24.02.2026 м. Дніпро Справа № 904/1588/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Абадей М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 (суддя Суховаров А.В.; повне судове рішення складено 15.09.2025) у справі № 904/1588/25
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультроагротех», м. Підгородне, Дніпропетровської області,-
Господарський суду Дніпропетровської області ухвалою від 17.04.2025 відкрив провадження у справі № 904/1588/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультроагротех».
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 904/1588/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультроагротех» здійснено на офіційному веб-сайті Верховного Суду 17.04.2025 (номер публікації на сайті - 75836).
Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 10.09.2025, між іншим, визнав Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультроагротех» банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру у справі № 904/1588/25.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 у справі № 904/1588/25.
Апеляційна скарга мотивована неналежним з'ясуванням місцевим господарським судом наявності підстав переходу до наступної судової процедури в межах провадження у справі про банкрутство, як-от відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування банкрутства і фіктивного банкрутства, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні немає послання на дослідження судом документів, на підставі яких він дійшов висновку, що інвентаризація майна боржника виконана у повному обсязі, а звіт розпорядника майна та аналіз фінансово-господарської діяльності виконані у відповідності до вимог чинного законодавства.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.11.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 у справі № 904/1588/25
Положеннями статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників-носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
Згідно з частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що процесуальне законодавство визначає осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи, - учасники справи, та особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Таким чином, особи які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, за умови вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
Тобто особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї права звернення з апеляційною скаргою, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв - вирішення судом питання про її права, інтереси та обов'язки. У свою чергу суд повинен з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або така особа буде позбавлена певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14 та від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, тому немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Аналогічну позицію наведено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 за результатом розгляду справи № 911/2635/17.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011 та від 16.01.2020 року у справі № 911/5186/14 коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
Враховуючи те, що наведений перелік не є вичерпним, апеляційний господарський суд доходить висновку, що статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника у тому числі набувається органом державної податкової служби.
Апеляційний господарський суд зазначає, що законодавство про банкрутство передбачає певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання грошових вимог кредитора до боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі про банкрутство судові рішення.
Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство лише після визнання його кредиторських вимог судом, тобто визнання такої особи кредитором. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 за результатами розгляду справи № 908/2332/19.
Апеляційний господарський суд зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України не набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство у передбаченого Кодексом України з процедур банкрутства порядку.
Доводи скаржника стосовно того, що Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 19.06.2025 залучив контролюючий орган до участі у справі № 904/1588/25, апеляційний господарський суд визнає необґрунтованими, оскільки зазначеним судовим рішенням місцевий господарський суд залучив Головне управління ДПС у Дніпропетровській області до участі у розгляді клопотання в межах провадження у справі № 904/1588/25, щодо зобов'язання керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ультроагротех» надати первинну документацію товариства, необхідну для здійснення податкової перевірки, а не до участі у розгляді справи про банкрутство із наданням новому учаснику, зокрема процесуального права на оскарження судових рішень у справі.
Апеляційний господарський суд зауважує, що провадження у справі порушено 17.04.2025, одночасно податковий орган у відповідності до положень статті 78 Податкового кодексу України повідомлено судом про необхідність проведення перевірки.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 10.09.2025 відмовив у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Дніпропетровський області про зобов'язання розпорядника майна надати контролюючому органу бухгалтерську та іншу документацію.
Перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам вживати заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена і, як і нормами законодавства про банкрутство, не заборонено проведення податковим органом перевірки боржника після визнання його банкрутом.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 за результатом розгляду справи № 904/4681/19.
Таким чином, апеляційний господарський суд доходить висновку, що спірним судовим рішенням у справі про банкрутство не вирішувались питання про права, інтереси та обов'язки скаржника.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку щодо наявності підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 197, 234, 235, 264, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2025 у справі № 904/1588/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 20.03.2026
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ