09 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/5764/23 (911/114/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М. , Погребняка В. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Київської обласної прокуратури
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю. Ю.) від 01.05.2025
та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Чередко А. Є., судді: Мороз В. Ф., Кощеєв І. М.) від 22.09.2025
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави та Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М"
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка";
Товариства з обмеженою відповідальністю "Софттрейд";
Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет";
Обухівської районної ради Київської області;
ОСОБА_1 ;
ОСОБА_2 ;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Самара-капітал";
Державного підприємства "Сетам";
Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка Олексія Степановича;
ОСОБА_3
про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" на користь Української територіальної громади в особі Української міської ради нежитлових приміщень
в межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аврора-І"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М"
про визнання банкрутом.
1. Короткий зміст вимог
1.1. 30.12.2021 Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - Прокурор) подав в інтересах держави та Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області позов, в якому, з урахуванням поданої 08.11.2023 заяви про уточнення позову у зв'язку зі зміною суб'єктного складу учасників, просив витребувати на користь Української територіальної громади в особі Української міської ради Обухівського району Київської області (далі - Позивач) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" (далі - Відповідач) як останнього титульного власника спірні нежитлові приміщення, а саме громадський об'єкт з торговельними та побутовими приміщеннями - літера А (Будинок побуту), розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вул. Юності, буд 6 М (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 16028932231).
1.2. Позов обґрунтований незаконним оформленням у приватну власність Відповідача з 18.09.2023 належного Українській територіальній громаді спірного нерухомого майна, яке вибуло від власника незаконно, а також зволіканням Позивачем у вжитті заходів щодо захисту відповідних прав Української територіальної громади на спірне майно.
1.3. 15.11.2023 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аврора-І" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудіні-М" (Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства, ввести процедуру розпорядження майна Боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядником майна Боржника арбітражну керуючу Плющову Н. О. тощо, у зв'язку з чим Господарський суд Київської області 24.01.2024 ухвалив передати справу за цим позовом до Господарського суду Дніпропетровської області для розгляду в межах справи № 904/5764/23 про банкрутство Боржника.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.
01.04.2025 Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив її частково та скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2024 (якими було відмовлено в задоволенні позовних вимог) та додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2024, а справу направив на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
2.2. При новому розгляді справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 позовну заяву Прокурора залишено без руху та встановлено Позивачу строк для усунення недоліків, а саме протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено Позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви.
- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Цією ж ухвалою роз'яснено Позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
2.3. 01.05.2025 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив повернути без розгляду позовну заяву у цій справі.
2.4. Судове рішення мотивоване невиконанням Прокурором вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 щодо надання оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійсненої в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви, а також документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
При цьому суд виходив з можливого прийняття судом у цій справі рішення про витребування спірного нерухомого майна у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, відхиливши при цьому аргументи Прокурора у поданій ним 28.04.2025 суду заяві про усунення недоліків позовної заяви, в якій Прокурор не вбачає підстав для виконання вимог суду та усунення недоліків позовної заяви, обґрунтувавши, що ціну позову визначено згідно із наявними відомостями про вартість спірного майна на підставі довідки про балансову вартість спірного об'єкта станом на 01.01.2021 в сумі 1 248 421 грн, а також непоширенням положень частини 5 статті 390 Цивільного кодексу України (щодо обов'язку внести на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна) на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача, а також враховуючи подання Прокурором позову 30.12.2021 (поштовим зв'язком) до набрання чинності відповідних положень Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. 22.09.2025 Центральний апеляційний господарський суд за результатам розгляду апеляційної скарги Прокурора задовольнив скаргу частково, змінив резолютивну частину ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025, залишивши позов без розгляду.
3.2. Судове рішення мотивовано аналогічно до мотивів, викладених судом першої інстанції, із зазначенням про необхідність вчинення такої належної процесуальної дії як залишення позову без розгляду у разі встановлення після відкриття провадження у справі факту неусунення визначених судом недоліків позовної заяви.
4. Встановлені судами обставини
4.1. 09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", яким доповнено статтю 164 ГПК України частиною шостою такого змісту:
"У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
4.2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 позовну заяву Прокурора залишено без руху та встановлено Позивачу строк для усунення недоліків, а саме протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали. Встановлено Позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви.
- надання суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна.
Цією ж ухвалою роз'яснено Позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Вказану ухвалу було доставлено до електронних кабінетів Прокуратури та Позивача.
4.3. 28.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від Прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №18099/25).
За змістом цієї заяви Прокурор не вбачає підстав для виконання вимог суду та усунення недоліків позовної заяви, мотивуючи це, зокрема визначенням оцінки вартості спірного нерухомого майна за позовом Прокурора наявними даними про вартість спірного майна на підставі довідки ТОВ "Самара-Капітал" від 01.05.2021 № 47 про балансову вартість спірного об'єкта станом на 01.01.2021 у сумі 1248 421 грн (додаток № 17 до позовної заяви від 29.12.2021 №15/4-528 вих-21).
4.4. 28.04.2025 у визначений судом строк, ані Прокурором, ані Позивачем не було фактично усунуто недоліки поданого позову, а подана Прокурором заява про усунення недоліків містила заперечення щодо виконання вимог суду за ухвалою про залишення позову без руху. У заяві вказано доводи аналогічні доводам в апеляційній скарзі. Із заявами про продовження процесуального строку на усунення недоліків Прокурор та Позивач також не зверталися.
5. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5.1. 10.10.2025 Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 про повернення позовної заяви та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2025 про залишення позовної заяви без розгляду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6.1. Згідно з аргументами Прокурора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень першої і апеляційної інстанцій є:
- безпідставне застосування судами неіснуючих на момент подання позову у цій справі норм матеріального права, а саме частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" щодо необхідності додання до позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади документів про внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінки (експертно грошової оцінки земельної ділянки) якого здійсненої в порядку, визначеному законом, чинної на дату подання позовної заяви.
- безпідставне та неправильне застосування судами частини шостої статті 164, абзацу третього частини другої статті 174 ГПК України щодо наслідків неусунення недоліків позовної заяви, яка таких недоліків не мала;
- грубе порушення статей 2, 3, частини третьої статті 7, статей 11 14, частини четвертої статті 174 ГПК України);
- безпідставне незастосування норм статті 8, абзацу четвертого статті 13, статей 55, 58, 129 Конституції України як норм прямої дії та статті 5 ЦК України, частин першої, другої, шостої, сьомої статті 11 ГПК України).
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. Аргументи Боржника у відзиві на касаційну скаргу, у якій ця особа заперечує аргументи в касаційній скарзі з підстав, що загалом аналогічні мотивами в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до:
- обов'язковості умови закону щодо внесення позивачем (органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором) вартості спірного майна на депозитний рахунок суду для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача;
- правомірності та правильного застосування судами норм статей 2, 3, 7, 11, 14 ГПК України, статей 8, 13, 55, 58, 129 Конституції України щодо зворотної сили відповідних вимог закону відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", які поширюють свою дію на приписи частини шостої статті 164 ГПК України.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо окремих вимог до позову про витребування майна
8.1. Суди встановили, що предметом спору стало нерухоме майно, вимогу про повернення якого Українській територіальній громаді в особі Позивача від Відповідача як набувача спірного майна заявив Прокурор. Матеріально-правовою підставою цих вимог Прокурор, з урахуванням поданої ним заяви про уточнення позову, зазначив положення статей 387, 388, 400 ЦК України, а також обставини зволікання Позивачем у вжитті заходів щодо захисту відповідних прав Української територіальної громади як власника спірного майна.
Водночас предметом розгляду згідно з оскаржуваними судовими рішеннями став обов'язок Прокурора внести на вимогу суду про усунення недоліків позовної заяви на депозитний рахунок суду вартість майна (нерухомого майна), про витребування якого він просить у позовній заяві, а також надати оцінку витребуваного майна, що здійснена в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви.
Походження цього питання пов'язане з новелою в цивільному законодавстві, запровадженою 09.04.2025 з набранням чинності з цієї дати Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" від 12.03.2025 № 4292-IX (далі Закон № 4292-IX), яким внесені зміни, зокрема, до статей 388, 390, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та до окремих процесуальних норм.
8.2. За приписами пункту 8 частини першої та частини другої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк; про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету..
За своєю правовою природою залишення позову без розгляду є відмовою суду розглянути звернення особи про захист її порушеного права (позов) внаслідок визначених указаних статтею 226 ГПК України недоліків або дій цієї особи. При цьому особа може повторно звернутись до суду з такими ж вимогами (частина четверта статті 226 ГПК України).
8.3. Однією із вимог, передбачених статтею 164 ГПК України, є додання до позову, що подається органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, документів що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, а також оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина шоста).
Саме на невиконання Прокурором вимоги цієї норми послалися суди у висновках про неусунення Прокурором недоліків поданої ним позовної заяви у цій справі (пункти 2.2, 2.4, 3.2).
Суд зазначає, що наведена процесуальна норма є новелою, якою було доповнено, зокрема статтю 164 ГПК України згідно із абзацом 1 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4292-IX.
Цим законом також було доповнено частину другу статті 174 ГПК України абзацом 3 такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
8.4. Отже, вимога до органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора, передбачена частиною шостою статті 164, частиною другою статті 174 ГПК України, щодо надання документів, які підтверджують внесення на депозитний рахунок господарського суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (обов'язок чого у цій справі заперечує Прокурор, що стало предметом спору згідно з оскаржуваними судовими рішеннями та касаційною скаргою) є гарантією забезпечення прав і інтересів добросовісного набувача нерухомого майна у разі задоволення судом позовних вимог органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна, яке є предметом спору.
Зміни у наведені процесуальні норми (як і у відповідні норми Цивільного процесуального кодексу України, статті 177, 185, 265) були зумовлені змінами, внесеними цим же Законом у ЦК України, а саме у статтю 390, яку було доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
8.5. З огляду на аргументи Прокурора у поданій ним 28.04.2025 суду заяві про усунення недоліків позовної заяви (пункт 2.4) та в касаційній скарзі (пункт 6.1) Суд зауважує, що приписи Закону № 4292-IX набули чинності 09.04.2025 (пункт 8.1), тобто до звернення Прокурора з позовом у цій справі у грудні 2021 року та до уточнення ним позову у цій справі у листопаді 2023 року (пункт 1.1).
У зв'язку з цим Суд зазначає, що у пункті 2 Розділу ІІ Закону № 4292-IX зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
8.6. Поряд з цим, у цій справі, попри аргументи Прокурора у поданій ним 28.04.2025 суду заяві про усунення недоліків позовної заяви (пункт 2.4) та у касаційній скарзі (пункт 6.1) визначальним є не дія Закону № 4292-IX у часі (у т. ч. зворотна), а сфера його застосування.
Так, виходячи зі змісту наведених норм частини п'ятої статті 390 ЦК України відповідні приписи Закону № 4292-IX поширюються на вирішення спорів, пов'язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього закону залежить від підстав пред'явленого позову.
У цих висновках Суд звертається до неодноразово сформульованих висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24, від 19.11.2025 у справі № 523/14914/24, від 25.11.2025 управі № 916/1282/25, від 01.12.2025 у справі №354/419/25, від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21 тощо, у яких Суд вирішував подібне до спірних правовідносин процесуальне питання та зазначив, що:
- обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права; положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача;
- при цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;
- у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;
- питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення;
- у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України;
- натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення судом, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
8.7. Враховуючи викладене, а також те, що:
- у цій справі, позов (з урахуванням уточнення Прокурором позову в листопаді 2023 року з підстав зміни суб'єктного складу учасників) Прокурор обґрунтовував вимоги, зокрема недобросовісністю набуття права власності на спірне майно всіма учасниками спірних правовідносин: як проміжними набувачами цього майна (зокрема ТОВ "Самара-Капітал" як первісно визначеним Прокурором відповідачем у цій справі), так і останнім набувачем спірного майна, а саме недобросовісністю Відповідача, з обґрунтуванням недобросовісності тими обставинами справи та доказами, за яких всі учасники спірних правовідносин та зацікавлені особи, у володінні яких тимчасово опинялось спірне майно, проявивши розумну обачність та належно опрацювавши відкрити відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Єдиного державного реєстру судових рішень, не могли не знати про відсутність правових підстав, які б свідчили про законність відчуження органом місцевого самоврядування спірного Будинку побуту на користь будь-кого з них;
- позиція Прокурора щодо підстав для вимог, а саме щодо недобросовісності Відповідача зберігається протягом здійснення провадження у цій справі, про що свідчить, зокрема і позиція Прокурора в касаційній скарзі під час оскарження ухвалених у цій справі по суті спору судових рішень про відмову у позові, які в подальшому були скасовані касаційним судом з направлення цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції (пункти 14.1, 14.2 постанови Верховного Суду від 01.04.2025 у цій справі), і аргументи Прокурора у поданій ним 28.04.2025 суду заяві про усунення недоліків позовної заяви (пункт 2.4);
Суд, не вдаючись в оцінку обґрунтованості зазначених тверджень Прокурора, констатує, що позов про витребування спірного нерухомого майна обґрунтований недобросовісністю, в тому числі останнього набувача (Відповідача) та поданий, попри посилання на статтю 388 ЦК України, в тому числі на підставі статей 387, 400 ЦК України, у зв'язку з чим приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України у цій справі є незастосовними.
8.8. А тому суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що позовна заява Прокурора містила недоліки, які зумовили необхідність надання Прокурором на вимогу суду: документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна; оцінки вартості спірного нерухомого майна, здійснену в порядку, визначеному законом, чинну на дату подання позовної заяви (пункт 2.2), які Прокурор мав усунути, однак не усунув (пункти 2.2, 2.3, 3.2).
8.9. Таким чином, оскільки Прокурор у цій справі пред'явив позов про витребування нерухомого майна у Відповідача (останнього набувача) як недобросовісного набувача, то приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, пункту 8 частини першої та частини другої статті 226 ГПК України у такому випадку не підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду за правилами пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України. Питання ж про добросовісність/недобросовісність набувачів судом може бути вирішене лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.
8.10. Отже, Суд дійшов висновку про те, що і суд першої інстанції, вимагаючи від Прокурора усунення недоліків позову та повертаючи Прокурору позов без розгляду через неусунення відповідних недоліків позовної заяви, а апеляційний суд, - залишаючи з цих же підстав позов без розгляду, не врахували у сукупності усі обставини, зокрема і аргументи Прокурора щодо недобросовісності Відповідача, викладені, зокрема у поданій ним суду 28.04.2025 заяві про усунення недоліків позовної заяви (пункт 2.4), та помилково постановили оскаржувані ухвалу та постанову з посиланням: місцевого суду на частину четверту статті 174 ГПК України, а апеляційного суду - на пункт 8 частини першої та частину другу статті 226 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Дійшовши цього висновку, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 6.1).
8.11. Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 308, частини шостої статті 310 ГПК України, Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
8.12. Дійшовши висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, судові витрати у зв'язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.05.2025 та постанову Центрального господарського суду від 22.09.2025 у справі № 904/5764/23 (911/114/22) скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Васьковський
Судді К. М. Огороднік
В. Я. Погребняк