печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13510/26-к
12 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 у справі №757/43716/17-к в межах кримінального провадження №42017000000001215 від 20.04.2017,
Адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» звернулася до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, у якому просить скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 у справі №757/43716/17-к в межах кримінального провадження №42017000000001215 від 20.04.2017 р., а саме: нежитлове приміщення корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська (нині - Князів Острозьких), 8.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що відсутністю правових підстав для подальшого арешту майна з огляду на те, що Постановою старшого слідчого першого слідчого (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 07.11.2022 кримінальне провадження було закрито, однак питання щодо скасування застосованих у ньому запобіжних заходів вирішено не було. В подальшому постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 22.02.2024 постанову про закриття кримінального провадження скасовано.
Заявник вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває з 20.04.2017 року, а арешт на майно - з 28.07.2017 року, тобто більше ніж 8 років. Арештоване майно не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, вони не є об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів, та не були набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення. Фабула кримінального провадження не має опису жодного конкретного порушення чинного законодавства, що стало підставою для застосування до товариства заходів забезпечення кримінального провадження. Суб'єкт господарювання набув майно у законний спосіб, а обставини його набуття ніким не оспорюються. Визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні носить формальний характер, оскільки не відповідає вимогам ст. 98 КПК України. Після відновлення кримінального провадження в лютому 2024 року жодних слідчих або процесуальних дії у кримінальному провадженні відносно вказаного майна не проводилось. Відсутні правові підстави вважати, що майно є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується, та вбачається безпідставне обмеження права власності на володіння, користування та розпорядження належним майном.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги визначені у клопотанні підтримала, просила задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, просив відмовити.
Слідчий суддя, заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали провадження та додані до нього документи приходить наступних висновків.
Так, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000001215 від 20.04.2017 року, за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ДП завод «Арсенал» з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи підконтрольним їм юридичним особам: ТОВ «Нова ТОР», ТОВ «Скайнет LTD», Корпорація «НВО «Арсенал» з метою незаконного привласнення державного майна нежитлових приміщень, корпусів, цехів, градирень, в супереч інтересам служби, використовуючи технічну документацію розроблену ДП «НДПІ Містобудування», ініціювали перед Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) видачу розпорядження про виділення одинадцяти земельних ділянок з єдиної земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:82:033:0002, державної власності, спричинивши тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам держави, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017р. у справі №757/43716/17-к накладено арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщенням корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська (нині - Князів Острозьких), 8, та на праві власності належить ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Постановою старшого слідчого першого слідчого (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 07.11.2022р. кримінальне провадження було закрито. Питання щодо скасування застосованих у ньому запобіжних заходів вирішено не було.
Згідно ч. 3 ст. 174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна.
Постановою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 від 22.02.2024 р. постанову про закриття кримінального провадження скасовано.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Згідно висновків об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду , викладених у постанові від 15 квітня 2024 року у справі №554/2506/22: «у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.»
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При накладені арешті на майно слідчим суддею враховано, що Постановою слідчого в ОВС третього відділу управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 27.07.2017 року нежитлове приміщенням корпус визнане речовим доказом у кримінальному провадженні №42017000000001215 від 20.04.2017 року.
Разом з тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Разом з тим в судовому засіданні слідчому судді органом досудового розслідування не доведено об'єктивних підстав подальшого обмеження права власності особи, яка не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а перебування вказаного майна в статусі речового доказу є самодостатньою підставою для обмеження власника майна у користуванні праві власності на останнє.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98).
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні
За наведених обставин, слідчий суддя дійшов переконання про можливість задоволення клопотання, з метою забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи.
Керуючись, ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 у справі №757/43716/17-к в межах кримінального провадження №42017000000001215 від 20.04.2017 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 у справі №757/43716/17-к в межах кримінального провадження №42017000000001215 від 20.04.2017 на нежитлове приміщення корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська (нині - Князів Острозьких), 8, що на праві власності належить ТОВ «Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів» (код ЄДРПОУ 35391480).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1