12.03.2026 Справа № 909/750/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2025 (повний текст рішення складено 29.10.2025, суддя П.А. Шкіндер)
у справі № 909/750/25
за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави
в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до відповідача Івано-Франківської міської ради
про стягнення шкоди в сумі 423 564,71 грн
Представники сторін
Від прокуратури - Місінська М.А.
від позивача - Голубчак Н.А. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача - не з'явився
Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 21.10.2025 ухвалив: - відмовити в позові керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Івано-Франківської міської ради про стягнення шкоди в сумі 423 564,71 грн; - судові витрати по сплаті судового збору покласти на Івано-Франківську обласну прокуратуру.
Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, Івано-Франківська обласна прокуратура оскаржила його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить: - скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2025 у справі № 909/750/25; - ухвалити нове рішення, яким задоволити позов виконувача обов'язків керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Івано-Франківської міської ради про стягнення шкоди завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 423 564,71 грн; - судові витрати стягнути з відповідача на рахунок Івано-Франківської обласної прокуратури.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2025, склад колегії по розгляду справи № 909/750/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н. А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної прокуратури, поданою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2025 у цій справі.
15.12.2025 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 909/750/25.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив із того, що для відшкодування шкоди навколишньому природному середовищу необхідно довести наявність чотирьох складових: протиправні дії, настання шкоди, причинний зв'язок між діями та шкодою, а також вину особи, яка її завдала. Суд встановив, що спірна земельна ділянка не є самозалісненою, оскільки для цього потрібне рішення власника або міської ради і вона не входить до лісового фонду, тому застосування положень Лісового кодексу України не обґрунтоване. Позов ґрунтувався на акті перевірки від 19.05.2023 та наданих фотодоказах, проте ці матеріали не містили достовірних даних про точні межі ділянки, її кадастровий номер, цільове призначення, кількість зрубаних дерев, їх діаметр та стан (сироростучі чи сухостійні), а також період вчинення порушення. Суд зазначив, що без наведених даних неможливо визначити реальний розмір шкоди. Враховуючи, що обов'язок довести факт порушення та розмір шкоди покладається на позивача, а належних доказів в підтвердження наведених обставин не надано, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Прокурор не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- під час посилення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства на території Івано-Франківської міської територіальної громади виявлено незаконну порубку 37 сироростучих та сухостійних дерев порід дуба, вільхи, берези та груші на земельній ділянці з кадастровим номером 2625880201:03:001:0506 за межами с. Братківці, що зафіксовано актом від 19.05.2023, в якому чітко описані порушення, перелік нормативно-правових актів та локальних документів, якими керувався позивач;
- державними інспекторами проведено заміри пнів зрубаних дерев, внесено дані про їх кількість, породу, ознаку (сироростучі чи сухостійні) та діаметри до відомості обліку пнів № 1, на підставі якого розраховано розмір шкоди - 423564,71 грн;
- органи місцевого самоврядування зобов'язані відшкодувати шкоду лісу, якщо винних не встановлено, незалежно від категорії або цільового призначення земельної ділянки. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24, належність лісу до лісового фонду визначається природним комплексом деревної та чагарникової рослинності, а відповідальність органу місцевого самоврядування виникає на території, де зафіксовано незаконну порубку, незалежно від цільового призначення землі. Виявлена незаконна вирубка 37 дерев сталася на земельній ділянці комунальної власності Івано-Франківської територіальної громади, що підтверджує підстави для відшкодування шкоди.
Державною екологічною інспекцією Карпатського округу подано відзив на апеляційну скаргу, у якому інспекція не погоджується із рішенням місцевого господарського суду, посилаючись зокрема, на таке:
- матеріали справи містять належні докази, що підтверджують факт правопорушення, його обставини, характеристики об'єкта та правовий статус земельної ділянки як комунальної власності. Це спростовує висновки суду першої інстанції щодо недостатності доказів, відсутності детального опису порушення та невизначеності правового режиму земельної ділянки;
- повноваження Інспекції щодо здійснення державного нагляду (контролю), проведення перевірок, фіксації порушень та складання відповідних актів прямо передбачені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положенням про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу. Накази № 81/09-03 та № 95/09-03 спрямовані на посилення заходів із запобігання та виявлення порушень природоохоронного законодавства, що повністю узгоджується з проведеним обстеженням та складенням акта. Факт правопорушення - незаконної рубки 37 дерев - належним чином зафіксований актом перевірки та підтверджений сукупністю доказів, зокрема відомостями обліку, фотоматеріалами, кадастровими даними та розрахунком шкоди. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, акт перевірки є основним доказом, що підтверджує факт порушення, оскільки містить зафіксовані результати контрольного заходу та має доказове значення у справах цієї категорії;
- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки, всупереч вимогам ч. 2 ст. 277 ГПК України, застосував законодавство, яке не підлягало застосуванню, та не застосував норми, що регулюють спірні правовідносини. Зокрема, суд безпідставно послався на норми земельного законодавства, які регулюють питання використання земель і ведення кадастру, тоді як предметом спору є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев, що належить до сфери природоохоронного та лісового законодавства і входить до компетенції екологічної інспекції. Це свідчить про помилкове застосування норм права та ухвалення необґрунтованого рішення;
- місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що земельна ділянка не належить до лісового фонду, а відтак відсутні підстави для покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування. Відповідно до положень Лісового кодексу України, ліси становлять лісовий фонд незалежно від категорії земель, на яких вони зростають, а визначальним є фактична наявність лісової рослинності. Отже, цільове призначення земельної ділянки не впливає на обов'язок відшкодування шкоди, передбачений ч. 2 ст. 107 ЛК України. Крім того, відповідач, як орган місцевого самоврядування, зобов'язаний забезпечувати охорону лісів і контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на підконтрольній території, однак таких заходів не вжив, що призвело до незаконної рубки дерев та заподіяння шкоди. Наявність усіх елементів складу правопорушення - протиправної бездіяльності, шкоди, причинного зв'язку та вини - підтверджується матеріалами справи, тоді як відповідач не довів відсутності своєї вини, що є підставою для покладення на нього обов'язку з відшкодування завданої шкоди.
Враховуючи наведене, Державна екологічна інспекція Карпатського округу просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2025 у справі № 909/750/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Скориставшись своїм правом, наданим статтею 263 ГПК України, Івано-Франківською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:
- Івано-Франківська міська рада не була повідомлена про проведення перевірки та не брала участі у складанні акту, що порушує права органу місцевого самоврядування, передбачені ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- земельна ділянка з кадастровим номером 2625880201:03:001:0506 площею 39,4154 га належить до комунальної власності Івано-Франківської міської ради, має цільове призначення «земельні ділянки запасу» та не відноситься до лісового фонду. Спірні земельні відносини не є лісовими, отже посилання позивача на Лісовий кодекс України є безпідставним;
- в акті перевірки відсутні належні докази, необхідні для визначення факту порушення та розміру заподіяної шкоди: відсутні протоколи огляду місця події, інженерно-екологічні експертизи, точна кількість пнів, їх діаметри, ознаки, методика вимірювання, координати місцевості та період вчинення правопорушення. Надані фотодокази не містять дати, часу, геоприв'язки та інших необхідних параметрів;
- відповідальність за шкоду настає лише за наявності всіх елементів деліктного правопорушення, а обов'язок доведення факту шкоди покладається на позивача. Акт від 19.05.2023 та додані до нього матеріали не є достатніми доказами настання цивільної відповідальності Івано-Франківської міської ради за заподіяну шкоду. Відсутність належних та достовірних доказів виключає можливість стягнення заявленої суми.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
11.03.2026 через систему «Електронний суд» Івано-Франківською міською радою подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь повноважного представника в судовому засіданні.
Колегія суддів, порадившись на місці, відхилила заявлене відповідачем клопотання, з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; участь представників учасників справи не була визнана обов'язковою, а позиція відповідача викладена письмово у відзиві на апеляційну скаргу та попередніх судових засіданнях.
В дане судове засідання з'явились прокурор та представник позивача в режимі відеоконференції, які підтримали доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила наступне:
27.03.2023 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу видано наказ № 81/09-03 «Про посилення заходів за дотриманням вимог пожежної безпеки та природоохоронного законодавства», метою якого визначено посилення заходів щодо дотримання вимог пожежної безпеки та природоохоронного законодавства з метою запобігання та протидії масовим пожежам лісів, торфовищ і сільськогосподарських угідь у пожежонебезпечний період 2023 року.
Відповідно до зазначеного наказу, зокрема, передбачено обов'язок відповідних структурних підрозділів Інспекції письмово попередити керівників лісогосподарських та природоохоронних установ про необхідність посилення охорони лісового та природно-заповідного фонду, ініціювати перед органами виконавчої влади та місцевого самоврядування вжиття відповідних заходів, розробити та погодити плани спільних дій із залученням уповноважених органів, а також під час здійснення заходів контролю приділяти особливу увагу дотриманню вимог пожежної безпеки у лісах. Окрім того, відповідними підрозділами Інспекції організовано проведення посилених заходів контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства у визначений період.
03.04.2023 Державною екологічною інспекцією Карпатського округу видано наказ № 95/09-03 «Про посилення заходів з попередження та виявлення фактів порушення вимог природоохоронного законодавства в період нересту водних біоресурсів у 2023 році», яким передбачено забезпечення посилення заходів контролю у відповідний період у межах території Івано-Франківської області із залученням, за згодою, представників військової адміністрації, органів рибоохорони, підрозділів Національної поліції, лісового та мисливського господарства, громадськості, засобів масової інформації та інших заінтересованих органів.
На підставі зазначених наказів, Інспекцією проведено обстеження території Івано-Франківської міської територіальної громади, за результатами якого виявлено порушення вимог лісового законодавства, а саме незаконну порубку 37 сироростучих та сухостійних дерев порід дуба звичайного, вільхи, берези та груші за межами населеного пункту села Братківці, що зафіксовано у відомості обліку та акті від 19.05.2023, складеному головними спеціалістами відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу управління державного екологічного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області - державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу - Николайчуком О.Ф. та Перебойчуком В.С.
В акті зазначено, що незаконна порубка дерев виявлена на земельній ділянці площею 39,4154га, кадастровий номер земельної ділянки 2625880201:03:001:0506, вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту села Братківці (між населеними пунктами с. Братківці та с. Липівка) та належить до земель комунальної власності територіальної громади Івано-Франківської міської ради; заміри діаметрів пнів незаконно зрубаних дерев проводилися повіреною вимірювальною рулеткою Р-10 УЗК № 41 (свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №854); розмір шкоди, завданої навколишньому природному середовищу за незаконну порубку виявлених сироростучих та сухостійних дерев породи дуба звичайного, вільхи, берези та проведеної у відповідності до Постанови КМУ від 23.08.08 № 665, становить 423 564,71 грн.
За повідомленням Інспекції про виявлене правопорушення слідчим відділом Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023091010001753 від 27.05.2023.
Станом на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, досудове розслідування не завершено, осіб, винних у вчиненні правопорушення, не встановлено.
Листами від 06.06.2025 за № 09.50-69-2566вих-25 та від 17.06.2025 за № 09.50-69-2739вих-25 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська звернулася до Державної екологічної інспекції Карпатського округу з вимогою надати додаткові матеріали для вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді, на що Інспекцією надано запитувані документи та висловлено відсутність заперечень щодо здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді в її особі (листи від 06.06.2025 № 01-03/2270 та від 19.06.2025 № 01-03/2492).
Листом від 23.06.2025 прокуратура повідомила про здійснення представництва інтересів держави та, вважаючи, що обов'язок з відшкодування шкоди покладається на орган місцевого самоврядування відповідно до вимог ст. 107 Лісового кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України, звернулася до суду з відповідним позовом.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини третьої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1- 3 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстав для звернення до суду прокурора, визначені статтею 174 ГПК України.
Таким чином, процесуальний статус сторін у справі залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі. У свою чергу, суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.
Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, визначений ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок попередньо звернутися до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.
Природні ресурси, що знаходяться на території України, є об'єктами власності народу, права від імені якого здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Місцеві ради представляють територіальні громади і здійснюють від їх імені повноваження щодо управління та контролю за використанням комунальної власності, у тому числі земель та природних ресурсів.
Територіальні громади мають право комунальної власності на землю та природні ресурси, а також здійснюють контроль за охороною навколишнього природного середовища на своїй території. У разі завдання збитків природним ресурсам внаслідок незаконної порубки дерев вони підлягають відшкодуванню та спрямовуються на заходи з охорони навколишнього середовища відповідної громади.
До позовної заяви прокурором долучено документи, що підтверджують листування з Державною екологічною інспекцією Карпатського округу з метою отримання додаткової інформації та документів щодо виявленої незаконної порубки для вирішення питання про наявність підстав для представництва інтересів держави.
У відповідь на вказані звернення, Інспекцією повідомлено про відсутність заперечень щодо здійснення прокуратурою представницьких повноважень Надалі, листом від 23.06.2025 № 09.50-69-2811вих-25 прокуратура поінформувала Інспекцію про прийняття рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в суді.
За наведених обставин наявні підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом, оскільки Державною екологічною інспекцією Карпатського округу не вжито заходів щодо стягнення у судовому порядку шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено правові основи державного контролю за використанням та охороною земель, а також органи, які його здійснюють, та їх повноваження. Державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів (ст. 5 Закону).
Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у межах повноважень, визначених законом, через відповідних інспекторів (ст. 6-1 Закону). До їхніх повноважень належить, зокрема: контроль за використанням земель за цільовим призначенням; звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконним використанням земель; вжиття заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок власникам або користувачам.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», контроль за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, включно з відтворенням лісів, належить до делегованих повноважень виконавчих органів рад.
Згідно зі ст. 57-1 Земельного кодексу України, самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії (крім земель лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду) площею понад 0,5 га, покрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом. Для віднесення земельної ділянки до самозалісненої необхідне рішення власника або органу, який здійснює розпорядження державними чи комунальними землями.
Посилання прокурора та позивача на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2625880201:03:001:0506 є самозалісненою, матеріалами справи не підтверджено. Згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 2625880201:03:001:0506 відноситься до земель громадської та житлової забудови. Отже, для набуття статусу самозалісненої ділянки недостатньо лише наявності лісової рослинності; визначальним є наявність рішення власника, яким у даному випадку є Івано-Франківська міська рада. Рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісненої належить до дискреційних повноважень міської ради.
Згідно зі ст. 2 та ст. 4 Лісового кодексу України, лісові відносини регулюють відносини володіння, користування та розпорядження лісами; до лісового фонду належать усі ліси на території України, незалежно від категорії земель та права власності.
Оскільки спірна земельна ділянка не відноситься до лісового фонду, а предметом спору є відшкодування шкоди на земельній ділянці комунальної власності, застосування положень Лісового кодексу України у цій справі є безпідставним.
Відповідно до положень ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні та регулюванню використання підлягають навколишнє природне середовище, природні ресурси (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статті 15, 41, 68 та 69 зазначеного Закону передбачають, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території, контролюють додержання природоохоронного законодавства, а також визначають економічні заходи щодо відшкодування шкоди, завданої порушеннями законодавства, у повному обсязі.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, за умови наявності всіх елементів цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку та вини. Відповідальність не настає за відсутності хоча б одного з цих елементів. У деліктних правовідносинах позивач повинен довести наявність шкоди, протиправність поведінки відповідача та причинний зв'язок із заподіяною шкодою, а відповідач має право довести відсутність своєї вини.
Відповідно до висновків Верховного Суду, для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища (постанови від 26.07.2022 у справі № 924/883/21, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22).
Згідно з ч.6 ст.7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Позовні вимоги прокурора і позивача ґрунтуються на акті посилення заходів, спрямованих на запобігання та виявлення правопорушень на території Івано-Франківської міської територіальної громади від 19.05.2023 (том 1, а. с. 12). Водночас, у матеріалах справи відсутні відомості про те, яким чином позивач визначив місцезнаходження, розмір, кадастровий номер, цільове призначення та форму власності земельної ділянки, на якій виявлено незаконну порубку дерев.
Визначення розміру та меж земельної ділянки на місцевості здійснюється з використанням даних Державного земельного кадастру та встановленням межових знаків інженерами-геодезистами, з урахуванням ст. ст. 15, 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", а також технічного забезпечення топографо-геодезичних робіт відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність". Тобто, для визначення розміру земельної ділянки та її розташування необхідні відповідні спеціальні знання та засоби обчислювальної та інформаційної техніки.
До матеріалів справи долучено фото з Google Maps без зазначення дати, що, на думку позивача, підтверджує належність земельної ділянки комунальній власності та її категорію. Однак, у матеріалах справи не містяться докази, які б підтверджували спосіб визначення розташування та площі земельної ділянки під час перевірки та фіксації порушення в акті від 19.05.2023.
Колегія суддів критично оцінює надані позивачем фотодокази, зазначені як додаток до акту від 19.05.2023 та погоджується з висновком місцевого суду про те, що в акті не зазначено, що позивач здійснював фотофіксацію порубки дерев, а також не вказано, що фотоматеріали додаються до акту, за допомогою якого засобу зроблені фото, дату та час зйомки, прив'язку до місцевості, нумерацію чи діаметр пнів. З тексту акта неможливо встановити, які пні сироростучих дерев, а які - сухостійні, відсутні відомості щодо давності виявлених пнів і періоду здійснення порушення.
Позивачем надано розрахунок розміру завданої шкоди, проте відсутні належні та достовірні дані про кількість пнів, їх діаметр та ознаки. За усталеною судовою практикою, ці дані є обов'язковими для правильного визначення шкоди, завданої незаконною рубкою дерев, та не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Відтак, наявні матеріали не дозволяють встановити дійсний розмір шкоди як обов'язкову умову для настання відповідальності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 у справі № 909/114/21).
Відповідно до Постанови КМУ від 23.08.2008 № 665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», визначення розміру шкоди вимагає точного вимірювання діаметра кожного дерева та встановлення його ознаки. За відсутності таких даних будь-які спроби визначення шкоди є непідтвердженими і не можуть вважатися належним доказом.
Враховуючи сукупність наданих доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та достовірних даних для визначення дійсного розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, оскільки відсутні точні відомості щодо кількості зрубаних дерев, їх діаметра та ознаки (сироростучі чи сухостійні), що є обов'язковою умовою для правильного обчислення шкоди відповідно до Постанови КМУ № 665. Через відсутність таких належних доказів неможливо встановити реальний розмір шкоди, завданої відповідачем, що виключає настання відповідальності.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання прокурора на постанови Верховного Суду, зокрема у справах № 918/1356/23 та № 918/710/24, оскільки у цих рішеннях встановлені фактичні обставини справи на підставі польових перелічувальних відомостей, офіційно складених тимчасовою комісією, утвореною наказом Державної екологічної інспекції. Відомості підписані всіма членами комісії, зокрема представником органу місцевого самоврядування, що підтверджує їхнє офіційне походження та належний суб'єктний склад відповідно до законодавства. Документ (акт перевірки), складений комісією уповноваженого органу державної влади, має юридичну силу як доказ зафіксованого стану лісових насаджень і не є результатом довільних дій окремих осіб.
У даному випадку, акт від 19.05.2023 складено односторонньо лише державними інспекторами ОНПС Карпатського округу, без участі представника органу місцевого самоврядування або інших уповноважених осіб. Крім того, в акті не зазначено розміри пнів, спосіб і методику проведення їх замірів, а також прилади, якими такі заміри здійснювались. За таких обставин, вказаний акт не відповідає вимогам Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» щодо належного оформлення та суб'єктного складу, що істотно обмежує його доказову силу при встановленні факту незаконної рубки та визначенні розміру заподіяної шкоди. Відтак, постанови Верховного Суду, на які посилається прокурор, не є релевантними для оцінки доказів у цій справі.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Івано-Франківської обласної прокуратури відмовити.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.10.2025 у справі № 909/750/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 20.03.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік