Житомирський апеляційний суд
Справа №274/4081/25 Головуючий у 1-й інст. Хоцька Л. М.
Номер провадження №33/4805/288/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
18 березня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Лукашука Олександра Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Лукашука Олександра Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 07.06.2025 о 10 год 26 хв в м.Бердичеві по вул. Низгірецькій, 157, керував транспортним засобом Opel Corsa, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою судді місцевого суду, адвокат Лукашук О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову та призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Зазначає, що ОСОБА_1 повністю визнає свою вину та просить врахувати, що єдиним джерелом його доходу є здійснення пасажирських перевезень автобусами, що підтверджується відповідною ліцензією. Крім того, на утриманні останнього перебувають непрацездатні батьки, які мають хронічні захворювання, а його мати нещодавно перенесла оперативне втручання та потребує значних коштів на реабілітацію. Також захисник посилається на принцип індивідуалізації відповідальності при призначенні адміністративного стягнення, практику Європейського суду з прав людини та положення Кримінального кодексу України, які передбачають можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника, перевіривши апеляційну скаргу в межах її доводів, приходжу до наступного висновку.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, установлених у постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та апелянтом не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги зводяться до прохання захисника, з огляду на принцип індивідуалізації відповідальності, змінити застосоване судом адміністративне стягнення та не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
Проте санкція ст.130 КУпАП за своєю правовою природою є безальтернативною та передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу з обов'язковим позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Закон в даному випадку не допускає процесуальної можливості призначити будь-яке інше адміністративне стягнення залежно від особи порушника чи обставин справи.
Частина друга статті 33 КУпАП виключає застосування загальних засад призначення адміністративного стягнення до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до яких належить 130 КУпАП.
Посилання апелянта на необхідність застосування принципу індивідуалізації покарання та аналогію зі статтею 69 Кримінального кодексу України є безпідставними, оскільки законодавство про адміністративні правопорушення не передбачає можливості призначення більш м'якого стягнення, ніж визначено санкцією статті, а положення Кримінального кодексу України не підлягають застосуванню за аналогією у справах цієї категорії (ч.4 ст.3 КК України).
Таким чином, накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам закону і підстави для його пом'якшення відсутні.
Під час апеляційного перегляду справи не встановлено порушень судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б могли бути підставою для скасування або зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Лукашука Олександра Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27 серпня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич