Постанова від 18.03.2026 по справі 910/6986/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/6986/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Литвинов В.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. (головуючий), Владимиренко С.В., Демидової А.М.)

рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 (суддя Привалов А.І.)

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 (суддя Привалов А.І.)

додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. (головуючий), Владимиренко С.В., Демидової А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про зобов'язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" (надалі - ТОВ "Електротрейдінг груп", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", Відповідач, Скаржник), в якому просило зобов'язати ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "Електротрейдінг груп" послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 (надалі - договір) та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, та стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" безпідставно набуті в період з 01.07.2020 до 31.01.2021 грошові кошти у сумі 2 271 664,28 грн.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Електротрейдінг груп" обґрунтовані тим, що Відповідач фактично не надає послуги з передачі електричної енергії під час здійснення експортних операцій із продажу електричної енергії. Крім того, за доводами Позивача, нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не передбачено чинним законодавством України та умовами договору. За твердженням Позивача, наведене свідчить про відсутність у Відповідача правових підстав для нарахування ТОВ "Електротрейдінг груп" послуг щодо експорту електричної енергії за договором та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, а також для набуття і збереження грошових коштів в сумі 2 271 664,28 грн, які були сплачені ТОВ "Електротрейдінг груп" на підставі неправомірно виставлених рахунків з метою недопущення набуття статусу "Переддефолтний" чи "Дефолтний".

1.3. 09.05.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Електротрейдінг груп" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій Позивач просив:

- зобов'язати ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії;

- стягнути безпідставно набуті у період з 01.07.2019 по 31.12.2023 включно грошові кошти у загальному розмірі 10 575 094,16 грн.

2. Короткий зміст рішень судів

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21, позовні вимоги ТОВ "Електротрейдінг груп" задоволено у повному обсязі; зобов'язано ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "Електротрейдінг груп" послуг щодо експорту електричної енергії за договором та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії; стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" безпідставно набуті кошти у розмірі 2 271 664,28 грн та судовий збір у розмірі 36 344,96 грн.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Електротрейдінг груп", суди попередніх інстанцій виходили з того, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги з передачі при здійсненні експорту не було передбачено чинним законодавством України та умовами договору.

Суди також мотивували свої рішення тим, що 24.09.2010 Україна приєдналась до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (надалі - Договір про ЕС, набрав чинності для України з 01.02.2011), завдання якого згідно зі статтею 2 полягає в організації зв'язків між сторонами й створенні правової та економічної бази стосовно енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що:

- приєднавшись до Договору про ЕС, Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватися встановлених цим Договором положень та нормативно-правової бази щодо передачі енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі;

- стаття 41 Договору про ЕС визначає, що мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між сторонами забороняються; ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

- підлягає врахуванню правова позиція суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу від 06.06.2003. Зокрема, суди зазначили, що згідно з наведеною в цій Директиві позицією закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є заходом, еквівалентним із митом, оскільки таким заходом є будь-яка грошова плата, якою б малою вона не була, та незалежно від її призначення та способу застосування, що накладається в односторонньому порядку на товари через те, що вони перетинають кордон, і яка не є митом у строгому розумінні.

- відповідно до положення статті 67 Договору про ЕС, Секретаріат Енергетичного Співтовариства спостерігає за виконанням сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором та передає щорічні звіти про хід виконання зобов'язань Раді Міністрів. Тому ратифікацією Договору про ЕС Україна уповноважила Секретаріат Енергетичного Співтовариства на оцінку правомірності дій України як сторони Договору про ЕС на відповідність його умовам. Як зауважили суди попередніх інстанцій, у межах реалізації повноважень Секретаріат Енергетичного Співтовариства дійшов висновку, що встановлена плата за передачу щодо обсягів експортованої електричної енергії є за своєю природою та з урахуванням її структури такою, що має розцінюватися як захід, який є подібним до мита, встановлення якого не відповідає положенням статті 41 Договору про ЕС та не є виправданим відповідно до пункту 2 цієї статті.

- твердження Позивача про неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії є обґрунтованими, з огляду на положення статті 31 Угоди про Асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

- при зверненні до суду Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що нарахування плати за послуги щодо експорту електричної енергії за договором є безпідставним та зумовлює присвоєння позивачу статусу "Переддефолтний" у зв'язку із несплатою заборгованості, що надалі призведе до присвоєння йому статусу "Дефолтний" із встановленням обмежень щодо діяльності на ринку електроенергії. Тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.

- оскільки встановлено неправомірність дій ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії, то виставлення відповідачем рахунків на загальну суму 2 271 664,28 грн є необґрунтованим, та здійснено поза межами зобов'язальних правовідносин сторін і вимог чинного законодавства. Наведене, за висновком суду, зумовило безпідставне отримання ПрАТ "НЕК "Укренерго" від ТОВ "Електротрейдінг груп" грошових коштів у розмірі 2 271 664,28 грн. Відтак суди зазначили про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України.

2.3. Постановою Верховного Суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.4. За результатами касаційного перегляду колегія суддів, спираючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.01.2024 у справі № 910/14489/20, виходила з того, що стаття 41 Договору про ЕС міститься у розділі IV Договору "Створення єдиного енергетичного ринку". Глава І "Географічні межі" цього ж розділу у статті 40 визначає, що положення та заходи, вжиті згідно із цим розділом, застосовуватимуться на територіях, на яких застосовується Угода про створення Європейського Співтовариства, за умов, викладених у цій Угоді, на територіях Сторін, що приєдналися, і на території під юрисдикцією Тимчасової Адміністративної Місії ООН у Косові. У зв'язку з чим, ця стаття застосовується лише у разі, якщо експорт електроенергії здійснюється з території України на території, зазначені у статті 40 цього Договору.

З огляду на наведене Верховний Суд у справі № 910/14489/20 наголосив, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що нарахована Відповідачем на виконання договору плата за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту за своєю правовою природою прирівнюється до мита, встановлення якого порушує міжнародні зобов'язання України, зроблено без з'ясування, чи розповсюджуються на сторін договору положення статті 41 Договору про ЕС.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд констатував, що при вирішенні спору у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій не встановили, до якої держави або держав здійснювався експорт електричної енергії, що унеможливлює визначення нормативного регулювання, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та перевірку доводів сторін у контексті приписів статті 41 Договору про Енергетичне Співтовариство.

За таких обставин Верховний Суд визначив, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа № 910/6986/21 - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.5. За наслідками нового розгляду спору рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 по справі № 910/6986/21 позовні вимоги задоволено частково; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії по договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 від 01.01.2019; стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" 10 575 094,16 грн безпідставно набутих коштів та 135 986,12 грн витрати по сплаті судового збору.

2.6. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- з наявних у матеріалах справи довідок, які щомісячно складались Відповідачем, Позивач у період з липня 2019 року по вересень 2023 року здійснював експорт електричної енергії до Угорщини, Словаччини, (Словацька Республіка) та Румунії, які є країнами-членами Європейського Союзу і на їх територіях діє Угода про створення Європейського Співтовариства, що підтверджується змістом вказаної Угоди.

У зв'язку з цим місцевий господарський суд наголосив, що до спірних правовідносин сторін у цій справі підлягають застосуванню положення статей 40, 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Відтак, доводи Позивача про неправомірність дій Відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії суд визнав обґрунтованими;

- позовні вимоги у цій справі по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов'язку з оплати таких послуг, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов'язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Судом було установлено, що неправомірність (невідповідність вимогам чинного законодавства, а також умовам укладеного між сторонами договору) дій відповідача щодо включення ним обсягів з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії й, як наслідок, порушення внаслідок таких дій прав та законних інтересів позивача як учасника ринку електричної енергії. При цьому такий спосіб захист є ефективним, оскільки призведе до дійсного захисту прав та інтересів Позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Суд урахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20.

З огляду на це суд першої інстанції виснував, що обраний Позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права.

Також було враховано, що в процесі розгляду цієї справи сторони уклали додаткову угоду про припинення з 01.01.2024 договору. Вказуючи, що на час вирішення спору договір є припиненим, відсутній предмет спору з позовної вимоги щодо зобов'язання Відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування Позивачу вартості послуг з передачі електричної енергії по договору, місцевий суд виснував, що провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю;

- виставлення Відповідачем позивачу рахунків на загальну суму 10 575 094,16 грн є необґрунтованим та здійснено поза межами зобов'язальних правовідносин сторін й вимог чинного законодавства, що, як наслідок, призвело до безпідставного отримання відповідачем від позивача грошових коштів у розмірі 10 575 094,16 грн. Ураховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України, та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів.

2.7. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 заяву ТОВ "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/6986/21 задоволено частково; стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн, в іншій частині вимог заяви відмовлено.

2.8. В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.

2.9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21.

2.10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- з огляду на те, що договір № 0152-02024 від 01.01.2019 є припиненим, предмет спору в частині позовних вимог про зобов'язання Відповідача припинити дії, спрямовані на нарахування Позивачу послуг з передачі електричної енергії по договору відсутній, відтак провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України;

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правових наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, що є підставою для стягнення з Відповідача безпідставно набутих коштів в розмірі 10 575 094,16 грн;

- розрахунок понесених витрат на професійну правничу допомогу здійснено, виходячи не з погодинної оплати наданих адвокатом послуг, а з урахуванням вартості однієї сторінки підготовленого документа, що суперечить вимогам статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

- місцевий господарський суд, оцінивши заяву ТОВ "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо витрат, заперечення Відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Відповідача витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.

2.11. 22.07.2025 Верховний Суд у цій справі ухвалив постанову, якою скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та передав справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2.12. Під час касаційного перегляду Верховний Суд дійшов висновку, що позиція судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/6986/21 щодо належно обраного Позивачем способу захисту узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20. Також суд касаційної інстанції зазначив, що Відповідач не спростував правомірності висновків попередніх інстанцій у частині стягнення з нього безпідставно набутих коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим за результатами касаційного перегляду суд касаційної інстанції наголосив, що Північний апеляційний господарський суд не надав належної правової оцінки доводам апеляційної скарги Позивача, зокрема щодо того, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6986/21 наказ від 15.12.2023 про примусове виконання рішення від 14.06.2023 (залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023, яке набрало законної сили 29.11.2023) визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з добровільним виконанням цього рішення після набрання ним законної сили. Позивач посилався на те, що сума 2 271 664,28 грн, стягнення якої було предметом зазначеного наказу, охоплює кошти, сплачені ним за послугу з передачі експортованої електричної енергії за липень 2020 - січень 2021 років, та водночас є складовою збільшених позовних вимог у цій справі, у зв'язку з чим на момент ухвалення оскаржуваного рішення відсутній предмет спору в частині вимог на 2 271 664,28 грн, а провадження в цій частині підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

- суд першої інстанції, всупереч статті 80 Господарського процесуального кодексу України, безпідставно прийняв до розгляду докази, подані з пропуском установлених строків, унаслідок чого поклав в основу рішення недопустимі докази у розумінні частини другої статті 77 цього Кодексу, зокрема документи, подані разом із заявою про збільшення позовних вимог (акти приймання-передачі послуги, рахунки, платіжні документи, довідки про обсяги електричної енергії за відповідні періоди). Також зазначалося, що після передання справи на новий розгляд суд першої інстанції, прийнявши заяву про збільшення позовних вимог, не забезпечив учасникам справи реалізацію права на подання заяв по суті спору та належне висловлення позиції щодо нових періодів і сум, чим допустив порушення приписів статей 165- 167, 177- 178 Господарського процесуального кодексу України.

- окремо апеляційна скарга містила заперечення проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення з мотивів недодержання Позивачем вимог статті 124 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат. Позивач також наполягав, що відсутність такого попереднього визначення витрат на професійну правничу допомогу під час первісного розгляду справи позбавляє його права при новому розгляді заявляти вимогу про їх розподіл за витратами, понесеними у попередніх судових інстанціях.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що частково підтвердилася обґрунтованість заявлених підстав касаційного оскарження, пов'язаних із порушенням норм процесуального права щодо оцінки та дослідження доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Беручи до уваги межі касаційного перегляду, визначені частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів виснувала, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для усунення зазначених недоліків.

2.13. За результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 залишено без змін.

2.14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- наведені Відповідачем обставини щодо добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 у справі № 910/6986/21 у сумі 2 271 664,28 грн, які, на його переконання, свідчать про припинення існування предмета спору, виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, а тому правові підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з цих підстав відсутні;

- 09.05.2024 від ТОВ "Електротрейдінг груп" до місцевого господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про збільшення позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду протокольною ухвалою від 16.05.2024. Зі змісту цієї заяви вбачається, що Позивач просив стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" грошові кошти, набуті останнім у період з 01.07.2019 по 31.12.2023 включно, у розмірі 10 575 094,16 грн. Оцінюючи наведене, суд дійшов висновку, що Позивач фактично збільшив лише розмір майнових вимог у відповідній частині, тоді як підстави позову залишилися незмінними, а нових чи додаткових самостійних вимог не заявлено, у зв'язку з чим підстави стверджувати про недодержання приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України відсутні;

- доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" про порушення судом першої інстанції вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України через прийняття до розгляду доказів, поданих нібито з пропуском установленого строку, є безпідставними, оскільки відповідні докази були подані Позивачем разом із заявою від 08.05.2024 про збільшення розміру позовних вимог на виконання ухвали суду від 05.04.2024 та в межах строку, визначеного судом. Суд також вказав, що суд першої інстанції не обмежував Відповідача у праві подати відзив на позов з урахуванням збільшених вимог або відзив у новій редакції. Мотивуючи такий висновок, суд виходив з того, що заява про збільшення розміру позовних вимог була наявна в кабінеті Відповідача в підсистемі "Електронний суд" ще 08.05.2024, тоді як підготовче провадження закрито 20.06.2024, а в період між цими датами відбулися судові засідання 16.05.2024 та 20.06.2024 за участю представника Відповідача. За наведених обставин суд дійшов висновку, що Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву або заперечень щодо збільшення позовних вимог та/або контррозрахунку, однак цим правом не скористався, у зв'язку з чим посилання ПрАТ "НЕК "Укренерго" на порушення норм статей 165- 167, 177- 178 Господарського процесуального кодексу України суд визнав необґрунтованими;

- місцевий господарський суд, оцінивши заяву ТОВ "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо витрат, заперечення відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на Відповідача витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 70 000,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості;

- сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Колегія суддів зазначила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, чого в даному випадку судом встановлено не було.

Оскільки таких обставин у цій справі суд апеляційної інстанції не встановив, він дійшов висновку, що посилання Відповідача на відсутність у першій заяві Позивача попереднього розрахунку судових витрат мають ознаки надмірного формалізму.

2.15. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21 заяву ТОВ "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 910/6986/21 задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "Електротрейдінг груп" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної та касаційної інстанцій, в іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

2.16. В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом апеляційної інстанції зазначено, що застосовуючи критерії пропорційності, розумності та реальності витрат, а також оцінюючи їх співмірність зі складністю справи й обсягом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і з урахуванням поданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 245 000,00 грн до 35 000,00 грн.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. Звертаючись із касаційною скаргою, ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у частині стягнення з Відповідача 8 303 429,88 грн, присуджених з урахуванням заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог від 08.05.2024, і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову ТОВ "Електротрейдінг груп" у задоволенні зазначених вимог. Окрім того, Скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у справі № 910/6986/21 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні заяв ТОВ "Електротрейдінг груп" про ухвалення додаткового рішення.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказує про:

- неправильне застосування судом статей 46, 80 та частини другої статті 177 Господарського процесуального кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладених у постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 28.07.2021 у справі № 640/9380/19, від 15.11.2021 у справі № 428/9280/20, від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, від 21.12.2021 у справі № 295/983/21, від 19.01.2022 у справі № 766/4505/20, від 30.01.2018 у справі № 910/4278/17, від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц та від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20.

Скаржник вказує, що підготовче провадження у цій справі було відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021, а тому повторне здійснення підготовчого провадження у справі, де воно вже було відкрито, на його переконання, не узгоджується з вимогами частини другої статті 177 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач також звертає увагу, що вимоги, заявлені у первісній позовній заяві, та вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, стосуються самостійних і не пов'язаних між собою зобов'язань, у зв'язку з чим подана Позивачем заява за своєю правовою природою, на думку ПрАТ "НЕК "Укренерго", не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки наведені у ній вимоги та їх фактичне обґрунтування є відмінними від вимог і фактичних підстав, зазначених у первісній позовній заяві.

Крім того, Скаржник вказує, що разом із заявою про збільшення позовних вимог Позивач долучив докази, починаючи з липня 2019 року, які не подавалися разом із позовною заявою, зокрема акти приймання-передачі послуг за липень 2019 - червень 2020 року та квітень 2021 - вересень 2023 року, рахунки на оплату за ці періоди, платіжні доручення та інструкції, довідки про обсяги електричної енергії, поставленої за зовнішньоекономічними контрактами до країн ЄС за відповідні періоди. Водночас, за твердженням Скаржника, подаючи заяву про збільшення позовних вимог, Позивач не навів обґрунтування поважності причин неподання зазначених додаткових доказів одночасно з позовною заявою.

- неправильне застосування судом статей 165-167, 177-178 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що після надходження справи № 910/6986/21 на новий розгляд суд першої інстанції, розпочавши її розгляд у порядку підготовчого провадження, в порушення наведених норм не надав ПрАТ "НЕК "Укренерго" можливості подати заяви по суті спору з урахуванням прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, яка, на переконання Скаржника, охоплювала періоди та суми, що не були предметом розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій;

- неправильне застосування судами статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладених у постановах від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, у пункті 20 постанови від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 та від 20.04.2023 у справі № 917/527/18.

На підтвердження наведеного ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказує, що у першій заяві по суті спору Позивач не навів попереднього (орієнтовного) розрахунку додаткових судових витрат, які він поніс або планує понести у зв'язку з розглядом справи, що, на думку скаржника, виключає можливість їх відшкодування у розумінні наведених процесуальних норм. У зв'язку з цим Відповідач вважає необґрунтованими додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Суду від 19.02.2026 у справі № 910/6986/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 в частині стягнення з відповідача 8 303 429,88 грн на підставі заяви про збільшення позовних вимог та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.

4.2. Ухвалою Суду від 19.02.2026 у справі № 910/6986/21 також відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.

4.3. 09.03.2026 від ТОВ "Електротрейдінг груп" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Позивач просить:

- касаційні скарги Відповідача залишити без задоволення;

- вирішити питання наявності підстав для закриття провадження у справі (повністю або частково) за майновою вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у зв'язку з добровільною сплатою Відповідачем на користь Позивача грошових коштів в сумі 10 575 094,16 грн;

- рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 по справі № 910/6986/21 залишити без змін;

- додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 у справі у справі № 910/6986/21 скасувати в частині, якою відмовлено ТОВ "Електротрейдінг груп" у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Електротрейдінг груп" про стягнення з ПрАТ "НЕК "Укренерго" витрат на правничу допомогу за первісним розглядом у справі № 910/6986/21 в розмірі 644 000,00 грн;

- додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21 скасувати в частині, якою відмовлено ТОВ "Електротрейдінг груп" у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовільнити заяву ТОВ "Електротрейдінг груп" про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 210 000,00 грн;

- вирішити питання відшкодування витрат Позивача на правничу допомогу після подання ним до суду доказів, якими підтверджуються розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, шляхом ухвалення додаткового рішення в порядку статті 244 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема Позивач повідомив, що при розгляді справи № 910/6986/21 в суді касаційної інстанції Позивач очікує понести наступні судові витрати - витрати на правничу допомогу на суму 50 000,00 грн.

4.4. Розглянувши подане ТОВ "Електротрейдінг груп" клопотання про закриття провадження у справі за майновою вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у зв'язку з добровільною сплатою Відповідачем на користь Позивача грошових коштів в сумі 10 575 094,16 грн Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

За таких обставин, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

При застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:

- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;

- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 Господарського процесуального кодексу України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки обставини, на які посилається Позивач, обґрунтовуючи припинення існування предмета спору, виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції, колегія суддів не вбачає правових підстав для застосування пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання в частині закриття провадження у справі з підстав припинення предмета спору.

4.5. 18.03.2026 від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшло клопотання, в якому Скаржник просить визнати поважною причини неявки 18.03.2026 в судове засідання їх представника та відкласти розгляд касаційних скарг на інший день та час, а у разі визнання причини неявки неповажними, провести судове засідання 18.03.2026 у справі № 910/6986/21 без участі представника ПрАТ "НЕК "Укренерго".

Наведене клопотання мотивоване тим, що адвокат Остапенко С. Л., який представляє інтереси ПрАТ "НЕК "Укренерго" у справі № 910/6986/21, 18.03.2026 також братиме участь у судовому засіданні Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/62343/24, причому участь представника ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відповідній справі визначено судом як обов'язкову. Саме з огляду на це Відповідач посилається на відсутність об'єктивної можливості забезпечити участь свого представника під час розгляду касаційних скарг у справі № 910/6986/21.

Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

У статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.

Суд бере до уваги, що ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із клопотаннями про відкладення розгляду справи, було завчасно та належним чином повідомлене про дату і час розгляду його скарг у межах справи № 910/6986/21. За таких обставин саме на Відповідача покладався обов'язок завчасно організувати належне представництво своїх інтересів у суді, з урахуванням, зокрема, кількості судових проваджень, у яких він бере участь, та необхідності забезпечення процесуального захисту своїх прав.

Отже, сама лише вказівка на значну кількість справ, що розглядаються за участю ПрАТ "НЕК "Укренерго", не може розглядатися як достатня та безумовна підстава для відкладення розгляду справи, оскільки така обставина стосується внутрішньої організації діяльності сторони та не є процесуальною перешкодою, яка сама по собі унеможливлює участь у судовому засіданні.

При цьому Відповідач не навів жодних конкретних доводів на підтвердження того, що залучення іншого представника було об'єктивно ускладненим або неможливим, не зазначив причин, з яких представництво його інтересів не могло бути забезпечене іншою уповноваженою особою, а також не подав доказів на підтвердження існування обставин, які б реально перешкоджали такому залученню.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин посилання Відповідача на зайнятість адвоката Остапенка С.Л. в іншому судовому процесі (№320/62343/24) не свідчать про наявність належних підстав для відкладення розгляду справи, оскільки не підтверджують існування об'єктивної та непереборної перешкоди для участі сторони у судовому засіданні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів бере до уваги, що саме ПрАТ "НЕК "Укренерго" є ініціатором касаційного перегляду, а відтак, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, мало завчасно вжити належних заходів для забезпечення участі уповноваженого представника у розгляді справи; при цьому правову позицію товариства у повному обсязі викладено у поданих касаційних скаргах, тоді як на підтвердження клопотання про відкладення розгляду справи Скаржником не подано належних доказів реального існування обставин, на які він посилався, і не наведено переконливих доводів про об'єктивну неможливість залучення іншого представника для участі у судовому засіданні, призначеному на 18.03.2026, а з огляду на те, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин неявки у судове засідання та, відповідно, для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, вжиті Судом процесуальні дії забезпечують дотримання принципів змагальності та рівності сторін у судовому процесі, а відкладення розгляду справи за відсутності обґрунтованих причин суперечить завданню господарського судочинства щодо забезпечення своєчасного та ефективного розгляду справи.

Також Суд ураховує, що, подаючи відповідне клопотання, Скаржник сам просив у разі визнання наведених ним причин неявки неповажними провести судове засідання 18.03.2026 у справі № 910/6986/21 без участі представника ПрАТ "НЕК "Укренерго".

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. ПрАТ "НЕК "Укренерго" є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

ПрАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 року № 802, пункту 3.2. Статуту ПрАТ "НЕК "Укренерго".

5.2. ПрАТ "НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

5.3. ТОВ "Електротрейдінг груп" є учасником ринку електричної енергії та здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою НКРЕКП від 10.07.2018 № 6894.

5.4. Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі) та ТОВ "Електротрейдінг груп" (користувач) 01.01.2019 укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0152-02024 в редакції додаткової угоди від 14.08.2019, відповідно до якого оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

5.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що умови цього договору є типовими та затверджені постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018 "Про затвердження Кодексу системи передачі".

5.6. Умовами цього договору передбачено, що:

- користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.5);

- для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених оператором системи передачі повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється:

- для оператора системи передачі на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами оператора системи передачі;

- для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;

- для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж оператора системи передачі, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;

- для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація (пункт 4.1);

- планова та фактична вартість послуги за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт*год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором (грн/МВт*год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України (пункт 5.1);

- договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив оператору системи передачі у строк, не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору, повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1).

5.7. Згідно з додатковою угодою від 11.11.2021 № 3 до договору сторони виклали договір в новій редакції, умови якої поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли до її укладення з 08.02.2020 відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України.

5.8. Умовами цього договору (в редакції додаткової угоди від 11.11.2021 № 3) передбачено, що:

- оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору (пункт 1.1);

- планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП (Регулятором), та оприлюднюється оператором системи передачі на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет (пункт 3.1);

- для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (пункт 4.1);

- розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 5.1);

- користувач здійснює розрахунок з оператором системи передачі за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з дати та на підставі отриманого акта приймання-передачі послуги, який оператор системи передачі надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих оператором системи передачі або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається на підставі даних, що надаються до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), адміністратором комерційного обліку.

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надається адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в сервісі згідно з вимогами Правил ринку.

Акт коригування наданої послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор системи передачі направляє користувачу. Користувач здійснює підписання акта коригування наданої послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 календарних днів та повертає один примірник підписаного акта оператору системи передачі. Оплату вартості послуги, що виникла в результаті коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює протягом 3 банківських днів з дня отримання акта.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць акта приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (пункти 5.5, 5.6.);

5.9. На виконання умов договору оператор системи передачі у період із липня 2020 року до березня 2021 року передав, а користувач отримав послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується актами приймання-передачі послуги від 31.07.2020 з актом коригування від 21.12.2020 на суму 4 616 537,11 грн, від 31.08.2020 з актом коригування від 18.01.2021 на суму 7 370 254,76 грн, від 30.09.2020 з актом коригування від 18.01.2021 на суму 11 940 219,82 грн, від 31.10.2020 на суму 11 126 906,45 грн, від 30.11.2020 на суму 9 503 137,69 грн, від 31.12.2020 на суму 7 458 578,00 грн, від 31.01.2021 на суму 755 673,58 грн, від 28.02.2021 на суму 353 628,48 грн, від 31.03.2021 на суму 877 912,60 грн.

Крім того, на виконання умов договору Відповідач виставив Позивачу рахунки на оплату за період із липня 2020 року до березня 2021 року на загальну суму в розмірі 52 188 507,04 грн, які були оплачені у повному обсязі, що підтверджується випискою з рахунку Позивача, платіжними дорученнями.

5.10. ПрАТ "НЕК "Укренерго" видало довідки про фактичну кількість електроенергії, переміщену з/до ОЕС України до/з ЕС суміжних країн, та обсяги електричної енергії, поставленої за зовнішньоекономічними контрактами ТОВ "Електротрейдінг груп" у липні 2020 року - березні 2021 року.

5.11. Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу від 18.01.2021 № 18/02-1 про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 2 271 664,28 грн. Відповідач листом від 05.03.2021 № 01/8563 відмовив у поверненні грошових коштів.

5.12. Спір виник у зв'язку з тим, що, за доводами Позивача, відповідач безпідставно нараховує плату за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту електричної енергії та виставляє позивачу рахунки про сплату за ці послуги. Тому Позивач стверджував про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування за послуги щодо експорту електричної енергії за договором та про повернення безпідставно набутих Відповідачем коштів за послуги щодо експорту електричної енергії, які не передбачені договором.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" не підлягають задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.3. Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 виключно в частині стягнення з Відповідача 8 303 429,88 грн, присуджених з урахуванням заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог від 08.05.2024, а також додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 і додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21. З огляду на це суд касаційної інстанції здійснює касаційний перегляд лише в оскаржуваних частинах і в межах доводів касаційної скарги.

6.4. Колегія суддів зазначає, що спір у цій частині вже був предметом касаційного перегляду. За результатами такого перегляду суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні експорту, не передбачене чинним законодавством України та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024, свідчить про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків набуття (збереження) майна без достатньої правової підстави, визначених статтею 1212 Цивільного кодексу України, як до безпідставно набутих коштів.

Водночас, направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції наголосив на необхідності надання судом апеляційної інстанції правової оцінки доводам Відповідача щодо підставності збільшення позовних вимог, дотримання його процесуальних прав при такому збільшенні, а також законності додаткових судових рішень у частині вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на посилання скаржника на те, що Позивач у першій заяві по суті спору не навів попереднього (орієнтовного) розрахунку додаткових судових витрат, які він поніс або планує понести у зв'язку з розглядом справи.

За наслідками нового апеляційного перегляду Північний апеляційний господарський суд, виконуючи наведені вказівки, надав оцінку відповідним аргументам та дійшов висновку про підставність прийняття до розгляду заяви Позивача про збільшення позовних вимог і дотримання судом процесуальних прав та інтересів Відповідача під час її розгляду відповідно до вимог процесуального законодавства. Також апеляційний суд зазначив про наявність підстав для розгляду заяв про відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки Відповідач не довів порушення принципу змагальності чи позбавлення його можливості заперечувати проти обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат у зв'язку з ненаведенням Позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку таких витрат у першій заяві по суті спору.

Зазначені висновки наразі оскаржуються Скаржником.

6.5. Ураховуючи мотиви ухвалених судових рішень та доводи касаційної скарги, предметом касаційного дослідження є:

- правильність застосування судами статей 46, 80, 165- 167, 177-178 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні заяви Позивача про збільшення позовних вимог, а також дотримання прав та інтересів Відповідача у зв'язку із вчиненням такої процесуальної дії та узгодженість відповідних висновків із підходами Верховного Суду щодо застосування наведених норм.

- правильність застосування судами статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України, а також обґрунтованість висновків судів про можливість розгляду по суті заяви про відшкодування судових витрат, зокрема щодо дотримання заявником порядку її подання, за обставин, коли у першій заяві по суті спору Позивач не навів попереднього (орієнтовного) розрахунку додаткових судових витрат, які він поніс або планує понести у зв'язку з розглядом справи, з урахуванням установлених у цій справі обставин та у співвідношенні з правовими підходами Верховного Суду щодо застосування наведених норм.

Щодо наведеного Суд зазначає таке.

Щодо застосування статей 46, 80, 165- 167, 177-178 Господарського процесуального кодексу України.

6.6. Відповідно до частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

6.7. Згідно із частиною третьою цієї статті Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

6.8. Визначені наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

6.9. Згідно зі статтею 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

6.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, на яку звертає увагу Відповідач, вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу". Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу

Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

6.11. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин (постанова Верховного суду від 06.07.2022 у справі № 932/15395/19-ц, щодо неврахування висновків якої вказує Скаржник).

6.12. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

6.13. Тотожні висновки викладено у наведених для порівняння Скаржником постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 640/9380/19, від 15.11.2021 у справі № 428/9280/20, від 21.12.2021 у справі № 295/983/21, від 19.01.2022 у справі № 766/4505/20.

6.14. Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 у справі № 910/4278/17, щодо неврахування висновків якої вказує Відповідач, роз'яснив, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку

6.15. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, на яку звертає увагу Скаржник).

6.16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, на яку також акцентує Скаржник, наголосила, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Водночас Велика Палата Верховного Суду виснувала, що як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.

Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Тотожні висновки викладені також у наведеній Скаржником для порівняння постанові Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20.

6.17. З огляду на це, у розумінні сформованої позиції Верховного Суду, збільшення розміру позовних вимог у порядку частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України означає зміну саме кількісних показників уже заявленої у позовній заяві матеріально-правової вимоги, без виходу за межі її предмета та підстав. Натомість зміна предмета позову має місце тоді, коли позивач фактично заявляє іншу, самостійну матеріально-правову вимогу, тобто просить суд про захист права (інтересу) в інший спосіб або щодо іншого обсягу (змісту) правовідносин, ніж це випливало з первісного позову.

6.18. Зі встановлених судами обставин убачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 справу № 910/6986/21 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 16.05.2024.

09.05.2024 ТОВ "Електротрейдінг Груп" через підсистему "Електронний суд", тобто до закінчення підготовчого засідання, подало заяву про збільшення позовних вимог, яку місцевий господарський суд прийняв до розгляду протокольною ухвалою від 16.05.2024.

У підготовчому засіданні 16.05.2024, відповідно до частини п'ятої статті 183 ГПК України, за усним клопотанням представника позивача суд оголосив перерву до 20.06.2024. У підготовчому засіданні 20.06.2024, з огляду на відсутність інших заяв та клопотань учасників справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 910/6986/21 до розгляду по суті на 22.08.2024.

Згідно зі змістом вказаної заяви про збільшення позовних вимог ТОВ "Електротрейдінг Груп" просило суд стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на свою користь грошові кошти, які, за твердженням Позивача, були набуті Відповідачем у період з 01.07.2019 по 31.12.2023 включно, у загальному розмірі 10 575 094,16 грн.

Як убачається з поданих матеріалів, зазначена заява не містить нових самостійних матеріально-правових вимог і не спрямована на зміну обраного способу захисту. Її зміст зводиться виключно до коригування розміру вже заявленої вимоги майнового характеру шляхом включення до розрахунку додаткових сум за той самий характер правовідносин і з посиланням на ті самі фактичні та правові підстави, які були наведені у первісній позовній заяві - безпідставне нарахування плати за послуги щодо експорту електричної енергії, не передбаченої чинним законодавством України та умовами договору. Отже, Позивач збільшив лише кількісні показники заявленої вимоги на 8 303 429,88 грн, внаслідок збільшення періоду нарахування включно по 31.12.2023, не змінюючи при цьому ані предмета позову, ані його підстав.

6.19. За таких обставин, Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що за відсутності заявлення Позивачем нових (додаткових) вимог, подана заява підлягає кваліфікації саме як заява про збільшення розміру позовних вимог у розумінні частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а не як зміна предмета позову.

При цьому колегія суддів ураховує, що відповідна заява подана до закінчення підготовчого засідання, тобто з дотриманням процесуального строку, прямо визначеного частиною другою статті 46 Господарського процесуального кодексу України для вчинення такої процесуальної дії.

6.20. Посилання Скаржника на обставини відкриття та закриття підготовчого провадження під час первісного розгляду спору, як свідчення помилковості оскаржуваних рішень, є необґрунтованими. Так, постановою Верховного Суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. За таких умов попередній розгляд справи не може розцінюватися як такий, що виключає можливість вчинення учасниками справи процесуальних дій у межах нового розгляду на стадії підготовчого провадження.

Крім того, частина друга статті 46 Господарського процесуального кодексу України не містить застережень, які б обмежували можливість збільшення розміру позовних вимог виключно межами первісного розгляду справи. Отже, реалізація позивачем права на подання заяви про збільшення позовних вимог допускається і під час нового розгляду спору, за умови дотримання процесуального строку, визначеного цією нормою, тобто до закінчення підготовчого засідання.

6.21. Також колегія суддів не погоджується з аргументами ПрАТ "НЕК "Укренерго" про порушення судом першої інстанції вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з безпідставним прийняттям до розгляду доказів, поданих, на думку Скаржника, з пропущенням установленого законом строку, а саме актів приймання-передачі послуг, рахунків на оплату, платіжних доручень та інструкцій, довідок про обсяги електричної енергії, поставленої за зовнішньоекономічними контрактами до країн ЄС за періоди, які охоплюють заявлену суму стягнення у розмірі 8 303 429,88 грн на підставі заяви про збільшення позовних вимог, з огляду на таке.

6.22. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

6.23. Згідно з приписами частин першої-восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Якщо зі зміною предмета або підстав позову або поданням зустрічного позову змінилися обставини, що підлягають доказуванню, суд залежно від таких обставин встановлює строк подання додаткових доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

6.24. Суд ураховує, що у цьому випадку докази, на які посилається Скаржник, подані Позивачем саме у зв'язку зі зміною обсягу заявлених вимог та з метою підтвердження саме розміру збільшених позовних вимог. Таке подання відбулося у порядку частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України одночасно із заявою від 08.05.2024 про збільшення розміру позовних вимог, поданою на виконання ухвали суду першої інстанції від 05.04.2024, якою суд встановив строк для можливості вчинення відповідної процесуальної дії. Отже, Позивач реалізував надане процесуальним законом право в межах визначеної судом процесуальної процедури та у встановлений строк.

У такий спосіб наведені докази не підпадають під ознаки "доказів, не поданих у встановлений законом або судом строк" у розумінні частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх подання зумовлене реалізацією Позивачем права на уточнення (збільшення) розміру позовних вимог та здійснене у межах процесуальної процедури, визначеної частиною другою статті 46 цього Кодексу, а також у строк, спеціально встановлений судом першої інстанції для надання доказів на підтвердження відповідних змін. Відтак їх подання та прийняття судом першої інстанції відповідає вимогам процесуального закону, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій.

6.25. Недоведеними у відповідній частині касаційного оскарження є й аргументи Скаржника про порушення його прав унаслідок ненадання ПрАТ "НЕК "Укренерго" можливості подати заяви по суті спору з урахуванням задоволення судом першої інстанції до розгляду заяви Позивача про збільшення позовних вимог, яка, на переконання Скаржника, охоплювала періоди та суми, що раніше не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

6.26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Зазначене право конкретизовано у статтях 165- 167, 178 Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано порядок та особливості подання відзиву на позов, відповіді на відзив і заперечень.

6.27. У частині першій статті 177 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

6.28. За доводами Скаржника прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог, на його переконання, призвело до порушення права Відповідача на подання заперечень щодо відповідних доказів.

Втім такі доводи не узгоджуються з установленими судами попередніх інстанцій обставинами перебігу процесу та фактичною можливістю Відповідача реалізувати процесуальні права, передбачені пунктом 3 частини першої статті 42, статтями 165- 167, 178 Господарського процесуального кодексу України. Суди виходили з того, що Відповідачу не було обмежено право подати відзив на позовну заяву з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог або відзив у новій редакції, а також надати заперечення та контррозрахунок щодо уточнених вимог, і ці обставини були предметом оцінки під час розгляду спору.

Судами встановлено, що Відповідач був обізнаний зі змістом заяви Позивача про збільшення розміру позовних вимог з 08.05.2024, тоді як підготовче провадження у справі закрито 20.06.2024. При цьому у зазначений проміжок часу відбулися судові засідання 16.05.2024 та 20.06.2024, у яких брав участь представник Відповідача, що свідчить про його належну поінформованість щодо процесуального перебігу справи та можливість реалізації процесуальних прав у зв'язку зі збільшенням ТОВ "Електротрейдінг Груп" позовних вимог.

Північний апеляційний господарський суд обґрунтовано врахував, що наведені обставини підтверджують наявність у Відповідача достатнього часу для подання відзиву та/або заперечень на позов з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог і, за потреби, контррозрахунку до заявленої суми. Втім ПрАТ "НЕК "Укренерго" цим правом не скористалося.

6.29. За таких умов твердження Скаржника про порушення судом першої інстанції приписів статей 165- 167, 177-178 Господарського процесуального кодексу України є недоведеними, оскільки Скаржник не конкретизує, які саме процесуальні дії чи бездіяльність суду призвели до обмеження його прав, гарантованих пунктом 3 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, а фактично пов'язує відповідне порушення лише з обставиною прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог, що саме по собі, за встановлених судами обставин, не свідчить про порушення процесуальних гарантій.

6.30. У зв'язку з цим Суд зазначає, що Скаржник не спростував правильності застосування судами приписів статей 46, 80, 165- 167, 177-178 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про прийняття та розгляд заяви Позивача про збільшення позовних вимог. Так само Скаржник не довів порушення його процесуальних прав та законних інтересів у зв'язку з учиненням цієї процесуальної дії, не конкретизувавши, у чому саме полягало обмеження можливості подати відзив, заперечення або інші заяви по суті спору та яким чином це могло вплинути на розгляд справи.

Крім того, Відповідач не довів невідповідність висновків судів попередніх інстанцій підходам Верховного Суду щодо застосування наведених норм процесуального права у подібних правовідносинах. Натомість за наслідками нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд надав повну та належну оцінку доводам апеляційної скарги, перевірив обставини, пов'язані зі збільшенням позовних вимог, та дійшов мотивованого висновку про відсутність порушень процесуального закону в цій частині.

6.31. Відтак, доводи Скаржника, наведені у цьому аспекті як підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними і не спростовують обґрунтованість прийнятих судових рішень.

Щодо застосування статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України.

6.32. 28.08.2024 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Електротрейдінг Груп" до місцевого господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/6986/21.

03.09.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначив, що позивачем без поважних причин не додержано вимоги закону щодо зазначення у першій заяві по суті спору, якою є позовна заява, попередньої (орієнтовної) суми судових витрат, які він планує понести у ході розгляду справи, а відтак, заява про ухвалення додаткового рішення від 27.08.2024 задоволенню не підлягає. Крім того, Відповідач у відзиві не погодився з розміром витрат на правничу допомогу, визначеного Позивачем.

15.12.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції ТОВ "Електротрейдінг Груп" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на свою користь 245 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної та касаційної інстанції за період з 23.08.2024 по 10.12.2025.

05.01.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду апеляційної інстанції від НЕК "Укренерго" надійшли пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, у яких просить зменшити розміру витрат на професійну правничу допомогу до обґрунтованої складністю, необхідним витраченим часом на вчинення відповідних дій адвокатом суми 20 000,00 грн.

6.33. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

6.34. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

6.35. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

6.36. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

6.37. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

6.38. Згідно з частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

6.39. Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

6.40. Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені Господарським процесуальним кодексом України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог частини восьмої статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

6.41. Як установлено судами та на що безпосередньо посилається Скаржник у касаційній скарзі, у першій заяві по суті спору Позивач не навів попереднього (орієнтовного) розрахунку додаткових судових витрат, які він поніс або планує понести у зв'язку з розглядом справи, у зв'язку з чим Відповідач вважає, що це виключає можливість їх відшкодування у розумінні відповідних приписів процесуального закону на усіх стадіях перегляду спору. При цьому Позивачем у першій заяві по суті спору заявлено про вирішення питання про розподіл судових витрат.

6.42. Щодо наведеного варто зазначити таке.

6.43. У постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, на яку звертає увагу Скаржник зазначено, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду

6.44. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21, на які акцентує Скаржник).

6.45. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанови Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18, від 20.04.2023 у справі № 917/527/18, на які звертає увагу Відповідач).

6.46. Поряд з цим Суд звертає увагу, що Верховним Судом, зокрема у постановах від 08.06.2021 у справі № 910/3419/20, від 20.07.2021 у справі № 914/2531/19, від 16.04.2025 у справі № 904/142/22, від 14.05.2025 у справі № 903/753/22, від 11.02.2026 у справі № 910/7294/22, неодноразово зазначалося, що застосування частини другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту цієї процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

6.47. Отже, посилаючись на те, що Позивач у першій заяві по суті спору не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку додаткових судових витрат, які він поніс або планує понести у зв'язку з розглядом справи, як на процесуальне порушення, Скаржник має не лише констатувати сам факт неподання такого розрахунку, а й навести конкретні обставини та аргументи, які свідчили б про те, що вказане вплинуло на своєчасність та повноту реалізації ним процесуальних прав, зокрема права своєчасно подати заперечення щодо розміру та співмірності заявлених до розподілу витрат. За відсутності такого обґрунтування наведене посилання дійсно зводиться до формального зауваження і саме по собі не підтверджує підстав для відмови у відшкодуванні судових витрат.

6.48. Ураховуючи наведене, Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

6.49. З огляду на те, що Скаржник не навів належних доводів і не обґрунтував, яким саме чином незазначення Позивачем у першій заяві по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позбавило його можливості належним чином підготуватися до спростування заявлених витрат, зокрема шляхом подання заперечень на заяву про їх розподіл, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відмови у розподілі судових витрат лише з огляду на зазначену обставину.

6.50. Одночасно Суд ураховує, що зі встановлених судами обставин убачається, що Позивач у першій заяві по суті спору порушив питання про розподіл судових витрат, а у п'ятиденний строк після ухвалення відповідних судових рішень звернувся із заявами про ухвалення додаткового рішення та подав докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення.

На виконання пункту 9 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України ТОВ "Електротрейдінг Груп" у відзиві на апеляційну скаргу від 04.02.2025, у відзиві на касаційну скаргу від 03.07.2025, наведено орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що складає 150 000,00 грн.

6.51. За таких обставин колегія суддів виходить з того, що Позивач дотримався вимог частини першої статті 124 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо заявлення наміру про розподіл судових витрат та подання доказів їх понесення у встановлений процесуальним законом строк.

6.52. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 19.01.2021 між адвокатом Литвиновим В.В., як виконавцем, та ТОВ "Електротрейдінг Груп", як замовником, укладено договір про надання правничої допомоги № 20210419-01, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, пов'язані із наданням правничої допомоги, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах цього договору;

- у додатковій угоді № 1 від 19.04.2021 до договору визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, пов'язані із стягненням (в т. ч. у судовому порядку) з ПрАТ "НЕК "Укренерго", коштів та зобов'язанням припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії;

- вартість юридичних послуг погоджено додатковою угодою № 1-1 від 22.04.2021.

- 22.08.2024 між адвокатом Литвиновим В.В. та ТОВ "Електротрейдінг Груп" складено та підписано акт приймання-передачі послуг за додатковою угодою № 1 від 19.04.2021, в якому наведено детальний опис наданих адвокатом послуг та визначено, що загальна вартість послуг становить 714 000,00 грн;

- зі змісту акту приймання-передачі послуг від 22.08.2024 вбачається, що Позивачем до витрат на професійну правничу допомогу включено послуги надані адвокатом за наслідками первісного розгляду справи, включаючи перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядках, та за наслідками нового розгляду справи.

За правилами частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

6.53. Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6.54. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

6.55. Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

6.56. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20).

6.57. Суди попередніх інстанцій, оцінивши заяву ТОВ "Електротрейдінг Груп" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо витрат, заперечення Відповідача, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшли висновку про покладення на Відповідача витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 70 000,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.

6.58. Суд апеляційної інстанції, аналізуючи заяву ТОВ "Електротрейдінг Груп" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах апеляційної та касаційної інстанцій, установив, що на підтвердження таких витрат надано:

- договір № 20210419-01 від 19.04.2021 про надання правничої допомоги, укладений між ТОВ "Електротрейдінг Груп" та адвокатом Литвиновим Володимиром Володимировичем; додаткову угоду № 1 від 19.04.2021 до договору про погодження сторонами завдання;

- додаткову угоду № 1-1 від 22.04.2021 до договору про погодження переліку, розрахункової вартості, порядку приймання-передачі, строків та реквізитів для здійснення оплати послуг за завдання, передбачене у додатковій угоді № 1 від 19.04.2021;

- додаткову угоду № 1-2 від 17.02.2023 до договору про змінену банківських реквізитів для оплати послуг;

- додаткову угоду № 1-3 від 18.04.2024 до договору про збільшення періоду стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошових коштів;

- акт від 10.12.2025 приймання-передачі послуг за додатковою угодою № 1 від 19.04.2021 до договору, в якому наведено детальний опис наданих послуг; свідоцтво про право гр. Литвинова В.В. на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6988/10, видане 19.10.2018 Радою адвокатів Київської області на підставі рішення № 62 від 19.10.2018;

- довіреність ТОВ "ЕТГ" № 01/01-01 від 01.01.2024 на представника - адвоката Литвинова В.В. з терміном дії до 31.12.2024; довіреність ТОВ "Електротрейдінг Груп" № 01/01-01 від 01.01.2025 на представника - адвоката Литвинова В.В. з терміном дії до 31.12.2025.

Також колегією суддів встановлено, що 10.12.2025 сторонами договору складено та підписано акт приймання-передачі послуг за додатковою угодою № 1 від 19.04.2021 до договору, в якому наведено детальний опис наданих послуг та розрахунок їх вартості:

1. Юридичний аналіз наданих замовником документів, а саме: апеляційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 21.10.2024 на рішення Господарського суду м. Києва від 22.08.2025 та на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.2024 по справі № 910/6986/21 разом з додатками; заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 18.12.2024 про усунення недоліків апеляційної скарги по справі № 910/6986 разом з додатками; відзиву ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 25.12.2024 по справі № 910/6986 разом з додатками; заяви ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 19.03.2025 у справі № 910/6986; касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 25.04.2025 по справі № 910/6986 разом з додатками; уточненої касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 26.05.2025 у справі № 910/6986/21; відзиву НЕК "УКРЕНЕРГО" від 08.07.2025 на касаційну скаргу ТОВ "Електротрейдінг Груп" у справі № 910/6986.

Кількість сторінок в розрізі кожного документа зазначена в деталізації до Акту. Загальна кількість сторінок вищенаведених документів - 154 сторінок.

Ціна за 1 сторінку - 100,00 грн. Загальна вартість послуги: 15 400,00 грн;

Пошук, аналіз та застосування судової практики, а саме: постанови Верховного Суду: від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 04.02.2025 у справі № 910/31/24, щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України; постанови Верховного Суду: від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19, щодо застосування статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України; постанова Верховного Суду: від 17.06.2025 усправі № 910/2384/24.

Загальна кількість годин - 3 години. Ціна за 1 годину - 1 000,00 грн.

Загальна вартість послуги: 3 000,00 грн.

Підготовлені адвокатом документи (у т. ч. проєкти), а саме: відзив ТОВ "Електротрейдінг Груп" від 04.02.2025 на апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" при новому розгляді справи № 910/6986/21; заперечення ТОВ "Електротрейдінг Груп" від 29.04.2025 проти відкриття касаційного провадження у справі № 910/6986/21; клопотання ТОВ "ЕТГ" від 23.05.2025 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16.05.2025 у справі № 910/6986/21; відзив ТОВ "Електротрейдінг Груп" від 03.07.2025 на касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" з урахуванням уточнень у справі № 910/6986/21; клопотання ТОВ "Електротрейдінг Груп" від 05.09.2025 про долучення доказів у справі № 910/6986/21; заперечення ТОВ "Електротрейдінг Груп" від 15.05.2024 на пояснення ПрАТ "НЕК "Укренерго" при новому розгляді справи № 910/6986/21.

Загальна кількість сторінок аркушів - 77 сторінок.

Ціна за 1 сторінку аркуша в залежності від виду документа погоджена між ТОВ "Електротрейдінг Груп" та адвокатом у додатковій угоді № 1-1 від 22.04.2021 до Договору та в Акті із зазначенням кількості сторінок та вартості кожного документа.

Загальна вартість послуги: 185 000,00 грн.

Участь у судових засіданнях: 23.01.2025, 13.02.2025, 20.02.2025, 19.03.2025, 22.07.2025, 08.10.2025, 26.11.2025, 10.12.2025.

Загальна кількість судових засідань - 8.

Ціна 1 судового засідання - 5 000,00 грн.

Загальна вартість послуги: 40 000,00 грн.

Комунікація с замовником: інформування про результати судових засідань та стан судової справи, надання пропозиції щодо вчинення процесуальних та інших дій, відповіді на питання замовника, погодження позицій та змісту документів, вирішення інших питань (необхідність долучення доказів, тощо).

Загальна кількість годин - 1 година, Ціна 1 години - 2 000,00 грн.

Загальна вартість послуги: 2 000,00 грн.

Згідно з умовами Договору № 20210419-01 від 19.04.2021 про надання правничої допомоги, Додаткової угоди № 1 від 19.04.2021, Додаткової угоди № 1-1 від 22.04.2021, Додаткової угоди № 1-2 від 17.02.2023, Додаткової угоди № 1-3 від 18.04.2024 до нього, Акта приймання-передачі послуг від 10.12.2025, Позивач має сплатити адвокату Литвинову В.В. вартість юридичних послуг (правничу допомогу) в сумі 245 000,00 грн.

6.59. Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів, виходячи з критеріїв реальності, розумності та пропорційності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також з урахуванням наданих стороною доказів на підтвердження понесених витрат у судах апеляційної та касаційної інстанцій, дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 245 000,00 грн до 35 000,00 грн.

6.60. Скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, не вказує на неврахування судами певних доказів їх неспівмірності, та заперечень з даного питання, а фактично просить повторно оцінити обсяг виконаних адвокатом послуг та їх вартість щодо їхньої необхідності та розумності, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на це, Скаржником не спростовано правомірність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування Позивачу витрат на правничу (правову) допомогу у наведених розмірах.

6.61. У зв'язку з цим Суд зазначає, що Скаржник не спростував правильності застосування судами приписів статей 124 та 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення заяв про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не навівши належних і достатніх аргументів на підтвердження протилежного.

Водночас за наслідками нового розгляду справи Північний апеляційний господарський суд надав повну та належну оцінку доводам апеляційної скарги у цій частині, перевірив дотримання процесуального порядку заявлення та підтвердження судових витрат, а також виконав вказівки Верховного Суду, надані під час касаційного перегляду, що зумовлює відсутність підстав для висновку про порушення норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл відповідних витрат.

6.62. Відтак, доводи Скаржника, наведені у цьому аспекті як підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними і не спростовують обґрунтованість прийнятих судових рішень.

6.63. Вказаним підтверджується необґрунтованість доводів Скаржника, заявлених у відповідному контексті на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню в силі.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025, рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 у справі № 910/6986/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко

Попередній документ

135000490

Наступний документ

135000492

Інформація про рішення:

№ рішення:	135000491
№ справи:	910/6986/21
Дата рішення:	18.03.2026
Дата публікації:	23.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (19.02.2026)
Дата надходження:	02.02.2026
Предмет позову:	про зобов`язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (34)

26.05.2021 11:30	Господарський суд міста Києва
02.06.2021 12:55	Господарський суд міста Києва
08.06.2021 16:30	Північний апеляційний господарський суд
31.08.2021 13:30	Північний апеляційний господарський суд
01.09.2021 12:00	Господарський суд міста Києва
28.09.2021 11:30	Північний апеляційний господарський суд
07.10.2021 12:00	Господарський суд міста Києва
28.09.2022 11:10	Господарський суд міста Києва
26.10.2022 11:30	Господарський суд міста Києва
03.11.2022 11:30	Господарський суд міста Києва
23.11.2022 12:40	Господарський суд міста Києва
30.11.2022 12:15	Господарський суд міста Києва
24.05.2023 11:20	Господарський суд міста Києва
14.06.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
27.09.2023 12:00	Північний апеляційний господарський суд
11.10.2023 11:20	Північний апеляційний господарський суд
01.11.2023 10:00	Північний апеляційний господарський суд
29.11.2023 10:00	Північний апеляційний господарський суд
10.01.2024 12:30	Господарський суд міста Києва
12.03.2024 13:00	Касаційний господарський суд
16.05.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
20.06.2024 11:30	Господарський суд міста Києва
22.08.2024 10:30	Господарський суд міста Києва
12.09.2024 15:30	Господарський суд міста Києва
19.09.2024 12:15	Господарський суд міста Києва
23.01.2025 15:00	Північний апеляційний господарський суд
13.02.2025 16:00	Північний апеляційний господарський суд
20.02.2025 11:45	Північний апеляційний господарський суд
19.03.2025 10:30	Північний апеляційний господарський суд
22.07.2025 11:50	Касаційний господарський суд
08.10.2025 11:45	Північний апеляційний господарський суд
26.11.2025 11:40	Північний апеляційний господарський суд
10.12.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
18.03.2026 15:00	Касаційний господарський суд