печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23600/24-ц
пр. 2-2170/26
13 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Вовк С.В.,
при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі, з урахуванням компенсації за невикористану відпустку у розмірі 51 580, 87 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що позивач працював у ТОВ «Дієса» на посаді продавця-консультанта Департаменту роздрібної торгівлі та продажів, був звільнений на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Однак у день звільнення повний розрахунок з ним роботодавець не провів, внаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач просив стягнути з відповідача 51 580, 87 грн без ПДВ, що складається з невиплаченої зарплати за серпень-жовтень 2023 року - 42 028, 86 грн, компенсації за невикористану основну щорічну відпустку - 9 552, 01 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву на скористався, не направив до суду заперечень проти задоволення позовних вимог позивача.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
23 травня 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
30 травня 2024 ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
15 липня 2024 року сторонам направлено копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року про відкриття провадження у справі, а відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
18.07.2024 року представником відповідача отримано копію ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30 травня 2024 року про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відзив від відповідача до суду не надходив.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
31 жовтня 2023 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі пункту 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з посади продавця-консультанта Департаменту роздробної торгівлі та продажу, згідно наказу про припинення трудового договору № Z00/02/11/005 від 03 листопада 2023 року та підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Згідно з наказом про припинення трудового договору № Z00/30/10/006 від 31 жовтня 2023 року, до виплати ОСОБА_1 підлягала компенсація за 10 днів щорічної основної відпустки.
Проте, розрахунковий листок або довідку про суми, нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, ні в день звільнення, а ні згодом, на вимогу позивача, відповідачем не були надані. Суми, що належать до виплати при звільненні, не виплачені.
27.12.2023 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом про надання розрахункових документів. Проте ТОВ «Дієса» відмовило у наданні відповіді на адвокатський запит.
З довідок про дохід позивача за період з серпня 2023 року по вересень-жовтень 2023 року встановлено, що перед ОСОБА_1 у підприємства ТОВ «Дієса» накопичувався борг у розмірі 51 580, 87 грн, враховуючи компенсацію за невикористані 10 днів відпустки.
Разом з тим, згідно розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за період затримки розрахунку з 01 жовтня 2023 року по 01 травня 2024 року, заборгованість складає 146 757,00 грн.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.
Згідно з частиною першою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що невиплачена позивачу заробітна, включаючи компенсацію за невикористані дні відпустки, підлягає стягненню на його користь у розрахованій відповідачем сумі 51 580,87 грн. При цьому суд враховує, що ця заборгованість розрахована роботодавцем за вирахуванням сум, які підлягають утриманню (військового збору та ПДФО).
Крім того, відповідно до ст.117 України редакції, яка набула чинності 19.07.2023, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Оскільки саме на роботодавця покладено обов'язок доведення, що порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення відповідача від обов'язку сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку відсутні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиплатою ТОВ «ДІЄСА» усіх належних ОСОБА_1 при звільненні сум, роботодавець зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.10.2023 по 01.05.2024 (в межах граничного строку, визначеного ст.117 КЗпП України) в сумі 146 757,00 грн.
Таким чином, суд повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення заробітної плати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання цієї позовної вимоги, підлягає стягненню з ТОВ «ДІЄСА» на користь держави у розмірі 1 211,20 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471, вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, у розмірі 42 028, 86 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471, вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 9 552,01 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471, вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримки розрахунку заробітної плати в розмірі 146 757,00 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (код ЄДРПОУ 36483471, вул. Велика Васильківська, буд. 45, м. Київ, 03150) в дохід Держави судовий збір в розмірі1 211, 20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Суддя С. В. Вовк