ЄУН 387/1630/25
Номер провадження по справі 2-др/387/7/26
17 березня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Майстер І. П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Добровеличківка заяву представника позивача Андрущенко М.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Від представника позивача Андрущенко М.В. 19.02.2026надійшла заява про ухвалення додатково рішення про стягнення витрат на надання ТОВ «ІННОВА-НОВА» (на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" на ТОВ «ІННОВА-НОВА») професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 2650 грн. Реалізуючи своє право на отримання професійної правничої допомоги, 06 травня 2025 року між адвокатом Андрущенко Михайлом Валерійовичем та ТОВ «ІННОВА-ФІНАНС» було укладено договір №06-05/2025 про надання правничої допомоги. Зважаючи на наведене представник заявника просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» судові витрати за надання ТОВ «ІННОВА-НОВА» професійної правничої допомоги в розмірі 2650,00 гривень.
Представник позивача - адвокат Андрущенко М. В. в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася.
Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання відповідачка є належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду даної цивільної справи. Крім того, на веб-сайті суду розміщується список справ, що призначені судом до розгляду, і така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідачка мала можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи. Від сторони не надходили заяви про відкладення розгляду справи чи про слухання справи без її участі. Відзив на позов до суду не подано.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17). Крім того, у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд зазначав, що наявна у справі довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17.
Судова повістка повернулася з відміткою « адресатвідсутній за вказаною адресою». Тобто відповідачка є належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи.
Як зазначається у Постанові ВП ВС від 12 грудня 2024 року у справі №990SСGС/20/24, ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.
У постанові Верховного Суду від 1 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23) зазначено про наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).
Сторони повідомлялися про дату і час розгляду справи.
Суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості розгляду справи без участі сторін, які не з'явилися. Суд вважає, що по справі є можливість ухвалити судове рішення на підставі наявних доказів. За наведеного, у суду немає обов'язку викликати сторони у судове засідання. Виклик сторін у судове засідання має проводитися у разі необхідності, для прикладу, з метою заслуховування їх особистих пояснень чи пропозиції надання певних доказів, що матимуть значення для правильного вирішення справи. Але у даному випадку немає необхідності заслуховувати особисті пояснення сторін чи їх представників. Тому суд вважає, що розгляд заяви можна провести без участі сторін та їх представників. При цьому права сторін не будуть порушені
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що заява підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, у провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебувала зазначена цивільна справа.
02 лютого 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Питання щодо розподілу судових витрат за надання позивачу ТОВ «ІННОВА-НОВА» професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5000 гривень 00 копійок не вирішувалося.
Статтею 123 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, в даному випадку - з моменту отримання стороною Позивача рішення по справі. Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України у разі, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Вказане рішення до підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС надійшло 27.01.2026 р., що засвідчено карткою руху документа до рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05.01.2026 р., отже 5-денний термін на подання доказів в частині витрат на отримання позивачем професійної правової допомоги станом на 02.02.2026 р. включно ще не сплив.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Частинами другою-п'ятою статті 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
«Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи» - постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
На підставі рішення одного учасника Товариства змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА», у зв'язку із чим 08.09.2025 р. внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Позивача (копія Виписки з ЄДР долучається до цієї заяви).
При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд зважає на положення ст. 141 ЦПК України.
Зокрема, ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Так як позовні вимоги задоволено частково представник позивача просить стягнути 2650 гривень 00 копійок.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження факту понесення витрат - за надання професійної правничої допомоги в сумі 2650 гривень 00 копійок, одночасно із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі було подано копії: договору про надання правничої допомоги № 06-05/2025 від 06.05.2025р.; акт № 3255907263 приймання-передачі наданих послуг до договору № 06-052/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 року по справі 387/1630/25.; платіжної інструкції №12; заявки №3255907263 про надання послуг.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19 (постанова від 03.10.2019), в яких, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У Постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, їх фінансовий стан та можливості.
Відповідачкою клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу не було подано.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того судом встановлено, що рішення у справі ухвалено 02 лютого 2026 року, тоді як заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат надійшла до суду 19 лютого 2026 року, тобто після спливу строку, визначеного ч. 2 ст. 270 ЦПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Суд враховує, що питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не було вирішено у рішенні суду від 02 лютого 2026 року, а також те, що для підтвердження таких витрат стороні необхідно було зібрати та подати відповідні докази, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що повний текст рішення було вручено представнику позивача у день його проголошення та вручено 13.02.2026, що об'єктивно впливає на можливість своєчасного звернення до суду із відповідною заявою.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що пропуск строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є незначним та зумовлений об'єктивними причинами, а тому підлягає поновленню з метою забезпечення права сторони на відшкодування понесених судових витрат та дотримання принципу справедливого судового розгляду.
Таким чином суд дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача Андрущенко М.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Поновити представнику позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2650 ( дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова фінанс», ( Код ЄДРПОУ 44127243, індекс 04071, м. Київ, вулиця Верхній Вал, 10 поверх,2 офіс 5).
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області І. П. Майстер