12.03.2026 Справа № 926/3132/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Чернівецької міської ради
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2026 (повний текст рішення складено 12.01.2026, суддя Олександр ТИНОК)
у справі №926/3132/25
за позовом Чернівецької міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМС БУК"
про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 380620,64 грн
Представники сторін
від позивача - Сьоміна І.В. (в режимі відеоконференцзв'язку)
від відповідача - не з'явився
Господарський суд Чернівецької області в рішенні від 05.01.2026 ухвалив відмовити Чернівецькій міській раді у задоволені позову про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 380620,64 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням місцевого господарського суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2026 у справі № 926/3132/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Чернівецької міської ради у повному обсязі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026, склад колегії по розгляду справи № 926/3132/25 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н. А., Желік М.Б.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чернівецької міської ради, поданою на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2026 у цій справі.
16.02.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 926/3132/25.
При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виходив із того, що Чернівецькою міською радою, не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами факту використання Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМС БУК" земельної ділянки комунальної власності за адресою м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 31, у період з 02.11.2023 по 26.06.2024, а отже, не підтверджено підстави для стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати. У матеріалах справи відсутні акти обстеження земельної ділянки або інформаційні довідки, які могли б підтвердити факт її фактичного користування відповідачем без правовстановлюючих документів та зберігання у себе коштів, що мали б сплачуватися за користування. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмову у його задоволенні.
Позивач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду та оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема зазначив, що:
- позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ТзОВ "ВМС БУК" зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, 31, розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 4,1936 га (кадастровий номер 7310136900:41:001:0021). Неоформлення відповідачем договору оренди земельної ділянки призвело до фактичного безоплатного користування нею з 02.11.2023 по 26.02.2024;
- приймаючи рішення місцевий суд не врахував основний доказ - інформаційну довідку № 392403126 від 26.08.2024, на яку посилався позивач, що підтверджує право власності ТзОВ «ВМС БУК» на нерухоме майно та спірний період користування земельною ділянкою. Через технічну помилку довідка не долучена до матеріалів справи, а суд сформував висновки без її перевірки. Долучення довідки до апеляційної скарги підтверджує обґрунтованість позовних вимог і спростовує формальні підстави відмови.
Процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку з'явився представник позивача, який підтримав доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила наступне:
Згідно інформації з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7300433622024 від 22.08.2024, земельна ділянка за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, буд. 31, кадастровий номер 7310136900:41:001:0021, площею 4,1936 га, із цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, зареєстрована в Державному реєстрі 02.11.2023. Вказана земельна ділянка містить безстрокові обмеження у її використанні.
Як зазначає позивач, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 405028883 від 22.11.2024 підтверджується право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМС БУК" на нерухоме майно, загальною площею 19 972,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, буд. 31, у період з 02.11.2023 по 26.02.2024.
27.02.2024 вказане нерухоме майно було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Екофрукт Груп".
08.08.2024 Чернівецькою міською радою сформовано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9945699292024, відповідно до якого, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136900:41:001:0021 становить 46 649 793,08 грн.
13.09.2024 Департамент урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради надіслав лист № 24/01-08/3-04/4/1188 на адресу власників нежитлових приміщень, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:41:001:0021, у якому повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМС БУК" про необхідність сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
До матеріалів справи позивачем долучено докази направлення зазначеного листа на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМС БУК" та підтвердження повернення направленої кореспонденції з довідкою АТ «Укрпошта» за підставою «За закінченням терміну зберігання».
На підставі сформованого витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-9945699292024 від 08.08.2024, Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради 03.07.2025 проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, які підлягають стягненню з власників об'єктів нерухомого майна за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав з урахуванням пропорційності площі нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 7310136900:41:001:0021, площею 4,1936 га за адресою: м. Чернівці, вул. Ярослава Мудрого, буд. 31.
Як зазначено позивачем, враховуючи, що ТзОВ "ВМС БУК" володіло нерухомим майном, загальною площею 19 972,80 кв.м. у період з 02.11.2023 по 26.02.2024, сума безпідставно збережених коштів складає 380 620,64 грн. Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМС БУК" вказаних коштів у добровільному порядку стала підставою для звернення позивача до суду.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків:
Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Положеннями ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України, для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме з цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.
В даному випадку позовні вимоги спрямовані на стягнення з власника нерухомого майна коштів, які були безпідставно збережені як орендна плата за фактичне користування земельною ділянкою без належних правових підстав, на якій розташований відповідний об'єкт.
Відповідно до норм чинного законодавства та усталеної судової практики, позивач як власник земельної ділянки, встановивши факт її використання без належно оформлених правовстановлюючих документів, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів. Такий спосіб захисту є належним і ефективним за умови доведення факту використання земельної ділянки, що належить позивачу.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України, встановлений такий принцип здійснення господарського судочинства як змагальність сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 ГПК України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Оцінивши доводи апеляційної скарги у їх сукупності та перевіривши матеріали справи в межах наведених у ній вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, мав довести, зокрема, факт перебування у відповідача у спірний період права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на відповідній земельній ділянці, як обставину, з якою пов'язується виникнення обов'язку зі сплати коштів за користування нею. Водночас, надані позивачем докази не містять належного та достатнього підтвердження набуття та реалізації ТзОВ "ВМС БУК" права власності на зазначене нерухоме майно саме у період, за який заявлено вимоги, а також не дають можливості достовірно встановити факт фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Посилання апелянта на неповне з'ясування обставин справи не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції надав оцінку наявним у справі доказам відповідно до вимог процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених вимог.
При цьому колегія суддів відхиляє посилання апелянта на інформаційну довідку, яка, за його твердженням, не була врахована судом першої інстанції, оскільки така довідка не міститься в матеріалах справи та не була предметом дослідження судом першої інстанції. Її подання на стадії апеляційного перегляду без наведення об'єктивних причин неможливості подання до суду першої інстанції суперечить вимогам процесуального закону щодо меж перегляду справи в апеляційному порядку та принципу змагальності сторін. За таких обставин підстав для врахування зазначеного доказу колегія суддів не вбачає.
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Чернівецької міської ради відмовити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.01.2026 у справі № 926/3132/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Повний текст постанови складено 20.03.2026.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік