20 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/7759/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Кондратової І. Д.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025,
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025
(суддя Мудрий С. М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026
(головуючий - Шапран В. В., судді: Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"
про визнання протиправним та скасування рішення.
1. У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс-2" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" про визнання протиправним та скасування рішення комісії відповідача, оформленого протоколом № 221 від 21.03.2024 засідання комісії по розгляду акта про порушення № 003610 від 09.02.2024.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог електротехнічного законодавства під час проведення перевірки позивача та складання акта про порушення.
3. 21.10.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.
4. 27.10.2025 до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
5. 06.11.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, яким заяву відповідача задовольнив повністю та стягнув з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
6. 27.01.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
7. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
8. 04.03.2026 позивач подав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить рішення й додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
9. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
10. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
12. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
13. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
14. Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
15. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а також відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
16. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).
17. Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
18. В обґрунтування цієї підстави скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 906/585/18, від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18, від 13.08.2025 у справі № 922/4789/24, однак скаржник чітко не зазначає, яку(які) саме норму(норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували чи не застосували в оскаржуваних судових рішеннях.
19. Суд також зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, та у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.
20. У касаційній скарзі позивач не зазначає щодо якої/яких конкретно норми/норм права відсутній висновок Верховного Суду та у який саме спосіб необхідно сформувати єдину практику її/їх застосування.
21. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, передбачені вимогами статті 300 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга подається у зв'язку з порушенням норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження в такому разі є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.
22. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
23. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.
24. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначає, що суди під час розгляду справи об'єктивно не оцінили та не дослідили належним чином докази у справі, на які посилався позивач, зокрема, акт про порушення, однак в цій частині підставу касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України не визначає.
25. Відповідно до частини п'ятої статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
26. З огляду на те, що додаткове судове рішення як похідне від первісного судового акта є його невід'ємною складовою, і інший порядок оскарження додаткового судового рішення ГПК України не визначений, касаційне оскарження додаткового рішення здійснюється за правилами, встановленими цим Кодексом для основного рішення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
27. У касаційній скарзі скаржник не визначив підстави для касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, переглянутого постановою суду апеляційної інстанції, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, та не наводить відповідного обґрунтування.
28. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.
29. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
30. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
31. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень суд розглядатиме після усунення виявлених недоліків касаційної скарги.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктів 5, 6 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/7759/25 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом уточнення касаційної скарги, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 18, 20, 24, 27 цієї ухвали;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати відповідачу, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова