Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2426/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/205/26
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
12 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі матеріали судового провадження №296/2426/26 в межах кримінального провадження №12026060000000089 від 28.02.2026 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03.03.2026,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 . Застосовано стосовно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, у кримінальному провадженні № 12026060000000089 від 28.02.2026 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло цілодобово, окрім випадків необхідності отримання медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я, оголошення сигналу «повітряної тривога», в умовах воєнного стану, строком до 01.05.2026 (включно).
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
-утримуватись від спілкування з потерпілим, підозрюваним у кримінальному провадженні № 12026060000000089 від 28.02.2026
-з'являтись за кожним викликом слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання або роботи;
Встановити строк дії покладених на ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків до 01.05.2026 (включно).
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, а своїм рішенням відмовити в задоволенні клопотання слідчого. При цьому, вважає, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 є надуманим, передчасним та необґрунтованим. Зазначає, що ризик переховування, у клопотанні конкретно не вказано, а судом не враховано, що ОСОБА_8 (так само як і його повнолітній син) є діючим військовослужбовцем, який не переховувався від мобілізації у 2025 році, але з невідомих причин може переховуватись від органів досудового розслідування. При цьому, ні слідчим ні судом не вказано конкретно, яким чином домашній арешт усуне ризик такого переховування, якщо фактично будь-який постійний контроль за ОСОБА_8 при такому запобіжному заході забезпечити неможливо. Звертає увагу, що ризик переховування не може виводитися лише з тяжкості можливого покарання. Наголошує, що ризик впливу на свідків, ні слідчим ні судом не обґрунтований, оскільки влив солдата ОСОБА_8 на потерпілого капітана поліції ОСОБА_10 , співробітників поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 та його заступника, а також інших співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 , є абстрактним, в тому ж разі якщо ризик впливу можна мінімізувати через заборону спілкування, то цілодобовий арешт є надмірним і несправедливим кроком. Звертає увагу, що ОСОБА_8 одружений з ОСОБА_13 з 21.09.2004, має неповнолітню дочку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , домашній арешт ускладнить утримання дитини та сім'ї, щодо якої він є фактично єдиним годувальником, ОСОБА_8 , дружина та дитина - внутрішньо переміщені особи з Донецької області через війну, на даний час сім'я не має власного житла, а квартира де вони проживають орендована. Крім того, ОСОБА_8 має 45 років, військовослужбовець, має позитивні характеристики, відсутність судимостей. Посилаючись на зазначене, вважає, що суд мав усі підстави обрати більш м'якший захід.
Заслухавши суддю-доповідача, адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 в підтримку вимог апеляційної скарги, заперечення прокурора, дослідивши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції за місцем проживання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст.132, 176-178, 181, 194 КПК України.
Як убачається з матеріалів провадження №296/2426/26, в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12026060000000089 від 28.02.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
У відповідності до змісту клопотання слідчого, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді незаконного обмеження конституційного права особи на свободу та особисту недоторканність і бажаючи їх настання, за попередньою змовою групою осіб спільно з військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_15 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так згідно Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №131 від 27.02.2026 сержант ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно з стрільцем-санітаром 1 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стрільцем 1 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , старшим інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , стрільцем санітаром 3 відділення взводу охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , водієм групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдата ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_9 з 07:00 год по 17:00 год. 28.02.2026 мали здійснювати оповіщення військовозобов'язаних на території Рівненської області.
Однак, в порушення наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 №131 від 27.02.2026, 28.02.2026 близько 11 год., група оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 перемістилась на територію с.Кам'янко Олевської ТГ Коростенського району Житомирської області. Перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 , у сержанта ОСОБА_8 та солдата ОСОБА_15 виник спільний злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який знаходився за вище вказаною адресою.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі та викрадення ОСОБА_10 , ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_15 у вказаний день та час. перебуваючи поблизу території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, за попередньою змовою, усвідомлюючи суспільну небезпечність, караність та протиправність своїх дій, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують особисту волю людини та її недоторканість, їх наслідки щодо фактичного обмеження свободи переміщення потерпілого, діючи умисно виманили ОСОБА_10 з території домоволодіння.
В цей час, ОСОБА_15 , усвідомлюючи протиправність своїх діянь, наблизившись до ОСОБА_10 , який вийшов з двору, застосував аерозольний засіб споряджений речовиною сльозогінної та дратівної дії «Кобра 1Н», розпиливши його в область обличчя та очей потерпілого, чим спричинив останньому фізичний біль, різке подразнення слизових оболонок та тимчасове порушення зору, позбавивши його реальної можливості чинити активний фізичний опір, після чого ОСОБА_8 , наніс ОСОБА_10 численні удари кулаками обох рук в область голови та тулуба.
Після цього, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_15 , діючи узгоджено в межах єдиного злочинного наміру, застосовуючи фізичну силу та утримуючи ОСОБА_10 за руки, всупереч волі потерпілого, позбавили його можливості вільно пересуватись, перемістили ОСОБА_10 до транспортного засобу марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4», примусово помістивши останнього всередину салону автомобіля, чим здійснили його незаконне позбавлення волі та викрадення.
Перебуваючи в салоні транспортного засобу, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу ОСОБА_8 наносив ОСОБА_10 численні удари кулаками в область тулуба. Під час руху в напрямку ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 повідомив присутнім, що є поліцейським офіцером громади Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, перебуває у званні капітана поліції та має відстрочку від мобілізації. Незважаючи на заяви потерпілого, ОСОБА_10 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Внаслідок злочинних дій, ОСОБА_10 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця на фоні значного набряку в лівій параорбітальній ділянці, синця на правій надбрівній дузі на фоні набряку, садна на підборідді справа, синця на правій реберній дузі, розміщений на фоні набряку, синця на лівому лікті у верхній третині, садна на шиї зліва.
01.03.2026 у відповідності до ст.ст.276-278 КПК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
02.03.2026 старший слідчий СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувсь до відповідного слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_8 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом обшуку від 28.02.2026 за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 28.02.2026, де він надав покази про те, що близько 12 години в с. Камянка Коростенського району, його було позбавлено волі невідомими особами, заподіяно тілесні ушкодження та після чого в транспорті-автомобілі, переміщено до 2-го відділення ІНФОРМАЦІЯ_12 ; протоколами впізнання по фотознімках, де потерпілий ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_8 , як на особу яка застосувала відносно нього фізичну силу, наносила удари, під час того як його затримували та позбавляли волі; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_20 від 28.02.2026, який повідомив, що являється начальником ІНФОРМАЦІЯ_13 та про затримання і доставку групою оповіщення ОСОБА_10 дізнався вже після завершення даного інциденту. Також надав витяг з наказу, де зазначено список осіб групи оповіщення та маршрут їх руху; протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_8 , від 01.03.2026; повідомленням про підозру ОСОБА_8 від 01.03.2026 року за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України; актом судово-медичного обстеження потерпілого ОСОБА_10 від 28.02.2026; іншими матеріалами провадження.
Наявні у провадженні докази, як вважає апеляційний суд, переконливо вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
Таким чином, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, які були долучені до клопотання слідчого, та об'єктивно на даному етапі кримінального провадження, свідчать про обґрунтованість підозри, оголошеної останньому, і є достатніми для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа може бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Наведене адвокатом ОСОБА_7 в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів в обґрунтування підозри ОСОБА_8 в інкримінованих злочинних діях, не спростовують даних, що ОСОБА_8 може бути причетним до інкримінованого кримінального правопорушення. Фактично формальні посилання захисника на недоведеність висунутої підозри не підтверджено відповідними доказами, на противагу сукупності доказів наданих органом обвинувачення. Апеляційні посилання в цій частині є безпідставними.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними посилання сторони захисту, що органом досудового розслідування не доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
В свою чергу, як вважає суд апеляційної інстанції, матеріали провадження об'єктивно вказують на наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду, як і незаконно впливати на відповідних учасників кримінального провадження.
Зокрема, на думку апеляційного суду при обранні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 , фактичні обставини їх вчинення, суспільну небезпеку, тощо.
Так, як убачається з матеріалів провадження, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України, згідно з положеннями ст.12 КК України, є нетяжким, санкція якого передбачає покарання у виді обмеженням волі на строк до 5-ти років або позбавленням волі на той самий строк.
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного ОСОБА_8 , переховуватися від органу від органу досудового розслідування/суду.
Апеляційний суд погоджується і з наявністю процесуального ризику вчинення підозрюваним спроб протиправного впливу на відповідних учасників (потерпілого та свідків) кримінального провадження будь яким шляхом для зміни, відмови від показів останніх. В даному випадку, слід врахувати і стадію досудового розслідування у цьому провадженні, яка потребує з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, не залишено поза увагою слідчого судді і дані характеризуючі особу підозрюваного, зокрема, те, що підозрюваний є одружений, має малолітню дитину, є військовослужбовцем, має місце проживання, раніше не судимий, стадію досудового розслідування.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено доведеність слідчим/прокурором, процесуальних ризиків - можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні (п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України).
Апеляційні посилання сторони захисту на не доведеність таких ризиків є об'єктивно безпідставними. При цьому, стороною захисту фактично не надано жодних відповідних доказів на спростування (хоча б опосередкованих) існування вище зазначених процесуальних ризиків у провадженні.
Таким чином, задовольняючи клопотання про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя обґрунтовано зазначив, що з огляду на встановлені в рамках даного кримінального провадження ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, підозру останнього у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, а також завдання даного кримінального провадження, які зводяться, в тому числі, до притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, тому застосування запобіжного заходу до підозрюваного у виді домашнього арешту, забезпечить та гарантуватиме належну процесуальну поведінку та буде сприяти забезпеченню досягнення завдань даного кримінального провадження на цій стадії.
На переконання апеляційного суду, на даний час, саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у визначений період доби, є цілком достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З огляду на об'єктивно існуючі обставини справи (провадження), характеру протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 даних, які характеризують особу останнього, на даний час, домашній арешт в визначений період доби буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають слідчий, прокурор та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням обов'язків, визначених ст.194 КПК України, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують достатність такого виду забезпечення кримінального провадження, який на цьому етапі кримінального провадження є найбільш дієвим для підозрюваного.
Як вважає апеляційний суд, саме обмеження свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло зможе гарантувати забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 та відповідатиме меті застосування запобіжного заходу з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
На момент апеляційної перевірки матеріалів провадження, вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд/орган досудового слідства, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу суд має врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, відомості про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, обставини досудового розслідування.
На думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, дав належну оцінку усім доводам викладених в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу та правильно прийшов до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора та захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 03.03.2026, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних процесуальних обов'язків зі строком дії до 01.05.2026 (включно), - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :