61022, м. Харків, пр. Науки, 5
20.03.2026 № 905/178/26
Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (84313, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок №8-Д, код ЄДРПОУ 34657789)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 34 261,28 гривень
До Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення 34 261,28 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №136 постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 01.01.2009 в частині оплати послуг з постачання теплової енергії в терміни передбачені договором за період листопад 2020 року - березень 2024 року.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) з огляду на таке.
Частиною третьою статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 ГПК України.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Виходячи з викладених норм, спір підвідомчий господарському суду, якщо склад його учасників відповідає нормам ст. 4, 45 ГПК України, а спірне правовідношення носить господарський характер.
Судом встановлено, що позов поданий до Штукіної Аннети Вікторівни про стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2024 року.
У позовній заяві позивач посилається на те, що договірні відносини між сторонами виникли на підставі Договору №136 постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 01.01.2009, укладеного з Штукіною Аннетою Вікторівною, як фізичною особою-підприємцем. Також, позивач посилаючись на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі №6-125цс13, п.70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 вважає, що дія Договору №136 постачання теплової енергії в гарячій воді для опалення та надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 01.01.2009 не припинилась внаслідок припинення підприємницької діяльності споживача, оскільки її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеним договором не припинились, а продовжили існувати, оскільки вона як фізична особа не перестала існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції чинній на момент здійснення реєстраційного запису 10.01.2007 за №227000000000006543 про реєстрацію Штукіної Аннети Вікторівни як ФОП) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань здійсненого судом на відповідача Фізичну особу-підприємця Штукіну Аннету Вікторівну, станом на 20.03.2026 року, остання припинила свою підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, про що здійснено запис - 28.01.2020, номер запису 22700060006006543.
Відповідно до частини 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Положеннями п. п. 1, 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 по справі №904/1083/18 дійшла висновку, що предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
(Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
За таких обставин, слідує, що позивач звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , яка на час виникнення спірних правовідносин (фактичного споживання) не мала статусу фізичної особи-підприємця. Предметом позову є стягнення вартості послуг з постачання теплової енергії за листопад 2020 - березень 2024 років, коли відповідач не здійснював підприємницьку діяльність.
З огляду на викладене у суду відсутні підстави для висновку про виникнення між Штукіною Аннетою Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» саме господарських правовідносин.
Судом роз'яснюється, що у випадку відсутності у відповідача статусу фізичної особи-підприємця та виникнення спірних правовідносин в період відсутності такого статусу спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Підсумовуючи вищевикладене господарський суд доходить висновку, що між сторонами виникли саме цивільні правовідносини.
Відповідно до приписів п. 1 ч.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на положення ст. 175 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Приймаючи до уваги відсутність між сторонами господарського спору, враховуючи віднесення до юрисдикції загальних судів справ, що виникають з цивільних правовідносин, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладені обставини, які свідчать, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, що тягне за собою правові наслідки, встановлені ст. 175 ГПК України, господарський суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» у відкритті провадження у справі.
При цьому суд звертає увагу заявника, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі (п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення 34 261,28 гривень заборгованості за поставлену теплову енергію.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Оскільки позовна заява надійшла до суду через підсистему «Електронний суд», повернення позову в паперовому вигляді не здійснюється.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя С.М. Фурсова