Справа № 166/368/26 Провадження №11-сс/802/124/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
17 березня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника володільця майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року про накладення арешту на майно (ЄРДР №12026030570000080),
Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно шляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися даним майном, а саме на автомобіль марки «Volkswagen» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , володільцем якого являється ОСОБА_8 , із завантаженою деревиною породи «сосна», які поміщено на територію СПД №3 (сел. Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12026030570000080, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
В поданій апеляційній скарзі представник володільця майна вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою. Вказує на те, що оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування яким саме критеріям, передбаченим ст.98 КПК України відповідає вилучений транспортний засіб. Крім того, слідчим не надано доказів щодо можливості причетності ОСОБА_8 до незаконної порубки деревини. Також зазначає, що деревина є власністю ОСОБА_8 , оскільки отримана ним в процесі виконання робіт за договором, а тому її перевезення не містить порушень законодавства. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який підтримував подану апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в накладенні арешту на майно, прокурора, який заперечив апеляційну скаргу і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
За змістом п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого про накладення арешту на майно слідчим суддею дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ ВП № 2 ( смт Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026030570000080 від 28.02.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, про те, що 27.02.2026 близько 19:50 працівниками СРПП СПД №3 (сел. Стара Вижівка) між населеними пунктами Чевель та Поліське зупинено автомобіль марки «Вольксваген ЛТ445» р.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , який перевозив деревину породи «сосна» без відповідних дозвільних документів.
Встановлено і те, що 27.02.2026 в ході проведення огляду місця події на автодорозі, сполученням с. Чевель - с. Поліське, Ковельського району, Волинської області з координатами 51,50434 Пн, 24,46836 Сх виявлено та вилучено: автомобіль марки «Volkswagen» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , володільцем якого являється ОСОБА_8 , із завантаженою деревиною породи «сосна».
Виявлене та вилучене під час проведення огляду місця події майно постановою старшого слідчого СВ ВП № 2 ( смт Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 визнано речовим доказом.
Доводячи підставність поданого клопотання, слідчий вказував про те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, вилучені речі є предметом вчинення злочину та зберегли на собі інформацію про скоєння злочину та мають значення для подальшого проведення слідчих дій в рамках даного кримінального провадження.
Проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що майно, на яке накладено арешт, дійсно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, оскільки відповідає критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягають арешту - з метою збереження речових доказів.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування та постановлення нової про відмову в задоволенні клопотання слідчого, як того просить апелянт - немає.
Крім того, спростовуючи доводи представника володільця майна слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, що з наданих володільцем документів неможливо ідентифікувати, на яких саме земельних ділянках зрізана вилучена деревина, оскільки до Договору про надання послуг № 01/1 від 05.01.2026 не долучені Акти про виконані роботи , як передбачає п.4.4 цього Договору. А тому органу досудового розслідування необхідно дослідити вилучену деревину, визначити її об'єм та місце порубки відповідно до дозвільних документів, беручи до уваги , що земельні ділянки перебувають в оренді з 2022 -2025 роки і за такий короткий період не можуть вирости дерева такого діаметру, як вилучено.
Таким чином, на час розгляду клопотання в місцевому суді, а також під час розгляду справи апеляційним судом, володільцем майна, а також його представником не надано документів на спростування доводів органу досудового розслідування.
Таким чином, вищевказані посилання представника володільця майна на доводи, які викладені в апеляційній скарзі та наведені в ході апеляційного розгляду, на увагу суду не заслуговують, оскільки фактично зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин провадження та відповідних норм чинного законодавства і жодним чином не спростовують наведених вище висновків слідчого судді.
Не вбачає апеляційний суд і істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які могли б стати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 04 березня 2026 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: