20 березня 2026 року
м. Київ
справа № 758/6303/19
провадження № 61-3218ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочинів удаваними, визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна,
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 про визнання правочинів удаваними, визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині позовних вимог щодо визнання договорів купівлі-продажу та договорів дарування удаваними правочинами, визнання права спільної сумісної власності подружжя залишено
без розгляду.
Позов задоволено.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за ОСОБА_2 на: квартиру загальною площею 87.4 кв. м в житловому будинку
АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення загальною площею 621.20 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:032:5067, площею 0.0811 га, за адресою АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:032:5070, площею 0.0707 га, за адресою АДРЕСА_3 ; транспортний засіб CHEVROLET VOLT, 2014 р.в., куз. НОМЕР_1 ; транспортний засіб TESLA MODEL S, 2012 р.в., куз. НОМЕР_2 ; транспортний засіб BMW Х6, 2013 р.в., куз. НОМЕР_3 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності за
ОСОБА_3 на: підвальне приміщення за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 35199279, загальна площа 154.4 кв. м; нежитлове приміщення, підвальне, за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 38862797, загальна площа 89.4 кв. м; приміщення, загальною площею 139.8 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 ; приміщення загальною площею: 63.3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ; транспортний засіб HYUNDAI ACCENT, легковий седан - В, 1997 року випуску, НОМЕР_4 , об'єм двигуна 1341.
Визнано право за ОСОБА_2 на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:184:0082, площею 0,0747 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1146311180389, розташований за адресою: АДРЕСА_6 .
Визнано право спільної часткової власності за ОСОБА_2 на 1/3 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 . Кадастровий номер 3222486201:01:032:5067, площа 0,0811 га.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу, де вказала, що ОСОБА_3 має перед нею боргові зобов'язання, однак суд проігнорував обставини, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного вирішення спору, наслідком чого стало зменшення або повне унеможливлення задоволення вимог кредитора шляхом виключення майна боржника з боргової маси.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу адвоката Гончарова В. М., який діє в інтересах особи, яка не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБЕРС», задоволено.
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_5 , підписану адвокатом Герасимовою І. Л., задоволено.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня
2022 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 621.20 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:184:0082, площею 0,0747 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1146311180389, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 скасовано.
Ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 621.20 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:184:0082, площею 0,0747 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомості 1146311180389, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , відмовлено.
Вирішено питання стягнення судових витрат.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2022 року закрито.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки сформована у системі «Електронний суд» 11 березня 2026 року.
Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
До касаційної скарги доказів на підтвердження дати отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції заявник не додає і не порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише - за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.
Отже, заявнику необхідно подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску
в оригіналах або завірені в установленому порядку їх копії, якими можуть бути оригінал поштового конверту (зі штрихкодовим ідентифікатором для відстеження поштового відправлення) з супровідним листом, довідка із суду, поштового відділення зв'язку тощо, або навести інші підстави з відповідними доказами.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Заявником також заявлено клопотання про зменшення суми судового збору
до 1 000 грн. Посилаючись на скрутний майновий стан, заявник просить задовольнити її клопотання про зменшення суми судового збору. Додає, що є особою з інвалідністю та внутрішньо переміщеною особою.
Оскільки заявник оскаржує постанову лише в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі - ОСОБА_1 , судовий збір, який підлягає, сплаті становить 532,48 грн, заявником сплачено 1 000 грн, отже підстави для вирішення клопотання про зменшення суми судового збору відсутні.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У порушення наведених вимог, у касаційній скарзі не зазначено ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання чи перебування, повного найменування (для юридичних осіб) усіх учасників справи. Отже, заявнику необхідно виправити зазначені недоліки.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги заявником не додано докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявниками
у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги
на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований
в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід,
і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналізуючи вищезазначені норми, Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник узагальнено посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
За таких обставин, заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати докази її надсилання усім учасникам справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець