ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19604/24
провадження № 2/753/741/25
18 грудня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Котвицького В.Л.,
за участю секретаря судового засідання Зеленої К.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
У жовтні 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_7, власником якого є головний редактор - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 було опубліковано недостовірну інформацію відносно ОСОБА_4 під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_8", яка порушує його честь, гідність та ділову інформацію. Разом з тим, позивачем зазначено, що сайт, на якому була опублікована недостовірна інформація має дві версії робочих мов, російська та українська. Інформація, яка поширена Відповідачем щодо Позивача опублікована й російською
мовою за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 /, та має ідентичний зміст. Автором відповідного інформаційного матеріалу на вказаному веб-сайті зазначений ОСОБА_5 , проте перевірити та встановити точну особу вдається неможливим. На підтвердження відомостей щодо власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 та належної фіксації змісту веб-сторінки, на якій було поширено недостовірну інформацію, представником позивача було замовлено у Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Звіт за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та Довідку з відомостями про власника веб-сайту, відповідно до якої, власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 є головний редактор - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . У вказаній вище статті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 /, де було опубліковано недостовірну інформацію відносно Позивача, необмеженому колу осіб було поширено, зокрема, наступну інформацію: « У Кишиневі затримано громадянина Молдови, Ізраїлю та Росії ОСОБА_4 . Росіянину висунули одразу два звинувачення: підробка документів і відмивання грошей на території Молдови, ЄС. Серед підроблених документів фігурує серед іншого підроблений паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки. Раніше якийсь громадянин Молдови та Росії ОСОБА_4 намагався отримати американське громадянство і створив мережу компаній з відмивання російських кривавих грошей з метою обходу санкцій. На початку місяця стало відомо, що ОСОБА_4 спробував зачистити свою безсторонню біографію на американських, російських, українських і молдавських сайтах. Комусь він платив гроші, іншим погрожував, підробляв документи. Хто такий ОСОБА_4 у медіа-полі впізнали понад сім років тому. Аферист представлявся у Москві, Кишиневі та Пітері американським консулом у справах
"імпорту/експорту", туризму, показував підроблені документи та хвалився зв?язками з контрабандистами. Також ОСОБА_4 обіцяв працевлаштуватися росіянам у США допомогти отримати грінкард. Дорогі костюми та взяті в оренду лімузини, які прикрашали образ ОСОБА_4 , робили свою справу та москвичі велися. Заради справедливості зазначимо, що за всі гроші ОСОБА_12 ніколи не були його - вони належали батькові дружини шахрая. Будучи ще громадянином Молдови, а не Росії чи Ізраїлю ОСОБА_4 одружився з жінкою на ім?я ОСОБА_14 , точніше на грошах її сім'ї. Пізніше альфонс ОСОБА_4 , котрий багато років зраджував дружині з ескортницями, почав банально розводити довірливих бізнесменів у Росії. Основним видом "бізнесу" ОСОБА_4 довгі роки було отримання сотень тисяч доларів під заставу закладених у банках об?єктів нерухомості його дружини, а також тестя. Звичайно, віддавати борги ОСОБА_4 не міг. Коли у Москві на ОСОБА_4 подали до суду за звинуваченням у шахрайстві, його дружина подала на розлучення. Проте заяву вона забрала після того, як ОСОБА_4 погодився не просто працювати зі слідством, а пообіцяв силовикам допомогти з відмиванням російських капіталів у країнах ЄС, США, Ізраїлі та Молдові. ОСОБА_4 відпустили і він почав реєструвати сотні фірм по всьому світу, благо маючи досвід та паспорти одразу кількох країн. Але великі гроші люблять тишу і ОСОБА_4 почав чистити свою репутацію всіма можливими способами. Головним із них він обрав "Право бути забутим у Google". ОСОБА_29 та ОСОБА_4: аферисти з Молдови. Людина, відома під псевдонімом 'ОСОБА_29', насправді є піар-агентом, відповідальним за видалення критичних матеріалів про ОСОБА_4 , одного з посередників, що займаються відмиванням кримінальних російських грошей.» Позивач вважає, що вищезазначені висловлювання містять недостовірну інформацію щодо нього, а також порушують його честь, гідність та ділову репутацію.
Ухвалою судді Дарницького районного суду міста Києва від 17.10.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі.
Представником відповідача подано 07.01.2025 відзив на позовну заяву, в якій він зазначає, що відповідно до п. 9 Постанови Верховного суду України № 1 відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Відповідно до п. 12 Постанови Верховного суду України № 1 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 439/1469/15-ц вказав, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок сформульований у постановах Верховного Суду: - від 28.02.2018 у справі № 347/1525/14-ц, від 01.02.2018 у справі № 461/6366/15-ц. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. 17.02.2020 Верховний Суд у справі № 752/17699/18 за позовом колишнього мера Києва ОСОБА_17 до журналіста ОСОБА_18 , керівника ТОВ «Фейсньюз» ОСОБА_19 та ТОВ «Фейсньюз» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди дійшов висновку, що висловлювання «злодійський розпил» не має фактичної основи, а має абстрактний, не конкретний характер. В постанові Верховного Суду зазначено: «На відміну від фактів, які розуміються чітко, однозначно і не вимагають додаткових пояснень, оціночні судження допускають широке коло значень, які залежать від рівня знань та здатності особи до аналізу інформації. Фраза «злодійський розпил» носить оціночний характер. Розмежовуючи фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів. Способи використання слів в переносних значеннях безумовно не є фактом - а є оціночним судженням». 11.02.2019 Верховний Суд у справі № 725/5585/16-ц за позовом ОСОБА_20 , ОСОБА_21 до ОСОБА_22 про захист честі, гідності та ділової репутації дійшов висновку, що висловлювання: «організована банда», «організований бандит», «організована банда при владі», «отморозки», «ворують, зламують», «знищують бізнес», «не діє як чиновник», «він вкрав», «злодійський спосіб» є оціночними судженнями. У постанові Верховний Суд послався на рішення у справі «Ляшко проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. 15.04.2020 Верховний Суд у справі № 362/1057/18 за позовом ОСОБА_23 до Глевахівського селищного голови ОСОБА_30., Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди дійшов висновку, що висловлювання Глевахівського селищного голови ОСОБА_30.: «Ви всі знаєте, хто такий ОСОБА_23 .. Це шахрай … шахрай… шахрай» не є фактичним твердженням, а є судженням, викладеними у формі критики та оцінки дій позивача. 20.05.2020 Верховний Суд у справі № 758/12586/15 за позовом народного депутата України ОСОБА_24 до ОСОБА_25 , ТОВ «ТРК «Студія 1+1» про захист честі гідності та ділової репутації прийняв постанову, в якій зазначив: «Посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідач звинуватив позивача у скоєнні конкретних злочинів, не мають під собою жодних підстав, оскільки останній висловлював свою думку стосовно певного кола політичних діячів, використовуючи провокативну риторику та інші характерні для оціночних суджень мовно-стилістичні засоби, і до цього висловлювання не можуть застосовуватись критерії кримінальних звинувачень. Висловлювання ОСОБА_25 є оціночним судженням, оскільки відображають власні думки відповідача, його особисте сприйняття діяльності певного кола осіб і не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів з життя позивача». Таким чином, право на свободу вираження поглядів є однією з найважливіших свобод людини, це право забезпечує розвиток демократії в суспільстві та самореалізацію кожної особи. Визнання суб'єктивної думки «недостовірною» інформацією призведе до встановлення цензури на висловлювання поглядів та обмежить самореалізацію особистості, а вимога доведення правдивості оціночних суджень взагалі є нездійсненою. Тому, в демократичному суспільстві не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків. Таким чином, з 2014 року «негативна інформація» не вважається автоматично недостовірною інформацією. Позивач зобов'язаний доводити недостовірність оспорюваної інформації у загальному порядку.
Представником позивача подано відповідь на відзив в якому останній зазначає, що відповідач заперечує факт того, що він є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7 або реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7, або автором оспорюваної інформації, а тому він нібито є неналежною стороною у справі № 753/19604/24. Проте довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 03.10.2024 № 185/2024-Д встановлено: «Шляхом аналізу інформації, розміщеної в мережі Інтернет було встановлено наявність інформації, що власник доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_26 безоплатно передав це доменне ім?я фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою створення цікавого, корисного та якісного видання з перспективною та патріотичною проукраїнською позицією. В базі даних сервісу YouContol (ІНФОРМАЦІЯ_9) містяться наступні дані про фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) основний вид діяльності (КВЕД): «58.19 Інші види видавничої діяльності»; телефон: НОМЕР_2 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса: АДРЕСА_1 .» Також представник позивача вказує на те, що реалізація права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає обмеженню, оскільки фактичні твердження, висловлені відповідачем, не є оціночними судженнями, порушують репутацію та права ОСОБА_4 , стосуються приватної особи, яка не виконує функції посадових особи в органі державної влади або місцевого самоврядування. Тому доказування недостовірності інформації у цій справі не має здійснюватися в загальному порядку позивачем, як на це посилається відповідач. У даному випадку відповідач зобов'язаний довести, що інформація, на яку він посилається в публікації, відповідає дійсності, чого зроблено ним не було. З огляду на вищевикладене, створена та поширена відповідачем інформація є недостовірною та порушує право на повагу до честі, гідності, та ділової репутації позивача, а також презумпцію невинуватості відносно цього, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що незрозуміло, яке значення для справи має обставина реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця, якщо предмет спору не стосується його підприємницької діяльності. Також відсутні будь-які належні докази, що станом на 2024 рік відповідач здійснював будь-яку підприємницьку діяльність, в тому числі за допомогою веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7. Крім того, відповідно до Класифікатора економічної діяльності - 2010 до класу 58.19 «Інші види видавничої діяльності» входять послуги з видання (у т.ч. в електронному вигляді): каталогів; фотографій, гравюр, поштових листівок; вітальних листівок; бланків; плакатів, репродукцій творів мистецтва; рекламної продукції; іншої друкованої продукції; електронну публікацію статистичних та інших даних. Проте на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 не виявлено жодних пропозицій або реклами щодо надання послуг у сфері видавничої діяльності. Також у відповіді на відзив зазначено: «головний редактор фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є належним відповідачем, до якого подавались позовні заяви як до власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7, і, як наслідок, ухвалювались судові рішення». Водночас відсутні докази того, що відповідач в 2024 році був «головним редактором веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7». Крім того, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, а не головний редактор. Тобто, статус «головного редактора» не має ніякого юридичного значення для справи. Позивач має довести, що відповідач є автором оспорюваної інформації або власником веб-сайту, де ця інформація опублікована. Щодо «презумпція добропорядності» у відповіді зазначено: «По-третє, Відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/7795/17, у якій вказано, що у зв'язку зі внесенням з 27 березня 2014 року змін до ЦК України, зокрема до статті 277, принцип презумпції добропорядності було виключено, а тому доказування позивачем обґрунтованості свого позову, а саме поширення інформації відповідачами та її недостовірності, має відбуватися у загальному порядку. У той же час, Відповідачем не враховано більш актуальну судову практику Верховного Суду (постанова ВП ВС від 07.12.2021 у справі № 905/902/20), на яку посилається Позивач у позовній заяві, якою встановлено: негативна інформація поширена особою, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності)».
27.02.2025 до суду надійшли додаткові пояснення у справі від сторони позивача в якій звертається увагу суду що відповідач зазначає, що позивачем, нібито, не доведено ні факт поширення саме відповідачем інформації, ні те, що інформація стосується саме позивача, ні факт недостовірності інформації, ні факт завдання інформацією шкоди. Утім, зазначені твердження не відповідають дійсності з огляду на наступне. По-перше, факт поширення недостовірної інформації саме відповідачем підтверджується як довідкою, так і низкою рішень Дарницького районного суду міста Києва в подібних справах, на які посилається позивач у відповіді на відзив. По-друге, інформація стосується саме позивача, що підтверджується як можливістю ідентифікувати позивача себе, оскільки на веб-сайті, де розміщено недостовірну інформацію, наявна фотографія позивача, так і копією нотаріального перекладу. По-третє, у позовній заяві позивачем наводяться доводи і докази, що підтверджують зазначені доводи, що поширена відповідачем інформація є недостовірною. Проте, відповідачем не беруться до уваги зазначені докази, що підтверджують недостовірність оспорюваної інформації, ним не спростовуються надані докази, ним лише зазначається, що інформація не є достовірною, при цьому, не підтверджуючи, що інформація дійсно не є недостовірною. Як наслідок, недостовірна інформація завдає шкоди особистим немайновим благам позивача, порушує його честь, гідність і ділову репутацію, оскільки вона виражена у формі фактичного твердження. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежно від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Утім, відповідач безпідставно апелює до того, що недостовірна інформація, що ним поширена, є оціночним судженням, що не відповідає дійсності. Як зазначалось у відповіді на відзив, оскільки зазначені твердження є фактичним твердженням відповідача, стаття 30 Закону України «Про інформацію», на яку посилається відповідач, відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, не може бути застосована у даному випадку. Отже, реалізація права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань підлягає обмеженню, оскільки фактичні твердження, висловлені відповідачем, не є оціночними судженнями, порушують честь, гідність та ділову репутацію та права ОСОБА_4 , стосуються приватної особи, яка не виконує функції посадової особи в органі державної влади або місцевого самоврядування.
Суд дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
В обґрунтування вимог позовної заяви представник позивача посилався на те, що викладена у статті інформація не є достовірною, оскільки доказів на підтвердження достовірності висловлювань відповідач не надав.
Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.
Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України в разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи й не під час виконання посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі «Інтернет» є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише в разі неможливості розгляду справи без його участі.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі № 439/1469/15-ц.
Судом встановлено, що публікація під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_8" розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_10/.
Автором відповідного інформаційного матеріалу на вказаному веб-сайті зазначений ОСОБА_5 , проте перевірити та встановити точну особу не є можливим.
Позивачем у цій справі відповідачем заявлений Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявлені до ОСОБА_3 , позивач стверджував, що відповідач є головним редактором інтернет-видання, яке опублікувало статтю, тому саме він є належним відповідачем по справі.
Разом з цим, під час розгляду справи відповідач звернувся до суду із заявою у якій вказав про те, що не є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_7, не є головним редактором інтернет-видання ІНФОРМАЦІЯ_7, не є реєстрантом цього доменного імені.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів того, що ОСОБА_3 є автором публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 власником вказаного веб-сайту або реєстратором цього доменного імені.
Суд відхиляє посилання позивача на Довідку з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 03.10.2024 № 185/2024-Д, виходячи з наступного.
Так, відповідно до інформації, яка міститься у вищевказаній Довідці від 03.10.2024 № 185/2024-Д доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_7 було зареєстровано на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 , власником якої згідно з відомостями Спеціальної інформаційної системи УКРНОІВІ (ІНФОРМАЦІЯ_11) є ОСОБА_26 ( АДРЕСА_2 , США [US]). Шляхом аналізу інформації, розміщеної в мережі Інтернет було встановлено наявність інформації, що власник доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_26 безоплатно передав це доменне ім?я фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з метою створення цікавого, корисного та якісного видання з перспективною та патріотичною проукраїнською позицією. Враховуючи викладене, знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_5 в службі WHOIS та їх нерозкриття реєстратором доменного імені в досудовому порядку, а також те, що хостінг-провайдер є іноземним суб'єктом, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 , на думку директора ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку):
- дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 - у реєстратора цього доменного імені - Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські торговельні марки";
- дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мереж Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту Hetzner Online GmbH;
- дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 та/або отримувача послуг хостингу;
- дані про особу, якій передані права щодо користування (управління) доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або веб-сайтом ІНФОРМАЦІЯ_5 (за наявності такої передачі) - у ОСОБА_27 .
Позивач під час розгляду справи про витребування цієї інформації перед судом не клопотав.
Отже, інформація, яка міститься в Довідці ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 03.10.2024 № 185/2024-Д щодо безоплатної передачі доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_7 від його власника ОСОБА_27 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 : 1) базується на аналізі інформації, розміщеної в мережі Інтернет, 2) не підтверджена належними доказами, 3) має характер припущення та 4) потребує додаткової перевірки, зокрема в судовому порядку, про що заявляє сам автор Довідки.
Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Хоча судом і встановлено, що публікація під назвою: " ІНФОРМАЦІЯ_8" розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 / усупереч ст. 302 ЦК України не містить посилання на офіційні джерела отримання інформації, проте позивачем під час судового розгляду не доведено, що саме відповідач є автором цієї публікації на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 що він є власником цього веб-сайту або реєстратором його доменного імені.
Інші доводи позивача не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та не потребують детального обґрунтування.
Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_28 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації та спростування недостовірної інформації відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.Л. Котвицький