Справа № 585/610/26
Номер провадження 2-о/585/48/26
18 березня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді - Цвєлодуб Г.О.,
за участю заявника - Бистро Ю.А.,
секретаря судового засідання Салій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні, -
12 лютого 2026 року адвокат Козадаєв В.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, в якій просить: встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 19 червня 2023 року і до 10 червня 2025 року.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , який перебував на військовій службі у Збройних Силах України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання обов'язків військової служби, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України біля н.п. Новосгорівка Сватівського району Луганської області. Після загибелі ОСОБА_2 , його сестрі ОСОБА_1 було надіслано сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 за № 2/2214 від 24.06.2025. Починаючи з 19 червня 2023 року і до своєї загибелі, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 перебувала на матеріальному утриманні свого брата - ОСОБА_2 . У зазначений період ОСОБА_2 систематично та регулярно надавав ОСОБА_1 матеріальну допомогу, яка була основним та постійним джерелом її існування, а саме: здійснював грошові перекази на банківський рахунок ОСОБА_1 ; забезпечував щоденні життєві потреби (харчування, одяг, оплату комунальних послуг та інші необхідні витрати). Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 померли. Оскільки ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання за бойовим розпорядженням пов'язаним із захистом Батьківщини у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, факт перебування на його утриманні ОСОБА_1 необхідне для реалізації її прав, зокрема: отримання передбачених законом соціальних гарантій, компенсацій та/або одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця; звернення до відповідних державних органів, які вимагають рішення суду для підтвердження такого факту.
Ухвалою суду від 25 лютого 2026 року по справі відкрито провадження, з призначенням судового засідання.
16 березня 026 року до суду від представника Міністерства оборони України надійшли пояснення щодо позову, в яких просив залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 , враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, також заявниця ні яким чином не підтвердила свого перебування на утриманні померлого військовослужбовця, не надала жодних належних доказів, розгляд справи №585/610/26 просив провести без участі представника Міністерства оборони України.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала, просила її задовольнити. Надала суду пояснення, що до РТЦК із письмовою заявою про виплату за брата вона не зверталась, і відмову у виплаті не отримувала.
Представники заінтересованих осіб до суду не з'явились, проте належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого 25 червня 1996 року виконкомом Сулимівської міської Ради, копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 07 квітня 1998 року виконкомом Сулимівської сільської ради Роменського району Сумської області.
Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_9 № 2/2214 від 24.06.2025, яке було направлено ОСОБА_1 , зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , водій-електрик відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки 3 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_4 , який вважався зниклим безвісти з 10 червня 2025 року, вірний Військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 біля н.п. Новосгорівка Сватівського району Луганської області.
Відомості про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 внесені до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану, про що 03.07.2025 складено відповідний актовий запис № 461, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_5 .
Батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_6 , виданого Виконавчим комітетом Дібрівської сільської ради Роменського району Сумської області, та копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_7 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Роменському району Роменського міськрайонного управління юстиції у Сумській області.
Згідно виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_2 здійснював грошові перекази Бистро Ю.А.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі за № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі за № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі за № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі за № 643/6447/19/19, від 08.09.021 у справі за № 641/5187/20.
Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - одноразова грошова допомога виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
Частиною 1 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Пунктом 4 зазначеної статті визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", одноразова грошова допомога виплачується сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону від 23.12.2022, чинній на день загибелі військовослужбовця), а саме: батькам, одному із подружжя, який не одружився вдруге, дітям, які не досягли повноліття, утриманцям загиблого (померлого).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 також наголосив, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановлені факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Також Верховний суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні суду необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї.
Такі обставини можуть бути підтверджені зокрема: листами ділового і особистого характеру, які містять відомості про перебування заявника на утриманні; довіреністю на право розпорядження грошовими коштами з рахунку; корінцями грошових переказів та іншими документами, які свідчать про одержання грошей або іншої допомоги (продуктових чи речових посилок тощо) від годувальника, які можна було б віднести до основного і постійного джерела засобів до існування.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування на утриманні брата, заявник ОСОБА_1 посилалась на те, що встановлення такого факту дозволить їй реалізувати право на отримання грошового забезпечення як особі, яка перебувала на утриманні військовослужбовця.
При цьому, ОСОБА_1 , як пояснила в судовому засіданні, не зверталась з заявою про отримання виплати грошової допомоги до ІНФОРМАЦІЯ_9 , відмови у її отриманні допомоги матеріали справи не містять.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Проаналізувавши надані заявником докази, під час розгляду даної заяви суд не встановив факту перебування заявника ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 . Надані заявником докази не є достатніми та переконливими доказами у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України для того, щоб суд беззаперечно дійшов висновку про те, що надавалася систематична грошова допомога, за рахунок якої заявник ОСОБА_1 проживала.
За таких обставин, оскільки із досліджених у судовому засіданні доказів не було встановлено, що заявник ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_2 на час його загибелі, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви про встановлення відповідного факту.
Керуючись ст.ст.12, 13, 293 ч.2, 294, 315 ч.1 п.2 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області з 23 березня 2026 року або за відповідним номером справи у ЄДРСР чи в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г. О. Цвєлодуб