Справа № 727/13759/25
Провадження № 2/727/531/26
16 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Бружа-Гуцалюк В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, -
Позивач ПАТ «СК «Євроінс Україна» звернулись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу до відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 24.03.2025 року між зазначеними сторонами було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 228012998), строк дії якого з 16.04.2025 року по 15.04.2026 року, яким було забезпечено транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 .
Зазначає, що при укладенні вказаного договору страхувальнику - відповідачу ОСОБА_1 було надано пільгу у розмірі 50% страхового платежу як особі, що має статус учасника бойових дій, відповідно до вимог ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Вказує, що 18.06.2025 року в м. Чернівці по вул. Руській, 248, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , та транспортного засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянки ОСОБА_2 .
Стверджує, що зазначена дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 18.06.2025 року була оформлена вищевказаними учасниками ДТП шляхом складання повідомлення про ДТП (європротоколу), відповідно до змісту якого відповідач ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Вказує, що внаслідок вищевказаної ДТП транспортному засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень.
Представник позивача зазначає, що власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим 19.06.2025 року позивачем було проведено огляд транспортного засобу та складено відповідний акт, а 10.07.2025 року складено ремонтну калькуляцію № 296699, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 17454,16 грн.
Стверджує, що 23.07.2025 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 у зазначеному у вищевказаній ремонтній калькуляції розмірі - 17454,16 грн.
Представник позивача зазначає, що надання страхувальнику пільги у розмірі 50% страхового платежу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» можливе лише за умови, що забезпечений транспортний засіб належить страхувальнику на праві власності.
Вказує, що на момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 18.06.2025 року власником транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , був громадянин ОСОБА_3 , який не є страхувальником за вказаним полісом.
Представник позивача зазначає, що у зв'язку з використанням відповідачем транспортного засобу з порушенням умов, визначених п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 37 цього Закону та ст. 1191 ЦК України позивач набув право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
На основі викладеного, позивач ПАТ «СК «Євроінс Україна» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 17454,16 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Представник позивача ПАТ «СК «Євроінс Україна» в судове засідання не з'явився, однак згідно змісту спрямованої до суду позовної заяви представник позивача просить суд провести розгляд зазначеної цивільної справи у його відсутності; просить суд задовольнити вищевказаний позов ПАТ «СК «Євроінс Україна» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Данко М.В. в судове засідання не з'явився, однак представник відповідача спрямував до суду заяву, згідно змісту якої просить суд розглянути справу у їх відсутність; вимоги зазначеного позову не визнає.
Згідно спрямованого до суду відзиву на позов представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Данко М.В. стверджує, що при укладенні договору страхування ним було надано страховій компанії технічний паспорт транспортного засобу, з якого було відомо, що власником є інша особа - ОСОБА_3 , однак будь-яких зауважень чи роз'яснень щодо неможливості застосування пільгових умов страхування відповідачу надано не було.
Крім цього, стверджує, що матеріали даної цивільної справи не містять належних доказів здійснення позивачем вказаної в позові страхової виплати, що виключає право позивача на регресну вимогу до відповідача ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Данко М.В. просить відмовити у задоволенні вищевказаного позову ПАТ «СК «Євроінс Україна» в повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.03.2025 року між страховиком - позивачем ПАТ «СК «Євроінс Україна» та страхувальником - відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 228012998), строк дії якого з 16.04.2025 року по 15.04.2026 року, яким було забезпечено транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.7, 7 зворот).
При цьому, при укладенні вищевказаного Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику - відповідачу ОСОБА_1 було надано пільгу у розмірі 50% страхового платежу як особі, яка має статус учасника бойових дій (а.с.49), відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.7 зворот).
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається, що зазначений автомобіль належить на праві власності громадянину ОСОБА_3 (а.с.8).
18.06.2025 року в м. Чернівці по вул. Руській, 248, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням громадянки ОСОБА_2 , вина у вчиненні якої була визнана відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується копіями повідомлень про ДТП від 18.06.2025 року (європротоколом) (а.с.9, 10).
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортному засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , було завдано механічних пошкоджень (а.с.9, 10).
18.06.2025 року власник пошкодженого транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.12).
У зв'язку з вищевикладеним 19.06.2025 року позивачем було проведено огляд транспортного засобу та складено відповідний акт (а.с.14), а 10.07.2025 року складено ремонтну калькуляцію № 296699 (а.с.15-16), відповідно до змісту яких вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 17454,16 грн.
23.07.2025 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу марки «Honda CR-V», д.н.з. НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 у зазначеному у вищевказаній ремонтній калькуляції розмірі - 17454,16 грн., що підтверджується копією страхового акту №296699/1/2025 від 23.07.2025 року (а.с.17), копією розрахунку суми страхового відшкодування №296699/1/2025 від 17.07.2025 року (а.с.17 зворот) та копією платіжної інструкції №15719 від 23.07.2025 року (а.с.18).
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з ст. 5 Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону вбачається, що розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.
Таким чином, суд встановив, що при укладенні договору страхування страховиком було застосовано до відповідача пільгу у вигляді зменшення страхового платежу на 50 відсотків на підставі наявності у нього статусу учасника бойових дій, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що підтверджується копією Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 228012998) від 24.03.2025 року (а.с.7 зворот).
Водночас однією з обов'язкових умов надання такої пільги, крім наявності у відповідача відповідного статусу учасника бойових дій, є належність забезпеченого транспортного засобу страхувальнику на праві власності.
Разом з тим, судом встановлено, що вказана обов'язкова умова надання пільги відповідачем дотримана не була, оскільки забезпечений транспортний засіб марки «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_1 , на час настання дорожньо-транспортної пригоди належав на праві власності іншій особі - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 15.04.2016 року (а.с.8).
При цьому, стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування» та п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з пп. 4 п. 1 ст. 37 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, у разі використання транспортного засобу з недотриманням умов, визначених статтею 13 цього Закону, якщо внутрішній договір страхування укладено з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, а також встановивши факт недотримання відповідачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та факт здійснення позивачем страхової виплати потерпілій особі в розмірі 17454,16 грн. (а.с.17-18), суд приходить до висновку, що у зв'язку з використанням транспортного засобу з порушенням визначених законом умов до позивача на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 37 зазначеного Закону перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі здійсненої страхової виплати.
При цьому, доводи представника відповідача про те, що страховик був обізнаний про належність транспортного засобу іншій особі та не надав відповідних роз'яснень щодо умов застосування пільги, суд оцінює критично, оскільки обов'язок дотримання вимог п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладається саме на страхувальника - відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, сам по собі факт необізнаності відповідача з вимогами законодавства не спростовує встановленого судом порушення ним умов, визначених законом, та не позбавляє страховика права на застосування передбачених законом правових наслідків, зокрема права регресної вимоги.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів здійснення страхової виплати, то такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією страхового акту №296699/1/2025 від 23.07.2025 року (а.с.17), копією розрахунку суми страхового відшкодування №296699/1/2025 від 17.07.2025 року (а.с.17 зворот) та копією платіжної інструкції №15719 від 23.07.2025 року (а.с.18), які, на переконання суду, є належними та допустимими доказами здійснення позивачем страхової виплати.
За наведених обставин, вказані доводи представника відповідача є безпідставними та не впливають на висновки суду щодо наявності у позивача права зворотної вимоги (регресу) до відповідача ОСОБА_1 .
Так, згідно з вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч.5 ст.81 ЦПК України).
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин, а також не спростовують наведені судом твердження.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу- є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, у відповідності до п.11 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 , як учасник бойових дій (а.с.49), звільняється від сплати судового збору, у зв'язку з чим судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позивачу - ТОВ «СК «Євроінс Україна» слід компенсувати судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 гривні за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 278, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ: 22868348, матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 17454,16 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні (шістнадцять) копійок.
Компенсувати позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ: 22868348, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні (сорок) копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 20 березня 2026 року.