ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.03.2026Справа № 910/7486/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ»
про стягнення 87 077, 39 грн.
Представники: без виклику сторін
Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 87 077, 39 грн., з яких: 76 795, 40 грн - основного боргу, 7 094, 08 грн - пені, 2 444, 46 грн - інфляційних втрат та 743, 45 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання № ДНП-2024-09/09 від 26.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 позовну заяву Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
27.06.2025 до суду надійшла заява Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
14.07.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те що фактично передача майданчика для паркування не відбулась, позивач належним чином його не передав. Також відповідач вказує що йому чиняться перешкоди у допуску до майданчика, у зв'язку з наявністю претензій на вказане майно у іншого суб'єкта, що підтверджується, на його думку, наявністю спору у справі №910/12016/24.
21.07.2025 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає що відповідачем не спростовано факт отримання майданчика для паркування за договором, оскільки, на його думку, обставини зазначені у відзиві не підтверджуються жодним належним доказом.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
26.09.2024 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі - сторона -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» (далі - сторона - 2) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та обладнання № ДНП-2024-09/09, умовами якого передбачено, що Сторона-1 передає за плату, а Сторона-2 приймає для експлуатації, утримання та облаштування майданчик для паркування транспортних засобів (далі - майданчик для паркування) за адресою: м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 40, в кількості 25 машино місць, що включає 22 (двадцять два) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) місця для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують особи з інвалідністю або, які перевозять особу з інвалідністю, для організації та провадження діяльності з паркування транспортних засобів та отримання плати з юридичними та фізичними особами за надання послуг за користування майданчиком для паркування (п.1.1. договору).
Пунктом 4.1.1 Договору передбачено що Сторона-1 зобов'язана передати Стороні-2 майданчик для паркування згідно з цим договором за актом приймання-передачі майданчика для паркування.
В свою чергу, згідно п.4.2.6 Договору Сторона- 2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі Стороною-1 згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.
Згідно пункту 6.2 Договору вартість експлуатації 1 машино-місця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 18 грн 70 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 3 (три) грн. 12 коп.
Відповідно до пункту 6.3 Договору загальна ціна договору становить 900966 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 150161 грн. 00 коп.
У пункті 6.4 Договору зазначено, що якщо вартість експлуатації визначена за результатами проведення аукціону, плата за січень - грудень року експлуатації, наступного за роком, в якому проведено аукціон, визначається шляхом коригування плати за перший місяць експлуатації на індекс інфляції, що розраховується за повні місяці з дня проведення аукціону. Плата за січень - грудень кожного наступного календарного року експлуатації майданчика визначається шляхом коригування місячної оплати, що сплачувалася у попередньому році, на середньомісячний індекс інфляції такого року.
Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування транспортних засобів та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Відповідно до пункту 6.7 Договору Сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти Сторони-2 рахунок на оплату.
Згідно пункту 6.8 Договору відсутність рахунку на дату оплати визначену пунктом 6.6 цього Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
За умовами пункту 6.10 Договору оплата Сторони-2 Стороні-1 згідно умов даного Договору проводиться за період з дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію по дату фактичного повернення з експлуатації Стороні - 1 майданчика для паркування транспортних засобів.
Пунктом 7.2 Договору закріплено право вимоги Сторони - 1 у Сторони - 2 щодо сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків оплати, за кожний день прострочення.
Згідно пункту 9.2 Договору строк дії Договору становить 2190 днів від дати підписання акту приймання-передачі майданчика для паркування.
26.09.2024 Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» складено та підписано акт приймання-передачі паркувального майданчика, згідно якого Сторона-1 передала, а Сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 25 машиномісць за адресою м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 40.
Позивач зазначає, що відповідач неналежно виконує умови Договору в частині розрахунків за Договором, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість за період з жовтня 2024 по березень 2025 у розмірі 76795,40 грн.
Як вказує позивач, у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку по оплаті, позивач звертався до нього листами 053/05-101 від 07.01.2025, 053/05-301 від 15.01.2025 та 053/05-1033 від 24.02.2025 з повідомленням про наявність заборгованості за Договором та необхідність її погашення. Проте, як зазначає позивач, відповідач на зазначені листи відповіді не надав, заборгованість не погасив.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7094,08 грн - пені за загальний період з 01.10.2024 по 28.04.2025, 743,45 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2024 по 28.04.2025 та 2444,46 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по березень 2025.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання п.4.1.1 Договору Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» прийняло в експлуатацію паркувальний майданчик на 25 машиномісць за адресою м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 40, що підтверджується актом приймання-передачі паркувального майданчика від 26.09.2024, складеним та підписаним сторонами.
Отже, з огляду на положення п.4.2.6 та п.6.1 Договору з 26.09.2024 у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем з оплати вартості експлуатації майданчика.
Проте, відповідач неналежно виконує умови Договору в частині розрахунків за Договором, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість за період з жовтня 2024 по березень 2025 у розмірі 76795,40 грн.
Посилання відповідача у відзиві на ту обставину, що фактично передача майданчика для паркування не відбулась, оскільки відповідачу чиняться перешкоди сторонніми особами у здійсненні експлуатації майданчика, позивачем не було визначено та пронумеровано саме 25 машиномісць, а тому він звільнений від обов'язку сплати за Договором, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
З наданих відповідачем до відзиву фототаблиць неможливо встановити ані те що на них зображено відповідний майданчик для паркування, ані те що відповідачу якимось чином чиняться перешкоди у його експлуатації.
При цьому, згідно п.4.2.2. Договору саме на відповідача покладено обов'язок здійснення за власні кошти обладнання майданчика для паркування згідно з Правилами паркування та Правилами дорожнього руху.
Крім цього, посилання відповідача на судові рішення у справі №910/12016/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 1" до Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка на Печерську" про визнання недійсним Договору № ДНП-2024-09/09 від 26.09.2024, як на підтвердження факту неможливості використання майданчика для паркування, суд також вважає необґрунтованим, оскільки у зазначеній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 1" вказувало що саме діяльність Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомийка на Печерську" на майданчику для паркування, який розміщений за адресою: м.Київ, вул. Предславинська, 40, порушує права співвласників багатоквартирного будинку №17, управителем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада 1". Про факти перешкоджання експлуатації паркувального майданчика Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомийка на Печерську" у судових рішеннях у справі № 910/12016/24 не зазначено.
Таким чином, відповідно до п. 5.1 Договору, підписанням без зауважень акту приймання-передачі від 26.09.2024 відповідач підтвердив передачу йому паркувального майданчика на 25 машиномісць за адресою м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, 40.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 76795,40 грн за надані послуги за період з жовтня 2024 по березень 2025.
Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування транспортних засобів та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі, здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, приймаючи до уваги п. 6.6. Договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був оплачувати надані послуги не пізніше 15 числа поточного місяця, тож починаючи з 16 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, згідно пункту 6.8 Договору відсутність рахунку на дату оплати визначену пунктом 6.6 цього Договору, не звільняє Сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Судом перевірено розрахунок суми основної заборгованості та встановлено, що він проведений вірно, з урахуванням положень п.п.6.2.,6.4.,6.6. Договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № ДНП-2024-09/09 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76795,40 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7094,08 грн - пені за загальний період з 01.10.2024 по 28.04.2025, 743,45 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2024 по 28.04.2025 та 2444,46 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по березень 2025.
Пунктом 7.2 Договору закріплено право вимоги Сторони - 1 у Сторони - 2 щодо сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків оплати, за кожний день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні першого періоду простроченого грошового зобов'язання, оскільки день сплати не враховується при нарахуванні пені.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 7092,62 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період не більше 6 місяців за загальний період з 01.10.2024 по 28.04.2025, при цьому нарахування пені на суму 2057, 00 грн здійснюється за період з 01.10.2024 по 02.10.2024, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню частково.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 743,45 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2024 по 28.04.2025 та 2444,46 грн. - інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по березень 2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019, у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019, у справі №910/21564/16 від 10.07.2019.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що в розрахунку 3% річних допущено помилку у визначенні першого періоду простроченого грошового зобов'язання, оскільки, як вже зазначалось судом, день сплати не враховується при нарахуванні 3% річних. При цьому, розмір інфляційних втрат вирахувано вірно, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, відтак інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № ДНП-2024-09/09 від 26.09.2024, в силу положень ст.625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 743, 28 грн. - 3 % річних за період з 01.10.2024 по 28.04.2025 та 2444, 46 грн. - інфляційних втрат за період жовтня 2024 по березень 2025.
Тож, позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМИЙКА НА ПЕЧЕРСЬКУ» (вул. Маккейна Джона, буд. 11, корпус Б, офіс адмін буд, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код - 45383941) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (вул. Леонтовича, буд. 6, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код - 35210739) 76795 (сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн 40 коп. - заборгованості, 7092 (сім тисяч дев'яносто дві) грн 62 коп. - пені, 743 (сімсот сорок три) грн 28 коп. - 3 % річних, 2 444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 46 коп. - інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 35 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Щербаков