«18» березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасника судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2026 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Нововоронцовка Нововоронцовського району Херсонської області, до засудження проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженої ОСОБА_7 в порядку ст. 81 КК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_7 умовно-достроково від відбування покарання в порядку ст. 81 КК України.
Зазначив, що ОСОБА_7 неодноразово подавала заяви до адміністрації СІЗО щодо залучення її до праці на території СІЗО, проте отримувала відмову через те, що притягається до кримінальної відповідальності за статтею про колабораційну діяльність.
Вказав, що в судовому засіданні суду першої інстанції неодноразово зверталось увагу, що ОСОБА_7 щиро розкаялась у вчиненому та надала викривальні показання на осіб, які мали відношення до «референдуму» в м. Херсоні. Також захисник вважає, що ОСОБА_7 не суспільно небезпечна особа, оскільки вона раніше не притягалась ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки: чоловіка-інваліда та дочку. Також додав, що ОСОБА_7 літня людина і має ряд хронічних захворювань на серце, неодноразово втрачала свідомість в СІЗО.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Захисник ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання в порядку ст. 81 КК України відносно ОСОБА_7 , засудженої за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Судом встановлено, що відповідний процес перевиховання (виправлення) ОСОБА_7 не розпочався, оскільки на день подання клопотання захисником вирок лише набрав законної сили і засуджена, відбуваючи призначене покарання, перебуває в Миколаївському слідчому ізоляторі, а не в виправній колонії.
Суд зазначив, що посилання засудженої на те, що вона щиро розкаюється у вчиненому злочині, вже було взято до уваги під час затвердження угоди та ухвалення вироку із призначенням більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Щодо наявності у засудженої ОСОБА_7 хвороб, які зазначені у висновку медичної частини, суд зазначив, що це інші обставини для звільнення від покарання, що регулюються іншою нормою права (ст. 84 КК України).
Беручи до уваги особу засудженої, її характеристику, суд вважав, що подання про умовно-дострокове звільнення від покарання ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, оскільки процес виправлення засудженої повною мірою не розпочався, оскільки вирок суду набрав законної сили 26.12.2025 та засуджена не почала відбувати покарання із залученням до праці, в тому числі і до спеціальних програм, а тому суд дійшов висновку, що застосування щодо засудженої ст. 81 КК України наразі неможливо.
Позиції учасників судового провадження.
Засуджена ОСОБА_7 належним чином повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, заяву про бажання брати участь в судовому засіданні не подавала.
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Як передбачено п. 2 ч. 3 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
При цьому, основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що засуджена ОСОБА_7 не довела свого виправлення. З цими висновками суд погоджується, з огляду на таке.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_7 засуджена вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 25.11.2025 за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України до покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом строком на 8 років, без конфіскації майна.
Вирок набрав законної сили 26.12.2025.
На момент звернення до суду із даним клопотанням, засуджена відбула 2/3 строку покарання, невідбута частина строку покарання на момент постановлення ухвали складає 9 місяців 17 днів.
Згідно характеристики засудженої, ОСОБА_7 зарекомендувала себе таким чином: вимоги режиму утримання та правил внутрішнього розпорядку не порушувала, стягнень та заохочень не має. До зловживання алкоголем та споживання наркотичних речовин не схильна. На профілактичному обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, психічних відхилень та офіційних психіатричних діагнозів не має, в замісній підтримувальній терапії участі не брала. Комунікативні здібності розвинуті посередньо. Вольовими, лідерськими якостями не відрізняється, потенційно може підпадати під негативний вплив більш сильних особистостей. Має занижений рівень некритичної самооцінки. Рівень особистісної тривожності підвищений. В умовах ув'язнення не агресивна, спокійна, стримана. Адаптація до перебування в умовах камерного типу ускладнена через потрапляння до місця позбавлення волі вперше в літньому віці.
Психоемоційний стан стабільний. Провину в інкримінованому злочині визнала, уклала угоду про визнання винуватості від 06.11.2025 з прокурором. Раніше не судима. Має середню спеціальну освіту.
До початку бойових дій працювала сторожем в Херсонському суднобудівному ліцею. З рідних має чоловіка. Стосунки з іншими ув'язненими жінками намагається підтримувати рівні та спокійні, у створенні конфліктних ситуацій поміченою не була.
Соціально-корисні зв'язки підтримує шляхом отримування посилок та передач. До працівників слідчого ізолятору відноситься переважно ввічливо та адекватно.
Рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого належить до дискреційних повноважень суду та вирішується індивідуально у кожному конкретному випадку. Суд зобов'язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Судом правильно встановлено, що відповідний процес перевиховання (виправлення) ОСОБА_7 ще не розпочався, оскільки на день подання клопотання захисником вирок лише набрав законної сили і засуджена, відбуваючи призначене покарання, перебуває в Миколаївському слідчому ізоляторі, а не в виправній колонії.
Суд правильно зазначив, що посилання засудженої на те, що вона щиро розкаюється у вчиненому злочині, вже було взято до уваги під час затвердження угоди та ухвалення вироку із призначенням більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, на підставі ст. 69 КК України.
Щодо наявності у засудженої ОСОБА_7 хвороб, які зазначені у висновку медичної частини, то це питання регулюються іншою нормою права (ст. 84 КК України).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, повно та всебічно вивчивши відомості про особу засудженої ОСОБА_7 , зокрема тієї обставини, що процес виправлення засудженої повною мірою не розпочався, оскільки вирок суду набрав законної сили лише 26.12.2025 та засуджена не залучається до праці, в тому числі і до спеціальних програм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для досягнення мети призначеного покарання, умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 на даному етапі відбування покарання є недоцільним.
За такого, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_7 від відбування покарання.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про необґрунтованість оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду. Тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, про що просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 424, 532, 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8