8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/861/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" від 16.03.2026 про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд", селище Кегичівка Харківської області
до ОСОБА_1 , селище Кегичівка Харківської області , ОСОБА_2 , селище Кегичівка Харківської області , ОСОБА_3 , селище Кегичівка Харківської області , ОСОБА_4 , селище Кегичівка Харківської області , ОСОБА_5 , м. Харків , ОСОБА_6 , м. Харків
про визнання правочину недійсним, визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства
за участю представників:
від позивача: Колісниченко А.С.
від першого відповідача: не з'явився
від другого відповідача: не з'явився
від третього відповідача: не з'явився
від четвертого відповідача: не з'явився
від п'ятого відповідача: не з'явився
від шостого відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (надалі- позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі- перший відповідач), ОСОБА_2 (надалі - другий відповідач), ОСОБА_3 (надалі - третій відповідач), ОСОБА_4 (надалі - четвертий відповідач), ОСОБА_5 (надалі - п'ятий відповідач) та ОСОБА_6 (надалі - шостий відповідач), в якому просить:
1) Визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931) від 25 березня 2024 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , за яким у власність ОСОБА_1 перейшли частки у статутному капіталі (згідно розрахунку у змісті зазначеного Договору): частка ОСОБА_2 у розмірі 10,3% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 15 170,00 грн; частка ОСОБА_3 у розмірі 6,2% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 9 100,00 грн; частка ОСОБА_4 у розмірі 10,0% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 14 640,00 грн; частка ОСОБА_6 у розмірі 7,0% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 10 210,00 грн.;
2) Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 146800,00 грн (100%); Визначити розмір частки учасника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 16480 грн. (11,23 %); Визначити розмір частки учасника ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у статутному капіталі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 15170,00 грн (10,33%); Визначити розмір частки учасника ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 14640,00 грн (9,97 %); Визначити розмір частки учасника ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 10 210,00 грн (6,96 %); Визначити розмір частки учасника ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 9100,00 грн (6,20 %); Визначити розмір частки учасника ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ: 03581931) у розмірі 81200 грн. (55,31%).
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що жодна частка жодного з учасників за оспорюваним договором не була оплаченою на момент укладення спірного правочину, що є порушенням ч.3 ст.21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а тому укладений між відповідачами договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України. З огляду на викладені обставини позивач також просить визначити розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та розмірів часток учасників такого товариства, що є правовим наслідком недійсності правочину та ефективним заходом захисту прав позивача відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Одночасно із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить:
1) Накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49 120,00 (сорок дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок;
2) Заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи передання у заставу, довірчу власність чи інші аналогічні договори належної йому частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931), у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49 120,00 (сорок дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок;
3) Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо змін до відомостей відносно частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931), у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49 120,00 (сорок дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок, що належить ОСОБА_1 .
Ухвалою від 16.03.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" від 16.03.2026 про забезпечення позову прийнято до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову призначено на 18.03.2026.
У судовому засіданні 18.03.2026 представник позивача просив заяву задовольнити.
Відповідачі у дане судове засідання не з'явилися.
При цьому суд зазначає, що п'ятий відповідач ( ОСОБА_5 ) була повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення ухвали від 16.03.2026 в електронній формі до її Електронного кабінету із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку судом отримано таке повідомлення 16.03.2026 о 19:58.
Іншим відповідачам у зв'язку із відсутністю у них електронних кабінетів копія ухвали від 16.03.2026 була направлена засобами поштового зв'язку. Станом на 18.03.2026 відомості про вручення вказаної ухвали відповідачам у суду відсутні.
Водночас, з огляду на встановлений частиною 1 статті 140 ГПК України скорочений строк розгляду заяви про забезпечення позову, суд вважає за мождливе розглянути заяву ТОВ "Кегичівський агрошляхбуд" за відсутності відповідачів 1-4, 6.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заява позивача про забезпечення позову мотивована тим, що відповідно до ч.3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужувати свою частку (її частину) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. Оскільки на момент укладення оспорюваного Договору від 25.03.2024 частки продавців не були оплачені (що підтверджується внутрішніми документами Товариства), вони не мали права на їх відчуження. Таким чином, правочин суперечить вимогам закону, що згідно зі ст.203, 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Позивач наполягає на тому, що внаслідок укладення договору від 25.03.2024 перший відповідач ОСОБА_1 неправомірно набув у власність частки ОСОБА_2 (другий відповідач) у розмірі 15 170,00 грн (10,33 %), ОСОБА_4 (четвертий відповідач) 14640,00 грн (9,97 %), ОСОБА_6 (шостий відповідач) у розмірі 10210,00 грн (6,96 %), ОСОБА_3 (третій відповідач) у розмірі 9100,00 грн (6,20 %), що у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49120,00 грн.
Через наведені обставини позивач був вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Водночас на даний момент ОСОБА_1 має вільну можливість розпоряджатись своєю часткою у статутному капіталі, яка утворилася внаслідок укладення оспорюваного правочину, і у разі відчуження цієї частки вказане призведе до неможливості відновлення порушених прав позивача або істотно ускладнить відновлення цих прав.
Позивач наголошує, що без вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи реальну одноособову можливість власника даної частки у статутному капіталі вільно відчужити її та з огляду на суттєвий ризик того, що ефективний захист або поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів Товариства, за захистом яких останнє звернулось до суду, може бути суттєво ускладненим та призвести до необхідності подання інших позовів, правомірним та доцільним є вжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №910/7141/13.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд.
Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 06.12.2023 у справі №917/805/23 висловив позицію щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Так, Верховний Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Як зазначалося вище, ТОВ "Кегічивський агрошляхбуд" посилається на те, що перший відповідач ( ОСОБА_1 ) має можливість вільно відчужувати та здійснювати будь-які дії щодо набутого майна - частки в загальному розмірі 33,46% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті становить 49120,00грн., яка виникла внаслідок укладення спірного правочину, що в свою чергу ускладнить чи унеможливить ефективний судовий захист порушеного права позивача та призведе до необхідності залучення інших осіб до участі у справі, подання нових позовів тощо.
По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливої реалізації першим відповідачем частки в статутному капіталі, яка сформована всупереч вимогам чинного законодавства.
Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Оцінюючи необхідність забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співмірність наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення, слід враховувати ступінь доведеності позивачем зв'язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову.
Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Враховуючи предмет даного спору - визнання недійсним договору, на підставі якого перший відповідач став власником частки в статутному капіталі ТОВ "Кегічивський агрошляхбуд" у загальному розмірі 33,46% статутного капіталу, що позивач вважає неправомірним, а також заявлений захід забезпечення позову - накладення арешту на вказану частку в статутному капіталі товариства, а також заборона вчинення дій щодо частки, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним.
У даному випадку накладення арешту на спірну частку в статутному капіталі товариства має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Отже, вжиття такого заходу забезпечення позову є достатнім і співмірним із заявленими позовними вимогами, адже унеможливить розпорядження першим відповідачем вказаним розміром частки в статутному капіталі товариства.
Відповідно до частини 10 статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.
Згідно з частини 5 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.
Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", і такі заходи забезпечення позову мають застосовуватись у разі подання відповідного позову щодо права на частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі № 915/508/18.
Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що наразі існують усі підстави для заборони першому відповідачу до вирішення спору по суті відчужувати свою частку у статутному капіталі чи передавати її в заставу до вирішення справи по суті та заборони будь-якому державному реєстратору державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань вживати заходи щодо реєстрації змін про право власності на спірну частку у статутному капіталі до вирішення спору по суті.
За таких обставин, суд вважає заяву позивача про забезпечення позову такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-140, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" від 16.03.2026 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931), що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49 120,00 (сорок дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.
Заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження чи передання у заставу, довірчу власність чи інші аналогічні договори належної йому частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931), у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49 120,00 (сорок дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок.
Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти та здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо змін до відомостей відносно частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (код ЄДРПОУ 03581931), у сукупному розмірі 33,46% статутного капіталу, що в грошовому еквіваленті становить 49 120,00 (сорок дев'ять тисяч сто двадцять) гривень 00 копійок, що належить ОСОБА_1 .
Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кегичівський агрошляхбуд" (64003, Харківська область, Берестинський р-н, селище Кегичівка, вулиця Холодноярська (колишня Пушкіна), будинок 45, код ЄДРПОУ 03581931), боржником є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, тобто з 18.03.2026.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.
Повна ухвала складена 19.03.2026.
Суддя Калантай М.В.