27.02.2026, якою в межах к/п №62025150020004865 від 25.11.2025 відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25.04.2026, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №62025150020004865 від 25.11.2025 було задоволено клопотання слідчого 2 СВ (із дислокацією в м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого в м. Миколаєві ОСОБА_9 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 25.04.2026 із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, без визначення застави.
Мотивуючи своє рішення слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, оскільки ОСОБА_8 не переховувався від органу досудового розслідування чи суду, не вживав заходів, спрямованих на незаконний вплив на свідків або знищення доказів;
- відповідно до усталеної практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не може бути безумовною підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу;
- підозрюваний ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце проживання;
- слідчий суддя всупереч приписів КПК України не обґрунтував неможливість застосування менш суворих запобіжних заходів, які зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 ;
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27.02.2026 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та просив її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на такі обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційній скарзі захисник не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_8 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на даному етапі є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики, передбачені п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим.
ЄСПЛ у рішенні «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику переховування.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Апеляційний суд враховує ту обставину, що досудове розслідування триває, специфіку інкримінованого злочину та погоджується із висновками слідчого судді з приводу існування ризиків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також не виключає існування ризику, передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України з огляду на специфіку інкримінованого злочину та його умисний характер.
Водночас, апеляційний суд не може погодитися із аргументацією органу досудового розслідування та слідчого судді з приводу існування ризику, передбаченого п. 4) ч. 1 ст. 177 КПК України зокрема з тих підстав, що його існування обумовлене тим, що з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_8 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України Відтак, апеляційний суд констатує, що заявлений ризик належним чином не обґрунтований.
Однак з огляду на те, що апеляційним судом встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів не вважає необхідним скасовувати оскаржувану ухвалу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м'якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров'ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі.
Додатково апеляційний суд враховує підвищений рівень суспільної небезпеки інкримінованого злочину, який полягає у заподіянні шкоди встановленому порядку проходження військової служби, що є критично важливим для обороноздатності держави. Окрім того, в умовах збройної агресії будь-яке ухилення від служби безпосередньо впливає на спроможність держави захищати свій суверенітет та територіальну цілісність.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Колегія суддів враховує аргументи захисника з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягувався, має місце проживання, водночас зауважує, що зазначені обставини не спростовують безумовно існування зазначених вище ризиків.
Апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК УКраїни, слідчий суддя/суд під час дії воєнного стану, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
На стадії досудового розслідування саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд враховує фактичні обставини вчинення інкримінованого злочину, ту обставину, що ОСОБА_8 підозрюється у нез'явленні на військову службу, в його діях вбачалося грубе порушення військової дисципліни, відтак, приходить до висновку про те, що на теперішній час поведінка підозрюваного вимагає виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Апеляційний суд також враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
При цьому, запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований до підозрюваного ОСОБА_8 на визначений строк, а питання доцільності подальшого його застосування буде перевірена слідчим суддею через нетривалий час.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 27.02.0026, якою в межах к/п №62025150020004865 від 25.11.2025 відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4