19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 452/1689/25
провадження № 61-3100ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Попів-Кішко Роксоланою Йосипівною, на постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину в розмірі 4 000 000,00 грн.
Зазначив, що 06 січня 2021 року між сином позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт, який спричинив бійку, під час якої відповідач завдав ОСОБА_4 тяжке тілесне ушкодження, від якого останній помер на місці до приїзду швидкої медичної допомоги.
Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 100 000,00 грн як відшкодування моральної шкоди. У решті вимог відмовлено за недоведеністю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 29 липня 2025 року змінено. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 150 000,00 грн моральної шкоди.
10 березня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
Касаційна скарга мотивована тим, що розмір моральної шкоди судами необґрунтовано занижений. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду з таких мотивів.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково вказуватися у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Аналіз пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України свідчить, що ця норма процесуального закону спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (див. подібний висновок в пункті 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22)).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 3частини другої статті 389 ЦПК України.
Проте аналіз касаційної скарги свідчить, що вона не містить обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не обґрунтовано необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо певної норми права для правильного вирішення справи, а тому сама лише незгода заявника з визначеним судом розміром компенсації моральної шкоди не є виконанням вимог процесуального законущодо викладення передбаченої цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Тому на підставі пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає поверненню.
При цьому, повернення касаційної скарги не є перешкодою у доступі до правосуддя, оскільки не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 лютого 2026 року у справі № 752/1689/25 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков