19 січня 2011 року справа № 5020-10/311
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Малого приватного науково-виробничого підприємства “Сердолік”
(ул. Адм. Октябрьського, 12, м. Севастополь, 99011)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Севастопольської міської Ради
(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 99020)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
за участю представників сторін:
позивача -Монько С.В., представника за довіреністю №7 від 04.01.2011;
відповідача -не з'явився;
третьої особи -Сьоміної Г.Г., представника за довіреністю №015/5154.
Мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолік” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі -Відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
14.01.2011 Мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолік” надало заяву, в порядку статті 67 Господарського процесуального кодексу України, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення заборони Відповідачу надавати державному реєстратору документи для проведення державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності та заборони державному реєстратору вносити в реєстраційну справу Відповідача відомості, а також запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності Відповідача.
Зі змісту вказаної заяви вбачається відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.
Відповідно до правових позицій, що викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Проте, Мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолік” не довело, що запропоновані заходи до забезпечення позову є адекватними по відношенню до позовних вимог та є такими, що пов'язані з предметом позову. А також ним не взято до уваги можливість порушення прав відповідача у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, не дивлячись на те, що мета застосування заходів забезпечення полягає в захисті інтересів учасника процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Малому приватному науково-виробничому підприємству “Сердолік” в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Суддя підпис О.М. Юріна