Номер провадження: 22-ц/813/35/26
Справа № 522/8266/17
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
10.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Данилюка Андрія Борисовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний нотаріус Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович про визнання права власності в порядку спадкування, -
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , законним представником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_3 , третя особа нотаріус Шостої одеської державної нотаріальної контори Пенчев Костянтин Леонтійович з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який є батьком позивача ОСОБА_1 . Після смерті батька відкрилася спадщина. Позивач звернувся до Шостої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Правовстановлюючі документи не були надані, у зв'язку з їх відсутністю у заявниці. У зв'язку з чим нотаріусом ОСОБА_8 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. За таких обставин позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2020 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_6 - ОСОБА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Данилюк Андрій Борисович подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначене на 10.03.2026 року на 14:30 год. учасники справи не з'явились.
Від представників позивача Давиденко М.О., відповідача ОСОБА_3 та від третьої особи державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори Пенчева К.Л. надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їхньої присутності в судовому засіданні.
Інші учасники справи про причину відсутності не повідомили, заяв про відкладення судового засідання та/або про участь в судовому засіданні в режимі відеконференцзв'язку не подавали.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що оскільки явка учасників до апеляційного суду не є обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності учасників, які відсутні в судовому засіданні при таких обставинах не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частинами першою-п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкуванняза законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м. в цілому, суд першої інстанції виходив з того, що:
- квартира АДРЕСА_1 повністю належить одноосібно ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.11.2013 року, позивач ОСОБА_1 не є її співвласником і переважного права перед іншими спадкоємцями на виділ їй в натурі саме цього майна, немає;
- встановити рівні частки спадкової маси неможливо, адже відсутні докази вартості транспортних засобів та боргових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане повторно 20.02.2017 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т.1 а.с.95).
ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_7 про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.105).
ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.2 а.с.135,137).
ОСОБА_1 звернулася до Шостої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (т.2 а.с.102).
З заявою про прийняття спадщини, що була відкрита до майна померлого ОСОБА_7 звернулася дружина померлого ОСОБА_3 (т.2 а.с.140), яка діяла в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.2 а.с.111-112).
ОСОБА_3 котра була дружиною померлого відноситься до спадкоємців першої черги.
Батько померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 також подав заяву про прийняття спадщини (т.2 а.с.106). ОСОБА_6 було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину, адже ОСОБА_6 не надав правовстановлюючих документів на спадкове майно (т.2 а.с.151).
Спадкоємцем померлого ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_2 (т. 2 а.с.72, 74-75).
ОСОБА_7 за життя набуто наступне нерухоме майно: будинок АДРЕСА_2 ; квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 (т.1 а.с.5-5б).
Згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості житлової трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 вартість такої квартири станом на 18.08.2020 року становить 1 570 100 гривень (т.3 а.с.25-34).
Вартість квартири АДРЕСА_4 , згідно звіту про незалежну оцінку вартості квартири ТОВ «Укрпрофі» станом на 18.08.2020 року становить 1 830 500 гривень (т.3 а.с.44-53).
Вартість квартири АДРЕСА_3 згідно звіту про незалежну оцінку вартості квартири ТОВ «Укрпрофі» станом на 18.08.2020 року становить 550 200 гривень (т.3 а.с.69-76).
Згідно звіту про незалежну оцінку ТОВ «Укрпрофі» вартість будинку АДРЕСА_2 станом на 18.08.2020 року становить 3 652 800 (т.3 а.с.92-99).
Земельна ділянка, що належала ОСОБА_9 , що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , станом на 18.08.2020 року коштує 1 774 700 грн., відповідно до звіту ТОВ «Укрпрофі» (т.3 а.с.125-133).
З листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області №31/15-142аз від 12.08.2020 року вбачається, що за ОСОБА_7 зареєстровані два автомобілі: Nissan Juke, 2012 року випуску та Honda CR V, 2008 року випуску (т.2 а.с.163).
Відомостей про вартість автомобілів та розмір заборгованості ОСОБА_7 перед банком суду першої інстанції представлено не було.
З претензії кредитора, що міститься в матеріалах спадкової справи вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» уклало 23.07.2013 року з ОСОБА_7 кредитний договір та станом на 24.03.2017 року у ОСОБА_7 наявна заборгованість перед банком у розмірі 5 472,05 грн. (т.2 а.с.124).
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/5570/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа: Шоста одеська державна нотаріальна контора про встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця та усунення від права на спадкування. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2019 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду, у зв'язку з неявкою позивача та її представників до судових засідань (т.2 а.с.84-86).
Крім того апеляційним судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2021 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 17.08.2022 року, залишено без розгляду заяву ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Суд першої інстанції вірно визначив, що предметом позову є квартира, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 в цілому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28.11.2013 року, тобто одноосібно.
Щодо інших об'єктів рухомого (2 автомобілі), нерухомого майна (земельна ділянка, жилий будинок та 2 квартири), а також грошових коштів (рахунок у банківській установі в республіці Польща), належних спадкодавцю ОСОБА_7 позовні вимоги не заявлені, а тому ці об'єкти не є предметом даного судового розгляду.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
Встановивши, що ОСОБА_3 (дружина), яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 (син), ОСОБА_5 (дочка), а також ОСОБА_1 (повнолітня дочка) та ОСОБА_6 (батько) відносяться до спадкоємців першої черги спадкодавця і протягом встановленого строку звернулися із заявами про прийняття спадщини, суд вірно вважав цих осіб такими, що прийняли спадщину і тому обґрунтовано вважав, що на все спадкове майно померлого ОСОБА_7 мають право у рівних частках п'ять спадкоємців першої черги, тобто по 1/5 спадкової маси кожному.
Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Згідно ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.
Частиною 2 статті 1279 ЦК України передбачено, що спадкоємці, які разом із спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.
Виділ (поділ) між спадкоємцями частки спадщини в натурі проводиться з огляду на сукупність об'єктів, що складають спадщину, їх вартість з урахуванням можливого виділу в натурі такої частки. Такий виділ (поділ) не повинен порушувати права та законні інтереси спадкоємців. Якщо виділ (поділ) частки спадщини неможливий, то спадкоємець може отримати від іншого спадкоємця грошову компенсацію вартості цієї частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Суд вірно встановив, що до складу спадщини входять п'ять об'єктів нерухомого майна, загальна вартість якого становить 9 378 300 гривень, два транспортних засоби та боргові зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач звернувшись до нотаріуса протягом встановленого строку з відповідною заявою прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_7 .
Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись.
Тобто позивач прийняла спадщину кожній одиниці спадкового майна в межах належної їй ідеальної частки, але в судовому порядку просила виділити їй один із об'єктів спадкового майна в натурі в цілому (цілу одиницю) в межах сумарної грошової вартості її часток, як спадкоємця в усіх об'єктах спадкового майна та за рахунок часток у спірному об'єкті спадкового майна (квартири АДРЕСА_1 ).
До складу спадщини, як встановлено судом, входять п'ять об'єктів нерухомого майна, загальна вартість якого становить 9 378 300 гривень, два транспортних засоби (вартість не визначена) та боргові зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк».
Позивач вважає, що вартість її частки у всьому спадковому майні поглинає вартість об'єкту спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 .
Так позивач виходячи із доданих звітів оціночної вартості вказує, що станом на 18.08.2020 року
вартість квартири АДРЕСА_1 становить 1 570 100 гривень
вартість квартири АДРЕСА_4 , згідно звіту про незалежну оцінку вартості квартири ТОВ «Укрпрофі» станом на 18.08.2020 року становить 1 830 500 гривень
вартість квартири АДРЕСА_3 становить 550 200 гривень
вартість земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 становить 1 774 700 грн.;
вартість будинку АДРЕСА_2 становить 3 652 800 грн.;
і тому належна їй 1/5 частка у спадковому майні має грошовий еквівалент 1 875 660 грн., що перевищує вартість спірної квартири і, як вважає позивач, надає їй підстави просити виділити їй у власність даний об'єкт в натурі в цілому.
Колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вже зазначалось в матеріалах справи є докази про те, що спадкодавець ОСОБА_7 перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з 24.09.2010 року, в якому народилося 2 дітей ОСОБА_10 2013 року народження та ОСОБА_11 2015 року народження.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Квартира АДРЕСА_3 вартістю 550 200 грн. та будинок АДРЕСА_2 вартістю 3 652 800 грн. набуті спадкодавцем у власність відповідно у 2012 та 2014 роках, тобто під час проживання у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 ..
Тому право позивача на 1/5 частку у спадщині відповідає 1/10 частці у даному майні в цілому, оскільки вказане нерухоме майно набуто спадкодавцем у шлюбі з ОСОБА_3 , внаслідок чого спадщина відкрилась на 1\2 частину в кожному такому об'єкті нерухомого майна (1/5 від 1/2).
Оскільки позивачем надано відомості про оцінку лише на об'єкти нерухомого майна, грошова вартість частки позивача становить 3 652 800 + 550 200 = 4 203 000 грн.*1/10 частину = 420 300 грн.
Інше нерухоме майно придбано позивачем до реєстрації шлюбу або у спадщину і тому не має ознак належності до спільного майна подружжя.
Крім того, грошова вартість частки позивача в цьому майні становить: 1 570 100 + 1 830 500 +1 774 700 = 5 175 300* 1/5 = 1 035 060 грн.
А всього разом грошова вартість частки позивача у спадковому нерухомому майні становить 420 300 + 1 035 060 грн. = 1 455 360 грн.
Іншими об'єктами спадщини є 2 автомобілі, на які позивачем не надано звітів про їхню вартість.
При цьому, автомобіль Honda CR V - 2008 року випуску (набуто у власність спадкодавцем 24.09.2009 року) та автомобіль Nissan Juke, 2012 року випуску (набуто у власність спадкодавцем через торговельну організацію 05.12.2012 року.
Таким чином спадщина відкрилась на автомобіль Honda CR V -2008 року випуску в цілому та на 1/2 частину автомобіля Nissan Juke, 2012 року випуску, як такого, що придбаний у шлюбі з ОСОБА_3 , внаслідок чого позивач, як спадкоємиця, має право на 1/5 частину Honda CR V -2008 року випуску та на 1/10 частину автомобіля Nissan Juke, 2012 року випуску.
Звіт про вартість даних автомобілів, або автомобілів аналогічних марок такого ж року випуску позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги, що позивач не мала інформації відносно даних автомобілів і тому не могла здійснити їхню оцінку не можуть бути взятими до уваги, оскільки відома інформація про марку та рік випуску автомобілів є достатнім для визначення вартості автомобілів аналогічних марок та років випуску у разі, якщо відповідач ОСОБА_3 , як стверджує апелянт, не надає інформації про місцезнаходження цих автомобілів.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що встановити розмір рівних часток спадкової маси неможливо, адже відсутні докази вартості транспортних засобів.
Колегія суддів також звертає увагу, що Одеський апеляційний суд ухвалою від 31.10.2023 року в порядку судового доручення направив до компетентного органу Республіки Польща прохання про отримання офіційних відомостей щодо:
- коштів, які знаходяться/знаходилися з 23 вересня 2016 року по день виконання доручення на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому ОСОБА_7 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE S.A.», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ;
- усіх банківських транзакцій по рахунку № НОМЕР_3 , відкритому ОСОБА_7 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE S.A.», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 з зазначенням осіб, що вчиняли такі транзакції.
Проте, отримана відповідь від польської сторони не містить інформації щодо коштів, які знаходяться/знаходилися з 23 вересня 2016 року по день виконання доручення на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому ОСОБА_7 у банку «BANK HANDLOWY W WARSZAWIE S.A.» у зв'язку з відсутністю на думку виконавця судового доручення підстав для розкриття даної інформації, яка містить банківську таємницю.
Що стосується заявлених позивачкою вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м. в натурі в цілому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції встановивши, що дана квартира належала спадкодавцю одноосібно і позивач не мала своєї частки у праві власності на цю квартиру (не була її співвласником за життя спадкодавця), а тому не має переважного права на дану квартиру, як спадкове майно перед іншими спадкоємцями, які також претендують на свої частки у праві на цю ж квартиру.
Таким чином за відсутності переваженого права на спірну квартиру в натурі в цілому і через недоведеність відповідності у грошовому еквіваленті розміру власної частки у спадковій масі вартості квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м., висновок районного суду про відмову у задоволенні заявленого позову ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв. м. в натурі в цілому є обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законі.
Колегія суддів також бере до уваги, що в порядку спадкування на ідеальну частку у спірній квартирі, яка є одним із кількох об'єктів спадкового майна після смерті її батька, а саме визнання права на дану квартиру в натурі в цілому, тобто йде мова саме про виділ спадкового майна в натурі, а не визначення ідеальної частки у цьому майні.
Тому колегія суддів виходячи з принципу диспозитивності (розгляд справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених вимог) погоджується з остаточним висновком районного суду про відмову у заявлених позовних вимогах.
Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з остаточним висновком районного суду без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Данилюка Андрія Борисовича - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 20.03.2026 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова