Номер провадження: 11-сс/813/668/26
Справа № 523/21870/25 1-кс/523/2638/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62025150020002074 від 11.05.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 25.02.2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину з інвалідністю, раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
встановив:
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві розслідується кримінальне провадження №62025150020002074 від 11.05.2025 року за ознаками ч.3 ст.307 КК України, в якому процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 25.02.2026 року задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, ОСОБА_9 та підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 01.04.2026 року, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Захисник вказує про те, що прокурором не надано доказів, які б підтверджували існування ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Захисник зазначає, що ОСОБА_8 в силу ст.89 КК України вважається особою, яка не має судимості, офіційно одружений, утримує дитину-інваліда, має важку хворобу серця, неодноразово відзначався подяками ЗСУ за волонтерську діяльність. Крім того, захисник вважає, що слідчий суддя безпідставно не визначив ОСОБА_8 розмір застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу; думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти її задоволення; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Зі змісту ч.5 ст.199 КПК вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді даного провадження, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Згідно з ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , слідчий суддя дотримався вимог ст.199 КПК, врахував практику Європейського суду з прав людини при постановленні оскарженої ухвали та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення.
Апеляційним судом встановлено, що 01.01.2026 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:
- протоколами допитів свідка ОСОБА_10 , який повідомив про обставини придбання у ОСОБА_8 наркотичного засобу - кокаїну вартістю 100 доларів США за грам такої речовини;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 14.05.2025 року - грошових коштів у розмірі 3600 доларів США, наданих свідку ОСОБА_10 з метою документування протиправної діяльності осіб, якими збуваються наркотичний засіб - кокаїн на території міста Одеси;
- протоколом огляду та добровільної видачі від 14.05.2025 року - прозорого поліетиленового пакету, в якому міститься невідома речовина білого кольору у сухому подрібненому стані, видана свідком ОСОБА_10 , який, з його злів, йому передав ОСОБА_8 за раніше надані грошові кошти у розмірі 3600 доларів США;
- висновком експерта СЕ-19/116-25/12001-НЗПРАП від 16.05.2025 року, згідно якого у речовині, яка була придбана ОСОБА_10 у ОСОБА_8 та добровільно видана працівникам правоохоронного органу, кількісний вміст кокаїну складає 24, 986 грамів (згідно наказу МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» є особливо великим розміром);
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 13.06.2025 року, який повідомив про обставини придбання у ОСОБА_8 наркотичного засобу - кокаїну;
- протоколом огляду та вручення грошових коштів від 13.06.2025 року - грошових коштів у розмірі 1600 доларів США, наданих свідку ОСОБА_11 , з метою документування протиправної діяльності осіб, якими збуваються наркотичний засіб - кокаїн на території міста Одеси;
- протоколом огляду та добровільної видачі від 13.06.2025 року - прозорого поліетиленового пакету, в якому міститься невідома порошкоподібна речовина білого кольору у сухому подрібненому стані, видана свідком ОСОБА_11 , який з його злів, йому передав ОСОБА_8 за раніше надані грошові кошти у розмірі 1600 доларів США;
- висновком експерта КСЕ-19/115-25/10131 від 10 липня 2025 року, згідно якого у речовині, яка була придбана ОСОБА_11 у ОСОБА_8 та добровільно видана працівникам правоохоронного органу, кількісний вміст кокаїну складає 15,2608 г;
- матеріалами Другого оперативного відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві за вих. №7328/16-08/25 від 12 травня 2025 року, вих. №7688/16-08/25 від 17 травня 2025 року, вих. №8773/16-08/25 від 03 червня 2025 року, вих. №10362/16-08/25 від 07 липня 2025року, здобутими за результатами виконання доручення слідчого;
- матеріалами регіонального управління (з оперативно-розшукової діяльності) ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18.06.2025 року вих. №05/311, здобутими за результатами виконання доручення слідчого;
- протоколами про результати контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному етапі досудового розслідування зазначені вище докази є вагомими та достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_8 .
При цьому, відповідно до ст.ст.89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Як вбачається з клопотання слідчого завершити досудове розслідування у передбачений п.2 абз.3 ч.1 ст.219 КПК України строк, не представляється можливим внаслідок особливої складності кримінального провадження, а також необхідності проведення значного переліку слідчих (розшукових) дій, які є доцільними для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин скоєних злочинів, зокрема необхідно: отримати процесуальні документи, що стали підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій; отримати розсекречені ухвали суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій; з урахуванням отриманої інформації з матеріалів негласних слідчих розшукових дій встановити та провести допити свідків; з урахуванням зібраних доказів після проведення вищезазначених слідчих та процесуальних дій, вирішити питання про зміну чи повідомлення про нову підозру; виконати вимоги, передбачені ст. ст. 290, 291 КПК України, а саме відкрити матеріали досудового розслідування, скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування; виконати інші слідчі дії, необхідність в яких виникне під час проведення досудового розслідування.
Оскільки наразі досудове розслідування триває, існуючи в даному кримінальному провадженні ризики, які обґрунтовують необхідність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , не зменшились та не відпали.
Кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваному відноситься до категорії особливо тяжких злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що дає підстави вважати, що під тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі доведеності його провини, підозрюваний може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, продовжує існувати ризик того, що підозрюваний може впливати на свідків у кримінальному провадженні.
При цьому, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1,2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК.
Наразі досудове розслідування триває, а показання свідків у даному кримінальному провадженні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Крім того, не зменшився ризик того, що підозрюваний може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, зокрема перешкоджати встановлювати інших можливих співучасників злочинної діяльності пов'язаної з поширенням наркотичних засобів, або знищити речові докази, які ще не встановлені та не вилучені слідчим органом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваної кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
За наявності існування обґрунтованої підозри та вищевказаних ризиків, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді щодо необхідності продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, виходячи із конкретних обставини інкримінованого підозрюваному протиправного діяння, яке характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки та визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров'ю населення, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України не визначив ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного та сама підозра у вчиненні, особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно продовжують існувати ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про неспроможність доводів сторони захисту стосовно незаконності оскарженої ухвали, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м.Одеси від 25.02.2026 року, якою в кримінальному провадженні №62025150020002074 від 11.05.2025 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4