16.03.2026м. СумиСправа № 920/1284/25
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства “Вікторія В Плюс» (вул. Загребелля, 5, с. Сінне, Сумський район, Сумська область, 42420, код ЄДРПОУ 31494211)
до відповідача: російської федерація в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. житня, буд. 14, будівля, 1, м. москва, російська федерація, 119991)
про стягнення 5 864 126,00 грн (141 241,00 доларів США станом на 23.04.2025)
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув.
від відповідача: не прибув.
Стислий виклад позицій сторін по справі.
08.09.2025 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 5 864 126,00 грн майнової шкоди у вигляді реальних збитків, завданих пошкодженням нерухомого майна, що станом на 23.04.2025 складає 141 241,00 доларів США. Також позивач просить суд стягнути з держави російська федерація 57 787,20 грн коштів (реальних збитків), сплачених за проведення робіт з обстеження технічного стану пошкоджених об'єктів та проведення судової будівельно-технічної експертизи. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Рух справи. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою суду від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1284/25 за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 10.09.2025 призначено підготовче засідання у справі на 13.10.2025, 11:00.
13.10.2025 представником позивача подано заяву (вх. №5243 від 13.10.2025), у якій просить провести підготовче засідання у даній справі без участі представника позивача, відкласти розгляд справи на інший день з метою надання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками з перекладом на російську мову.
Ухвалою суду від 13.10.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 10.12.2025, 11:00.
27.11.2025 представником позивача подано клопотання про долучення до справи додаткових доказів направлення відповідачу судових ухвал по даній справі (вх. №5896 від 27.11.2025), у якому просить долучити до матеріалів даної справи докази направлення на адреси електронної пошти міністерства юстиції рф, адреси електронної пошти посольств рф в Словацькій Республіці та Республіці Польща копії ухвали Господарського суду Сумської області від 10.09.2025 про відкриття провадження у справі №920/1284/25 з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову. Також подав клопотання про долучення до справи додаткових доказів направлення відповідачу судових ухвал по даній справі (вх. №5897 від 27.11.2025), у якому просить долучити до матеріалів даної справи докази направлення на поштову адресу посольств рф в Словацькій Республіці копії позову з додатками, з нотаріально засвідченими перекладами на російську мову.
10.12.2025 представником позивача подано клопотання (вх. №6085 від 10.12.2025), у якому просить відкласти підготовче засідання у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів в обгрунтування позиції по справі.
Ухвалою суду від 10.12.2025 відкладено підготовче засідання на 14.01.2026, 11:00.
13.01.2026 представником позивача подано додаткові пояснення (вх. №118 від 13.01.2026), у яких зазначив, що враховуючи умови договору оренди майна основних засобів від 11.06.2002 ПП “Вікторія В Плюс» має право на відшкодування збитків внаслідок пошкодження нерухомого майна (ангар (зерносклад)) під літерою «А-1» площею 699,6 кв.м., який розташований в с.Сінне, вул.Сабліна, 16 Сумського району Сумської обл.
14.01.2026 представником позивача подано заяву (вх. №162 від 14.01.2026), у якій просить закрити підготовче провадження у даній справі та призначити її до судового розгляду по суті. Також просить провести підготовче засідання 14.01.2026 без участі представника позивача; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 11.02.2026, 11:30.
Розгляд справи 11.02.2026 не відбувся, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.
05.03.2026 представником позивача подано клопотання про долучення доказів повідомлення відповідача про судові засідання у справі (вх. №804 від 05.03.2026), у якому просить долучити до матеріалів даної справи докази направлення на адреси електронної пошти міністерства юстиції рф, адреси електронної пошти посольств рф в Словацькій Республіці та Республіці Польща копії ухвали Господарського суду Сумської області від 10.12.2025 у справі №920/1284/25, а також повідомлення на усі вищевказані адреси електронної пошти про призначення судового засідання на 16.03.2026.
Ухвалою від 11.02.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 16.03.2026, 12:15.
Представник позивача у судове засідання по суті не з'явився. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №820 від 09.03.2026), у якому просить розглянути дану справу без участі представника ПП “Вікторія В Плюс», позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Суд зазначає, що з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв'язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.
Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв'язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).
Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.
Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).
Враховуючи викладені вище обставини, судом здійснено публікації на офіційному вебсайті судової влади України про розгляд справи та призначені судові засідання по справі № 920/1284/25.
Отже, судом вчинено об'єктивно можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Свідоцтва від 12.06.2019 №123 про придбання майна з прилюдних (електронних) торгів Приватному підприємству “Вікторія В Плюс» (позивач) на праві приватної власності належать наступні об'єкти нерухомого майна, розташовані в с. Сінне, вул. Сабліна, 16Б Сумського району Сумської області, а саме:
- нежитлове приміщення - Критий тік літер «А-1» площею 827,1 кв.м.;
- нежитлове приміщення - КЗС-10 літер «Б-1» площею 54,7 кв.м.
Окрім того, позивач володіє нежитловим приміщенням - Ангар (зерносклад) літер «А-1» площею 699,6 кв.м., яке розташоване в с. Сінне, вул. Сабліна, 16 Сумського району Сумської області.
Вказаним нежитловим приміщенням позивач володіє та користується на підставі договору оренди майна основних засобів від 11.06.2002, який був укладений з уповноваженою особою власників майна, отриманого під забезпечення майнових паїв в результаті паювання майна КСП ім. Мічуріна.
Відповідно до Акту передачі-приймання майна від ТОВ «Вікторія СВ» до громадян співвласників в особі їх уповноваженої особи, і передачі в оренду від уповноваженої особи ПП «Вікторія В Плюс» від 11.06.2002 відбулась передача майна основних засобів.
Також між Миропільською сільською радою (орендодавець) і ПП «Вікторія В Плюс» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, на якій знаходяться належні ПП «Вікторія В Плюс» об'єкти нерухомого майна (сільськогосподарські приміщення), в тому числі і пошкоджений ангар (зерносклад) під літерою «А-1» площею 699,6 кв. м, яким позивач володіє і користується на підставі вищевказаного договору оренди майна основних засобів від 11.06.2002.
Пунктом 8 договору, договір укладено на 7 років (з 01.01.2018 по 01.01.2025), та з урахуванням додаткової угоди від 27.09.2024 року новий строк - 7 років (п. 1 додаткової угоди).
Як вказує позивач, відносно строку дії договору оренди майна основних засобів від 11.06.2002 слід наголосити, що в його пункті 7.1 не зазначений строк протягом якого діє цей договір.
Згідно частин 1, 2 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Отже, договір оренди майна основних засобів від 11.06.2002 був укладений сторонами на невизначений строк.
Згідно умов цього договору, основні засоби обліковуються Господарством як орендовані (пункт 2.3 договору).
Основні засоби передаються в оренду для використання у сільськогосподарському виробництві, переробці сільськогосподарської продукції та для здійснення інших видів діяльності, передбачених Статутом Господарства (пункт 2.4).
За цим договором Господарство зобов'язалось утримувати в належному стані і оберігати орендовані засоби та відповідати згідно з чинним законодавством за всі можливі пошкодження, і (або) інші негативні наслідки, які сталися в результаті використання орендованих основних засобів протягом дії цього договору (пункт 3.3).
Пунктом 6.1 договору встановлено, що ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єктів, що входять до складу орендованих основних засобів, несе Господарство.
Внаслідок завдання 13.04.2025 приблизно о 04 год. 30 хв. збройними силами рф удару КАБом по території села Сінне Миропільської територіальної громади Сумського району Сумської області, були пошкоджені вказані об'єкти нерухомого майна.
За даним фактом Сумським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 12025200480001068 від 14.04.2025, правова кваліфікація ст. 438 ч. 1 Кримінального кодексу України.
Комісією, створеною за розпорядженням Миропільського сільського голови від 09.06.2023 № 11, було здійснено обстеження пошкоджених об'єктів ПП «Вікторія В Плюс», про що складений акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 23.04.2025 № 563 з фотофіксацією пошкоджень.
Вказаний акт 23.04.2025 затверджений головою комісії Миропільської сільської ради Сумського району Сумської області.
У відповідності до цього акту:
- Критий тік літер «А-1» - зазнав значних пошкоджень;
- КЗС-10 літер «Б-1» - повністю зруйновано;
- Ангар (зерносклад) літер «А-1» - повністю зруйновано.
В акті зроблений висновок, що вищезазначені об'єкти є пошкодженими/зруйнованими внаслідок збройної агресії рф та рекомендовано звернутися до організації, яка має ліцензію за виготовленням технічного звіту для детального вивчення типу пошкоджень.
Згідно висновку експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичним центру МВС України у кримінальному провадженні № 12025200480001068 від 14.04.2025 (правова кваліфікація - ст. 438 ч. 1 Кримінального кодексу України - порушення законів та звичаїв війни) від 27.06.2025 № СЕ-19/119-25/7161-БТ:
1. В межах наданих документів, вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок авіаційного удару по складським та виробничим приміщенням ПП «Вікторія В Плюс» за адресами: Сумський район, село Сінне, вул. Сабліна, буд. 16, буд. 16Б станом на 23.04.2025 становить 5 864 126,00 грн. (п'ять мільйонів вісімсот шістдесят чотири тисячі сто двадцять шість гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ, що згідно з офіційним курсом Національного банку України української гривні до долару США станом на 23.04.2025 становить 141 241,00 доларів США.
2. В межах наданих документів, за результатами дослідження після авіаційного удару будівлі та споруди ПП «Вікторія В Плюс» мають наступний технічний стан:
- будівля літер «А-1» - Ангар (зерносклад цинк), за адресою: Сумський район, село Сінне, вул. Сабліна, буд. 16, належить до категорії технічного стану « 4» - аварійний;
- будівля літер «А-1» - Критий тік, за адресою: Сумський район, село Сінне, вул. Сабліна, буд. 16Б, належить до категорії технічного стану « 4» - аварійний;
- споруда літер «Б-1» - КЗС-10, за адресою: Сумський район, село Сінне, вул. Сабліна, буд. 16Б, належить до категорії технічного стану « 4» - аварійний.
Між ПП «Вікторія В Плюс» (позивач, замовник) та Сумським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС (виконавець) укладений договір № 11-БТ про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується протягом дії договору надати замовнику послуги, код ДК 021:2015:73110000-6 “Дослідницькі послуги», а саме, проведення будівельно-технічної експертизи, а замовник зобов'язується здійснити оплату на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 3.4 договору, загальна вартість послуг за договором складає 42 787,20 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 5360 від 19.06.2025, позивач оплатив надані послуги у визначеній договором сумі (а. с. 192).
08.05.2025 між ПП «Вікторія В Плюс» (позивач, замовник) та ФОП Гречаниченко М. М. (виконавець) укладено договір № 25/05/02 на виконання робіт з обстеження технічного стану будівельних конструкцій, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати наступні роботи “Обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівель і споруд Замовника відповідно до Додатку №2», а замовник зобов'язується прийняти і оплатити результат робіт на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1, загальна вартість договору становить 15 000,00 грн.
Позивач оплатив надані послуги, що підтверджується платіжними інструкціями: № 5332 від 15.05.2025 на суму 7 500,00 грн, № 5346 від 29.05.2025 на суму 7 500,00 грн (а. с. 199-200).
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом до російської федерації про стягнення майнової шкоди у вигляді реальних збитків, завданої пошкодженням нерухомого майна в сумі 141 241,00 доларів США та 57 787,20 грн коштів (реальних збитків), сплачених за проведення робіт з обстеження технічного стану пошкоджених об'єктів і проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:
Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
Тобто, відповідальність у формі відшкодування збитків у випадку порушення правил і звичаїв ведення воєнних дій покладається саме на державу в цілому, як воюючу сторону. Відтак, стягнення відповідної шкоди також має здійснюватися із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізують відповідні державні функції.
Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенно держави Україна.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв'язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19. від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов'язаннями України у сфері боротьби з тероризмом: судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України “Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться
інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті. що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
В даній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб'єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб'єкту - позивачу.
З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб'єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19). де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.
У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (СЬаЬаІ V. іЬе Ііпііесі Кіп§с1от, (22414/93) [1996] ЕСНК. 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ССПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви» за Конвенцією надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява N 38722/02)).
З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.
Враховуючи наведене, вимога про стягнення з відповідача суми завданих реальних збитків є ефективним способом захисту порушеного права позивача в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законодавства України, та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ч. ч. 1,3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Частинами 1. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.
Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
У п.4 ч.І ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об'єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь- якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об'єднаних Націй.
Відповідно до ст. З Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи небуде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об'єднаних Націй.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН. який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов'язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS -12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ введено в Україні воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022, про заяву Верховної Ради України Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц. ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
Преамбулою Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Суд встановив, що внаслідок влучання 13.04.2025 КАБу, випущеного російською федерацією, пошкоджено майно позивача, що підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів, зокрема: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні № 12025200480001068 від 14.04.2025; актом комісійного обстеження об'єктів, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської фередації від 23.04.2025 №563; технічними обстеженнями будівельних конструкцій об'єкту з наданням звіту про результати обстеження із рекомендаціями щодо подальших заходів та можливості виконання робіт з відновлення або демонтажу (ліквідації) (будівлі Ангару (зерносклад цинк), за адресою: Сумський район, с. Сінне, вул. Сабліна, буд. 16, будівлі Критий тік, споруди КЗС-10, за адресою: Сумський район, с. Сінне, вул. Сабліна, буд. 16Б); висновком експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у кримінальному провадженні № 12025200480001068 від 14.04.2025 № СЕ-19/119-25/7161-БТ.
Загальний розмір прямих матеріальних збитків, завданих ПП “Вікторія В Плюс», становить 5 864 126,00 грн, (еквівалент станом на 23.04.2025 за офіційним курсом Національного банку України української гривні до долару США 141 241,00 доларів США), складають вартість ремонтно-відновлювальних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок авіаційного удару по складським та виробничим приміщенням позивача, а також 57 787,20 грн коштів (реальних збитків), сплачених за проведення робіт з обстеження технічного стану пошкоджених об'єктів та проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою - суд дійшов висновку про виникнення у рф зобов'язання з відшкодування позивачу шкоди.
Враховуючи вищевикладене, вимоги Приватного підприємства “Вікторія В Плюс» підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, тому суд дійшов висновку що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку пункту 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Приватного підприємства “Вікторія В Плюс» до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 5 864 126,00 грн (141 241,00 доларів США станом на 23.04.2025) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834) на користь Приватного підприємства “Вікторія В Плюс» (вул. Загребелля, 5, с. Сінне, Сумський район, Сумська область, 42420, код ЄДРПОУ 31494211) 5 864 126,00 грн майнової шкоди у вигляді реальних збитків, завданих пошкодженням нерухомого майна, що станом на 23.04.2025 складає 141 241,00 доларів США, 57 787,20 грн коштів (реальних збитків), сплачених за проведення робіт з обстеження технічного стану пошкоджених об'єктів та проведення судової будівельно-технічної експертизи.
3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 88 828 грн 70 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 3 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 20.03.2026.
СуддяО.Ю. Резніченко