16 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 760/3130/22
Провадження № 61-15088ск25
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року
у справі за позовом скаржника до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, ОСОБА_2 , Міністерства освіти і науки України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державної служби якості освіти України, Державної служби України з питань праці, Національного антикорупційного бюро України, Громадської організації «Стоп корупції», Національного агентства з питань запобігання корупції про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу і
1. 29 листопада 2025 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати зазначені судові рішення й ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі від 19 вересня 2022 року, скерувати справу до суду першої інстанції для «здійснення судом провадження за правилами загального позовного провадження».
2. За змістом абзацу першого частини першої статті 185 і частини другої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє ухвалу про залишення цієї скарги без руху.
3. Оскільки касаційна скарга не відповідає низці вимог ЦПК України, її слід залишити без руху.
(1) Щодо підстав касаційного оскарження
4. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
4.1. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
(1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац другий пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України);
(2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України);
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац третій пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
(3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
(4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
4.2. За змістом наведених приписів, особа, яка подає касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом та/або на постанову апеляційного суду, має у касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження (із зазначених вище чотирьох), а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
4.3. Скаржник у касаційній скарзі пояснив, чому вважає, що оскаржені ним судові рішення слід скасувати. Однак не пов'язав свої доводи із зазначеними підставами касаційного оскарження.
4.4. Крім того, скаржник просив, зокрема, скерувати справу до суду першої інстанції для «здійснення судом провадження за правилами загального позовного провадження». Скаржник повинен конкретизувати прохальну частину його касаційної скарги.
(2) Щодо вимог до змісту касаційної скарги
5. За змістом пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - Закон № 3200-IX) у касаційній скарзі повинні бути зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає касаційну скаргу. Проте у касаційній скарзі таких відомостей щодо скаржника немає.
5.1. Якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов'язку зазначення відповідних відомостей (частина восьма статті 14 ЦПК України у редакції Закону № 3200-IX).
5.2. Скаржник у касаційній скарзі всупереч пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України про наявність або відсутність у нього електронного кабінету не зазначив. Від обов'язку зазначити такі відомості не звільнений, бо подав цю скаргу поштою.
(3) Щодо сплати судового збору
6. До касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
6.1. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
6.2. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
6.3. За змістом підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
6.4. За змістом підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий мінімум згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» із 1 січня 2022 року становив 2 481,00 грн.
6.5. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (пункт 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
6.6. У лютому 2022 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив: (1) визнати протиправним і скасувати наказ про його звільнення; (2) поновити на посаді начальника юридичного відділу; (3) стягнути 128 423,25 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 14 січня 2022 року.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд із таким рішенням погодився.
6.7. Скаржник оскаржив судові рішення в цілому тобто щодо двох вимог немайнового характеру й однієї вимоги майнового характеру. Тому, беручи до уваги звільнення від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен сплатити: 2 481,00 грн х 0,4 (немайнова вимога про скасування наказу про звільнення) х 200 % = 1 984,80 грн судового збору.
Реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101;2209717538; судовий збір, за скаргою ОСОБА_1 (Касаційний цивільний суд), справа № 760/3130/22).
6.8. Скаржник має надати суду документ про сплату судового збору у розмірі, визначеному за законом, з такою кількістю копій, яка відповідає кількості інших учасників справи (пункти 1 і 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України).
(4) Щодо строку на усунення недоліків касаційної скарги
7. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК України). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК України).
8. Для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі, Верховний Суд встановлює десятиденний строк із дня її вручення скаржнику. У разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали Верховний Суд вважатиме касаційну скаргу неподаною та поверне її скаржнику.
Керуючись статтями 185, 260, 261, 392, 393 ЦПК України,
1. Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, ОСОБА_2 , Міністерства освіти і науки України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державної служби якості освіти України, Державної служби України з питань праці, Національного антикорупційного бюро України, Громадської організації «Стоп корупції», Національного агентства з питань запобігання корупції про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Встановити для усунення недоліків касаційної скарги десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
СуддяД. А. Гудима