Номер провадження 2/754/2442/26
Справа №367/6431/25
Іменем України
16 березня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі по тексту ПрАТ «СК «Уніка») звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 04.10.2022 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 . 04.08.2023 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль. На підставі заяви потерпілої особи позивачем на виконання умов договору страхування було сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 73 088,95 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», останнім було виплачено позивачу страхове відшкодування в загальному розмірі 50 346,14 грн. за вирахуванням франзиши, яка складає 2500,00 грн.
З урахуванням наведеного, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , як з винуватця ДТП, франшизу в розмірі 2500,00 грн., а також судові витрати
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06.06.2025 року цивільну справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 16.03.2026 року закрито провадження у справі в частині вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позову просить розглядати справу в його відсутність за наявними матеріалами.
Відповідачу судом надсилалася копія позовної заяви з копіями доданих документів, повістки з викликом у судове засідання та роз'яснено право подати в зазначений строк письмові пояснення з приводу визнання позовних вимог чи заперечення проти позовних вимог з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються.
Відповідач з поясненнями чи запереченнями щодо позовних вимог до суду не зверталась, в судове засідання не з'явилась з невідомих причин, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не подала та не повідомила причини його неподання, а також те, що зі сторони позивача не надходило заперечень щодо розгляду справи в порядку заочного провадження, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст.ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 04.10.2022 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 .
04.08.2023 року о 14.55 год. по вул.Кільцева дорога, зупинка «Південна Борщагівка» в м.Києві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ауді», д.н.з. НОМЕР_2 , не була уважна, не дотрималась безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками
Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 01.09.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
В результаті вказаної ДТП було пошкоджено забезпечений транспортний засіб «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1 .
ПрАТ «СК «УНІКА» на підставі заяви потерпілої особи, на виконання умов договору страхування було складено страховий акт №12328084733 від 25.08.2023 року та страховий акт № 1238084733 Доплата від 09.11.2023 року, на підставі чого було здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 73 088,95 грн. згідно платіжного доручення № 108636 від 28.08.2023 року та платіжної інструкції № 123789 від 10.11.2023 року.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ УКраїна» згідно полісу № ЕР 212163635 з лімітом відповідальності страховика в розмірі 160 000,00 грн., розмір франшизи - 2500,00 грн.
На підставі страхового акту № 30810/5 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за вирахуванням, серед іншого, франшизи у розмірі 2500,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд керується наступними нормами права.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) викладений правовий висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди».
Отже, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).
Згідно з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі № 6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв'язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. При цьому п. 36.6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.
Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду наведеного, даючи оцінку наданим доказам в їх сукупності, суд вважає, що вищевикладене є достатніми та вичерпними підставами для задоволення позову, а тому стягує з відповідача на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок ДТП (франшизу) в розмірі 2500,00 грн.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 266,13 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 30 ч. 3 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу
Судом встановлено, що 01.11.2023 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір доручення № 1 ВНМ на правові (юридичні-консультативні) послуги. 02.11.2023 року між Адвокатським бюро «Білий» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги № 2/23ю та додаток 1 до цього договору.
Відповідно до акту (звіту) прийому-передачі наданих послуг № 1/34336 від 27.05.2025 року до Договору про надання правової допомоги № 2/23ю від 01.11.2023 року, загальна вартість робіт адвоката Білого В.С. склала 8000,00 грн.
Враховуючи характер виконаної представником позивача роботи, незначну складність справи, робіт, ціну позову, суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним. У зв'язку з наведеним, а також враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 суд стягує з відповідача на користь позивача 703,13 грн. витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», ідентифікаційний код 20033533, шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 2500,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 266,13 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 703,13 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складено та підписано 16 березня 2026 року.
Суддя: