Справа № 587/1008/26
20 березня 2026 року суддя Сумського районного суду Сумської області Степаненко О.А. розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Рижова С.Є. про забезпечення позову.
До Сумського районного суду Сумської області надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Рижова С.Є. про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 або заборони ОСОБА_2 вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), укладення договорів оренди щодо житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24.07.2010 року. За час перебування у шлюбу подружжя побудувало житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . На даний час відносини між подружжям фактично припинені і між ними виник спір щодо житлового будинку.19.10.2015 року на підставі свідоцтва про право власності на майно ОСОБА_2 було набуто право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Крім того вище вказаний будинок був набутий ОСОБА_2 на підставі договору дарування: подарований її матір'ю ОСОБА_3 . Вважав, що оскільки було побудовано ОСОБА_1 за його кошти під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та набуття його у власність ОСОБА_3 та перехід права власності до ОСОБА_2 на підставі договору дарування є порушенням майнових прав ОСОБА_1 .
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п.4постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, а також забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Верховний Суд в справі №643/12369/19 від 19.02.2021 зауважує, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
З урахуванням підстав та змісту заяви, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, з огляду на викладене та на підставі наданих позивачем доказів, суд вбачає, що між сторонами вбачається спір щодо поділу майна, тому суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти певні дії щодо відчуження нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), укладення договорів оренди щодо житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи частково заяву представника заявника, суд виходить з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об'єкту нерухомого майна, що у випадку задоволення позову унеможливить ефективне відновлення прав позивача.
Також, суд звертає увагу, що захід забезпечення позову у виді заборони відчуження спірного майна є співмірним з вимогами позову.
Керуючись ст. ст.149-153,157,260,353,354 ЦПК України,-
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Рижова С.Є. про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти заборону на вчинення певних дії щодо відчуження нерухомого майна (продажу, дарування, обміну), укладення договорів оренди щодо житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , власницею якого є ОСОБА_2 .
Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Дані власника майна: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,
Дані заявника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рнокпп НОМЕР_2 .
Копію ухвали для відома направити сторонам.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Суддя О.А.Степаненко