Справа № 761/37898/24
Провадження № 1-кп/761/2143/2026
10 березня 2026 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , в приміщенні суду під час проведення судового засідання в рамках кримінального провадження № 42020000000002261 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_15 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_16 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42020000000002261 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_15 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_16 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики поведінки останнього, яка може зашкодити кримінальному провадженню, своєї актуальності не втратили.
Захисники заперечували з приводу задоволення даного клопотання, вважаючи безпідставним продовження строку дії такого запобіжного заходу. Крім того, захисник ОСОБА_11 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), або в частині визначення розміру застави.
Обвинувачений ОСОБА_12 вважав безпідставним продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважав в цілому незаконним його кримінальне переслідування.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та судової справи, слід дійти такого висновку.
Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора, суд виходить з того, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються.
При цьому щодо встановлення існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд вчергове зауважує, що питання розумності продовження строку подальшого утримання обвинуваченого в умовах несвободи, необхідно враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, оскільки у деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дає змогу гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості, характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.
Так, «особливими випадками» відповідно до позицій ЄСПЛ є справи, у яких існують конкретні вказівки на справжні інтереси суспільства, які попри презумпцію невинуватості переважують правила поваги до особистої свободи та виправдовують тримання особи під вартою.
Для цього суд має вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи.
Отже, вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_12 , суд має керуватись наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів невизначеного кола громадян.
Першою такою підставою ЄСПЛ визначив ймовірність нез'явлення обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.
Оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, суд має врахувати також складності обставин справи і судового розгляду.
З приводу вирішення питання щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_12 строку тримання під вартою, суд, як і раніше, зважає на те, що хоча останній і є раніше не судимим, має певні стійкі соціальні зв'язки, однак на даний час обвинувачується у вчиненні декількох умисних особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та основ національної безпеки України. Так, ОСОБА_12 інкримінується участь у злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину, та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України, на шкоду обороноздатності, державній та економічній безпеці України, що полягає у наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Суд звертає увагу, що в контексті повномасштабної збройної агресії Російської Федерації інкриміновані злочини мають надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій. Також суд, беручи до уваги і покарання, яке може бути призначене ОСОБА_12 , у разі визнання його винуватим, можливі наявні зв'язки обвинуваченого з представниками держави-агресора, в тому числі іншим обвинуваченим у цій справі - ОСОБА_15 , який, згідно із загальнодоступною інформацією, на поточний момент є діючим членом Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації, дійшов висновку про існування реального ризику, що обвинувачений ОСОБА_12 , будучи неізольованими на даному етапі кримінального провадження від суспільства в рамках такого запобіжного заходу як тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, при першій можливості, може переховуватись від суду.
Крім того, враховуючи стадію кримінального провадження (судове провадження), обізнаність обвинуваченого про свідків у кримінальному провадженні, які мають надати свої показання в суді, суд дійшов висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на останніх з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 сторона захисту фактично посилається на те, що підстав щодо продовження строку тримання під вартою немає, з огляду на дані, що характеризують обвинуваченого, відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також щодо незгоди з висунутим йому обвинуваченням. Крім того, обвинувачений ОСОБА_12 повідомляв про прояви насильства з боку інших осіб, що утримуються в даній установі.
Разом з тим сторона захисту не зазначає будь-яких суттєвих доводів щодо зміни обставин чи існуючих в провадженні ризиків на даний момент, які б могли слугувати підставою для зміни запобіжного заходу, при цьому судом раніше ухвалювалось рішення щодо забезпечення заходів безпеки до обвинуваченого ОСОБА_12 .
Даних про стан здоров'я ОСОБА_12 , які б унеможливлювали продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Також судом дано оцінку аргументам, які наводилися стороною захисту, щодо відсутності доказів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та встановлено наявність ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування та подальшого продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не зазначено.
Водночас судом береться і до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_12 вже тривалий час утримується під вартою в рамках цього кримінального провадження, і питання щодо подальшого утримання останнього в умовах несвободи підлягає особливого вивчення та аналізу, з урахуванням встановлення поточних ризиків його процесуальної поведінки, яка з високим ступенем ймовірності може зашкодити ефективності кримінального провадження, що судом і здійснено, зі встановленням обставин і наведення обґрунтувань щодо цього, на які суд послався раніше.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним на даному етапі провадження строк тримання під вартою ОСОБА_12 продовжити до 6 травня 2026 року включно.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
При вирішенні питання про можливість визначення застави, суд звертає увагу, що ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року в порядку перегляду ухвали суду, якою 15 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_12 визначався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, констатовано, що дане кримінальне провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду, на якій не відбувається дослідження доказів; обвинувачення у створенні та участі у злочинній організації висунуто 5-м особам, серед яких лише обвинувачений ОСОБА_12 приймає безпосередню участь у судовому розгляді, а тому на даній (початковій) стадії судового розгляду визначення обвинуваченому ОСОБА_12 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави є безпідставним.
При цьому, як зазначив Київський апеляційний суд у наведеному рішенні, таке не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Слід констатувати, що судом вживаються всі можливі заходи щодо максимального швидкого розгляду даного кримінального провадження та його розгляду у розумні строки, однак з моменту ухвалення Київським апеляційним судом згаданого рішення (27 січня 2026 року) в аспекті неможливості визначення застави обвинуваченому ОСОБА_12 , перебіг стадії кримінального провадження суттєво не змінився (фактично триває початковий етап судового провадження), а тому суд дійшов висновку, що на даному етапі провадження не з'явилися правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_12 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, як і для застосування будь-якого іншого менш тяжкого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Керуючись ст. 177, 183, 331, 383 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 , поданого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 06 травня 2026 року включно.
Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 13 березня 2026 року о 15 годині 30 хвилин.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді
_________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3