ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2026Справа № 910/13690/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/13690/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» (Україна, 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24, 2 поверх, кім. 5; ідентифікаційний код: 39104114)
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код: 21708016)
про зобов'язання внести та затвердити зміни до реєстру
Представники учасників справи:
від позивача: Григор'єв О.М., довіреність №1 від 26.11.2025;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), в якій просить суд зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести та затвердити зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ “БАНК СІЧ», затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.11.2022 № 959, шляхом заміни кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» на Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» в межах черги, до якої було віднесено вимогу первісного кредитора, яку було відступлено, та у сумі 7 440 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13690/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2025.
24.11.2025 представником відповідача сформовано в системі “Електронний суд» відзив на позовну заяву, який 24.11.2025 зареєстрований в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду».
У підготовче засідання 03.12.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 03.12.2025 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 21.01.2026.
У підготовче засідання 21.01.2026 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 21.01.2026 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.02.2026.
У судове засідання 11.02.2026 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 11.02.2026 судом оголошено перерву до 11.03.2026.
У судове засідання 11.03.2026 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 11.03.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
На підставі Рішення Правління Національного банку України від 09.08.2022 № 405 рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Банк Січ" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 09.08.2022 № 579 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Банк Січ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" розпочато процедуру виведення Акціонерного товариства "Банк Січ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 10.08.2022 до 09.09.2022 (включно).
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 29.08.2022 № 654 продовжено тимчасову адміністрацію в АТ "Банк Січ" на один місяць з 10.09.2022 по 09.10.2022 (включно).
На підставі Рішення Правління Національного банку України від 06.10.2022 № 495-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Банк Січ" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду від 07.10.2022 № 803 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк Січ" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації АТ "Банк Січ" строком у три роки - до 09.10.2025 включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2022 № 959 було затверджено Реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк Січ" (далі - Реєстр).
Позивач зазначає, що до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк Січ" включено заборгованість АТ "Банк Січ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» у розмірі 7 440 000,00 грн, яку віднесено до 7 (сьомої) черги погашення.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду від 17.03.2025 № 281, визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації АТ "Банк Січ" з 01.04.2025 і до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення АТ "Банк Січ" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюються Фондом безпосередньо.
18.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» (далі - новий кредитор) було укладено Договір уступки права вимоги №1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до боржника (АТ "Банк Січ") виконання грошового зобов'язання на суму 7 440 000,00 грн, належне первісному кредитору.
Листом від 28.03.2025 № 09 01/03/18, з урахуванням додатково направлених листів від 30.06.2025 № 19-01/06/30 та від 08.05.2025 №o 11-01/05/08, позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Банк Січ" щодо внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк Січ" шляхом заміни кредитора з ТОВ "НЕП" на ТОВ "Луганськобленерго" у зв'язку із відступленням права вимоги за Договором.
Листом від 21.08.2025 №223-49-189/25 Фонд повідомив позивача про відсутність підстав для внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк Січ", з огляду на нікчемність Договору.
Враховуючи неправомірність відмови відповідача у внесенні змін до Реєстру, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить зобов'язати відповідача внести та затвердити зміни до Реєстру шляхом заміни кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» на Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» в межах черги, до якої було віднесено вимогу первісного кредитора, яку було відступлено, та в сумі 7 440 000,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16 зазначено, що відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами та вкладниками, рівно як і здійснення своїх повноважень Фондом, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Судом встановлено, що на підставі Рішення Виконавчої дирекції Фонду від 07.10.2022 № 803 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк Січ" та делегування повноважень ліквідатора банку", рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2022 № 959 було затверджено Реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк Січ".
Позивач зазначає, що до Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Банк Січ" включено заборгованість АТ "Банк Січ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» у розмірі 7 440 000,00 грн, яку віднесено до 7 (сьомої) черги погашення. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 18.02.2025 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» було укладено Договір, предметом якого є відступлення права вимоги останнього до АТ "Банк Січ" у розмірі 7 440 000,00 грн, що включене до Реєстру.
Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги (цесія) за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути як безоплатним, та і оплатним.
В останньому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пп. 7 п. 1 розділу VII Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 21.08.2017 № 3711 (далі - Положення) (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для внесення до затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів змін, які підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, є договір уступки права вимоги (договір купівлі-продажу, дарування тощо), засвідчений нотаріально (у випадках, якщо таке засвідчення вимагається законодавством України). Такі зміни вносяться до реєстру акцептованих вимог кредиторів виключно в межах черги, до якої було включено вимогу, яку уступлено, та у сумі, що не перевищує суму (залишок суми) вимог, яку акцептовано первинному кредитору.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням внести та затвердити зміни до Реєстру, відповідно до наслідків укладення Договору. Натомість, відповідач зазначає про відсутність підстав для внесення змін до Реєстру, мотивуючи відмову нікчемністю Договору відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Вказані мотиви відповідають запереченням відповідача проти задоволення позову, викладеним у відзиві на позовну заяву в цій справі.
Так, відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.
Натомість, частиною першою вказаної норми визначено, що положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Тобто положення статті 13 беззастережно застосовуються до тимчасово окупованих територій, визначених в пунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону, а відносно тимчасово окупованих територій, визначених пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону, - за наявності рішення Кабміну щодо поширення дії статті 13 на відповідні території.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Тобто в пунктах 1 та 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" мова йде про території, що були окуповані до введення воєнного стану, а саме територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, в той же час території, окуповані після 24.02.2022 року, відносяться до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ "Луганськобленерго" (ідентифікаційний код: 39104114) є місто Сєвєродонецьк Луганської області.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством розвитку громад та територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, Сєвєродонецька міська територіальна громада Сіверськодонецького району Луганської області з 25.06.2022 є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19.09.2024 № 3984-IX "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" перейменовано окремі населені пункти та райони у Луганській області, зокрема Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район, місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.
Відтак суд вважає неспростовним факт того, що зазначений населений пункт підпадає під дію норми пункту третього частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З огляду на реєстрацію позивача у місті Сіверськодонецьк Сіверськодонецького району Луганської області, він є суб'єктом господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія.
Водночас, для поширення на спірні правовідносини положень статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та встановлення факту нікчемності укладеного позивачем Договору необхідним є одночасне існування двох обставин: 1) визнання територій в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку та 2) наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення положень статті 13 на тимчасово окуповані території.
Якщо факт визнання міста Сіверськодонецьк Сіверськодонецького району Луганської області тимчасово окупованим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку є неспростовним, то відповідне рішення Кабінету Міністрів України про поширення положень статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на вказану територію відсутнє.
За таких обставин, відсутні підстави для застосування статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до Договору, а відтак Договір помилково розцінюється відповідачем як нікчемний.
Оскільки відмова у внесенні змін до Реєстру була мотивована відповідачем саме нікчемністю Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»).
За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.
Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код: 21708016) внести та затвердити зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства “Банк Січ», затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.11.2022 №959, шляхом заміни кредитора з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нові енергетичні проекти» на Товариство з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» (Україна, 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24, 2 поверх, кім. 5; ідентифікаційний код: 39104114) в межах черги, до якої було віднесено вимогу первісного кредитора, яку було відступлено, та в сумі 7 440 000 (сім мільйонів чотириста сорок тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17; ідентифікаційний код: 21708016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганськобленерго» (Україна, 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, буд. 24, 2 поверх, кім. 5; ідентифікаційний код: 39104114) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.03.2026.
Суддя О.В. Нечай