8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
20 березня 2026 року м. ХарківСправа № 922/4323/25
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши заяву 3-го відповідача - Спасибо-Фатєєвої Інни Валентинівни про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу по справі
за позовом Київської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Сумська, 76, м. Харків, 61002, ідентифікаційний код 0291010822)
до 1. Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243), 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (майдан Конституції, 16, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 14095412), 3. Спасибо-Фатєєвої Інни Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про визнання недійсним договору, зобов'язання повернення майна
Київська окружна прокуратура міста Харкова (позивач) звернулась до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради (відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач-2), Спасибо-Фатєєвої Інни Валентинівни (відповідач-3), у якій прокурор просив суд:
1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03 червня 2014 року № 5138-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Спасибо-Фатєєвою Інною Валентинівною (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1625.
2. Зобов'язати Спасибо-Фатєєву Інну Валентинівну (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 338381363101 - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5 площею 74,4 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 19, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 задоволено заяву Київської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 28413 від 05.12.2025). Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України, усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 338381363101 - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-5 площею 74,4 кв.м, розташовані в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Дарвіна, 19.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.03.2026 у справі №922/4323/25 відмовлено в задоволенні позову повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі №922/4323/25. Зазначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2025 у справі №922/4323/25, зберігають свою дію до набрання рішенням законної сили.
10.03.2026 через систему "Електронний суд" представником 3-го відповідача - Спасибо-Фатєєвої І.В. подано заяву про розподіл судових витрат у справі (вх.№5801), у якій він просить суд стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 200 000,00 (двісті тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 922/4323/25.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 прийнято до розгляду заяву відповідача-3 - ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та вирішено питання про судові витрати розглядати без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано прокурору (позивачу) надати до суду через підсистему "Електронний суд" пояснення щодо заяви 3-го відповідача - ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу до 18.03.2026.
17.03.2026 через систему "Електронний суд" прокурором подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 6442), у якій він просить суд відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 922/4323/25 у розмірі 200 000 гривень, наполягаючи зокрема на тому, що із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 ГПК). Водночас до Господарського суду Харківської області 01.01.2026 представником ОСОБА_1 - Мицею Ю.В. подано відзив на позовну заяву, в якому наведено не попередній (орієнтовний) розрахунок, а вказана сума судових витрат (200 000 грн), які очікується понести у зв'язку із розглядом справи. З договору про надання правової допомоги від 11.12.2025 не вбачається вартість адвокатських послуг (правової допомоги), а з тексту додаткової угоди № 1 від 11.12.2025 - видів послуг (правової допомоги) адвоката, в акті приймання наданих послуг від 10.03.2026 наведені послуги адвоката без зазначення їх вартості. Таким чином, об'єктивно неможливим є встановлення дійсної домовленості сторін щодо обсягу, переліку та вартості наданих правових послуг. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Поряд з цим, серед видів наданих послуг зазначається про складання клопотань та заяв по суті справи за відсутності їх складання, що підтверджується матеріалами справи № 922/4323/25 (подана 12.12.2025 заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді - не є заявою по суті справи; клопотання по суті справи не складалися та до суду не подавалися). До суду подано 2 процесуальних документа: 1 відзив та 1 заперечення. При цьому, документи, що подавались, як правило, містили загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку заявника, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у цій справі. Тобто наведена в документах позиція є універсальною та може бути використана заявником і у інших справах практично без внесення змін до відповідних документів. Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом. Господарським судом Харківської області справу № 922/4323/25 розглянуто упродовж 3 судових засіданнях з проголошенням резолютивної частини рішення, на участь у яких (окрім 10.03.2026 - протокол судового засідання підсистеми ВКЗ у системі відсутній) загалом витрачено 25 хвилин (05.01.2026 - витрачено 15 хв, 02.02.2026 - 10 хв). Розглядаючи зазначену заяву, необхідно врахувати, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Суд, розглянувши заяву відповідача-3 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, зазначає наступне
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1 ст. 123, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому, ч. 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У відзиві на позовну заяву відповідача-3 зазначено, що станом на дату подання цього відзиву відповідачка Спасибо-Фатєєва І.В. попередньо (орієнтовно) вважає, що нею у зв'язку з розглядом судом першої інстанції справи № 922/4323/25 будуть понесені судові витрати у складі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень. Докази щодо вказаного розміру судових витрат будуть подані суду протягом п'яти днів з дати ухвалення рішення суду. Зазначене застереження про очікуваний розмір судових витрат є одночасно заявою, зробленою до завершення судових дебатів в порядку, визначеному абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України
У п.п.1.52, 1.53 додаткової постанови Верховного Суду від 21.09.2023 по справі № 910/1925/21 у складі колегії судів касаційного господарського суду зазначено, Верховний Суд у постановах від 10.11.2022 у справі №910/9024/21 від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, 14.06.2023 у справі 515/1060/19 вказав, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок, відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, а сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору у суді касаційної інстанції не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, а положення статті 124 ГПК України не встановлюють обов'язку сторони надавати докази на підтвердження відповідних судових витрат разом з наданням попереднього розрахунку суми судових витрат.
Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд відхиляє доводи прокурора про те, що ненадання відповідачем-3 попереднього розрахунку судових витрат разом з відзивом є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як убачається з матеріалів справи, 11.12.2025 між Спасибо-Фатєєвою І.В. (Замовник) та Адвокатським бюро "Юрій Мица" в особі засновника адвоката Мици Юрія Вікторовича (Виконавець) укладено договір про надання правової допомоги бн (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець відповідно до умов цього Договору та протягом строку його дії зобов'язується надавати Замовнику за плату правову допомогу (послуги правового характеру), вказану у п. 1.2 цього Договору, а Замовник зобов'язується приймати такі послуги та оплачувати їх.
Згідно з п. 1.2. Договору відповідно до цього Договору Виконавець зобов'язується надавати Замовнику наступну правову допомогу (правові послуги):
1.2.1 Усні та письмові консультації з питань змісту та практики застосування чинного законодавства України (а за необхідності - також законодавства інших країн та міжнародних договорів), що виникають у процесі здійснення Замовником власної діяльності.
1.2.2. Складання та/або правовий аналіз в порядку правового супроводу власної діяльності Замовника документів, що мають юридичне значення і стосуються власної діяльності Замовника.
1.2.3. Представництво інтересів Замовника у судах всіх інстанцій та спеціалізацій, арбітражах і третейських судах, а також в будь-якому адміністративному провадженні чи у відповідних органах державної влади чи місцевого самоврядування поза таким провадженням.
За умовами п. 1.3. Договору сторони можуть конкретизувати обсяг правової допомоги з конкретних питань у додаткових угодах до цього Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору Сторони погодились, що вартість послуг (гонорар), що надаватимуться за цим Договором, визначається окремими додатковими угодами до цього Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору відшкодування фактичних витрат Виконавця на надання послуг здійснюється за згодою сторін.
Згідно з п. 3.3. Договору надання послуг, передбачених пунктом 1.2 цього Договору, здійснюється протягом строку цього Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2027 року.
Відповідно до п. 3.4. Договору сторони погодились, що Виконавець вважається таким, що надав передбачені цим Договором послуги Замовнику в повному обсязі, з дати настання хоча б однієї з наступних обставин, зокрема сторонами за цим Договором підписано акт приймання наданих послуг.
11.12.2025 між ОСОБА_1 (Замовник) та Адвокатським бюро "Юрій Мица" в особі засновника адвоката Мици Юрія Вікторовича (Виконавець) укладено Додаткову угоду №1 від 11.12.2025 до договору про надання правової допомоги від 11.12.2025 про наступне:
1. Сторони, керуючись положеннями пунктів 1.2.3, 1.3, 3.1 Договору дійшли згоди, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язок з представництва та захисту інтересів Замовника в господарському суді Харківської області, Східному апеляційному господарському суді та у Верховному Суді у справі № 922/4323/25.
2. Сторони погодили такий розмір гонорару Виконавця за надання правової допомоги, визначеної пунктом 1 цієї Додаткової угоди № 1:
2.1. Гонорар за здійснення представництва та захисту інтересів Замовника в господарському суді першої інстанції під час розгляду справи № 922/4323/25 - 200 000 гривень 00 коп.
2.2. Гонорар за здійснення представництва та захисту інтересів Замовника в господарському суді апеляційної інстанції під час розгляду справи № 922/4323/25 (у разі відкриття відповідного апеляційного провадження) - 200 000 гривень 00 коп.
2.3. Гонорар за здійснення представництва та захисту інтересів Замовника в господарському суді касаційної інстанції під час розгляду справи № 922/4323/25 (у разі відкриття відповідного касаційного провадження) - 200 000 гривень 00 коп.
3. Сторони окремо наголошують, що розмір гонорару, встановлений у пункті 2 (підпункти 2.1. - 2.3.) цієї Додаткової угоди № 1, за згодою сторін є таким, що встановлений у фіксованому розмірі.
4. Сторони погодились, що акт приймання наданих послуг складається окремо за результатами здійснення Виконавцем представництва і захисту інтересів Замовника на кожній стадії судового процесу з числа визначених підпунктах 2.1 - 2.3 цієї Додаткової угоди № 1.
10.03.2026 Спасибо-Фатєєва І.В. (Замовник) та Адвокатське бюро "Юрій Мица" в особі засновника адвоката Мици Юрія Вікторовича (Виконавець), керуючись положеннями п. 3.4-3.7 укладеного між сторонами Договору від 11.12.2025 р. про надання правової допомоги (надалі - Договір), склали Акт приймання наданих послуг про наступне:
1. Підписанням цього Акту сторони підтверджують, що Виконавець надав Замовнику в повному обсязі та належному якісному рівні правову допомогу (правові послуги), а саме: представництво та захист інтересів Замовника в господарському суді першої інстанції під час розгляду справи № 922/4323/25.
2. Сторони підтверджують, що Виконавцем під час здійснення комплексу дій з представництва та захисту інтересів Замовника в господарському суді першої інстанції під час розгляду справи № 922/4323/25 були виконані, зокрема (але не виключно), наступні роботи:
- вивчення матеріалів справи № 922/4323/25;
- аналіз документів про спірну приватизацію;
- аналіз релевантного законодавства про приватизацію, право власності, процесуального законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці), а також наукової доктрини з відповідних питань;
- складання клопотань та заяв по суті справи у справі № 922/4323/25;
- участь у судових засіданнях у справі № 922/4323/25;
- наданні роз'яснень Замовнику стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому.
3. Претензії до кількості, якості, обсягу та іншим характеристикам наданих послуг у Замовника відсутні.
4. Усі документи та матеріали, які мали бути надані Виконавцем Замовнику в процесі надання визначених цим Актом послуг, отримані Замовником від Виконавця в повному обсязі.
5. Усі оригінали документів, отримані Виконавцем від Замовника в процесі надання визначених цим Актом послуг, повернуті Виконавцем Замовнику.
6. На підставі пунктів 2.1, 3 Додаткової угоди № 1 до Договору розмір гонорару Виконавця за надання правової допомоги, визначеної в пункті 1 цього Акту, визначено сторонами у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп. (ПДВ не передбачений).
Судом встановлено, що зазначені послуги професійної правничої допомоги за договором договору про надання правової допомоги від 11.12.2025 3-му відповідачу у цій справі надано адвокатом Мицею Юрієм Вікторовичем на підставі наявного у справі ордеру серія АХ № 1313185 від 17.12.2025, виданого Адвокатським бюро "Юрій Мица".
Фактично гонорар відповідачем-3 на рахунок Адвокатського бюро "Юрій Мица" у розмірі 200 000 грн не сплачено.
Разом з тим, відповідно до усталеної практики Верховного Суду витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладений в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі №922/445/19).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У постанові від 11.01.2023 у справі № 922/4195/21 Верховний Суд дійшов висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При цьому не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 126, 129 ГПК України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у подібних правовідносинах:
"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
Отже, відсутність деталізації часу в описі робіт не перешкоджає суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо встановлено фіксований гонорар.
У даному випадку у Додатковій угоді №1 від 11.12.2025 до Договору гонорар встановлений сторонами у фіксованому розмірі та складає 200 000 грн.
Відтак, є необгрунтованими доводи прокурора (позивача) у запереченні на заяву відповідача-3 про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо доводів прокурора (позивача) про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, суд зазначає наступне.
Оцінивши подані відповідачем-3 докази в підтвердження понесених ними витрат під час розгляду справи, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, суд вважає безпідставним включення до складу правничих послуг таких окремих видів послуг з правничої допомоги як (вивчення матеріалів справи № 922/4323/25; аналіз документів про спірну приватизацію; аналіз релевантного законодавства про приватизацію, право власності, процесуального законодавства, практики його застосування (у тому числі в динаміці), а також наукової доктрини з відповідних питань; наданні роз'яснень Замовнику стосовно змісту релевантних відповідному спору норм матеріального права, а також з приводу змісту та значення процесуальних дій учасників справи й розвитку процесу в цілому), з огляду на те, що вказані дії не можуть становити окремого виду правничої допомоги, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги складання відзиву на позовну заяву та заперечень.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання, є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. Водночас одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування, є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц).
Отже, зазначене твердження підкреслює, що всі витрати, які адвокат несе на кожному етапі представництва в суді (включно з дорогою та очікуванням), є складовою правничої допомоги і повинні компенсуватися справедливо, що є частиною принципу пропорційності витрат.
Тож, такий окремий вид послуг з правничої допомоги, зазначений в акті наданих послуг від 10.03.2026 як (участь у судових засіданнях у справі № 922/4323/25), яких у цій справі було п'ять, два з яких (02.03.2026 та 09.03.2026) не відбулись з об'єктивних і поважних причин через оголошення на території м. Харкова повітряної тривоги, є виправданим, оскільки всі витрати, які адвокат несе на кожному етапі представництва в суді (включно з дорогою та очікуванням), є складовою правничої допомоги і повинні компенсуватися справедливо, що є частиною принципу пропорційності витрат.
Водночас суд зазначає, що вказана справа є незначної складності і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом відповідача-3 значної кількості судової практики, вивчення та глибинного аналізу документів, необхідних для складення відзиву та заперечень. Більшість доводів, якими представник 3-го відповідача обгрунтовував свої заперечення проти позову, не мали істотного значення для вирішення спору, прийнято лише до уваги доводи представника відповідача-3 щодо спливу позовної давності щодо позовних вимог.
Ураховуючи вищенаведене, з огляду на положення статей 86, 123, 126, 129 ГПК України, беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи заперечення прокурора (позивача) на заяву відповідача-3, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 70 % від заявлених 3-м відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, що становить 140 000 грн.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю через сплив позовної давності, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 140 000,00 грн покладаються саме на Харківську обласну прокуратуру. Решту суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн покласти на відповідача-3.
Керуючись ст. 1, 26, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 2, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 124, 126, 129, 161, 165, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву 3-го відповідача - ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури (м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) на користь Спасибо-Фатєєвої Інни Валентинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 140 000,00 грн.
Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Решту суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн покласти на ОСОБА_1 .
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Додаткове рішення складено (підписано) 20.03.2026.
Суддя І.О. Чистякова