16 березня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
учасників судового засідання: прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30.06.2025 року в кримінальному провадженні №120242620200000289 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не судимого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,-
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 червня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України і йому призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займатись діяльністю, пов'язаною з наданням логістичних послуг та перевезенням громадян в прикордонних районах України та строк 1 (один) рік та з конфіскацією всього належного йому майна, за виключенням житла.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено обчислювати з моменту фактичного його затримання. В строк відбуття покарання зараховано строк тримання обвинуваченого під вартою з 18 січня 2024 року по 30 січня 2024 року.
До набрання вироку законної сили обвинуваченому залишено запобіжний захід у виді застави.
Після набрання вироку законної сили заставу в розмірі 121 120 грн, внесену 26.01.21024 року ОСОБА_10 , вирішено повернути заставодавцю.
Речовий доказ: автомобіль «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику ГУНП в Чернівецькій області, конфісковано в дохід держави та скасовано накладений на нього арешт, згідно ухвали Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12.01.2024 року.
Речові докази: мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі» та мобільний телефон «Самсугн Гелексі А 20», що належить ОСОБА_7 конфісковано в дохід держави.
Вирішено долю інших речових доказів.
Згідно ваироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 підшукав чоловіків призовного віку з числа громадян України, які бажали незаконно перетнути державний кордон України, а саме: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому ОСОБА_7 завчасно обумовив порядок незаконного переправлення через державний кордон України вказаних осіб та узгодив із ними час та дату їх незаконного переправлення через державний кордон України, а також вартість такої послуги, яка становила по 5000 грн. з кожного.
В подальшому, 11.01.2024 о 10 год. ОСОБА_7 , на власному автомобілі марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 забрав з м. Чернівці громадян ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , після чого провів їм додатковий інструктаж щодо подальших дій з метою незаконного перетину державного кордону.
Цього ж дня о 14 год., під час руху в напрямку лінії державного кордону при в'їзді до с. Корчівці Чернівецького району Чернівецької прикордонним нарядом відділення прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону затримано автомобіль «Volkswagen Passat», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , у салоні якого знаходились ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
На цей вирок адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 .
На обґрунтування своїх вимог адвокати кожен окремо зазначали, що в даному випадку була провокація працівників правоохоронних органів на вчинення кримінального правопорушення. Зазначали, що всі троє свідків, які, нібито, мали намір незаконно перетнути державний кордон, а саме ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , станом на 11.01.2024 року не досягли віку 25 років і їх не могли мобілізувати і в них не було потреби незаконно перетинати державний кордон України. Адвокати також вказували, що свідок ОСОБА_11 в суді дав показання, що він неодноразово намагався перетнути державний кордон поза пунктом пропуску. Інструктаж про перетин кордону йому в попередній раз здійснювала інша особа, а не ОСОБА_7 і він до зустрічі з обвинуваченим знав де і як самостійно перейти кордон. В суді цей свідок стверджував, що на його прохання обвинувачений погодився відвезти його в с. Купка в гості. Також цей свідок в суді дав показання, що саме він підшукав та привів з собою 11.01.2024 р. ОСОБА_14 і при цьому просив обвинуваченого підвезти також і його. Зазначали, що свідок ОСОБА_13 в судове засідання на виклики не з'являвся. На досудовому слідстві він стверджував, що переказ грошових коштів як плату обвинуваченому за його послуги в сумі 2300 грн він здійснив в м. Київ. В суді сторона захисту встановила, що грошові кошти були перераховані 10.01.2024 року на картку обвинуваченого з терміналу, який розташований в с. Тереблече Глибоцького району, яке географічно розташоване безпосередньо біля державного кордону. Також апелянти наголошували на тому, свідки фактично не мали намір незаконно перетинати державний кордон, оскільки не мали з собою ніяких особистих речей, будь-яких документів та грошових коштів. Адвокати також вказували, що названі вище свідки не мали наміру розраховуватись з обвинуваченим за поїздку, оскільки у них, як пізніше було встановлено, були відсутні грошові кошти при собі. Також апелянти звертали увагу на те, що на посту в с. Тарашани під час проїзду в цих свідків працівники ТЦК та прикордонної служби не просили пред'явити їхні документи, хоча ці події мали місце в 30 кілометровій прикордонній зоні. На тому посту автомобіль обвинуваченого не затримували, а коли він проїхав певну відстань, ті ж працівники, що були на посту, наздогнавши автомобіль Кисельова, заблокували йому рух. Зазначали, що тоді ж ОСОБА_15 затримали, склавши на нього адміністративний протокол за ст.185 КУпАП. Також вказували, що сам протокол про вчинення обвинуваченим адміністративного правопорушення останньому не вручили, його права не роз'яснили та позбавили останнього права на захист. Зазначали, що ОСОБА_16 було затримано за, нібито, вчинене адміністративне правопорушення і останній три доби утримувався в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в цей період слідчим проводились слідчі дії, в тому числі і допити свідків в порядку ст.225 КПК України. І оскільки ОСОБА_15 в той час не мав статусу підозрюваного, це позбавило його можливості приймати участь в цих слідчих діях, мати захисника в кримінальному провадженні, бути присутнім при допитах свідків та задавати їм запитання. Вказували, що обвинувачений нікого не підшукував, як зазначено у вироку суду, а свідки самі його розшукали і просили відвезти їх в с.Купка за грошові кошти в сумі 5000 грн ОСОБА_15 фактично як таксист, перевозив свідків і не сприяв їм незаконно перетнути державний кордон України.
Заслухавши доповідь судді, адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які просили задовольнити подані апеляційні скарги, посилаючись на обставини, що наведені в них, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та дослідивши матеріали провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повністю дотримався вказаних вимог під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України та передчасно прийшов до висновку про винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Так, обґрунтовуючи свій висновок про винуватість ОСОБА_21 , суд послався на показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , даними ними під час досудового розслідування в порядку ст.225 КПК України, показаннями свідків ОСОБА_22 , показаннями працівників прикордонної служби ОСОБА_19 . ОСОБА_23 , даними слідчих експериментів, протоколів огляду та іншими доказами, які наведено у вироку.
Разом з тим, на думку колегії суддів, з урахуванням доказів, отриманих та перевірених в апеляційній інстанції, висновок суду першої інстанції не є законним та обґрунтованим.
Зокрема, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , які є жителями Чернівецької області, не були безпосередньо допитані в судовому засіданні, на неодноразові виклики до суду першої та апеляційної інстанції не з'являлись, ухвали про їх приводи не були виконані.
Відповідно до ч.1 ст.225 КПК України, у виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я особи, її тяжкості хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити її допит в суді або вплинути на повноту та достовірність покарань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 є жителями Чернівецької області, студентами денної форми навчання в Чернівецькому держаному університеті, відсутні також відомості про те, що вони хворіли на тяжкі хвороби, обидва свідки не досягли 25 річного віку і не могли бути мобілізовані, на час їх допиту слідчим суддею не мали права безперешкодно виїхати за кордон.
А тому проведення допиту вказаних свідків в порядку ст.225 КПК України, який здійснювався у відсутності сторони захисту, оскільки ОСОБА_7 на той час не був затриманий порядку ст.208 КПК України, а був затриманий працівниками прикордонної служби на 72 год. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, було необґрунтованим.
І з урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , даних ними під час досудового розслідування, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Крім того, з показань свідка ОСОБА_22 , даних ним в суді першої інстанції, вбачається, що номер телефону ОСОБА_7 йому хтось дав і тоді він подзвонив обвинуваченому, а в суді апеляційної свідок пояснив, що номер телефону обвинуваченого знайшов в інтернеті на якомусь із сайтів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_24 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що він як таксист надавав послуги з перевезення пасажирів. Вказав, що 10.01.2024 року в першій половині дня йому зателефонував ОСОБА_25 і сказав, що йому потрібно їхати в с. Купку. Говорив, що він приїде з м.Київ. Потім йому подзвонив ОСОБА_26 , як таксисту, та замовив теж поїздку до с. Купка. Вказав, що хлопці йому сказали, що їдуть відпочивати. ОСОБА_27 «кинув» йому на картку 2500 грн. на бензин. Вказав, що він забрав ОСОБА_28 11.01.2024, який сів першим, та ще двох хлопців на автовокзалі в м. Чернівці та біля ТЦ «Депот». Різун сказав, що хоче побачити Чернівці, тому він повіз їх до Чернівецького університету. При цьому вказував на те, що ніяких рекомендацій щодо перетину кордону він не давав, таких розмов не було. В автомобілі грала музика і розмови були на побутові теми. Він повідомив хлопців, що вартість поїздки становить 5000грн і вони між собою хай вирішують, хто і скільки з цієї суми буде платити. По дорозі його зупинили працівники прикордонної служби, перевірили його документи, оглянули багажне відділення автомобіля і відпустили, а в пасажирів документи не перевіряли, а лише запитали, чи ті є місцевими жителями, на що останні це підтвердили і вони поїхали далі. Десь через 5 км його автомобіль наздогнали та заблокували рух два автомобілі прикордонної служби, його витягли з салону автомобіля, кинули на землю, наділи кайданки, на голову натягли маску, визвали працівників поліції, після чого відвезли в Глибоцький райвідділ поліції, де він давав пояснення, підписував якісь документи. Затримали його біля 16год., а з райвідділу поліції біля 24 години його відвезли в ІНФОРМАЦІЯ_6 і там офіційно затримали на 72год. Зазначав, що він ніколи не давав оголошень в соцмережі, у нього відсутня сторінка в будь-яких соцмережах.
В матеріалах провадження є фотокопія квитанції про перерахування 10.01.2024р. о 16.31 год., на банківську картку ОСОБА_7 через термінал №1029167, належного ТОВ ФК «Контрактний дім», 2308грн.80коп.
З довідки, виданої генеральним директором ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», наданої стороною захисту в суді апеляційної інстанції, вбачається, що термінал №1029167, що належить цьому товариству, розташований в с. Тереблече, вул. Головна, 128 Чернівецької області, яке розташоване безпосередньо біля державного кордону з республікою Румунія. Якщо ж ОСОБА_29 , як він вказував обвинуваченому, не є жителем Чернівецької області і говорив, що не був ніколи в Чернівцях, що підтверджується даними протоколу огляду мобільного телефону, належного ОСОБА_13 (т.2 а.с.135-136) і він 10.01.2024року буде виїжджати в м. Чернівці, тому невідомо хто 10.01.2024 року здійснював грошовий переказ на картку ОСОБА_15 з терміналу в с.Тереблече.
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_30 вказала, що після проголошення вироку щодо її чоловіка вона подзвонила до ОСОБА_31 , номер телефона останнього їй був відомий з матеріалів кримінального провадження, і останній на її запитання просив вибачення та відповів, що він не знав що так станеться і що йому хтось сказав так говорити, тобто давати такі показання. Пізніше на її дзвінки Різун не відповідав.
Ці обставини не були предметом дослідження в суді першої інстанції.
Також в судовому засіданні не було з'ясовано, коли на автодорозі в напрямку з м. Чернівці в с.Купка було висталено контрольний пункт(и) пропуску з працівників прикордонної служби, оскільки обвинувачений в судовому засіданні вказав, що його автомобіль зупиняли на блокпосту та перевіряли в нього документи, багажне відділення автомобіля, прощо також на досудовому слідстві вказував свідок ОСОБА_29 (т.2 а.с.117-120), а свідки ОСОБА_19 і ОСОБА_23 , які є працівниками прикордонної служби, в суді апеляційної інстанції вказали, що на час затримання ОСОБА_15 контрольних постів пропуску на тому напрямку не було.
Всі вищевказані обставини також підлягають з'ясуванню, оскільки вони можуть свідчити про правдивість показань свідків та обвинуваченого і мають істотне значення для визначення винуватості чи невинуватості ОСОБА_7 .
Поряд з цим, апеляційний суд позбавлений можливості усунути встановлену неповноту на стадії апеляційного перегляду та прийняти остаточне рішення по справі з огляду на повноваження суду апеляційної інстанції та межі апеляційного розгляду.
У зв'язку з цим оскаржуваний вирок необхідно скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 412, 415 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_32 та ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 червня 2025 року в кримінальному провадженні №120242620200000289 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишити у вигляді застави.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2
Копія. Згідно з оригіналом: суддя