12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 751/10686/23
провадження № 51-509 км 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62023100110000181 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Харкова, мешканки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. 13 березня 2024 року Новозаводський районний суд м. Чернігова своїм вироком виправдав ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК, у зв'язку із недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.
2. Вона обвинувачувалася у тому, що, будучі на час подій суб'єктом декларування відповідно до Закону «Про запобігання корупції», умисно внесла до щорічної декларації за 2021 рік завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на суму 1 963 022,41 грн. Зокрема, обвинувачення вважало, що вона не внесла до декларації відомості про дохід, отриманий у 2021 році від продажу об'єктів нерухомості, розташованих в АР Крим, а також дохід свого чоловіка за 2021 рік.
3. У вироку суд визнав доведеним факт внесення виправданою до декларації завідомо недостовірних відомостей щодо отриманих нею та членами її родини грошей від продажу об'єктів нерухомості на суму 1 057 286,65 грн.
4. У той же час суд першої інстанції не визнав, що вона внесла до декларації недостовірні відомості про дохід її чоловіка в сумі 905 735,76 грн. Не ставлячи під сумнів факту, що вона не зазначила ці відомості при поданні декларації 24 листопада 2022 року, суд взяв до уваги, що вона вказала цю суму у виправленій декларації, яку подала відповідно до порядку, передбаченого п. 2-7 Перехідних положень Закону «Про запобігання корупції».
5. Зважаючи на те, що визнане судом доведеним внесення до декларації недостовірних відомостей на суму 1 057 286,65 грн не досягло мінімальної суми, зазначеної у ст. 366-1 КК, суд визнав, що діяння виправданої не містить обов'язкових елементів складу правопорушення.
6. Чернігівський апеляційний суд, розглянувши справу за скаргою прокурора, залишив вирок без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. Прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржену ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
8. Він вказує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в діях виправданої складу інкримінованого правопорушення є необґрунтованими, оскільки факт внесення нею 24 листопада 2022 року до щорічної декларації за 2021 рік недостовірних відомостей доведений.
9. Прокурор не погоджується з судами попередніх інстанцій у тому, що Закон «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (далі - Закон 3384) та подання виправданою виправленої декларації виключають можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, оскільки:
цей закон, яким надано можливість подати виправлену декларацію, не вносив зміни до КК, а тому він не пом'якшує, не усуває і не скасовує кримінальну відповідальність особи за ст. 366-2 КК України;
виправдана не скористалася своїм правом на подання виправленої декларації в межах строку, визначеного Законом «Про запобігання корупції»;
подання виправленої декларації 20 жовтня 2023 року відбулося після повідомлення їй 12 вересня 2023 року про підозру, що є початком притягнення до кримінальної відповідальності, а тому її кримінальна відповідальність не виключається у разі внесення нею виправленої декларації до висунення їй обвинувачення;
подання виправленої декларації здійснено на виконання вимог абз. 2 ч. 4 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції» в результаті притягнення її до кримінальної відповідальності після повідомлення їй про підозру від 12 вересня 2023 року.
10. Захисник подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просив оскаржену ухвалу залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
11. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
12. Виправдана та її захисники заперечували проти задоволення касаційної скарги.
13. Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені доводи сторін, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
14. Сторона обвинувачення не оспорює висновки суду щодо доведеності недостовірного декларування грошей, отриманих від продажу об'єктів нерухомості, і недостатності загальної суми недостовірних відомостей в цій частині для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366-2 КК.
15. Їх доводи стосуються лише декларування відомостей про дохід чоловіка виправданої, який у сукупності з недостовірними відомостями про дохід від продажу нерухомості, дав би підстави для кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 366-2 КК. Тому Суд обмежує касаційний розгляд саме цим епізодом.
16. Доводи сторони обвинувачення зводяться до того, що подання суб'єктом декларування виправленої декларації відповідно до процедури, передбаченої Законом «Про запобігання корупції», не виключає кримінальної відповідальності за недостовірні відомості, вказані у первісній декларації, якщо таке виправлення здійснено після повідомлення такій особі про підозру у недостовірному декларуванні.
17. Суд не погоджується з цим доводом.
18. Сторонами не оспорюється, що виправдана 24 листопада 2022 року подала декларацію за 2021 рік, в якій не було зазначено доходи її чоловіка.
19. 12 вересня 2023 року їй було пред'явлене повідомлення про підозру у недостовірному декларуванні, серед іншого, доходів її чоловіка.
20. 12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон 3384, який змінив п. 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону «Про запобігання корупції». В новій редакції це положення передбачило, серед іншого:
«Установити, що декларації, подані під час дії воєнного стану … до дня набрання чинності [законом 3384] вважаються такими, що були подані на виконання обов'язку, передбаченого статтею 45 цього Закону. Суб'єкти декларування, які подали такі декларації, мають право протягом 14 днів з дня набрання чинності [законом 3384] звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо подання виправленої декларації за відповідний звітний період. Національне агентство з питань запобігання корупції забезпечує такому суб'єкту декларування можливість подати виправлену декларацію за відповідний звітний період протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем одержання відповідного звернення суб'єкта декларування».
21. 18 жовтня 2023 року виправдана звернулась до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) з клопотанням надати їй можливість подати виправлену декларацію за 2021 рік, і 20 жовтня 2023 року подала виправлену декларацію, зазначивши у відповідному розділі доходи свого чоловіка на загальну суму 905 735,76 грн.
22. Суд зазначає, що ст. 45 Закону «Про запобігання корупції», яка регулює порядок подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в ч. 4 надає декларанту можливість протягом 30 днів подати виправлену декларацію.
23. Відповідно до п. 4 Порядку проведення логічного та арифметичного контролю декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування[1]проведення контролю декларації розпочинається з дня, наступного за днем подання виправленої декларації, або спливу строку для подання виправленої декларації відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції». Відповідно до п. 2 цього Порядку декларацією, що підлягає контролю, є декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а у разі подання виправленої декларації - остання виправлена декларація, крім випадків, які не мають стосунку до обставин цієї справи.
24. Таким чином, предметом контролю з боку НАЗК у випадку подання виправленої декларації є не первісна декларація, а остання виправлена декларація, і недостовірні відомості, які містяться у первісній декларації, у разі подання виправленої декларації не можуть вважатися недостовірним декларуванням у значенні ст. 366-2 КК.
25. У п. 2-7 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону «Про запобігання корупції» (див. пункт 20 вище) законодавець, зважаючи на обставини воєнного стану, передбачив спеціальну разову можливість для осіб, що подали декларацію в зазначений в ньому період, подати виправлену декларацію.
26. Жодні положення законодавства не свідчать про те, що до поданих в порядку, передбаченому цим положенням, виправлених декларацій застосовуються правила, відмінні від тих, що стосуються виправлених декларацій, поданих відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції».
27. Виходячи з наведених міркувань, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що подання відповідно до порядку, передбаченого законом, виправленої декларації, не може тягнути відповідальності за недостовірні відомості, що містилися в первісній декларації.
28. Суд не вважає за необхідне розглядати довід сторони обвинувачення про те, що внесення змін до Закону «Про запобігання корупції» не свідчить про декриміналізацію ст. 366-2 КК. Висновок судів про відсутність ознак недостовірного декларування в частині доходів чоловіка виправданої ґрунтується не на декриміналізації недостовірного декларування, а на положеннях законодавства, які позбавляють значення відомості в первісній декларації у разі подання виправленої декларації відповідно до вимог, передбачених законом. Виходячи з наданих доказів, суди дійшли висновку, що виправдана ці вимоги виконала, і, таким чином, висновок щодо достовірності або недостовірності задекларованих нею відомостей має ґрунтуватися на відомостях, що містяться у виправленій декларації.
29. Також Суд відхиляє довід сторони обвинувачення, який ґрунтується на тривалості строку між поданням первісної і виправленої декларацій, оскільки згадане вище (пункт 20) положення закону не надає значення цій обставині.
30. Також посилання прокурора на те, що відповідно до того з положення закону (див. пункт 20 вище), декларація, подана виправданою 24 листопада 2022 року вважається такою, що подана на виконання обов'язку, передбаченого ст. 45 цього Закону, не спростовує того, що до неї можуть бути подані виправлення відповідно до ч. 4 ст. 45 або п. 2-7 Перехідних положень Закону «Про запобігання корупції».
31. Суд також не знаходить в законодавстві положень, які свідчать про те, що повідомлення виправданій про підозру у недостовірному декларуванні виключає застосування до неї п. 2-7 Перехідних положень Закону «Про запобігання корупції».
32. Також прокурор посилається на те, що виправлена декларація була подана виправданою не тому, що така можливість була передбачена п. 2-7 Перехідних положень Закону «Про запобігання корупції», а внаслідок притягнення її до відповідальності відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 45 цього Закону, який передбачає:
«У разі притягнення суб'єкта декларування до відповідальності за неподання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей, що підтверджується відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили, або рішенням Національного агентства, суб'єкт декларування упродовж 10 днів зобов'язаний подати відповідну декларацію, у тому числі виправлену декларацію з достовірними відомостями».
33. Суд вважає цей довід не вартим уваги, оскільки в ньому прокурор прирівнює повідомлення стороною обвинувачення про підозру до рішення суду, яке набрало законної сили, з чим цей Суд не може погодитися.
34. Виходячи з викладеного Суд вважає, що касаційна скарга сторони обвинувачення не містить доводів, які підтверджують неправильне застосування судами попередніх інстанцій закону про кримінальну відповідальність, а такому має бути залишена без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 залишити без задоволення, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року стосовно виправданої ОСОБА_6 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Наказ Національного агентства з питань запобігання корупції 21 червня 2024 року N 161/24