вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
19 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1278/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал", м.Берегове Закарпатської області
про стягнення 72 783,76 грн
Представники сторін не викликались
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал" про стягнення 72 783,76 грн в якості відшкодування шкоди, заподіяної працівником відповідача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/1278/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2025.
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, виходячи з того, що справа № 907/1278/25 за ціною позову (до ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) відноситься до малозначних справ, а обсяг та характер доказів у справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, така підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, розгляд справи № 907/1278/25 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ухвала суду від 18.11.2025 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та така отримана 19.11.2025.
27.11.2025 за вх.№ 02.3.1-02/10386/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява відповідача про виконання вимог ухвали суду від 18.11.2025, до якої долучено накази Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал" (далі - ТОВ "Берег Вертікал"): від 11.03.2011 № 12 "По Берегівському ТзОВ "Берег Вертікал" щодо призначення директора цього товариства; від 12.05.2021 № 26 щодо прийняття на посаду водія автотранспортних засобів Паловці Олександра Олександровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 13.05.2021; від 13.05.2021 № 27-П від 13.05.2021 "Про закріплення вантажного спеціального сміттєвоза АТ-2041 за працівником", за змістом якого з 13.05.2021 за Олександром Паловці (водієм автотранспортних засобів) закріплено спеціальний сміттєвоз АТ-2041, д.н.з. НОМЕР_2 , 2021 року випуску.
Також, 27.11.2025 за вх.№ 02.3.1-02/10386/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
У відзиві відповідач повністю заперечує щодо позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами розміру завданих збитків власнику колісного транспортного засобу (далі також - КТЗ).
При цьому вказує, що частина пошкоджених складових частин (деталей) транспортного засобу (права фара, бампер, решітка радіатора, рамка капоту, накладка, накладка решітки радіатора-2 шт., кронштейн бампера та інші), які зазначені в акті наданих послуг ЗН-0015218 від 04.04.2023, були замінені без будь-якої на те необхідності.
За доводами відповідача, такі запчастини повинні бути замінені в разі неможливості їх відновлення відповідно до технічних вимог, або в разі економічної недоцільності їх відновлення (ремонту).
Відтак, на думку відповідача, є всі підстави вважати, що вартість, яка зазначена в рахунку №СЧ-0000248 від 15.03.2023 та акті наданих послуг ЗН-0015218 від 04.04.2023, перевищує справді необхідну та доцільну вартість відновлювального ремонту.
01.12.2025 за вх.№ 02.3.1-02/10444/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла від позивача відповідь на відзив відповідача на позовну заяву.
Так, заперечуючи проти доводів відповідача щодо відсутності достатніх доказів, що надають позивачу правових підстав для задоволення позову, останній просить врахувати той факт, що винний у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди (далі також - ДТП), водій ОСОБА_1 , працював на момент ДТП (яке мало місце 08.01.2023) у ТОВ "Берег Вертікал" (що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ №239093, та власними поясненнями винуватця ДТП від 08.01.2023, а також наказом про прийняття на роботу № 26 від 12.05.2021, та наказом №27-П від 13.05.2021 про закріплення за водієм т.з. АТ2041 д.н.з. НОМЕР_2 (документи надані відповідачем на вимогу ухвали суду)) та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, а отже саме ТОВ "Берег Вертікал" зобов'язане відшкодувати шкоду, завдану своїм працівником.
Щодо суми вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 (номер кузова НОМЕР_4 ) Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") зазначає, що відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 2311/24-Т/ДП/20, від 07.09.2022 відшкодовує вартість відновлювального ремонту ТЗ до стану, що передував пошкодженню
Водночас наголошує, що факт проведення відновлювального ремонту автомобіля марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 на суму 229 583,76 грн підтверджується актом виконаних робіт №ЗН-0015218 від 04.04.2023.
Отже, відшкодувавши на підставі рахунків-фактури станції технічного обслуговування (далі також - СТО) та відповідно до умов договору страхування витрати на ремонт автомобіля в сумі 229 583,76 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4188309 від 26.01.2023, № 4715659 від 31.01.2023, та платіжною інструкцією № 14031317 від 22.03.2023, позивач поніс збитки в розмірі 229 583,76 грн.
При цьому позивач звертає увагу суду на те, що оскільки доданий до матеріалів позову звіт про оцінку транспортного засобу (вих. №127598 від 21.01.2023) є лише попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, визначаючи розмір страхового відшкодування, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується відповідними документами СТО, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
Окрім цього позивач просить врахувати, що оскільки в даному спорі до відповідача заявлені вимоги щодо різниці відшкодування збитків, то і відшкодуванню підлягає повна вартість відновлювального ремонту (реальні витрати).
Також, 01.12.2025 за вх.№ 02.3.1-02/10473/25 через канцелярію суду від Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання вимог ухвали суду від 18.11.2025 надійшла відповідь від 25.11.2025 № 0700-06-7/72005, за змістом якої Управління повідомило, що згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 08.01.2023 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Берег Вертікал" (ЄДРПОУ 35611525, трудові відносини з 13.05.2021 по 22.08.2024).
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позивач, звертаючись до суду, просив стягнути з відповідача 72 783,76 грн у вигляді відшкодування страхової виплати, здійсненої потерпілій особі щодо застрахованого транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 (номер кузова НОМЕР_4 ) за наслідками ДТП, що сталося з вини працівника ТОВ "Берег Вертікал". Судом, на підставі долучених до справи доказів встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 08.01.2023 о 07:00 год., громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "МАЗ - АТ 2041", д.н.з. НОМЕР_2 в м. Берегово по вул. Сечені, 11, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу під час об'їзду транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого допустив зіткнення з останнім автомобілем, чим порушив пункт 13.3 Правил дорожнього руху (далі також - ПДР).
Наведені події підтверджуються постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.03.2023 у справі № 297/80/23.
Цією ж постановою водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього штраф в розмірі 850,00 грн.
Позивачем до позову долучено копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 239093 від 08.01.2023, пояснення ОСОБА_1 від 08.01.2023 стосовно ДТП, заяви про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (№ справи 006.00869723), акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 09.01.2023, звіту про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу № 127598 від 21.01.2023, а також посвідчення водія ОСОБА_2 , та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого також зазначено ОСОБА_2 .
Також до справи долучено копію електронного договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 446/22-Т/Ц5 від 07.09.2022 з додатковим договором № 1 від 20.09.2022 до цього договору.
Як встановлено судом та вбачається з наявної у матеріалах справи відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.11.2025 № 0700-06-7/72005, згідно з даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 08.01.2023 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Берег Вертікал" (ЄДРПОУ 35611525, трудові відносини з 13.05.2021 по 22.08.2024).
При цьому судом встановлено, що на момент ДТП (яке мало місце 08.01.2023) ОСОБА_1 працював у ТОВ "Берег Вертікал" (що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ №239093, та власними поясненнями винуватця ДТП від 08.01.2023, а також наказом про прийняття на роботу № 26 від 12.05.2021, та наказом №27-П від 13.05.2021 про закріплення за водієм т.з. АТ2041 д.н.з. НОМЕР_2 ) та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 09.01.2023 було подано до ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" заяву про виплату страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 446/22-Т/Ц5 від 07.09.2022 щодо транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 .
Окрім цього, судом встановлено, що з метою визначення орієнтовної вартості відновлювального ремонту внаслідок ДТП, яке мало місце 08.01.2023, ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" замовлено проведення автотоварознавчого дослідження.
Так, відповідно до Звіту про визначення вартості відновлювального ремонту (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) вих. № 127598 від 21.01.2023 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 складає 225 696,81 грн.
Відповідно до наявних у матеріалах справи страхових актів від 23.01.2023 №006.00869723-1, від 30.01.2023 № 006.00869723-2 та від 20.03.2023 № 006.00869723-3, що складені стосовно події 08.01.2023, що сталася з автомобілем марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 , вбачається, що ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" сформувало висновки щодо розміру страхового відшкодування, який становить 229 583,76 грн (218 130,47 грн + 5 086,69 грн + 6 366,60 грн).
Також позивач надав до суду копії рахунків на оплату № СЧ-0000017 від 09.01.2023, № СЧ-0000113 від 28.01.2023, № СЧ-0000248 від 15.03.2023, виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ" (далі - ТОВ "УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ") як постачальником платнику - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" на загальну суму 229 583,76 грн, в яких останнім визначено перелік та вартість запчастин, а також перелік та вартість робіт для здійснення ремонту транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 .
Згідно з платіжними інструкціями від 26.01.2023 № 4188309, від 31.01.2023 №4715659, від 22.03.2023 № 14031317 позивач сплатив на користь ТОВ "УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ" 229 583,76 грн з призначенням платежу як страхова виплата відповідно до зазначених вище рахунків.
Відповідно до доданого позивачем до матеріалів позовної заяви акта наданих послуг, № ЗН-0015218 від 04.04.2023 вартість виконаних ТОВ "УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ" робіт із встановленими запчастинами для здійснення ремонту транспортного засобу "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 складає 229 583,76 грн (з ПДВ).
Позивач зазначає, що під час дослідження страхового випадку, стало відомо, що на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки "МАЗ - АТ 2041", д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP-211305482 в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЕРША" (далі - ПрАТ "СК "ПЕРША").
Позивач вказує, що 30.01.2023 з метою врегулювання даного питання в досудовому порядку ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулося до ПрАТ "СК "ПЕРША" з відповідною претензією.
Разом з тим, згідно з полісом № ЕР-211305482 ліміт відповідальності ПрАТ "СК "ПЕРША" за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000,00 грн. Крім того, умовами полісу передбачена франшиза у розмірі 3 200,00 грн.
Судом встановлено, що 28.04.2023 ПрАТ "СК "ПЕРША" було перераховано на розрахунковий рахунок ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" грошові кошти в межах ліміту за полісом № EP-211305482 у розмірі 156 800,00 грн (за вирахуванням франшизи у розмірі 3 200,00 грн), що підтверджуються платіжною інструкцією № 1486.
За доводами позивача, сума сплаченої ПрАТ "СК "ПЕРША" страхової виплати є недостатньою, оскільки не забезпечує повного відшкодування завданої шкоди, у зв'язку з чим саме відповідач як роботодавець працівника ОСОБА_1 (який є винуватцем ДТП та на момент ДТП (08.01.2023) виконував свої трудові обов'язки) в силу статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди (229 583,76 грн) і страховою виплатою (156 800,00 грн), що становить 72 783,76 грн.
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Приписами статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 54 ГПК України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача як роботодавця винуватця ДТП різниці між фактичними затратами на вартість відновлювального ремонту та виплатою страхового відшкодування страховиком відповідно полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в порядку статей 1172, 1194 ЦК України.
За положеннями статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (пункт 1.1).
Дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки (пункт 1.10 ПДР).
Статтею 124 КУпАП передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
05.12.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №426/16825/16-ц, предметом розгляду у якій був регресний позов страховика до винуватця та його роботодавця, у зв'язку з неподанням заяви про настання страхового випадку та невідповідним технічним станом транспортного засобу вимогам ПДР. У зазначеній справі Верховний Суд прийшов до висновку, що у відповідності до положень статей 1187 та 1172 ЦК України шкода задана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а також, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. У свою чергу після того, як роботодавець здійснить відшкодування шкоди він у порядку регресу (статті 1191 ЦК України) отримає право вимоги до свого працівника та зможе пред'явити до нього відповідну вимогу.
Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Зазначений правовий висновок був викладений Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.07.2018 у справі № 914/820/17, предметом розгляду якої був суброгаційний позов страхової компанії до роботодавця винної особи. Свої вимоги до юридичної особи страховик аргументував тим, що транспортний засіб належить на праві власності відповідачу, а винуватець перебуває з ним у трудових відносинах. Верховний Суд відхилив такі твердження страхової компанії та зазначив, що самого факту перебування у трудових відносинах винуватця недостатньо для пред'явлення вимоги до роботодавця, адже потрібно ще довести факти виконання працівником своїх трудових обов'язків при ДТП. При цьому суд акцентував, що під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. У випадку, якщо у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують виконання трудових обов'язків при настанні ДТП, то роботодавець не відповідає за шкоду завдану його працівником.
Таким чином, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Водночас статті 1187, 1188 ЦК України належать до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену в законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (пункт 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування".
Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України (абзац 3 частини 1 статті 89 вказаного Закону).
За статтею 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 108 Закону України "Про страхування", яка кореспондує зі статтею 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (тут і далі - в редакції Закону № 1961-ІV чинного на час виникнення спірних правовідносин).
У статті 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.
За змістом статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову у здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону 1961-ІV). При цьому, розмір страхової виплати з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не повинен, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.
Отже, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов'язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.
Як уже зазначалося та встановлено судом, відповідно до постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.03.2023 у справі № 297/80/23, винуватцем ДТП визнано водія ОСОБА_1 (визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 (далі - КУпАП).
Суд зауважує, що згідно з частиною 6 статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас, на підставі акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 09.01.2023 та рахунків № СЧ-0000017 від 09.01.2023, № СЧ-0000113 від 28.01.2023, № СЧ-0000248 від 15.03.2023, виставлених ТОВ "УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ", відповідно до страхових актів від 23.01.2023 № 006.00869723-1, від 30.01.2023 № 006.00869723-2 та від 20.03.2023 № 006.00869723-3, позивачем визначено суму страхового відшкодування у розмірі 229 583,76 грн, яке було сплачено ТОВ "УКРАВТО ЗАКАРПАТТЯ", що підтверджується платіжними інструкціями від 26.01.2023 № 4188309, від 31.01.2023 № 4715659, від 22.03.2023 № 14031317.
Частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акта виконаних робіт. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 у справі № 910/22886/16.
Як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі №911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, від 28.01.2020 у справі № 917/500/18 визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, в разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводиться ремонт автомобіля.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Отже, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної в ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не звітом про оцінку, тощо, як попередніми оціночними документами, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків.
З урахуванням наведеного вище, суд визнає обґрунтованими доводи позивача про те, що звіт № 127598 від 21.01.2023, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) визначено у сумі 225 696,81 грн, є попереднім оціночним документом та не враховує кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.
Приймаючи до уваги викладене, за висновком суду, виплата позивачем страхового відшкодування, розмір якого визначено на підставі рахунків ремонтної організації, є правомірною і такі рахунки разом з відповідними платіжними дорученням про виплату страхового відшкодування є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Отже судом встановлено факт виконання позивачем умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 446/22-Т/Ц5 від 07.09.2022 в частині виплати страхового відшкодування щодо відновлення (ремонту) транспортного засобу марки "MERCEDES-BENZ S 450" д.н.з. НОМЕР_3 .
Разом з тим, ПрАТ "СК "ПЕРША" було задоволено заяву позивача на суму 156 800,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1486 від 28.04.2023, а відтак покриває лише частину витрат позивача.
Суд враховує, що на момент ДТП (08.01.2023) ОСОБА_1 працював на посаді водія ТОВ "Берег Вертікал" та за ним був закріплений транспортний засіб марки "МАЗ - АТ 2041", д.н.з. НОМЕР_2 .
Таким чином, в силу положень статті 1172 ЦК України саме відповідач має відшкодувати шкоду, завдану його працівником ( ОСОБА_1 ) під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З огляду на викладене вище, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати позивача у розмірі 72 783,76 грн як різниця між здійсненим страховим відшкодуванням в сумі 229 583,76 грн та сплаченою ПрАТ "СК "ПЕРША" сумою страхового відшкодування у розмірі 156 800,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору на підставі статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берег Вертікал" (90202, Закарпатська обл., Берегівський р-н, м. Берегове, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35611525) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) 72 783,76 грн (сімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят три гривні 76 коп.) страхового відшкодування, а також 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 19.03.2026.
Суддя Д.Є. Мірошниченко