ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19873/25
провадження № 1-кп/753/2169/25
"11" березня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретар ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025100020002842, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане кримінальне провадження.
Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого, посилаючись на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, а також на продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вважаючи, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та запобігти настанню вищевказаних ризиків.
Захисник ОСОБА_4 , думку якого підтримав обвинувачений, категорично заперечив щодо задоволення клопотання прокурора. Вказував, що заявлені прокурором ризики є недоведеними, обґрунтування про неможливість застосувати більш м'який запобіжний захід - відсутнє. При цьому вважав достатнім застосування засобів контролю - носіння електронного браслету, крім того просив зменшити розмір застави, зваживши на матеріальний стан обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
З наявних в розпорядженні суду матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У рішенні ЄСПЛ від 26.06.1991 року у справі «Летельє проти Франції» суд вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. Розглядаючи скаргу у справі «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року ЄСПЛ підкреслив, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні особливої категорії злочинів». У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальше тримання під вартою.
Також, суд приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
При цьому, приймаючи до уваги наявність підстав для розумної підозри щодо причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень в сукупності з даними, що характеризують особу останнього, а саме вік та стан здоров'я, з огляду на ступінь тяжкості правопорушення та вид і розмір покарання, яке може загрожувати в разі визнання обвинуваченого винуватим, суд приходить до висновку про те, що наведені обставини збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши тримання обвинуваченого під вартою, так як достатні стримуючі фактори, які би свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Крім того, судовий розгляд ще не розпочато, що свідчить про високий ризик впливу на свідків та представників потерпілих, з метою зміни ними показань.
Також, беручи до уваги відсутність доказів офіційного джерела доходу та наявності міцних соціальних і сімейних зав'язків обвинуваченого суд вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є реальним.
При цьому відомості, які б свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, зокрема за станом здоров'я, в матеріалах провадження також відсутні.
З урахуванням наведеного суд вважає, що обставини, які були підставами для застосування обвинуваченому найбільш суворого вигляду запобіжного заходу не змінились, а встановлені раніше ризики продовжують існувати, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків.
Також суд вважає за необхідне залишити без зміни раніше визначений розмір застави, з покладенням відповідних обов'язків на обвинуваченого, вважаючи, що саме такий розмір застави зможе забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки та виконання процесуальних обов'язків обвинуваченим.
Керуючись ст. 314 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 09 травня 2026 року включно.
У разі внесення застави у розмірі 90 840 гривень на депозитний рахунок Територіального Управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та надання документа, що це підтверджує, ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти з роз'ясненням зобов'язання прибувати за кожною вимогою суду, та з покладенням на нього наступних обов'язків строком на 2 місяці з моменту звільнення з під-варти: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками, потерпілими, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що в разі невиконання умов застави, застава буде звернута в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Головуючий: