65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3075/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Христян О.М.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3075/25
за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, № 1Д)
до відповідача: Фермерського господарства «Бджілка» (74402, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Верхній Рогачик (з), пл. Героїв, № 18)
про стягнення 657 078,83 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Бджілка» про стягнення 657078,83 грн, з яких 583608,96 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування, 73469,87 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021 зі сплати лізингових платежів, що також стало підставою для розірвання договору позивачем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідачу повідомлення про розірвання договору.
Так, позивач зазначає, що 06.09.2021 між банком та відповідачем було складено акт прийому майна на відповідальне зберігання, а 07.09.2021 між сторонами було підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно, зокрема, трактор FT 1054АС, серійний номер - TD00115MZ, рік виробництва -2021. Як зауважує позивач, вказані акти підписано із використанням електронного підпису.
Отже, за ствердженням позивача, банк свої зобов'язання за договором фінансового лізингу виконав в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу за актом прийому-передачі.
Проте, як вказує позивач, в порушення умов договору, лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв'язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування. Також, лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном, у зв'язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди. Позивач додає, що останній лізинговий платіж в рахунок відшкодування вартості майна лізингоодержувач здійснив 26.11.2021, а останній платіж в рахунок погашення винагороди за користування майном здійснив 27.01.2022, після чого лізингові платежі відповідачем не вносилися.
Позивач додає, що 03.02.2023 лізингоодержувачу було надіслано повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021. При цьому, оскільки територія, за якою зареєстрований відповідач, є тимчасово окупованою територією, відповідне повідомлення лізингоодержувачу було надіслано на адресу електронної пошти відповідача, що погоджена та зазначена сторонами у п. 11.1 договору. За ствердженням позивача, станом на час формування позову відповідач лізингове майно не повернув, заборгованість по лізинговим платежам не сплатив.
Підсумовуючи, позивач зазначає, що наведені факти свідчать про те, що відповідач допустив порушення покладених на нього зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, що є підставою для розірвання договору лізингу. Водночас, позивач направив відповідачу повідомлення щодо розірвання договору фінансового лізингу та вимогу щодо повернення лізингового майна, проте останній на відповідну вимогу жодним чином не зреагував та прострочену заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 позовна заява вх.№ 3157/25 була передана на розгляд судді Лічману Л.В.
11.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Лічман Л.В.) прийнято позовну заяву (вх. № 3157/25 від 04.08.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3075/25. Постановлено справу № 916/3075/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "11" вересня 2025 року о 12:30 год.
18.08.2025 від Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» через електронний суд надійшла заява (вх. № 25760/25), відповідно до якої позивач просив провести підготовче засідання у справі № 916/3075/25, призначене на 11.09.2025, та наступні судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
08.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (вх. № 25760/25 від 18.08.2025) про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
11.09.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/3075/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "07" жовтня 2025 року об 11:20 год., про що відповідач був повідомлений відповідною ухвалою суду від 16.09.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
07.10.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/3075/25 судом було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 18 днів та, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/3075/25 до судового розгляду по суті на "28" жовтня 2025 року о 12:15 год. Відповідач про дату, місце та час судового розгляду справи № 916/3075/25 по суті був повідомлений ухвалою суду від 08.10.2025, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
28.10.2025 у судовому засіданні по справі № 916/3075/25 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву до "18" листопада 2025 року о 12:45 год., про що відповідач додатково був повідомлений відповідною ухвалою суду від 29.10.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
10.11.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області, у зв'язку з перебуванням судді Лічмана Л.В. з 17.11.2025 по 19.11.2025 включно у відпустці в зв'язку з особистими обставинами, повідомлено Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та Фермерське господарство «Бджілка» про судове засідання, яке відбудеться "25" листопада 2025 року о 16:15 год.
Судове засідання, призначене на 25.11.2025 о 16:15 год, не відбулось у зв'язку з оголошенням у м. Одесі тривалої повітряної тривоги.
26.11.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області повідомлено Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та Фермерське господарство «Бджілка» про судове засідання, яке відбудеться "09" грудня 2025 року о 13:45 год.
09.12.2025 у судовому засіданні суддею Лічманом Л.В. було постановлено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого мав бути складений 18.12.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду № 284 від 16.12.2025, у зв'язку з відрахуванням наказом голови суду №28-к від 16.12.2025 судді Лічмана Л.В. зі штату суду, відповідно до Указу Президента України №942/2025 від 13.12.2025 «Про призначення судді», статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України та на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 №17-01/2025, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №916/3075/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справу №916/3075/25 передано на розгляд судді Демченко Т.І.
19.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Демченко Т.І.) прийнято справу № 916/3075/25 до свого провадження та призначено підготовче засідання по справі № 916/3075/25 на "13" січня 2026 року о 12:30 год.
23.12.2025 позивач звернувся до суду із заявою (вх. № 41206/25) про проведення судових засідань по справі № 916/3075/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 12.01.2026.
Судове засідання по справі № 916/3075/25, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області на 13.01.2026 о 12:30 год., не відбулось у зв'язку з технічною несправністю підсистеми ВКЗ.
21.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено самовідвід судді Демченко Т.І. від розгляду справи №916/3075/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Фермерського господарства «Бджілка» про стягнення 657078,83 грн.
На підставі розпорядження керівника апарату суду № 6 від 26.01.2026 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи та згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу № 916/3075/25 передано для розгляду судді Малярчук І.А.
28.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області суддею Малярчук І.А. заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/3075/25 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Фермерського господарства «Бджілка» про стягнення 657078,83 грн.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №9 від 30.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 для розгляду справи № 916/3075/25 визначено суддю Цісельського О.В.
04.02.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області справу № 916/3075/25 прийнято до свого провадження зі стадії розгляду справи по суті, постановлено розгляд справи № 916/3075/25 розпочати спочатку на стадії розгляду справи по суті та призначено судове засідання на "24" лютого 2026 року о 12:40 год. Окрім того, призначено резервну дату судового засідання з розгляду справи № 916/3075/25 по суті на 10 березня 2026 року об 11:40 год.
18.02.2026 за вх.№ 6024/26 до суду від представника Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» надійшла заява, згідно якої заявник просить провести судові засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена відповідною ухвалою суду від 20.02.2026.
24.02.2026 у судовому засіданні по справі № 916/3075/25, у зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому можливості скористатись своїми процесуальними права та враховуючи, що справу судом було прийнято на стадії її розгляду по суті, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву, згідно первісно визначеної резервної дати, до "10" березня 2026 року об 11:40 год., про що відповідач був раніше повідомлений судом відповідною ухвалою від 04.02.2026.
Під час розгляду справи по суті представник позивача виступив із вступною промовою, судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи. Позивач у своїй вступній промові та судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, обґрунтовуючи свою позицію доводами та аргументами, викладеними у позові, та наданими суду доказами.
Відповідач - Фермерське господарство «Бджілка» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання жодного разу не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїми процесуальними правами на подання відзиву не скористався, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.
Суд встановив, що місцезнаходженням Фермерського господарства «Бджілка» є: (74402, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Верхній Рогачик (з), пл. Героїв, № 18.
Селище Верхній Рогачик знаходиться в межах Каховського району Херсонської області, який згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації.
Відтак, судові повідомлення не були доставлені на адресу ФГ «Бджілка» у зв'язку із призупиненням АТ «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено.
При цьому, пунктом 21 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Питання провадження господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Відповідно до частини першої статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 122 ГПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Для забезпечення реалізації процесуальних прав відповідача бути обізнаним про розгляд справи 12.08.2025, 22.09.2025, 13.10.2025, 31.10.2025, 14.11.2025, 01.12.2025, 30.01.2026, 05.02.2026 та 27.02.2026 на офіційній сторінці Господарського суду Одеської області веб-порталу «Судова влада України» (розділ «Оголошення про виклик») розміщені відповідні оголошення, які долучено судом до матеріалів справи.
Також, судом, при дослідженні позовних матеріалів встановлено наявність у відповідача електронної пошти, у зв'язку з чим було вжито додаткові заходи з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та скеровано на його електронну адресу, відомості про яку містяться в матеріалах справи, судові повідомлення в електронному вигляді, що підтверджується оформленими довідками про доставку електронних листів до відповідної електронної скриньки відповідача.
Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв'язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв'язку, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судових повісток (ухвал суду).
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Також, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Ухвали Господарського суду Одеської області по справі № 916/3075/25 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за номером даної справи № 916/3075/25 ознайомитися із змістом ухвал Господарського суду Одеської області та визначеними у них датами, часом та місцем розгляду даної справи з метою забезпечення представництва своїх інтересів в судових засіданнях.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, а також про всі призначені по справі судові засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях і викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість останній не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом участі в судових засіданнях, подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на те, що розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В процесі розгляду справи всі подані позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні 10.03.2026 господарським судом був завершений розгляд справи по суті, відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні та, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, в присутності представника позивача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
30.08.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (лізингодавець, банк, позивач, АТ КБ «Приватбанк») та Фермерським господарством «Бджілка» (лізингоодержувач, відповідач ФГ «Бджілка») укладено договір фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1, відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язався набути у власність у ТОВ «Техноторг-Дон», місцезнаходження: 54000, Миколаївська область, м. Миколаїв, просп. Героїв України, буд. 113/1, код ЄДРПОУ 31764816, (далі - продавець) предмет(ти) лізингу (далі - майно) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (додаток №1) та передати його в користування лізингоодержувачу на строк, що зазначений в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язався сплатити банку лізингові платежі в розмірі та порядку, визначеними цим договором (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2. договору строк лізингу - 60 місяців, що обчислюється з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, та який не може бути меншим одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
Загальна вартість майна за цим договором становить 678241,67 грн, ПДВ 135648,33 грн, усього до сплати 813890 грн, не є остаточною (прив'язана до курсу валют) та розраховується за правилами п.2.1.1 договору (п.2.1. договору).
За умовами п/п 2.1.1. договору загальна вартість майна за цим договором складається з: авансового платежу лізингоодержувача в рахунок викупу майна, що становить 165435,60 грн (з ПДВ) та підлягає сплаті протягом 1 робочих днів з моменту підписання цього договору (пп. 2.1.1.1.); загальної суми лізингових платежів у частині, що йде на викуп переданого лізингоодержувачу майна, 648454,40 грн (з ПДВ) згідно з додатком № 2 до цього договору (пп.2.1.1.2).
Згідно з п.2.2. договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються цим договором і додатком №2 до нього, та включають, серед іншого: винагороду за користування майном у розмірі 11.00% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця (пп.2.2.2.); у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, винагорода за користування майном складає розмір 22.00% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно з додатком № 2 до договору (пп. 2.2.3.) платежі в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком № 2 до нього (пп.2.2.4).
Для здійснення лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим договором банк відкриває рахунок № НОМЕР_1 (IBAN - НОМЕР_2 ), отримувач АТ КБ «Приватбанк». Лізингові платежі підлягають сплаті лізингоодержувачем на зазначений рахунок, якщо інше прямо не встановлено цим договором або домовленістю сторін (п.2.3. договору).
Відповідно до п.2.7. договору грошові зобов'язання за цим договором виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від лізингоодержувача, а також від інших осіб, насамперед спрямовуються для сплати винагород згідно з п.2.1.1.1 цього договору; далі - підлягають сплаті платежі згідно з п. 2.1.1.1.; далі - підлягає сплаті страхова премія за перший рік та далі - за другий рік (інші роки) дії цього договору згідно з договором страхування та цим договором, в т.ч. компенсація здійснених за рахунок банку платежів згідно з п. 5.3. цього договору; далі - компенсація витрат банку згідно з п. 7.2.10. цього договору; далі - відшкодування витрат банку згідно п.10.3. цього договору; далі - для погашення неустойки згідно з п.8.8. цього договору; далі - платежі згідно з п.7.2.8.1 цього договору; далі - для погашення штрафів згідно з п.п. 8.3-8.4 цього договору; далі - для погашення пені згідно з п.8.2, п.8.5 цього договору; далі - винагороди згідно з п.2.2.3 та п.2.2.5 цього договору; далі - винагороди згідно з п. 2.2.2 цього договору; далі - прострочені платежі в частини викупу вартості переданого в лізинг майна, далі - викуп вартості переданого в лізинг майна. У випадку відсутності чергового грошового зобов'язання, передбаченого цим пунктом, отримані банком кошти спрямовуються на виконання наступного за черговістю зобов'язання.
Згідно з п.3.1 договору передача майна буде здійснюватися за адресою: Херсонська область, Верхньорогачицький р-н, селище Кожум'яки, вул. Суворова, буд. 5.
Пунктами 3.2., 3.3. договору передбачено, що передача майна можлива після сплати, якщо вони передбачені умовами оформлення майна згідно чинного законодавства, витрат банку по оплаті пенсійного збору, відшкодуванню витрат при реєстрації майна, а також витрат при страхуванні майна, витрат зі страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та інших платежів, прямо передбачених цим договором на рахунок, відкритий згідно з п. 2.3 цього договору, або на рахунок страхової компанії. Майно повинне бути передане лізингоодержувачу згідно із актом прийому-передачі майна протягом 10 (десяти) календарних днів після сплати авансового платежу відповідно до умов цього договору, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі майна. Допускається поставка майна узгодженими сторонами партіями. Строк передачі майна може змінюватись в залежності від дотриманням продавцем строку постачання майна за договором купівлі-продажу, укладеного між банком та продавцем, про що банк попередньо повідомляє лізингоодержувача.
За умовами п.3.4 договору з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі до лізингоодержувача переходять всі ризики, пов'язані з користуванням та володінням майном, у т.ч. ризик випадкового знищення або пошкодження, а також невідповідності майна цілям його використання. Банк не несе відповідальності перед третіми особами, в т.ч. за завдані майном смерть, шкоду здоров'ю або псування майна третіх осіб в результаті експлуатації майна.
Згідно з п.4.1 договору протягом усього строку цього договору майно є власністю банка. Майно переходить у власність лізингоодержувача після сплати банку всієї суми лізингових та інших платежів за цим договором, але не раніше одного року з моменту передачі майна лізингоодержувачу.
За умовами п.6.1 договору банк має право, зокрема: безперешкодного доступу до майна, здійснення контролю над його станом та умовами його експлуатації (пп. 6.1.2); вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 та п. 10.2 цього договору (пп. 6.1.3); достроково розірвати цей договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього договору (пп.6.1.7).
Згідно з пп.7.2.13 п.7.2 договору лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в додатку №2, не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.
Відповідно до п.п. 9.1, 9.3, 9.4 договору з моменту фактичного отримання лізингоодержувачем майна і до моменту підписання акту прийому-передачі, майно знаходиться на відповідальному зберіганні у лізингоодержувача. Факт прийому майна на відповідальне зберігання підтверджується підписанням акта прийому майна на відповідальне зберігання (додаток № 5), що є невід'ємною частиною цього договору. Повернення майна з відповідального зберігання здійснюється згідно з актом прийому-передачі майна (додаток № 4), що оформлюється під час передачі майна лізингоодержувачу безпосередньо в лізинг.
За умовами пп.10.1.2 п.10.1 договору, він може бути достроково розірваний за ініціативою банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 робочі дні у випадку, зокрема, повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії лізингоодержувачем згідно з умовами цього договору, якщо прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.
У випадку дострокового розірвання цього договору, якщо лізингоодержувач не скористався правом дострокового викупу майна згідно з п. 7.1.4 цього договору, майно повинне бути повернуте протягом 3 (трьох) робочих днів по акту прийому-передачі майна в стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, крім випадку коли майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене (п. 10.4 договору).
Пунктом 11.1. договору погоджено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за ним. Будь-які повідомлення, запити та кореспонденція за цим договором або у зв'язку з ним повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаної в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка за необхідності може повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони. Адреса, згадана для обміну повідомленнями, така: адреса Банку: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, Україна, електронна пошта: help@pb.ua, адреса Лізингоодержувача: 74402, Україна, Херсонська обл., Верхньорогачицький р-н, смт. Верхній Рогачик, площа Чапаєва, буд. 18, електронна пошта: nikolajpisanskij@gmail.com.
У пункті 11.4. договору, сторони, цим договором засвідчили свою згоду про те, що в порядку ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України ведення документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових договорів до них, договорів про внесення змін до них, та інших документів, сторонами може здійснюватися як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису, сертифікат на який видано Акредитованим центром сертифікації ключів банка згідно свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії СА № 26 та атестату відповідності виданого Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України від 25.03.2011 року, а також експертного висновку № 05/1-2057 від 30.05.2011 року.
Відповідно до п.п. 11.5., 11.6. цей договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Додаток № 5 буде підписаний із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» в день передачі майна на відповідальне зберігання у відповідності до п. 9.3. цього договору.
У додатку №1 до договору - специфікації майна, сторони визначили, що предметом лізингу є трактор марки FT 1054АС, серійний номер - TD00115MZ, рік виробництва 2021, вартість майна з урахуванням ПДВ 813890,00 грн.
Додатком №2 до договору «Графік лізингових платежів» сторони погодили 10 періодичних лізингових платежів в рахунок викупу майна (всього 648454,40 грн) по 64845,44 грн двома платежами в рік (25 листопада та 25 серпня) протягом 2021-2026 років. Пунктом 2 додатку № 2 встановлено, що винагороди за користування майном у розмірі та порядку сплати згідно з п.2.2.2 договору.
Договір фінансового лізингу та додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін із використанням електронного цифрового підпису. На підтвердження обставини підписання 31.08.2021 представником банку та відповідачем договору фінансового лізингу з додатками, а також накладення сторонами електронних печаток, позивачем до матеріалів справи долучено відповідний протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.
Як слідує з матеріалів справи, 30.08.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон» укладено договір купівлі-продажу №43/315 508 на придбання трактору FT 1054АС (зав. № TD00115MZ, 2021 року випуску) вартістю 813890,00 грн з ПДВ, про що додатково відзначено у специфікації до договору №43/315 508 від 30.08.2021.
07.09.2021 сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису підписано акт, складений 06.09.2021, прийому лізингоодержувачем майна (трактору марки FT 1054АС, серійний номер TD00115MZ, рік виробництва 2021) на відповідальне зберігання.
Також, 07.09.2021, відповідно до договору фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021, сторонами складений акт прийому - передачі майна (додаток № 4 до договору), за яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв у лізинг майно: марка - трактор FT 1054АС, серійний номер - TD00115MZ, рік виробництва - 2021, всього вартість майна з урахуванням ПДВ - 813890,00 грн.
Адреса місця прийому-передачі: Україна, область Херсонська, район Верхньорогачицький, селище Кожум'яки, вулиця Суворова, будинок 5. Комплектність, кількість і зовнішній фізичний стан доставленого майна відповідають умовам договору фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021.
Акт підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладенням кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.
Відповідачем в рахунок погашення вартості отриманого в лізинг майна на користь лізингодавця були проведені наступні платежі: 07.09.2021 - авансовий платіж у розмірі 165435,60 грн, 26.11.2021 - погашення у розмірі 64845,44 грн, що підтверджується виписками Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» по рахунку відповідача № 20718052200235 та по рахунку НОМЕР_1 за період з 30.08.2021 по 16.07.2025. Доказів проведення відповідачем інших платежів в рахунок сплати сум відшкодування вартості майна матеріали справи не містять.
Відповідачем також частково здійснено платежі у загальній сумі 26550,61 грн в рахунок сплати винагороди лізингодавцю за користування майном відповідно п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021, зокрема: 25.09.2021 - 3566,50 грн; 22.10.2021 - 5349,75 грн; 23.10.2021 - 198,14 грн; 24.10.2021 - 198,14 грн; 25.10.2021 - 198,13 грн; 26.11.2021 - 6142,31 грн; 25.12.2021 - 5369,56 грн; 27.01.2022 - 5528,08 грн, що також підтверджується виписками Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» по рахунку відповідача № 20781052200693 за період з 30.08.2021 по 16.07.2025. Доказів здійснення інших платежів в рахунок сплати винагороди матеріали справи не містять.
Разом з цим, відповідачем допущено прострочення виконання вказаного зобов'язання та станом на 12.03.2023, рахується заборгованість в цій частині зобов'язань у розмірі 73469,87 грн, що підтверджується випискою Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» по рахунку відповідача 20789031100750 за період з 30.08.2021 по 16.07.2025.
03.02.2023 позивачем на електронну адресу відповідача було направлено повідомлення № L85HEFLO0I8G9 від 23.01.2023 щодо розірвання договору фінансового лізингу ФГ «Бджілка» № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021, у якій АТ КБ «ПриватБанк» констатувало наявність прострочення лізингових платежів з боку ФГ «Бджілка» більше ніж на 60 днів, у з в'язку з чим позивач повідомив про одностороннє розірвання договору лізингу з 13.03.2023, а також зазначив, що у термін до 17.03.2023 лізингоодержувач зобов'язаний повернути банку лізингове майно за актом приймання-передачі. Докази направлення повідомлення позивача № L85HEFLO0I8G9 від 23.01.2023 на електронну адресу відповідача, визначену в п. 11.1 договору лізингу, наявні в матеріалах справи. Відповіді відповідача на вказане повідомлення матеріали не містять.
Згідно із виконаним АТ КБ «ПриватБанк» розрахунком заборгованості станом на 17.07.2025 заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів становить 657078,83 грн, яка складається з несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу, за фактичний строк користування в сумі 583608,96 грн та заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, в т.ч. простроченою винагородою за фактичний строк, в сумі 73469,87 грн.
На підтвердження заборгованості та розрахунків за договором лізингу позивач також надав виписки з рахунків №№ 80303001102148, 80304052252035, 80322001106589, 80326052293599 за період з 30.08.2021 по 16.07.2025.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 657078,833 грн, з яких: 583608,96 грн несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та 73469,87 грн заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
За змістом ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).
Правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, врегульовані положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг» від 04.02.2021 №1201-IX, який набрав чинності 13.06.2021.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що фінансовий лізинг є видом правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 ч.1 ст. 5 цього Закону.
У статті 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» зазначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
За змістом ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом. Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.
Відповідно до п. 3-5, 8 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець, зокрема, має право: у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об'єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об'єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об'єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства; у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об'єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.
Згідно із п.п. 3, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об'єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об'єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об'єкта фінансового лізингу, повернути об'єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об'єкт фінансового лізингу.
Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): договору фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021, акту прийому майна на відповідальне зберігання (додаток № 5 до договору) від 06.09.2021 та акту прийому-передачі майна (додаток № 4 до договору) від 07.09.2021.
Так, договір фінансового лізингу та додатки до нього 31.08.2021 підписано КЕП з накладанням електронних печаток уповноваженою особою банку та директором ФГ «Бджілка» Піщанським М.М.
Позивачем в підтвердження укладання та підписання вказаних правочинів надані згідно Закону України «Про електронні довірчі послуги» файли - протоколи перевірки накладання кваліфікованих електронних підписів та е-печаток (за цим Законом перевірка - процес засвідчення справжності і підтвердження того, що електронний підпис чи печатка є дійсними).
Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в т.ч. в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).
Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами спірного договору фінансового лізингу з додатками шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів. Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались. Факт укладання з позивачем договору та відповідних додатків до нього відповідачем також не спростований.
Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а в силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ФГ «Бджілка» шляхом накладення 31.08.2021 позивачем та лізингоодержувачем їх ЕЦП на документ, укладено у письмовій формі договір фінансового лізингу HERWFLOWW92TZ-1 з відповідними додатками до нього, який є чинним, дійсним та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
Матеріалами справи підтверджено, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно лізингоодержувачу за актом прийому майна на відповідальне зберігання від 06.09.2021 на відповідальне зберігання, а в подальшому за актом приймання-передачі від 07.09.2021 банк передав об'єкт лізингу відповідачу у лізинг.
Згідно із погодженим сторонами графіком лізингових платежів (додаток № 2 до договору), дата сплати чергового лізингову платежу - 25 числа відповідного місяця в період з 25.11.2021 по 25.08.2026.
Проте відповідач допустив порушення покладених на нього зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів. Так, судом встановлено, що відповідачем в рахунок погашення вартості отриманого в лізинг майна 26.11.2021 сплачені лізингодавцю кошти у загальній сумі 64845,44 грн. Відповідачем також в рахунок сплати винагороди лізингодавцю за користування майном, нарахованої відповідно до пп. 2.2.2 договору, здійснено платежі на загальну суму 26550,61 грн, останній платіж здійснено 27.01.2022.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду у постанові від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, від 04.05.2023 у справі №925/636/22, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми лізингових платежів у вигляді вартості майна (предмета лізингу) та винагороди за користування майном лізингодавця матеріали справи не містять.
Наведене вище в тексті цього рішення надає суду право для висновку про те, що відповідач не заперечив факту укладення сторонами договору фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021 за допомогою свого ЕЦП, факту отримання від позивача предмета лізингу у користування, а також наявність станом на час розгляду цієї справи в суді боргу за лізинговим платежами та за винагородою за користування майном в загальному розмірі 657078,83 грн (докази зворотного в матеріалах справи відсутні і суду не надано).
У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за договором лізингу банком лізингоодержувачу було надіслано повідомлення про розірвання договору фінансовою лізингу та вимоги щодо повернення лізингового майна на електрону адресу відповідача, що зазначена у договорі лізингу, оскільки територія, за якою зареєстрований відповідач, є тимчасово окупованою територію. Лист-повідомлення підписано кваліфікованим електронним підписом.
Відтак, оскільки відповідач в порушення умов договору з січня 2022 року повністю припинив сплачувати лізингові платежі, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 10.1.2 договору фінансового лізингу, на відмову від договору в односторонньому порядку. Тобто, на момент направлення 03.02.2023 лізингодавцем повідомлення про відмову від договору терміни прострочення оплати лізингових платежів становили до 12 календарних місяців. За таких обставин, позивач правомірно скористався своїм правом на одностороннє розірвання спірного договору лізингу. Отже, зважаючи на направлення позивачем повідомлення відповідачу про відмову від договору фінансового лізингу, договір припинив свою дію 13.03.2023.
Суд також враховує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, лізингодавець не може вимагати і повернення об'єкта лізингу, і відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
У справі №904/5726/19 суди дослідили, що до моменту розірвання договору лізингодавець виставляв до оплати рахунки-фактури до складу яких входило відшкодування частини вартості об'єкта лізингу, проценти та комісії.
З урахуванням статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» суд касаційної інстанції у наведеній постанові зазначив, що враховуючи структуру та зміст лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов'язання лізингодавця щодо передачі об'єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов'язання щодо відшкодування вартості цього об'єкта.
Ураховуючи встановлену у справі № 904/5726/19 структуру лізингових платежів, а також положення пункту 12 загальних умовах контракту, відповідно до якого у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (пункт 6.18 загальних умов), що за висновком суду касаційної інстанції з урахуванням частини першої статті 627, статті 629 ЦК України узгоджується з правовим регулюванням договору оренди (найму), Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по сплаті за користування об'єктом лізингу (до складу якої входило відшкодування частини вартості об'єкта лізингу) до припинення дії договору.
З урахуванням наведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, при вирішенні питання відшкодування вартості об'єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) у випадку розірвання договору, слід аналізувати як умови договору так і структуру лізингових платежів.
Так, виходячи зі змісту укладеного між сторонами у справі договору фінансового лізингу лізингові платежі в межах спірного договору складаються, серед іншого, з: винагороди, що підлягають сплаті одноразово у день укладення цього договору; винагороди за користування майном у розмірі 11% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25 число кожного поточного місяця; платежів в рахунок викупу майна, що підлягають сплаті згідно з цим договором та додатком №2 до нього.
При цьому положеннями пункту 7.2.8 договору передбачено сплату лізингоодержувачем заборгованості по лізингових платежах на поточну дату в тому числі у разі розірвання договору за ініціативою банку в порядку п.10.1.2 договору. Тобто, виходячи з установленого судом факту розірвання договору фінансового лізингу з 13.03.2023, відповідач має сплатити позивачу заборгованість по лізинговим платежам, що виникли до 13.03.2023.
Наявність заборгованості з відшкодування вартості майна та наявність заборгованості зі сплати винагороди за користування майном підтверджується відповідними виписками по рахункам. Узагальнена інформація щодо заборгованості наведена у розрахунку заборгованості.
Станом на час розгляду справи в суді відповідачем заборгованість за договором фінансового лізингу не погашена. Невиконання відповідачами своїх договірних зобов'язань є порушенням не тільки умов договору фінансового лізингу, але й вищенаведених норм Цивільного кодексу України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок несплаченого відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та розрахунок заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, враховуючи умови укладеного договору та те, що нарахування несплаченого відшкодування частини вартості предмета лізингу позивачем здійснювалось в межах строку дії договору до його розірвання в односторонньому порядку 13.03.2023, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування в розмірі 583608,96 грн є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу, судом встановлено, що він також є арифметично правильним, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 73469,87 грн, є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № HERWFLOWW92TZ-1 від 30.08.2021 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань щодо оплати лізингових платежів не надав.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Разом з тим, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на встановлені обставини, всі інші доводи та міркування сторін не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.
Отже, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором фінансового лізингу, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, в повному обсязі не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, нормативно і документально доведеними, та такими, що підлягають задоволенню повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 657078,83 грн, з яких: 583608,96 грн несплачене відшкодування частини вартості предмету лізингу за фактичний строк користування та 73469,87 грн заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу.
З огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі витрати позивача зі сплати судового збору за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Доказів понесення інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Бджілка» (74402, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Верхній Рогачик (з), пл. Героїв, № 18, код ЄДРПОУ 21305287) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, № 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 583 608 (п'ятсот вісімдесят три тисячі шістсот вісім) грн 96 коп, заборгованість за винагородою за користування предметом лізингу в розмірі 73 469 (сімдесят три тисячі чотириста шістдесят дев'ять) грн 87 коп та судовий збір в розмірі 7 884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн 95 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України
Повне рішення складено 20 березня 2026 р.
Суддя О.В. Цісельський