Постанова від 28.01.2026 по справі 904/7291/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м.Дніпро Справа № 904/7291/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 (суддя Рудь І.А.)

у справі № 904/7291/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Інвестмент Груп"

про стягнення 129 002 158 грн. 77 коп.

за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 6 623 667 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" 64 326 920 грн. 00 коп. строкової заборгованості по кредиту, 7 720 289 грн. 83 коп. простроченої заборгованості по кредиту, 27 709 830 грн. 94 коп. строкової заборгованості по відсоткам, 25 697 266 грн. 42 коп. простроченої заборгованості по відсоткам, 3 547 851 грн. 58 коп. пені, 240 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в дохід Державного бюджету України 433 310 грн. 00 коп. судового збору. У задоволені зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити строк на звернення до Центрального апеляційного господарського суду із даною апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. у справі за № 904/7291/17; відстрочити сплату залишку суми судового збору у розмірі 146 064,17 грн. до ухвалення судового рішення за даною апеляційною скаргою; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. у справі № 904/7291/17 про відмову у задоволенні зустрічного позову та стягнення з ТОВ «ТТК» на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 64326920,00 грн. - строкової заборгованості по кредиту; 7 720 289,83 грн. - простроченої заборгованості по кредиту; 27 709 830,94 грн. - строкової заборгованості по відсоткам; 25697266,42 грн. - простроченої заборгованості по відсоткам; 3 547 851,58 грн. - пені; 240 000,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, в дохід державного бюджету України - 433 310,00 грн. судового збору. Ухвалити нове рішення по суті спору. Призначити по справі за №904/7291/17 проведення повторної судової економічної експертизи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- наведений у висновку експерта розрахунок процентів за користування отриманими ТОВ «ТТК» траншами як у Національній валюті ( гривні ) та і у Швейцарських франках - проведений з дня видачі зазначених кредитних коштів ( з 09.11.2007 р. ) - за однаковою відсотковою ставкою в 15% річних - без відокремлення сум кредитних коштів за різними траншами й без застосування до таких траншів різних процентних ставок за користування кредитними коштами та різних методів розрахунку процентів по заборгованості. Більш того, суму наданого Позичальнику за умовами даного Кредитного договору траншу у Швейцарських франках, переведено у гривневий еквівалент та, при розрахунку кредитної заборгованості - цю суму приплюсовано до суми наданих Позичальнику траншів у Національній валюті - гривні - та на всю отриману загальну суму грошових коштів нарахований спільний відсоток за користування кредитними коштами - 15 % (п'ятнадцять) відсотків. Такий розрахунок кредитної заборгованості - суперечить пунктам 3.1. та 3.3. Договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 р. та додатковим угодам до нього, зокрема: Додатковій угоді № 1 від 03.06.2008 р. та Додатковій угоді № б/н від 01.11.2011 р., якими встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами;

- розрахунок кредитної заборгованості Позичальника за траншем у Швейцарських франках, отриманим ТОВ «ТТК» 09.11.2007 р. у сумі 14 500 000,00 Швейцарських франків, що на дату видачі цих кредитних коштів складало суму в розмірі 64 303 160,85 грн., - який проведено у Висновку експерта із застосуванням іншої - підвищеної порівняно з умовами Кредитного договору процентної ставки - в розмірі 15%, замість 8,99% - є таким, що суперечить приписам ст. ст. 651, 1056-1 ЦК України, умовам Кредитного договору та додаткових угод до нього;

- загальна різниця між розрахунком кредитної заборгованості Позичальника, станом на 12.07.2017 р., наведеним Банком у матеріалах первісного позову, та розрахунком, наведеним у Висновку експерта, складає суму в розмірі: 1 602 875,74 грн., а не 29 545,32 грн., як зазначено у Висновку експерта;

- висновок експерта, покладений в основу прийняття оскаржуваного Рішення в частині розрахунку кредитної заборгованості Позичальника - об'єктивно викликає сумніви у його правильності у зв'язку із його суперечністю з іншими матеріалами даної господарської справи, а саме: Кредитним договором та Додатковими угодами до нього, якими встановлено фіксовані процентні ставки за користування кредитними грошовими коштами, та матеріалам позову Банку. Отже даний Висновок експерта - не може вважатись достатнім, допустимим та достовірним доказом у справі.

З підстав неможливості самостійного розрахунку точної суми кредитної заборгованості Відповідача у даній справі у зв'язку із відсутністю спеціальних знань у сфері, іншій, ніж право, без яких встановити зазначені обставини неможливо, керуючись приписами ст. ст. 13, 73, 74, 99, 107 ГПК України, Скаржник просить суд апеляційної інстанції про призначення проведення у даній справі повторної судової економічної експертизи, проведення якої доручити експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

Апелянт також вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ТОВ «ТТК» до Банку про зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 6 623 667,86 грн., на яку, за позицією Позивача за зустрічним позовом - повинна бути зменшена сума його кредитної заборгованості перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007р. - таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 601, 602 ЦК України, ст. 46 Закону України «Про систему гарантування Вкладів фізичних осіб».

Щодо стягнення з ТОВ «ТТК» суми судового збору, Скаржник вказує на те, що при поданні до суду першої інстанції позову до ТОВ «ТТК» з ціною позову : 127 399 283,03 грн. було сплачено суму судового збору у розмірі 240 000,00 грн., що дорівнює 150 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому на січень 2017 року, який складав 1 600,00 грн.. Впродовж розгляду даної господарської справи, а саме: 18.03.2019 р. - Банк збільшив заявлену суму вимог до 129 002 158,77 грн., тобто ціна позову збільшилася на 1602875,74 грн. На момент звернення Банком до господарського суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог від 18.03.2019 р., п.п. 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону, чинній на момент подання Позивачем зазначеної заяви, було встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом першої інстанції заяву Банку про збільшення розміру позовних вимог від 18.03.2019 р. прийнято без доплати суми судового збору з посиланням на вирішення питання перерозподілу судових витрат при постановленні рішення за результатами розгляду справи по суті. Приймаючи до уваги той факт, що у 2019 році Банком збільшено ціну позову на суму 1 602 875,74 грн., а також той факт, що попередньо заявлена сума позовних вимог у розмірі 127 399 283,03 грн. оплачена судовим збором за ставками, які діяли на час звернення з цим позовом до суду, Скаржник вважає, що обрахування суми судового збору, який підлягав доплаті Банком за збільшення суми позовних вимог - повинно бути здійснено виходячи саме зі збільшеної частки ціни позову за ставками, встановленими Закону України «Про судовий збір», що діяли у 2019 році, і повинен складати: 1 602 875,74 грн. * 1,5% = 24043,14 грн.. Тобто, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті з боку Позивача, виходячи з динаміки звернення ним до господарського суду першої інстанції повинна була бути сплачена у розмірі 264 043,14 грн.: 240 000,00 грн. + 24 043,14 грн. = 264 043,14 грн.. Саме таку загальну суму судового збору, при задоволенні заявлених Банком позовних вимог, повинен був стягнути господарський суд першої інстанції з Відповідача. Відтак, на думку Скаржника, оскаржуваним рішенням від 14.11.2019 р. Господарський суд Дніпропетровської області стягнув з ТОВ «ТТК» загальну суму судового збору в розмірі 673 310,00 грн.: на користь Банку суму судового збору в розмірі 240 000,00 грн., та на користь Державного бюджету України - суму судового збору в розмірі 433 310,00 гривень, до складу якої включено й 960,50 гривень, судового збору за подачу клопотання про забезпечення доказів, - що на 409266,86 грн. перебільшує суму, яка підлягала стягненню, виходячи з приписів Закону України «Про судовий збір» та ГПК України.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

29.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати суми судового збору:

- в дохід Державного Бюджету України - за подання апеляційної скарги, відповідно до вимог Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024р. на суму 190 230,00 гривень, а саме: - Копію платіжної інструкції № 103 від 30.01.2025р. на суму 63 410,00 грн.; - Копію платіжної інструкції № 217 від 25.02.2025р. на суму 63 410,00 грн.; - Копію платіжної інструкції № 328 від 28.03.2025р. на суму 63 410,00 грн.;

- на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - відповідно до Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019р. на суму 80 000,00 гривень, а саме: - Копію платіжної інструкції № 137 від 07.02.2025р. на суму 20 000,00 грн.; - Копію платіжної інструкції № 193 від 19.02.2025р. на суму 20 000,00 грн.; - Копію платіжної інструкції № 327 від 28.03.2025р. на суму 20 000,00 грн.; - Копію платіжної інструкції № 385 від 11.04.2025р. на суму 20 000,00 грн.

19.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» надійшла промова (заключне слово) у дебатах по справі № 904/7291/17, в якій виклав свої аргументи про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, правомірність набуття права вимоги ТОВ «КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» та щодо ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 15.07.2021р. у справі №759/15745/21. Просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019р. у справі №904/7291/17- відмовити; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019р. у справі № 904/7291/17 про стягнення заборгованості та відмову в задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

27.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" надійшла промова у судових дебатах, в якій він наголосив на бездоказовості заявлених позовних вимог, відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» про заміну кредитора та необхідності врахування понесених ним витрат з оплати суми судового збору у даній господарській справі при вирішенні питання розподілу судових витрат. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення в частині первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення по суті спору, яким відмовити у задоволенні вимог Позивача в повному обсязі, а також перерозподілити судові витрати відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання відзиву, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, не скористався.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У матеріалах справи також наявні подані при первісному розгляді справи:

- Відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на апеляційну скаргу, в якому Третя особа не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою. У своїй позиції зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанцій постановлене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, судом вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Крім того, посилається на те, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 р. № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 р. № 230, «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Третя особа також вказує на те, що під час розгляду справи судом було встановлено, що на час розгляду справи у ТОВ «Торгівельно-Транспортна Кампанія» наявна заборгованість перед Банком у розмірі - 129 242 158,77 грн.. Наразі Банк знаходиться в процедурі ліквідації і основною метою Закону є захист інтересів фізичних осіб - вкладників банку. Вимоги цих осіб є вимогами четвертої черги задоволення відповідно до ст. 52 Закону, не повернення кредитної заборгованості може призвести до протиправного виведення активів банку, оскільки це призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що в свою чергу стане підставою для порушення прав безпосередньо Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як кредитора банку, а також інших кредиторів банку вимоги яких, наразі, акцептовано. Враховуючи вищевикладене, вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів, яким суд надав відповідну оцінку, а тому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін;

- Заява ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» про заміну Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Інвестмент Груп» у справі № 904/7291/17 та залучення Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Інвестмент Груп» до участі у справі по розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17. Заява обґрунтована ст. 52 ГПК України та укладанням між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Інвестмент Груп» (Новий кредитор) Договору про відступлення прав вимоги від 06.09.2019 р., відповідно до якого ТОВ «Кредит Інвестмент Груп» набуло всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги від 06.09.2019 р.. Одночасно з Договором про відступлення прав вимоги, між Первісним та Новим кредитором було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави. Як доказ прав Нового кредитора, відповідно ст. 517 ЦК України, також було складено Акт приймання та передачі документів до Договору про відступлення прав вимоги від 06.09.2019 р.. Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги від 06.09.2019 р., Первісний кредитор відступив (передав права вимоги) Новому кредитору за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 р., що укладено між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія";

- Письмові пояснення ТОВ «Кредит Інвестмент Груп», у яких просить залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/7291/17, а апеляційну скаргу без задоволення. ТОВ «Кредит Інвестмент Груп» зазначає, що непогодження Боржника з нарахуваннями відсотків на транші в різних валютах (Швейцарські франки та гривня) - є лише намагання заплутати сторони та суд подачею інформації під різними кутами. Відповідно умов п. 2.2. кредитного договору надання траншей в національній валюті здійснюється лише після повного погашення траншу в Швейцарських франках. Враховуючи дату платіжного доручення № 2 - 09.11.2007 р. (саме в цей день було погашено франковий транш), курс на той день 4.46 грн. за 1 франк згідно архівних даних Мінфіна) та подальше продовження кредитування Відповідача в гривні, зрозуміло що саме за рахунок цих коштів ( 64 303 160, 85 грн.) було повністю погашено транш в Швейцарських франках. Тому не вбачається взагалі необхідність дослідження заборгованості в Швейцарських франках, так як вона відсутня і була повністю погашена 09.11.2007 р. та в позовних вимогах не відображена жодним чином. Стосовно трактування Відповідачем приписів ст. 602 ЦК України та безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволені зустрічного позову про залік зустрічних однорідних вимог, в даному випадку, діє спеціальна норма Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до приписів п. 5 ст. 36 та п. 8 ст. 46 забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання). Всі інші доводи апеляційної скарги, також є безпідставними;

- Заперечення ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» на заяву ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" про зупинення провадження у справі № 904/7291/17 до набрання законної сили судовим рішенням за кримінальним провадженням № 12020110000000949 від 23.09.2020 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України. В обґрунтування своїх заперечень, ТОВ «Кредит Інвестмент Груп» вказує на те, що набуло всіх прав Кредитора по відношенню до ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія", отже є власником всіх майнових та немайнових прав, що належали Первісному кредитору. Так, з метою дотримання норм Законодавства, а також обов'язку належного та своєчасного виконання отриманих за Договором відступлення прав вимоги, ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з метою оформлення прав, у відповідності до вимог закону, в тому числі щодо захисту прав отриманих від Первісного кредитора, оскільки факт переходу прав не оспорюється та додаткового доведення не потребує. Наявність ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2021 р. (провадження № 1-кс/759/5757/21) про арешт на права, є лише частковим обмеженням, яке не відміняє і не скасовує загальні права та обов'язки щодо належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Також, вказана ухвала тимчасово обмежує права Позивача, та не обмежує права суду щодо розгляду спорів між сторонами правочинів. Крім того, ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» наголошує, що предметом спору по справі № 904/7291/17 є стягнення заборгованості за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 р., що укладено між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія". Тобто, по-суті не оскаржується перехід права вимоги до нового кредитора - ТОВ «КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП», що ніяким чином не звільняє від обов'язку ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" виконувати належним чином взяті на себе зобов'язання повернення отриманих кредитних коштів, отже в даному провадженні не йдеться про можливе припинення правовідносин між сторонами правочину, і як наслідок уникнення від виконання зобов'язання в цілому, і аж ніяк кому по факту, первісному чи новому кредитору, нести ризики за ухвалення рішення по суті. Враховуючи наведене, ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» просить апеляційний суд відмовити ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" в задоволенні клопотання про зупинення провадження та продовжити судовий розгляд справи справі № 904/7291/17 по суті спору в Центральному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. про стягнення заборгованості та відмову в задоволенні зустрічного позову. В задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. у справі № 904/7291/17- відмовити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 р. у справі № 904/7291/17 про стягнення заборгованості та відмову в задоволенні зустрічного позову - залишити без змін.

В судовому засіданні 28.01.2026 брали участь представники відповідача по первісному позову/позивача за зустрічним позовом (апелянта) та третьої особи ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп». Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Слід зауважити, що у справі вже відбулися судові засідання 01.10.2025, 03.12.2025, на які представники позивача та третьої особи також не з'явилися, жодних заяв/клопотань з процесуальних питань не подавали.

Таким чином, ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як юридичні особи - учасники судового процесу, не були позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні 28.01.2026 іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, в тому числі в режимі відеоконференції.

Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17.

До того ж обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні 28.01.2026 судом не встановлено, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішень суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників позивача та третьої особи, які не з'явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" (апелянта) в судовому засіданні просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного.

Представник ТОВ "Кредит Інвестмент Груп" заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків.

Щодо заяви ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» про заміну кредитора - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Інвестмент Груп» у справі № 904/7291/17.

Свою заяву, ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» обґрунтовує тим, що 06.09.2019 р. між Публічним акціонерним товариством Банк Фін Кредит (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Інвестмент Груп» (Новий кредитор) укладений Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредит Інвестмент Груп» всіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно Додатку Договору про відступлення прав вимоги від 06.09.2019р. Одночасно з Договором про відступлення прав вимоги, між Первісним та Новим кредитором було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави. Як доказ прав Нового кредитора, відповідно ст. 517 ЦК України, також було складено Акт приймання передачі документів до Договору про відступлення прав вимоги від 06.09.2019 року. Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 06.09.2019 р., Первісний кредитор відступив (передав права вимоги) Новому кредитору за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 р., що укладено між Банк Фінанси та Кредит та ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія". Таким чином, ТОВ «Кредит Інвестмент Груп» набуло всіх прав кредитора по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - транспортна компанія".

У контексті доводів ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» щодо застосування положень ст. 52 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач тощо).

Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Положення щодо процесуального правонаступництва регламентовано ст. 52 ГПК України.

Так, відповідно до положень цієї статті у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Апеляційний суд також враховує, що перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичної зміни осіб у процесуальному відношенні, разом з тим, ст. 52 ГПК України не виключає можливості, суду, за наявності клопотання, зокрема, Позивача, залучити до участі у справі правонаступника Позивача у справі у разі його заміни у відносинах, щодо яких виник спір, іншою особою. Таким чином з урахуванням принципу диспозитивності вступ до справи (процесу) правонаступника Позивача залежить від його бажання. Що ж до правонаступника Відповідача, то він залучається судом до участі в справі, якщо проти цього не заперечує Позивач (див. п. 8.29 постанови Верховного Суду від 22.06.2023 у cправі № 912/164/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав. При цьому процесуальне правонаступництво в розумінні ст. 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

Колегія суддів відзначає, що заміна Позивача правонаступником в порядку ст. 52 ГПК України хоча і не є суто процесуальним рішенням суду, оскільки при прийнятті такого рішення суд здійснює аналіз норм матеріального права на предмет наявності підстав для правонаступництва (спадкового, корпоративного, цивільного), водночас цим судовим актом суд не вирішує питань щодо належного/неналежного Позивача у справі та чи має Позивач право вимоги у пред'явленому спорі.

Водночас, судом враховується, що Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 ТОВ «Кредит Інвестмент Груп» зобов'язано надати суду повний обґрунтований розрахунок розміру відступленого попереднім кредитором права вимоги за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/ МВ від 07.11.2007р. та додатковими угодами до нього, Акту приймання та передачі до Договору про відступлення прав вимоги.

ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» вимоги апеляційного суду не виконало, витребувані документи не надало.

В свою чергу, як встановлено судом, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.07.2021 у справі № 759/15745/21 (провадження № 1-кс/759/5757/21) за результатами розгляду клопотання заступника начальника відділу Київської обласної прокуратури про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12020110000000949 від 23.09.2020р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, окрім іншого, накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування правами вимоги за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами застави та поруки, незалежно від того, за ким вони зареєстровані, які були реалізовані на торгах 22 липня 2019 року в складі пулу активів EPCU072019 відповідно до протоколу електронних торгів № 02/2019, сформованого 22.07.2019, за суб'єктом його придбання ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» (ідентифікаційний код 41586125, місцезнаходження: 04071, місто Київ, вулиця Набережно-Лугова, будинок 8).

Відповідно до змісту зазначеної ухвали вбачається, що активи, придбані за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами застави та поруки, незалежно від того, за ким вони зареєстровані, які були реалізовані на торгах 22 липня 2019 року в складі пулу активів EPCU072019 відповідно до протоколу електронних торгів № 02/2019, сформованого 22.07.2019, за суб'єктом його придбання ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» - Постановою старшого слідчого СУ ГУ НП в Київській області від 14.07.2021р. - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020110000000949 від 23.09.2020р., як матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а користування, відчуження та розпорядження цими активами - заборонено судом.

Доказів скасування згаданої ухвали або ж накладеного арешту суду не представлено.

З огляду на що, ТОВ “Кредит Інвестмент Груп» не доведено наявності достатніх правових підстав для заміни кредитора (Позивача) у даній справі, який, у свою чергу, не подавав клопотання про залучення ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп» до участі у справі як правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та не погоджував розглядувану заяву ТОВ «Кредіт Інвестмент Груп».

При цьому варто зауважити, що ТОВ “Кредит Інвестмент Груп» було залучено до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача на підставі Ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

А у відповідності до ч. 5 цієї статті треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Як зазначає Верховний Суд у п. 73 постанови від 11.04.2024 у справі № 640/20321/19 - інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені при вирішенні спору між Позивачем і Відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований ГПК України. При цьому, участь у справі третіх осіб, з одного боку, обумовлена завданням господарського судочинства, яким згідно з положенням ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення. Правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.

Як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ “Кредит Інвестмент Груп» наділене процесуальною правоздатністю щодо висловлення власної позиції щодо позовних вимог та заперечень проти них і такою можливістю активно користується, про що свідчать подані ним численні документи.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі за № 904/7291/17 - до набрання законної сили судовим рішенням за кримінальним провадженням № 12020110000000949, виходячи з наступного.

Аналізуючи питання щодо зупинення провадження у господарській справі, слід виходити з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків (частина 1 ст. 117 ГПК України), який продовжується з дня поновлення провадження у справі (частина 2 ст. 117 ГПК України), а самі випадки, які регламентують зупинення провадження у справі чітко передбачені статтями 227, 228 ГПК України і є вичерпними.

Положення ст. 227 ГПК України передбачають обов'язок суду зупинити провадження у справі.

Пункт 5 частини 1 ст. 227 ГПК України визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини 1 ст. 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (пункт 4 частини 1 ст. 229 ГПК України).

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Вказаний висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду цілком узгоджується із постановою Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2022 у справі № 357/10397/19.

Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 вказав, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як убачається із матеріалів справи, предметом спору по справі № 904/7291/17 є стягнення заборгованості за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 р., що укладено між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія". Тобто, по-суті не оскаржується перехід права вимоги до нового кредитора - ТОВ «КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП», що ніяким чином не звільняє від обов'язку ТОВ "Торгівельно - транспортна компанія" виконувати належним чином взяті на себе зобов'язання повернення отриманих кредитних коштів, отже в даному провадженні не йдеться про можливе припинення правовідносин між сторонами правочину, і як наслідок уникнення від виконання зобов'язання в цілому перед кредитором.

Таким чином, на переконання колегії суддів, наявність кримінального провадження № 12020110000000949 не свідчить про об'єктивну неможливість здійснення розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, відповідно не може бути підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Як встановлено судом першої інстанції, 07.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Дніпропетровське регіональне управління", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" (позичальник) було укладено договір про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ (далі - кредитний договір).

Пунктом 1.1.1 кредитного договору передбачено, що кредитні кошти надаються окремими частинами, на умовах, визначених цим договором в межах невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 87 000 000,00 гривень з урахуванням його зменшення згідно із графіком зниження ліміту (додаток № 1 до кредитного договору) зі сплатою за користування кредитними коштами процентів згідно із підпунктом “а» пункту 3.1 кредитного договору (15% річних - в гривні та 8,99 % річних в швейцарських франках), а за користування кредитними коштами з моменту, що вказаний в підпункті “б», “в» пункту 3.1 кредитного договору, сплатити проценти у підвищеному розмірі (30,0% річних - в гривні та 17,98% річних - в швейцарських франках).

За умовами пункту 1.1.2 кредитного договору кожна наступна видача траншу здійснюється у межах вільного залишку ліміту заборгованості, установленого пунктом 1.1.1 кредитного договору з урахуванням раніше виданих траншей і вимог, встановлених у графіку зниження ліміту (додаток № 1 до кредитного договору).

Для обліку кредитних коштів, які видаються в рахунок кредитної лінії банк відкриває позичальнику позичкові рахунки: в національній валюті України - гривня -№ 2063.9.10774.02; в швейцарських франках - № 2063.9.10774.02.

Пунктом 2.1.7 кредитного договору передбачено, що кредитування здійснюється видачею окремих траншів за письмовою заявою позичальника.

Транші надаються шляхом зарахування коштів банком з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в банку, якщо інше не передбачено у письмовій заяві позичальника або додатковою угодою (пункт 2.1.8 кредитного договору).

Пунктом 2.2 кредитного договору визначено, що надання траншів здійснюється в наступному порядку: перший транш надається у розмірі не більше 14 500 000 швейцарських франків - для погашення заборгованості по кредитному договору № 74-ДБК/В-06 від 17.10.2006, укладеному позичальником з Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк»; всі наступні транші - надаються виключно в національній валюті України - гривні в рамках загального ліміту, установленого в сумі 87 000 000,00 гривень.

Надання траншей в національній валюті України - гривня здійснюється тільки після повного погашення заборгованості у швейцарських франках та виконання наступних умов: а) здійснення повного погашення заборгованості та дострокового розірвання кредитного договору № 74-ДБК/В-06 від 17.10.2006, укладеного позичальником з Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк» та надання до банку документального підтвердження цього факту, а також факту відсутності запису про обтяження майна у реєстрах іпотек та обтяження рухомого майна, а також відсутність заборон на відчуження; б) оформлення в якості забезпечення по даному кредитному договору корпоративних прав та майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, які належать позичальнику.

Відповідно до пункту 2.5 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути всі отримані кошти банку в валютах заборгованості по кожному траншу згідно із графіком зниження ліміту з остаточним строком погашення до 06.11.2014 шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки.

Позичальник зобов'язався сплачувати банку комісійну винагороду в розмірі та порядку, передбаченому пунктом 2.6 кредитного договору.

За умовами пункту 3.1 кредитного договору банк здійснює нарахування, а позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами по кожному траншу, виходячи з наступних ставок: а) по кредиту в національній валюті - гривні - 15% річних за користування траншами в період з дня видачі до строку, який вказаний в пункті 2.5 кредитного договору; по кредиту в швейцарських франках - 8,99 % річних за користування траншами в період з дня видачі до строку, який вказаний в пункті 2.5 кредитного договору; б) у разі порушення позичальником строків погашення відповідно до пункту 2.5 кредитного договору: по кредиту в національній валюті - гривні - 30 % річних від суми своєчасно невиконаного зобов'язання за період з моменту непогашення суми кредиту (його частини) до дня фактичного погашення цієї заборгованості; по кредиту в швейцарських франках - 17,98 % річних від суми своєчасно невиконаного зобов'язання за період з моменту непогашення суми кредиту (його частини) до дня фактичного погашення цієї заборгованості; в) по кредиту в національній валюті - гривні - 30 % річних за період, вказаний в пункті 2. 5 кредитного договору до дня фактичного погашення заборгованості.

Розрахунок процентів здійснюється за період користування кожним траншем окремо з моменту списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення коштів на позичковий рахунок позичальника. Розрахунок процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення - не здійснюється. Розрахунок процентів по заборгованості у гривні здійснюється по методу “Факт/365» (“Факт/366» у високосний рік) (пункт 3.3 кредитного договору).

Пунктом 3.4 кредитного договору сторони передбачили, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється два рази на місяць, а саме з 1-го по 25-те число кожного місяця та з 26 по останнє число місяця нарахування.

Не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами. Датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунки, вказані в п. 3.2 кредитного договору (в національній валюті - гривні № 2068.4.10774.02).

Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору разі якщо позичальник в період дії кредитного договору порушить будь-які його умови (в тому числі несплата процентів за користування кредитними коштами), банк має право вимагати дострокового повернення виданих кредитних коштів та сплати усіх процентів за весь період користування кредитом, а позичальник зобов'язаний повернути отримані кредитні кошти протягом одного робочого дня з моменту отримання вимоги банка.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено відповідальність позичальника за прострочку повернення кредитних коштів та/або сплати процентів у вигляді пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочки.

03.06.2008 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої змінено процентну ставку, яка підлягає сплаті, а саме по кредиту в національні валюті - гривні на 17% річних, а вразі порушення строків повернення кредиту, передбачених пунктом 2.5 кредитного договору - на 25,5 % річних.

30.10.2008 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту.

27.01.2009 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту та обов'язок позичальника надавати банку довідки про рух коштів в інших банках, про внесення змін в договори оренди, та внесення відповідних змін в договори страхування.

30.04.2009 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту.

19.08.2009 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили, що з 19.08.2009 позичальник забезпечує зарахування всієї виручки на рахунки банку, а у разі невиконання цього зобов'язання - процентна ставка буде складати 22,0% річних. Це зобов'язання діє до 18.08.2010.

30.10.2009 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту, а також черговість погашення суми боргу, у разі коли сплаченої суми буде недостатньо для погашення загальної суми.

27.05.2010 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту, а також визначили, що позичальник забезпечує зарахування всієї виручки на рахунки банку, а у разі невиконання цього зобов'язання - з першого числа місяця, наступного за місяцем в якому ця вимога буде порушена, процентна ставка буде збільшена на 2% та подальше нарахування відбуватиметься по підвищеній процентній ставці.

30.12.2010 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту, а також внесли зміни до пункту 3.4 кредитного договору, згідно із новою редакцією якого нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється два рази на місяць, а саме з 1-го по 25-те число кожного місяця та з 26 числа по останнє число місяця нарахування. Сума нарахованих, однак фактично несплачених на момент укладання додаткової угоди процентів, фіксується та встановлюється строк для погашення до 07.01.2012. Проценти, нараховані по 31.12.2011, сплачуються позичальником не пізніше 07.01.2012. Проценти, які будуть нараховані з січня 2012 року, повинні сплачуватися не пізніше 07 числа місяця, наступного за місяцем, який оплачується.

01.11.2011 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили, що проценти за користування кредитними коштами у національні валюті - гривні складатимуть 15,33 % річних в період з 01.11.2011 по 31.12.2011. В період з 01.01.2012 по 06.11.2014 проценти за користування кредитними коштами в національній валюті - гривні -17,00 % річних. У разі порушення строків погашення процентів за користування кредитними коштами в національній валюті - гривні - складатиме 25,5 % річних.

29.12.2011 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої сторони погодили новий графік зниження ліміту, а також внесли зміни до пункту 3.4 кредитного договору, згідно із новою редакцією якого нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється два рази на місяць, а саме з 1-го по 25-те число кожного місяця та з 26 числа по останнє число місяця нарахування. Сума нарахованих, однак фактично несплачених на момент укладання додаткової угоди процентів, фіксується та встановлюється строк для погашення до 07.07.2012. Проценти, нараховані по 30.06.2012 сплачуються позичальником не пізніше 07.07.2012. Проценти, які будуть нараховані з липня 2012 року повинні сплачуватися не пізніше 07 числа місяця, наступного за місяцем, який оплачується.

05.04.2013 між позичальником та банком було підписано додаткову угоду до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, відповідно до якої внесено зміни у пункт 1.1.1 кредитного договору та визначено, що максимальний ліміт заборгованості складає 94 772 025,77 гривень. Погоджено новий графік зниження ліміту. Також викладено пункт 2.2 кредитного договору в новій редакції, згідно із якою транш надається в наступному порядку: транш в розмірі не більше 20 439 157,27 грн для погашення заборгованості по кредитному договору № 14-08/К від 18.02.2008, який укладено між банком та позичальником; видача траншу здійснюється в строк до 30.04.2013, загальний ліміт встановлюється у розмірі 94 772 025,77 гривень. Внесено зміни до пункту 2.5 кредитного договору та визначено, що позичальник зобов'язується повернути всі отримані кошти по кожному траншу згідно з графіком зниження ліміту з остаточним строком погашення до 31.12.2022. Крім того, внесені зміни до пункту 3.4 кредитного договору та узгоджено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснюється два рази на місяць, а саме з 1-го по 25-те число кожного місяця та з 26 числа по останнє число місяця нарахування. Сума нарахованих, однак фактично несплачених процентів за період з 07.11.2007 по 25.05.2013 фіксується та встановлюється строк для погашення до 31.12.2022. Погашення цієї суми здійснюється згідно із графіком погашення процентів, нарахованих та несплачених станом на 25.05.2013. Проценти, які будуть нараховуватися з 26.05.2013 повинні сплачуватися в повному обсязі починаючи з наступного дня з моменту їх нарахування, не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем нарахування.

На виконання умов кредитного договору та письмових заявок позичальника щодо видачі кредиту (окремих траншів) банком сформовані відповідні розпорядження про проведення платежів та перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти, у загальній сумі 106 850 957,27 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.11.2007 № 2, розпорядженнями про проведення платежів, меморіальним ордером від 11.04.2013 № 29254733 тощо, а також випискою банку по рахунку № 2063.9.10774.02 за період з 07.11.2007 по 05.08.2016, в якій відображено операції з надання кредиту шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника грошових коштів у вищевказаній сумі.

У зв'язку із порушенням позичальником умов кредитного договору та додаткових угод до нього в частині своєчасного погашення заборгованості за виданими кредитними коштами та сплаті процентів, банк, в порядку пункту 6.1 кредитного договору, 15.03.2016 направив позичальнику письмову вимогу від 14.03.2016 про дострокове повернення всіх кредитних коштів, сплату процентів за весь період користування кредитом та пені, що станом на 12.03.2016 загалом складало 115 271 594,47 грн.

Наведене стало причиною виникнення спору та звернення до суду із цим позовом.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- суд, дослідивши наданий експертом висновок та додатки до нього у вигляді розрахунків суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед банком за спірним кредитним договором (суми строкової та простроченої заборгованості за кредитом, суми строкової та простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, суми пені по тілу кредиту та про процентах), оцінивши його разом з іншими доказами, наданими сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає його належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості позичальника перед банком станом на 12.07.2017;

- судом встановлено, що за розрахунком експерта пеня за прострочення сплати основного боргу (тіла кредиту) за період з 10.01.2017 по 11.07.2017 складає 735 351,76 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за вказаний період - 2 812 499,82 грн. Перевіркою виконаного експертом розрахунку суми строкової та простроченої заборгованості за кредитом, суми строкової та простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, суми пені по тілу кредиту та про процентах, судом порушень умов спірного кредитного договору та додаткових угод до нього, а також норм чинного законодавства не встановлено;

- суд відхиляє заперечення відповідача (позивача за зустрічним позовом) щодо неправомірного, такого, що не відповідає умовам кредитного договору, порядку нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами у швейцарських франках, з огляду на умови пункту 3.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 05.04.2013. Так, укладаючи зазначену додаткову угоду, сторони погодили, що сума нарахованих, але фактично не виплачених відсотків за період з 07.11.2007 по 25.05.2013 фіксується та встановлюється строк погашення позичальником даної заборгованості до 31.12.2022 у сумі та строки згідно із погодженим сторонами графіком. Таким чином, сторони узгодили та зафіксували розмір заборгованості позичальника за відсотками у вказаний період та порядок її оплати. Доказів наявності протоколу розбіжностей до вказаної додаткової угоди та його узгодження сторонами, а також докази визнання недійсною у судовому порядку чи розірвання додаткової угоди від 05.04.2013 матеріали справи не містять. Отже, підписавши таку угоду, відповідач (позивач за зустрічним позовом) погодився із сумою нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами, в тому числі у швейцарських франках;

- статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дійсно передбачені виключення, коли можливе припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог під час здійснення процедури ліквідації банку, однак Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" не підпадає під жодне виключення наведене у вказаній статті, а тому зустрічний позов є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. З урахуванням викладеного, зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" залишено без задоволення. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в дохід Державного бюджету України 760 925 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредит Інвестмент Груп". Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, ухвалою суду від 25.09.2017 за клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта поставлені питання;

- під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 904/7291/17 за клопотанням Скаржника було призначено у справі повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса;

- призначена за повторним клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2022 у справі № 904/7291/17 комісійна судова економічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науковому дослідному інституту судових експертиз. Однак, вказана експертиза не була проведена у зв'язку з несплатою відповідачем вартості експертизи, отже, експертиза не була проведена з вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", яким не було здійснено оплату рахунку за проведення експертизи;

- дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем за первісним позовом докази в обґрунтування своїх позовних вимог, є більш вірогідними ніж твердження відповідача за первісним позовом про частково погашення відповідачем кредиту перед позивачем та не врахування вказаних обставин останнім, що не підтверджено належними доказами на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування;

- беручи до уваги докази наявні в матеріалах справи (експертний висновок та додатки до нього у вигляді розрахунків суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед банком за спірним кредитним договором (суми строкової та простроченої заборгованості за кредитом, суми строкової та простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, суми пені по тілу кредиту та про процентах )), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" 64 326 920,00 грн строкової заборгованості по кредиту, 7 720 289,83 грн простроченої заборгованості по кредиту, 27 709 830,94 грн строкової заборгованості по відсоткам, 25 697 266,42 грн простроченої заборгованості по відсоткам, 3 547 851,58 грн пені за прострочення сплати по кредиту та відсоткам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню;

- місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) щодо такого, що не відповідає умовам кредитного договору, порядку нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами у швейцарських франках, з огляду на умови пункту 3.4 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 05.04.2013. Так, укладаючи зазначену додаткову угоду, сторони погодили, що сума нарахованих, але фактично не виплачених відсотків за період з 07.11.2007 по 25.05.2013 фіксується та встановлюється строк погашення позичальником даної заборгованості до 31.12.2022 у сумі та строки згідно із погодженим сторонами графіком. Таким чином, сторони узгодили та зафіксували розмір заборгованості позичальника за відсотками у вказаний період та порядок її оплати. Доказів наявності протоколу розбіжностей до вказаної додаткової угоди та його узгодження сторонами, а також докази визнання недійсною у судовому порядку чи розірвання додаткової угоди від 05.04.2013 матеріали справи не містять. Отже, підписавши таку угоду, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) погодився із сумою нарахованих банком відсотків за користування кредитними коштами, в тому числі у швейцарських франках;

- суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія".

Постановою Верховного Суду від 22.04.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про поворот виконання рішення. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" задоволено частково. Скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 904/7291/17, а справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що «…переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов взаємовиключних висновків, оскільки: призначаючи повторну експертизу суд дійшов висновку про необґрунтованість та суперечливість висновку судово-економічної експертизи від 11.01.2019 № 4875/4876-17, який покладено в основу рішення суду першої інстанції; водночас в подальшому суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що висновок судово-економічної експертизи від 11.01.2019 № 4875/4876-17 підтверджує позовні вимоги.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначено скаржником у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України, у оскаржуваній постанові взагалі не навів мотиви відхилення висновку експерта № 2809/25366-25377 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, наданого на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 16.03.2020 при проведенні повторної експертизи, та який містить повністю протилежні висновки порівняно з висновком експертизи, який за висновками суду апеляційної інстанції підтверджує позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що комісійна експертиза не була проведена у зв'язку із несплатою вартості експертизи відповідачем за первісним позовом.

Колегія суддів вважає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для застосування частини 4 статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо визнання встановленою обставини, для з'ясування якої експертиза була призначена, оскільки у справі наявні дві судові експертизи, висновки яких є взаємовиключними щодо відповідності розрахунку кредитної заборгованості умовам кредитного договору з додатками, приписам чинного законодавства та кредитної політики банку.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що наведені порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення цієї справи».

Крім того, «…враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" оскаржувало в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 повністю (як в частині задоволення первісного позову так і в частині відмови у задоволенні зустрічного позову), то судовий збір за подання апеляційної скарги у підлягав сплаті у сумі 398 464,71 грн, виходячи з наступного розрахунку (240 000,00 грн + 24 043,14 грн + 1 600,00 грн) х 150.

Натомість, суд апеляційної інстанції не врахував наведене та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 760 925,00 грн.

Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування приписів статей 4, 6 Закону України "Про судовий збір" та статей 123, 163 Господарського процесуального кодексу України знайшли своє підтвердження».

Верховний Суд наголосив, що під час нового розгляду справи необхідно встановити й дослідити фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, а також надати належну правову оцінку доводам сторін та наданим на їх підтвердження доказам з урахуванням викладеного в цій постанові та на підставі норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а отже, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про стягнення заборгованості за кредитним договором про мультивалютну кредитну лінію від 07.11.2007 № 64-07/МВ та додаткових угод до нього у розмірі 127 399 283,03 грн, з яких: 64 326 920,00 грн - строкова заборгованість по кредиту, 7 720 289,83 грн - прострочена заборгованість по кредиту, 27 709 830,94 грн - строкова заборгованість по відсоткам, 25 697 266,42 грн - прострочена заборгованість по відсоткам, 3 547 851,58 грн - пеня за прострочення сплати по кредиту та відсоткам (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.03.2019).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" умов договору про мультивалютну кредитну лінію від 07.11.2007 № 64-07/МВ в частині погашення заборгованості за виданими кредитними коштами та сплати процентів.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договору.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2017 за клопотанням відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експерта були поставлені наступні питання:

"1. Чи відповідає розрахунок заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", що міститься у матеріалах справи, умовам договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 та умовам додаткових угод до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а саме: додаткової угоди № 1 від 03.06.2008, додаткової угоди № б/н від 30.10.2008, додаткової угоди № б/н від 27.01.2009, додаткової угоди № б/н від 30.04.2009, додаткової угоди № б/н від 19.08.2009, додаткової угоди № б/н від 30.10.2009, додаткової угоди № б/н від 27.05.2010, додаткової угоди № б/н від 30.12.2010, додаткової угоди № б/н від 01.11.2011, додаткової угоди № б/н від 29.12.2011, додаткової угоди № б/н від 05.04.2013, та розрахунковим документам відносно видачі та погашення кредиту по вказаному кредитному договору?

2. Чи підтверджується документально вказаний у позовній заяві розмір простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" по кредиту за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

3. Чи відповідає метод нарахування Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" процентів по договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 вимогам Положення про кредитування Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та вимогам чинного законодавства України?

4. Чи підтверджується документально несвоєчасна сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" кредитних коштів за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а також розмір заборгованості, вказаний у звітній документації цих несвоєчасно сплачених коштів за вищевказаним договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

5. Яка сума строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на дату подання позовної заяви?

6. Яка сума строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на дату подання позовної заяви?

7. Чи є підстави для нарахування пені за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007? Якщо є, то який розмір пені має бути нарахований Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви?

8. Яка сума строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на дату подання позовної заяви, у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10?

9. Яка сума строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на дату подання позовної заяви, у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10?

10. Чи є підстави для нарахування пені за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним Банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10? Якщо є, то який розмір пені має бути нарахований Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви?".

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 11.01.2019 № 4875/4876-17 експертом встановлено, що “…наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (т. 12, а. с. 166) по договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, що підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" станом на 12.07.2017 в частині видачі кредиту відповідає умовам договору та розрахунковим документам про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 та умовам додаткових угод до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а саме: додаткової угоди № 1 від 03.06.2008, додаткової угоди № б/н від 30.10.2008, додаткової угоди № б/н від 27.01.2009, додаткової угоди № б/н від 30.04.2009, додаткової угоди № б/н від 19.08.2009, додаткової угоди № б/н від 30.10.2009, додаткової угоди № б/н від 27.05.2010, додаткової угоди № б/н від 30.12.2010, додаткової угоди № б/н від 01.11.2011, додаткової угоди № б/н від 29.12.2011, додаткової угоди № б/н від 05.04.2013; в частині погашення кредиту не відповідає умовам договору та розрахунковим документам про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 та умовам додаткових угод до Договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а саме: додаткової угоди № 1 від 03.06.2008, додаткової угоди № б/н від 30.10.2008, додаткової угоди № б/н від 27.01.2009, додаткової угоди № б/н від 30.04.2009, додаткової угоди № б/н від 19.08.2009, додаткової угоди № б/н від 30.10.2009, додаткової угоди № б/н від 27.05.2010, додаткової угоди № б/н від 30.12.2010, додаткової угоди № б/н від 01.11.2011, додаткової угоди № б/н від 29.12.2011, додаткової угоди № б/н від 05.04.2013.

Розбіжність між проведеним дослідженням та даними розрахунку банку складає: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 0,00 гривень; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 0,00 гривень; сума строкової заборгованості по відсоткам - 273,07 гривень; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 3 164,35 гривень; заборгованість по пені - 26 107,90 гривень. Встановити причини виникнення розбіжності між проведеним дослідженням та даними розрахунку банку не надається за можливе…».

“…В результаті проведеного дослідження документально підтверджується вказаний у позовній заяві розмір простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" по кредиту за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 в сумі 7 305 076,83 гривень.»

“…В результаті проведеного дослідження встановлено, що метод нарахування Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" процентів по договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 відповідає вимогам Положення про кредитування Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та вимогам чинного законодавства України».

“… В результаті проведеного дослідження документально підтверджується несвоєчасна сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" кредитних коштів за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а також розмір заборгованості, вказаний у звітній документації цих несвоєчасно сплачених коштів за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007».

“Згідно із проведеним дослідженням загальний розмір строкової та простроченої заборгованості по кредиту відповідно до умов договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на 12.07.2017 складає: сума строкової заборгованості по кредиту - 64 326 920,00 гривень; сума простроченої заборгованості по кредиту - 7 720 289,83 гривень… Загальний розмір строкової та простроченої заборгованості по процентам згідно умов Договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на 12.07.2017 складає: сума строкової заборгованості по процентам - 27 709 830,94 гривень; сума простроченої заборгованості по процентам - 25 697 266,42 гривень….Загальний розмір заборгованості по пені відповідно до умов договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на 12.07.2017 складає 3 547 851,58 гривень.»

“… Встановити: - яка сума строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на дату подання позовної заяви, у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 не надається за можливе; - яка сума строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 станом на дату подання позовної заяви, у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 ( шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 86 копійок ), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 не надається за можливе; - чи є підстави для нарахування пені за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10? Якщо є, то який розмір пені має бути нарахований Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви надається за можливе».

Як вже було зазначено, оскаржуваним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 первісний позов задоволено.

Серед іншого, суд першої інстанції виснував, що наданий експертом висновок та додатки до нього у вигляді розрахунків суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед банком за спірним кредитним договором (суми строкової та простроченої заборгованості за кредитом, суми строкової та простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, суми пені по тілу кредиту та про процентах), є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заборгованості позичальника перед банком станом на 12.07.2017. За розрахунком експерта пеня за прострочення сплати основного боргу (тіла кредиту) за період з 10.01.2017 по 11.07.2017 складає 735 351,76 грн, пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом за вказаний період - 2 812 499,82 грн. Перевіркою виконаного експертом розрахунку суми строкової та простроченої заборгованості за кредитом, суми строкової та простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом, суми пені по тілу кредиту та про процентах, судом порушень умов спірного кредитного договору та додаткових угод до нього, а також норм чинного законодавства не встановлено.

В той же час, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №904/7291/17 призначено повторну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

На вирішення експерта поставлені такі питання:

"- Чи відповідає розрахунок кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", зроблений банком на підставі висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Ватченко Б.С., за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі № 904/7291/17 (вих. № 4875/4876-17 від 11.02.2017), що міститься у матеріалах справи, умовам договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 та умовам додаткових угод до договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а саме: додаткової угоди № 1 від 03.06.2008, додаткової угоди № б/н від 30.10.2008, додаткової угоди № б/н від 27.01.2009, додаткової угоди № б/н від 30.04.2009, додаткової угоди № б/н від 19.08.2009, додаткової угоди№ б/н від 30.10.2009, додаткової угоди № б/н від 27.05.2010, додаткової угоди № б/н від 30.12.2010, додаткової угоди №б/н від 01.11.2011, додаткової угоди № б/н від 29.12.2011, додаткової угоди №б/н від 05.04.2013 та розрахунковим документам відносно видачі та погашення кредиту по вказаному кредитному договору?

- Чи підтверджується документально вказаний банком у заяві про збільшення позовних вимог від 18.03.2019 розмір простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" по кредиту за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

- Чи відповідає метод нарахування Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" процентів за користування кредитними коштами вимогам Положення про кредитування Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", умовам договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 й додаткових угод до нього та вимогам чинного законодавства України?

- Чи підтверджується документально несвоєчасна сплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" кредитних коштів за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а також розмір заборгованості, вказаний у звітній документації цих несвоєчасно сплачених коштів за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

- Яка сума строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

- Яка сума строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

- Чи є підстави для нарахування пені за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007? Якщо є, то який розмір пені має бути нарахований Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви?

- Яка сума строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень, 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007?

- Яка сума строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень, 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 станом на дату подання позовної заяви за Договором про мультивалютну кредитну лінію №64-07/МВ від 07.11.2007?

- Чи є підстави для нарахування пені за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 (шість мільйонів шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят сім гривень, 86 копійок), яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10? Якщо є, то який розмір пені має бути нарахований Публічним акціонерним товариством “Банк “Фінанси та Кредит» станом на дату подання позовної заяви?

В ухвалі апеляційного суду від 16.03.2020 зазначено, що: «Як вбачається з висновку судової економічної експертизи, встановлена розбіжність між проведеним дослідженням та даними розрахунку банку, проте, встановити причини виникнення розбіжності не надається за можливе.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за розрахунком банку строкова заборгованість по кредиту складає 64 742 133 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 7 305 076,83 грн., строкова заборгованість по процентам - 28 277 543,90 грн., прострочена заборгованість по процентам - 23 715 495,26 грн., пеня за прострочку по кредиту та процентам складає 3359034,04 грн., а за висновком експерта - строкова заборгованість по кредиту складає 64326920 грн., прострочена заборгованість по кредиту - 7 720 289,83 грн., строкова заборгованість по процентам - 27 709 830,94 грн., прострочена заборгованість по процентам - 25 697 266,42 грн., пеня за прострочку по кредиту та процентам складає 3 547 851,58 грн.

Крім того, експертом щодо питання № 8 зазначено, що виходячи з наданих на дослідження документів встановити, які платежі були направлені в рахунок погашення строкової заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту, строкової заборгованості по процентам або простроченої заборгованості по процентам не надається за можливе.

В той же час, щодо питання № 9 та 10 у висновку зазначено, що встановити суму строкової та простроченої заборгованості по процентам та пенею у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму в розмірі 6 623 667,86 грн., яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року ТОВ «Торгівельно-транспортна компанія» було направлено на погашення заборгованості ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», яке є правонаступником ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» перед Національним Банком України за кредитним договором надається за можливе.

Проте, розрахунку такої суми заборгованості висновок не містить, та відповідь на питання № 9 та 10 суперечить відповіді на питання № 8, в якому зазначено про неможливість встановити суму строкової та простроченої заборгованості по кредиту у випадку заліку однорідних вимог на суму 6 623 667,86 грн.

При цьому у висновку відсутнє обґрунтування причин неможливості відповісти на дане питання з огляду на надання експерту платіжних доручень, журналів-ордерів, головної книги, де відображені надання та погашення кредиту, процентів, комісії, пені, штрафів, документів, що підтверджують залік зустрічних однорідних вимог ТОВ «ТТК» для зменшення заборгованості за кредитним договором на суму 6 623 667,86 грн та інші документи фінансової звітності.

Експертом зазначено, що відповідь на питання, які платежі були направлені в рахунок погашення строкової заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по кредиту, строкової заборгованості по процентам або простроченої заборгованості по процентам не надається за можливе, а дослідження проведено в обсязі наданих документів, оскільки згідно вимог п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій в питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права.

Проте, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині, що сам зміст поставлених на розгляд експерта ухвалою суду питань № 8, 9, 10 не пов'язаний з питанням права, а зводиться до необхідності проведення розрахунку сум заборгованості у випадку проведення зустрічного зарахування.

Отже, поставлені питання стосуються саме розрахунку сум заборгованості, що входить до компетенції судового експерта економіста.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про необґрунтованість та суперечливість висновку експерта».

Згідно із висновком експерта № 2809/25366-25377 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса:

"По першому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, документально підтвердити відповідність розрахунку кредитної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" умовам договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 та додаткових угод до нього, а також первинним документам про видачу та погашення кредиту - не надається можливим.

По другому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, документально підтвердити вказаний банком у заяві про збільшення позовних вимог від 18.03.2019 розмір простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" по кредиту за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 - не надається можливим.

По третьому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста документально підтвердити відповідність методу нарахування Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" процентів за користування кредитними коштами вимогам Положення про кредитування Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", умовам договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 й додаткових угод до нього та вимогам чинного законодавства України - не надається можливим.

По четвертому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, документально підтвердити несвоєчасність сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" кредитних коштів за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, а також визначити та документально підтвердити розмір простроченої заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 не надається можливим.

По п'ятому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити розміри строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64- 07/МВ від 07.11.2007 - не надається можливим.

По шостому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити розміри строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64- 07/МВ від 07.11.2007 - не надається можливим.

По сьомому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити наявність/відсутність підстав для нарахування пені (провести її розрахунок) за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 - не надається можливим.

По восьмому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити суми строкової та простроченої заборгованості по кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 6 623 667,86 гривень, яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64- 07/МВ від 07.11.2007 - не надається можливим.

По дев'ятому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити розміри строкової та простроченої заборгованості по процентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 6 623 667,86 гривень, яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 станом на дату подання позовної заяви за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64- 07/МВ від 07.11.2007 - не надається можливим.

По десятому питанню: В обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити наявність/відсутність підстав для нарахування пені за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 6 623 667,86 гривень, яку за період з березня 2016 року по квітень 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було направлено на погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 № 03/10 станом на дату подання позовної заяви за Договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 не надається можливим.

Тобто за висновком експерта № 2809/25366-25377 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса встановити розмір строкової та простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, а також пені не вбачається за можливе.

Згідно із приписами частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами 1 - 4 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Відповідно до частини 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Зазначена норма передбачає, що призначення повторної експертизи хоч і пов'язане з виникненням сумнівів щодо правильності висновку експерта, однак такі сумніви мають ґрунтуватись на фактичних обставинах справи, які підтверджують, що такий висновок не може бути застосований як доказ в розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України. Вирішуючи питання про призначення судової експертизи, суд повинен оцінити такий висновок та встановити, в чому саме полягає його неправильність відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України та інших актів чинного законодавства (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 913/501/20).

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Таким чином, для встановлення розміру заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" за кредитним договором, були проведені дві судові експертизи, висновки яких є взаємовиключними щодо відповідності розрахунку кредитної заборгованості умовам кредитного договору з додатками, приписам чинного законодавства та кредитної політики банку. Зокрема, первісна експертиза дійшла висновку про документальне підтвердження несвоєчасної сплати кредитних коштів відповідачем, визначена строкова та прострочена заборгованість за кредитом та відсотками, в той час, як за висновком повторної експертизи, неможливо встановити розмір строкової та простроченої заборгованості за кредитом та відсотками.

Враховуючи істотні суперечності у висновках двох проведених експертиз, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2022 було призначено комісійну судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науковому дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експерта поставлено аналогічні питання та визначено проведення експертизи за наявними в матеріалах справи документами, документами, наданими на вимогу суду третьою особою - ТОВ “Кредит Інвестмент Груп» та додатково витребуваними судовим експертом (за необхідності).

Призначена ухвалою від 08.02.2022 комісійна експертиза проведена не була у зв'язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в повному розмірі попередньої оплати для її проведення.

Колегія суддів звертає увагу, що ані Позивач, ані ТОВ "Кредит Інвестмент Груп" не клопотали перед судом про можливість оплати проведення даного експертного дослідження, як і не заявляли про необхідність усунення встановлених суперечностей шляхом призначення комісійної експертизи.

При цьому позиція ТОВ "Кредит Інвестмент Груп" взагалі зводилась до заперечення проти призначення комісійної експертизи з огляду на те, що у суді першої інстанції була проведена експертиза, яка встановила розмір заборгованості відповідача за кредитним договором.

Апеляційний суд зважає на те, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України).

Поряд з цим, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, за загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 від 18.01.2021 у справі № 915/646/18).

Таким чином, сама концепція доказування будується саме на підставі поданих сторонами доказів, а в даному випадку належних та допустимих доказів, що підтверджують розмір строкової та простроченої заборгованості та супутніх нарахувань (процентів, пені) позивачем не надано, хоча сам він є зацікавленою особою в позитивному вирішенні ініційованого спору, а тому має вжити всіх належних заходів щодо доведення переконливості своїх вимог перед судом.

Адже у справах про стягнення кредитної заборгованості Кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).

Варто зауважити, що згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19 однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України. При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого активу.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Так, діючим на той час Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 N 254 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2003 р. за N 559/7880 (діючим на той час, коли виникли спірні правовідносини) визначено перелік первинних документів, які складають банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити.

Як передбачено п. 4.4. Положення Залежно від виду операції та типу контрагентів первинні документи банку (паперові та електронні) класифікують за такими ознаками: а) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); б) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Положенням № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Виписки з особових рахунків клієнта, що є регістрами аналітичного обліку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність, друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Апеляційний суд зауважує, що наявні в матеріалах справи у копіях: договір про мультивалютну кредитну лінію із додатковими угодами до нього, заяви та розпорядження на видачу кредитних коштів, виписки банку, розрахунок заборгованості не є первинними документами, що засвідчують фактичний рух активів. Такими документами могли бути розрахункові документи (меморіальні ордери), що підтверджують видачу кредитних коштів на спірну суму, складені саме на підставі заяв та розпоряджень на видачу коштів.

При цьому необхідно наголосити, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (див. постанову Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19).

Суду також не надано первинні платіжні документи ТОВ «ТТК» (платіжні доручення, прибуткові касові документи тощо), що підтверджують здійснення операцій із погашення кредиту, що не дає можливість встановити відповідність даних, наведених в банківських виписках.

В свою чергу, в силу положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційний суд зауважує, що дослідження експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса проводилось в обсязі наданих документів, які містяться у матеріалах справи та додатково надані на його запит, такі ж фактично були використані для складання висновку судово-економічної експертизи від 11.01.2019 № 4875/4876-17 відповідним фахівцем Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Однак, у висновку експерта № 2809/25366-25377, складеного 30.09.2021, на відміну від висновку експерта від 11.01.2019 № 4875/4876-17, було зроблено обґрунтований висновок, що відповідає доказово-змістовно наповненню матеріалів справи, про те, що в обсязі наданих на дослідження документів, в межах компетенції судового експерта-економіста, визначити та документально підтвердити дані банківського розрахунку заборгованості ТОВ «ТТК» за кредитним договором № 64-07/МВ від 07.11.2007р., визначеної за період з 07.11.2007р. по 01.06.2017р. - не надається можливим, як і неможливо підтвердити розмір заборгованості ТОВ «ТТК», за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007, вказаний у Заяві про збільшення позовних вимог від 18.03.2019.

Так само не можливо документально підтвердити розмір простроченої заборгованості за договором, відповідність методу нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами вимогам Положення про кредитування ПАТ «Фінанси та Кредит», розміри строкової та простроченої заборгованості по процентам ТОВ «ТТК» перед ПАТ «Фінанси та Кредит», наявність підстав для нарахування пені тощо.

Відтак, експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за тих самих обставин, з аналізу тих самих документів, що не містять необхідних та достатніх відомостей для надання відповідей на поставлені питання, дійшов протилежного висновку, яким частково підтвердив нарахування позивача.

Проте за змістом ч. 1 ст. 76 ГПК України та ч. 1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведених вище положень законодавства, що регулюють відносини з бухгалтерського та податкового обліку, в матеріалах справи відсутні первинні документи, за допомогою яких можливо було б документально підтвердити розміри заявлених до стягнення позивачем сум, а також окремо метод нарахування процентів за договором.

Натомість як правильно зазначив експерт Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, документально підтвердити обґрунтованість видачі кредитних коштів в сумі 64 303 160,85 грн, а також нарахування відсотків за користування цими коштами по ставці, передбаченій саме для траншів, виданих в національній валюті України - гривні, не надається за можливе.

Тобто експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз у своєму висновку від 11.01.2019 № 4875/4876-17 дійшов передчасних висновків, які зроблені поверхнево, без належного дослідження усіх істотних обставин справи та доказів, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, які сторонами не надано

При цьому експерт повною мірою не надав відповіді на поставлені судом питання, серед яких наявність підстав для нарахування пені та щодо обставин проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 6 623 667,86 грн.

За таких умов, на підставі даного висновку суд не може встановити усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, а відтак цей доказ не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76-77 ГПК України, а тому мотивовано відхиляється судом з цих підстав.

Інших таких доказів, що могли б у своїй сукупності підтвердити обґрунтованість заявлених позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «ТТК» на суму 129 002 158,77 гривень, які складаються з: 64 326 920,00 гривень - строкової заборгованості по кредиту; 7 720 289,83 гривень - простроченої заборгованості по кредиту; 27 709 830,94 гривень - строкової заборгованості по відсоткам; 25 697 266,42 гривень - простроченої заборгованості по відсоткам; 3 547 851,58 гривень - пені - умовам Договору про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007р., їх відповідність кредитній політиці Банку та приписам чинного законодавства, матеріали справи не містять.

Таким чином, експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса констатовано неможливість перевірити достовірність даних, що викладені в позовній заяві, щодо правильності нарахування заявлених до стягнення сум заборгованості, процентів, пені, підстав їх виникнення та нарахування, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Тобто правильність розрахунку розміру позовних вимог Банку до ТОВ «ТТК» на загальну суму 129 002 158,77 грн спростовується Висновком експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса № 2809/25366-25377 за результатами проведення судової економічної експертизи за матеріалами справи №904/7291/17 від 30.09.2021.

За таких умов позивачем і не доведено усіх складових, з наявністю яких пов'язується можливість задоволення його позову.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

ЄСПЛ у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «ТТК» знайшли своє часткове підтвердження, з огляду на принцип вірогідності доказів, які представлені суду сторонами, проаналізованих в їх сукупності та логічному взаємозв'язку.

Судом першої інстанції ці обставини не було з'ясовано в повній мірі, їм не надано належну правову оцінку, в результаті чого зроблено помилкові висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, про доведеність первісних позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже у даному випадку такі не є документально підтверджені належним чином.

Натомість за результатом апеляційного перегляду справи судом встановлено, що вимоги Позивача за первісним позовом є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта в частині незгоди з результатом вирішення зустрічного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом, в якому просило суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 6 623 667,86 грн, зменшивши на цю суму розрахунок зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" перед Публічним акціонерним товариством "Банк “Фінанси та кредит" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 07.11.2007 № 64-07/МВ та додатковими угодами до нього.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" зазначило, що 26.03.2009 між ним, як майновим поручителем, іпотекодавцем та Національним банком України укладено іпотечний договір № 03/10, у забезпечення виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (позичальник) перед Національним банком України за кредитним договором від 26.03.2009 №03/10. У лютому 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" як іпотекодавець отримало вимогу Національного банку України № 18-0005/15251 від 19.02.2016 про погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" у розмірі 6 623 667,86 грн. У випадку невиконання зазначеної вимоги Національний банк України мав намір звернути стягнення на об'єкт іпотеки - комплекс будівель та споруд, який складає основу господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія". У період з 01.03.2016 по 30.04.2016 на виконання вимоги Національного банку України Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" як майновим поручителем Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" у забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором № 03/10 від 26.03.2009 перераховано на користь Національного банку України 6 623 667,86 грн. Листом № 12-004/53807 від 29.06.2016 Національний банк України повідомив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про сплату зазначених коштів та часткове погашення кредиту рефінансування у зазначеній сумі. Відповідно до заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2016, від 08.04.2016, від 18.04.2016, від 29.04.2016 зазначені грошові кошти в порядку статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України зараховано в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" за договором № 64-07/МВ. Листом Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" № 3-243400/9613 від 16.08.2016 було підтверджено отримання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомлено компанію, що банком буде проведено роботу з зарахування зустрічних вимог для зменшення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" за кредитним договором. Листом № 3-1311/302 від 19.01.2017 Акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" повідомило відповідача (позивача за зустрічним позовом), що пропозиція здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогами частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо банків, які ліквідуються, у зв'язку із чим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" в сумі 6 623 667,86 грн є погашеними. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що відмова банку від заліку зустрічних однорідних вимог не ґрунтується на законі, так як припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, абзац 2 пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить виключення з правила, а зазначений залік повністю відповідає визначеному виключенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 р. № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 17.09.2015 № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси пі Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до постанови Правління НБУ під 17.12.2015 р. № 8988 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 р. № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічною акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит» заступнику начальника відділу неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернявській О.С. на два роки з 18.12.2015 р. до 17.12.2017 р. включно.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 27.112017 р. № 5175 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» строком на два роки до 17.12.2019 включно.

Відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит» Валендюка В.С. строком на два роки до 17.12.2019 р. включно.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2017 р. № 5429 відкликано повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит» делеговані Валендюку В.С.

З 19.12.2017 р. призначено Валендюка В.С. уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит»; з 19.12.2017 р. призначено Ірклієнка Ю.П. уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», визначені Законом.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05.04.2018 р. № 993 звільнено від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» Валендюка В.С. та відкликано всі делеговані йому повноваження ліквідатора банку.

Також відповідно до вищезазначеного рішення, з 06.04.2018 р. всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит» делеговано Ірклієнку Ю.П.

Так, в обґрунтування вимог за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", зокрема, зазначає, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тому Банк помилково визначив заяви ТОВ «ТТК» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог як пропозицію здійснити залік, а не як односторонню угоду, яка є чинною з моменту отримання банком заяви про проведення заліку.

Отже, на думку Скаржника, сплачені Позивачем за зустрічним позовом грошові кошти в сумі 6 623 667 грн. 86 коп. повинні бути зараховані Банком в рахунок погашення заборгованості компанії за договором про мультивалютну кредитну лінію № 64-07/МВ від 07.11.2007 р.

Проте, господарський суд обґрунтовано не погодився із такими твердженнями Позивача за зустрічним позовом з огляду на таке.

Нормами ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі па підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За приписами ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких с неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом.

При цьому у спорах, пов'язаних з виконанням Банком, у якому розпочата процедура його ліквідації своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі - Закон) є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин у співвідношенні з іншими законодавчими актами України, в тому числі й з Цивільним кодексом України, що прямо випливає з наведеного п. 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону України

Як визначено нормами спеціального Закону, зокрема, п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання Банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі якщо боржник банку одночасно с кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Абзац 2 п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону визначає порядок припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог під час здійснення процедури ліквідації банку, а саме: боржник банку одночасно є кредитором цього банку (вимоги включено до реєстру акцентованих вимог кредиторів); погашення зобов'язань за кредитом боржника, який одночасно є кредитором банку, здійснюється виключно за рахунок грошових коштів.

Таким чином, у період здійснення ліквідаційної процедури банку задоволення вимог юридичної особи здійснюється у порядку задоволення вимог кредиторів до банку та черговості, передбачених ст. 52 Закону, у зв'язку із чим припинення зобов'язань за кредитним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, які фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку ст. 52 Закону, не допускається.

Таке припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог до початку задоволення вимог відповідної черги, до якої віднесено вимоги кредитора, який одночасно є боржником банку, буде порушенням черговості задоволення вимог кредиторів, визначеної ст. 52 Закону.

Враховуючи викладене, припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог банку та боржників, які одночасно є кредиторами цього банку, здійснюється після початку задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги кредиторів банку, які одночасно є боржниками такого банку, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.

У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного погашення зобов'язань за кредитом боржника перед банком, припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог здійснюється пропорційно до суми вимог, то належать кожному кредитору однієї черги.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у визначений Законом строк (23.12.2015 р. - 21.01.2016 р.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" не скористалося своїм правом та не звернулося до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та кредит» із вимогами про включення його до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, Позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не було надано докази наявності коштів на поточних та/або депозитних рахунках у банку станом на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Звідси, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині, адже відмова в задоволенні зустрічного позову ґрунтується на вимогах Закону та свідчить про правильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції, чим спростовуються відповідні аргументи апелянта.

Щодо доводів Скаржника про невідповідність оскаржуваного рішення суду приписам чинного законодавства в частині стягнення з ТОВ «ТТК» суми судового збору у загальному розмірі 673 310,00 грн., що на 409 266,86 грн. перебільшує суму, яка підлягала стягненню, виходячи з приписів Закону України «Про судовий збір» та ГПК України за збільшення суми позовних вимог, необхідно звернути увагу на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 1 600,00 грн та не більше 240 000,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року встановлений у розмірі 1 600,00 грн, а позов поданий у липні 2017 року.

З огляду на викладене, судовий збір за подання первісного позову до Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі підлягав сплаті у максимально граничній сумі - 240 000,00 грн.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" у березні 2019 року збільшило суму позовних вимог, яку заявляло до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія", з 127 399 283,03 грн до 129 002 158,77 грн, тобто збільшило позовні вимоги на 1 602 875,74 грн.

Згідно із приписами абзацу 2 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про збільшення позовних вимог) у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.

Аналогічні приписи міститься і у частині 3 статті 163 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

У постанові від 25.10.2019 у справі № 916/4692/15 Верховний Суд керуючись положеннями статті 6 Закону України "Про судовий збір" та статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що за подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог недоплачена сума судового збору підлягає сплаті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про збільшення позовних вимог) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто не менше 1 921,00 грн та не більше 672 350,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року встановлений у розмірі 1 921,00 грн.

Враховуючи наведене, за подання заяви про збільшення первісних позовних вимог у даному випадку судовий збір підлягав сплаті у сумі 24 043,14 грн (1 602 875,74 грн х 1,5%).

Отже, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті Позивачем за первісним позовом мала складати 264 043,14 грн і відповідно таку суму належало стягнути з Відповідача на користь Позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Однак судом було помилково стягнуто з Відповідача за первісним позовом на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 409 266,86 грн, яка виходить за межі сум, які належало сплатити та розподілити.

Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування господарський судом приписів статей 4, 6 Закону України "Про судовий збір" та статей 123, 163 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судового збору за результатом вирішення справи знайшли своє підтвердження, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких умов, доводи апелянта ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" знайшли своє часткове підтвердження, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 в частині вирішення первісного позову як такого, що прийнято за невідповідності висновків суду встановленим обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, та прийняття в цій частині нового рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "Банк "Фінанси та кредит". В іншій частині оскаржуване рішення належить залишити в силі.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Разом з тим, згідно із частиною 5 статті 6 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із зустрічним позовом) за подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення із зустрічним позовом) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, за подання до суду першої інстанції зустрічної позовної заяви немайнового характеру позивач за зустрічним позовом мав сплатити 1 600,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року встановлений у розмірі 1 600,00 грн.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" оскаржує в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 повністю (як в частині задоволення первісного позову так і в частині відмови у задоволенні зустрічного позову), то судовий збір за подання апеляційної скарги у підлягав сплаті у сумі 398 464,71 грн, виходячи з наступного розрахунку (240 000,00 грн + 24 043,14 грн + 1 600,00 грн) х 150.

Натомість згідно з платіжним дорученням № 1567 від 19.12.2019, доданим до апеляційної скарги, Скаржник оплатив судовий збір лише у сумі 250 000,00 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" про відстрочку сплати судового збору було задоволено. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" було відстрочено сплату залишку суми судового збору, у розмірі 146 064,17 грн. до ухвалення судового рішення за даною апеляційною скаргою.

Поряд з цим, судом враховується, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у даній справі з ТОВ «ТТК» в дохід Державного бюджету України стягнуто 760 925,00 (сімсот шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) гривень судового збору за подання апеляційної скарги, а також залишено без змін Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019.

На виконання зазначеної постанови, 06.01.2025 Господарським судом Дніпропетровської області було видано Наказ про примусове виконання рішення апеляційного суду в частині стягнення суми судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 760925,00 гривень, який було пред'явлено до виконання.

23.01.2025 Господарським судом Дніпропетровської області за заявою ТОВ «ТТК» постановлено ухвалу про розстрочення виконання рішення суду, якою для заявника - ТОВ «ТТК», код ЄДРПОУ 32723351 - розстрочено виконання, у тому числі, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у цій справі - в частині стягнення суми судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 760 925,00 гривень, а також рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 - в частині стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми судового збору в розмірі 240000,00 гривень - відповідно до графіку.

Станом на 29.09.2025 згідно з долученими ТОВ "Торгівельно-транспортна компанія" платіжними документами до клопотання вбачається, що відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2025 про розстрочення виконання рішення суду у цій справі, сплачено: 1) в дохід Державного Бюджету України за вимогами скасованої Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2024 зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги: - три платежі на загальну суму: 190 230,00 (сто дев'яносто тисяч двісті тридцять) гривень /згідно до пл. інстр. № 103 від 30.01.2025р. на суму 63 410,00 гривень; пл. інстр. № 217 від 25.02.2025р. на суму 63 410,00 гривень; пл. інстр. № 328 від 28.03.2025р. на суму 63 410,00 гривень; 2) на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 в частині стягнення суми судового збору: - чотири платежі на загальну суму 80 000,00 (вісімдесят тисяч) гривень /згідно до пл. інстр. № 137 від 07.02.2025р. на суму 20 000,00 гривень; пл. інстр. № 193 від 19.02.2025р. на суму 20 000,00 гривень; пл. інстр. № 327 від 28.03.2025р. на суму 20 000,00 гривень, пл. інстр. № 385 від 11.04.2025р. на суму 20 000,00 гривень.

Тобто на даний час Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна Компанія» в дохід Державного Бюджету України сплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі, з урахуванням 250 000,00 грн. судового збору, оплаченого при поданні апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на прийняття апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову та залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову, з Позивача за первісним позовом на користь Відповідача належить стягнути сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 396 064,71 грн та касаційної скарги в розмірі 422 469,02 грн. Витрати, пов'язані із поданням зустрічного позову (судовий збір в розмірі 1 600,00 грн) та оскарженням рішень судів в частині його вирішення належить покласти на Позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/7291/17 в частині задоволення первісного позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, Чумаківська сільрада, комплекс будівель та споруд, код ЄДРПОУ 32723351) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) 64 326 920 грн. 00 коп. (шістдесят чотири мільйони триста двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять грн.. 00 коп.) строкової заборгованості по кредиту, 7 720 289 грн. 83 коп. (сім мільйонів сімсот двадцять тисяч двісті вісімдесят дев'ять грн. 83 коп.) простроченої заборгованості по кредиту, 27 709 830 грн. 94 коп. (двадцять сім мільйонів сімсот дев'ять тисяч вісімсот тридцять грн.. 94 коп.) строкової заборгованості по відсоткам, 25 697 266 грн. 42 коп. (двадцять п'ять мільйонів шістсот дев'яносто сім тисяч двісті шістдесят шість грн.. 42 коп.) простроченої заборгованості по відсоткам, 3 547 851 грн. 58 коп. (три мільйони п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот п'ятдесят одну грн. 58 коп.) пені, 240 000 грн. 00 коп. (двісті сорок тисяч грн.. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, Чумаківська сільрада, комплекс будівель та споруд, код ЄДРПОУ 32723351) в дохід Державного бюджету України 433 310 грн. 00 коп. (чотириста тридцять три тисячі триста десять грн.. 00 коп.) судового збору скасувати.

В цій частині постановити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі № 904/7291/17 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покласти на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-транспортна компанія" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, Чумаківська сільрада, комплекс будівель та споруд, код ЄДРПОУ 32723351) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 396 064,71 грн та касаційної скарги в розмірі 422 469,02 грн, про що видати наказ.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 19.03.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко

Попередній документ

134998868

Наступний документ

134998870

Інформація про рішення:

№ рішення:	134998869
№ справи:	904/7291/17
Дата рішення:	28.01.2026
Дата публікації:	23.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; банківської діяльності, з них; кредитування, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (14.11.2019)
Дата надходження:	12.07.2017
Предмет позову:	стягнення 129 002 158 грн. 77 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (28)

24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2026 18:54	Центральний апеляційний господарський суд
24.02.2020 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
16.03.2020 15:00	Центральний апеляційний господарський суд
27.04.2021 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
20.05.2021 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
08.12.2021 09:00	Центральний апеляційний господарський суд
11.01.2022 09:00	Центральний апеляційний господарський суд
25.01.2022 09:00	Центральний апеляційний господарський суд
26.06.2023 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
15.08.2023 09:00	Центральний апеляційний господарський суд
18.10.2023 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
31.01.2024 15:30	Центральний апеляційний господарський суд
24.04.2024 16:00	Центральний апеляційний господарський суд
31.07.2024 16:00	Центральний апеляційний господарський суд
20.11.2024 16:00	Центральний апеляційний господарський суд
09.12.2024 16:00	Центральний апеляційний господарський суд
23.01.2025 12:20	Господарський суд Дніпропетровської області
19.02.2025 14:30	Центральний апеляційний господарський суд
22.04.2025 11:30	Касаційний господарський суд
01.10.2025 09:30	Центральний апеляційний господарський суд
03.12.2025 12:00	Центральний апеляційний господарський суд
28.01.2026 10:30	Центральний апеляційний господарський суд