Іменем України
10 січня 2011 року справа № 5020-10/287
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек»
(98612, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99053, АДРЕСА_1)
про стягнення 1 326,36 грн., у тому числі: 1 200,00 грн. -основний борг, 16,32 грн. -3% річних, 110,10 грн. -пеня,
за участю представників сторін:
позивача - Новікової Н.В., довіреність б/н від 12.11.2010;
відповідача - не з'явилась.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділпек»(далі -Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення 1 326,36 грн., у тому числі: 1 200,00 грн. -основний борг, 16,32 грн. -3% річних, 110,10 грн. -пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №069-03/14 від 13.11.2009, а саме, обов'язку щодо внесення плати за надання послуг, передбачених умовами даного договору.
Позивач у судовому засіданні 10.01.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги ухвал суду від 01.12.2010, 16.12.2010 у судові засідання 16.12.2010, 10.01.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно (повернення поштового відправлення від 10.01.2011 /а.с.48-51/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, суд
13.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділпек»(Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір №069-03/14 про надання рекламних послуг (далі -Договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи по розробці, підготовці та розсилці реклами у фірмових конвертах, в обсягах, в строки і за ціною, які узгоджені у додатку №1 (Кооперативна розсилка) або Додатку №2 (Соло розсилка), а Замовник зобов'язується своєчасно і уповному осязі прийняти та оплатити роботи у відповідності до умов даного Договору (пункту 1.1 Договору).
Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.2 Договору Позивач зобов'язався розробити 2 (два) варіанта флаєра у відповідності до вимог Відповідача та забезпечити розсилання узгодженого флаєра згідно Додатка №1 до Договору.
Згідно з пунктом 2.3.3 Договору Замовник зобов'язується протягом двох днів підписати акт виконаних робіт по факту виконаної розсилки. Відсутність претензій Замовника на момент підписання акту виконаних робіт є його добровільною згодою з якістю наданих послуг (у цьому разі штрафні санкції до Виконавця не застосовуються) та з фактом виконання розсилки.
Замовник зобов'язується оплатити рахунок згідно з Додатком №1 (Кооперативна розсилка) або Додатку №2 (Соло розсилка) протягом 7 (семи) банківських днів після виконання розсилки.
Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до повного виконання своїх зобов'язань за Договором (пункт 5.1 Договору).
Керуючись Додатком №1 (Кооперативна розсилка) до договору Позивач надав відповідачу рекламні послуги з розробки виготовлення та друку флаєрів, а також розміщення реклами на сайті та послуги з розсилання віддрукованого тиражу, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг на суму 1 200,00 грн., які підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені печаткою підприємств /а.с.14-15/.
Проте, Відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим за ним склалась заборгованість у розмірі 1 200,00 грн.
Несплата зазначеної заборгованості з'явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати основного боргу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Відповідно до пункту 2.3.4 Договору строк оплати послуг за Договором настав 07.01.2010 згідно акту приймання-передачі від 24.12.2009 /а.с.14/ та 06.02.2010 згідно акту приймання-передачі від 27.01.2010 /а.с.15/.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості у загальній сумі 1 200,00 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 1 200,00 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних в розмірі 16,32 грн. за період з 04.01.2010 по 04.07.2010 та пеню в розмірі 110,10 грн. за період з 04.01.2010 по 04.07.2010.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що у разі порушення замовником встановлених строків оплати послуг Виконавця, відповідно до пункту 3.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 1% від вартості замовлення на кожен день прострочки.
Обчислюючи розмір пені /а.с.4/, Позивач застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР, (стаття 3).
Проте, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 110,10 грн. за період з 04.01.2010 по 04.07.2010 підлягають задоволенню частково у розмірі 109,11 грн. за період з 07.01.2010 по 04.07.2010:
07.01.2009 -05.02.2009 (30 днів) 600,00 грн.х20,5%х30:365 = 10,11 грн.;
06.02.2009 -05.06.2009 (120 днів) 1 200,00 грн.х20,5%х120:365 = 80,88 грн.;
06.06.2009 -04.07.2009 (29 днів) 1 200,00 грн.х20,5%х29:365 = 18,12 грн.;
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок Позивача 3% річних /а.с.5/ визнаний судом неправильним, зокрема Позивачем невірно визначена дата настання строку оплати послуг за Договором.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 16,32 грн. за період з 04.01.2010 по 04.07.2010 підлягають задоволенню частково у розмірі 16,17 грн. за період з 07.01.2010 по 04.07.2010:
07.01.2009 -05.02.2009 (30 днів) 600,00 грн.х30:365 х 3% = 1,48 грн.;
06.02.2009 -04.07.2009 (149 днів) 1 200,00 грн.х149:365 х 3% = 14,69 грн.;
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також Позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500,00 грн. На підтвердження розміру понесених витрат наданий договір про надання правової допомоги б/н від 10.11.2010 /а.с.17-18/, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1548 від 05.08.2009 /а.с.53/, акт про надання послуг №14 від 17.11.2010 /а.с.20/, рахунок №14 від 17.11.2010 /а.с.19/ та платіжне доручення №112 від 19.11.2010 про одержання від Позивача на підставі договору від 10.03.2010 500,00 грн.
Оплата послуг адвоката віднесена до складу судових витрат (стаття 44 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” (частина третя статті 48 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до статті 12 якого оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Разом з тим, відповідно пункту 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Суд вважає, що в даному випадку заявлена до стягнення сума витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 500,00 грн. є співрозмірною як з ціною позову, так і з розумною необхідністю судових витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи, а тому, згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, дана сума підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в АТ Банк «Фінанси та кредит», МФО 384812, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділпек» (98612, м. Ялта, вул. Ленінградська, 15, ідентифікаційний код 36331149, р/р 2600301187965 в філії ПАТ «Кредобанк», МФО 325365) 1325,28 грн. (одна тисяча триста двадцять п'ять грн. 67 коп.), у тому числі: 1 200,00 грн. -основний борг, 109,11 грн. -пеня, 16,17 грн. -3% річних, а також витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 499,60 грн. (чотириста дев'яносто дев'ять грн. 60 коп.); витрати по сплаті державного мита в розмірі 101,92 грн. (сто одна грн. 92 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235,81 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 81 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 17.01.2011.